Формування економічного потенціалу будівельної галузі

 

 

 

 

 

 

 

Продовження табл. 2.4

№	Показники	РОКИ			Абсолютне відхилення (+,-)		Відносне відхилення, %
		2010	2011	2012	2010-2011	2011-2012	2010-2011	2011-2012
1	2	4	5	6	7	8	9	10
2.	Запозичені фінансові ресурси, тис. грн.	428,4	762	1809,0	333,6	1047	77,9	237,4
3.	Залучені фінансові ресурси, тис. грн.	-	-	-	-	-	-

 

Аналізуючи  таблицю, бачимо, що підприємство має  недостатньо джерел для формування оборотних коштів. Це призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність  зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з  господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Розглянемо  характеристику фінансових ресурсів підприємства в таблиці 2.5.

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.5

Характеристика  фінансових ресурсів підприємства за 2010-2012 рр.

№	Показники	РОКИ			Абсолютне відхилення (+,-)		Відносне відхилення, %
		2010	2011	2012	2010-2011	2011-2012	2010-2011	2011-2012
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1. Власні фінансові ресурси
1.1.	Статутний капітал	0,5	0,5	0,5	-	-	-	-
1.2.	Пайовий капітал	-	-	-	-	-	-	-
1.3.	Додатковий вкладений капітал	-	-	-	-	-	-	-
1.4.	Інший додатковий капітал	-	-	-	-	-	-	-
1.5.	Резервний капітал	-	-	-	-	-	-	-
1.6.	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	-316	-272,7	-217,8	43,3	54,9	-13,7	79,86
1.7.	Неоплачений капітал	-	-	-	-	-	-	-
1.8.	Вилучений капітал	-	-	-	-	-	-	-
1.9.	Забезпечення виплат персоналу	4,7	4,7	4,7	-	-	-	-
1.10.	Інші забезпечення	-	-	-	-	-	-	-
1.11.	Цільове фінансування	-	-	-	-	-	-	-
2. Запозичені фінансові ресурси

 

 

 

 

 

 

 

Продовження табл. 2.5

№	Показники	РОКИ			Абсолютне відхилення (+,-)		Відносне відхилення, %
		2010	2011	2012	2010-2011	2011-2012	2010-2011	2011-2012
1	2	3	4	5	6	7	8	9
2.1.	Довгострокові кредити банків	-	-	-	-	-	-	-
2.2.	Інші довгострокові фінансові  зобов'язання	-	-	-	-	-	-	-
2.3.	Відстрочені податкові зобов'язання	-	-	-	-	-	-	-
2.4.	Інші довгострокові зобов'язання	-	-	-	-	-	-	-
2.5.	Короткострокові кредити банків	-	-	-	-	-	-	-
3. Залучені фінансові ресурси
3.1.	Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	-	-	-	-	-	-	-
3.2.	Векселі видані	-	-	-	-	-	-	-
3.3.	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	426,5	732,7	1787,3	306,2	1054,6	71,8	243,9
3.4.	Поточні зобов'язання за розрахунками:	-	-	-	-	-	-	-

 

 

 

 

 

 

Продовження табл. 2. 5

№	Показники	РОКИ			Абсолютне відхилення (+,-)		Відносне відхилення, %
		2010	2011	2012	2010-2011	2011-2012	2010-2011	2011-2012
1	2	3	4	5	6	7	8	9
3.4.1	з одержаних авансів	-	-	-	-	-	-	-
3.4.2	з бюджетом	1,9	29,3	21,7	27,4	-7,6	1442,1	74
3.4.3	з позабюджетних платежів	-	-	-	-	-	-	-
3.4.4	зі страхування	0,2	-	-	-	-	-	-

 

Аналізуючи  таблицю, бачимо, що у даного підприємства недостатня кількість фінансових ресурсів.

Стимулювати грошові потоки можна за допомогою  заходів короткострокового і  довгострокового впливу.

До заходів  короткострокового впливу відносяться: продаж або здавання в оренду необоротних  активів, раціоналізація асортименту  продукції, реструктуризація дебіторської заборгованості у фінансові інструменти. використання часткової передоплати, залучення зовнішніх джерел короткострокового  фінансування, розробка дієвої системи  знижок для покупців продукції.

До довгострокових заходів стимулювання вхідних грошових потоків відносяться: додаткова  емісія акцій і облігацій, реструктуризація підприємства, пошук стратегічних партнерів, пошук інвесторів.

Заходи  які стимулюють зменшення вихідних грошових потоків підприємства також  мають короткостроковий і довгостроковий характер. До короткострокових заходів  відносяться: зменшення витрат, відстрочка платежів за зобов'язаннями, використання знижок постачальників, перегляд програм  інвестицій, податкове планування.

Довгострокові заходи передбачають використання у  діяльності підприємства довгострокових контрактів, що дає можливість отримати додаткові знижки або інші пільги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ВИЗНАЧЕННЯ ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ

 

Серед безлічі  проблем, вирішення яких забезпечує досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку регіонів, однією з найбільш пріоритетних є вдосконалення управління в усіх його конкретних аспектах. Саме якість управління являє собою головне  необхідна умова досягнення ефективності функціонування національної економіки  на всіх рівнях її системної ієрархії - від формування цілеспрямованих  впливів на народно-господарський комплекс в цілому (макрорівень) через регіональну та галузеву конкретизацію економічних програм і проектів (мезорівень) до розробки повноцінних управлінських стратегій діяльності суб'єктів підприємництва (мікрорівень). Серед об'єктивних факторів, що визначають підвищену актуальність загальної проблеми вдосконалення системи і процесів управління, слід виділити особливу роль будівельної галузі в задоволенні базових потреб людей і суспільства в цілому. У системі національної економіки Росії будівництво займає особливе місце, оскільки воно є однією з структуроутворюючих галузей сфери матеріального виробництва, з якою пов'язане рішення проблем економічного і соціального розвитку країни, регіонів, підприємств і населення. Саме стан розвитку будівництва багато в чому визначає вектор і темпи ринкових перетворень.

Створюючи матеріальну основу життєдіяльності, будівництво формує первинні передумови рівня соціального розвитку; результати будівельної діяльності - будівлі  та споруди, інфраструктурні об'єкти - мають найтриваліший термін корисного використання порівняно з продукцією інших галузей; саме будівельна діяльність визначає масштаби, якість і темпи вирішення критично важливою для нашої країни житлової проблеми. Всі ці обставини визначають необхідність більш використання інноваційного потенціалу господарюючих суб'єктів будівельного комплексу з метою підвищення ефективності функціонування галузі в цілому. У сучасних умовах високу конкурентоспроможність економічних систем і стабільне економічне зростання, насамперед, забезпечують фактори, що стимулюють появу і розповсюдження нових технологій. Тому успішний розвиток підприємств (організацій), регіонів і цілих держав можливо тільки при використанні сучасних концепцій інноваційного розвитку. Особливо слід відзначити взаємозв'язок актуальності проблеми підвищення якості управління будівельними підприємствами з певним як стратегічний орієнтир контекстом інноваційної модернізації російської економіки, зміст якої визначається сукупністю п'яти базових компонент (5 «І») - інтелекту, інститутів, інфраструктури, інновацій та інвестицій. Радикальне підвищення ролі інновацій на етапі переходу російської економіки до сталого розвитку зумовлює активізацію інноваційної діяльності підприємств, як найбільш пріоритетного напрямку.

Під інноваціями, або інноваційною діяльністю найчастіше розуміється створення і впровадження підприємствами та організаціями продуктів  і виробничих процесів, що є новими для цих фірм. Проте все частіше  розглядаються і нетехнологічні інновації, зокрема, інституційні, соціальні, освітні інновації та організаційні [2, 5].

Інноваційну діяльність Монастирський Е.А. визначає як виконання робіт та (або) надання послуг, спрямованих:

- на створення, організацію виробництва і реалізацію на ринку принципово нової або з новими споживчими властивостями продукції (товарів, робіт, послуг); 

- створення і застосування нових або модернізацію існуючих способів (технологій) її виробництва, розповсюдження та використання;

- застосування структурних, фінансово-економічних, кадрових, інформаційних та інших інновацій (нововведень) при розробці, організації виробництва, випуску та збуті продукції (товарів, робіт, послуг), що забезпечують економію затратили зростання обсягів виробництва і продажів затребуваною на ринку продукції [4].

Інноваційна продукція - результат інноваційної діяльності (товари, роботи, послуги), призначений для ринкової реалізації [4].

Інноваційне підприємство (організація) - це підприємство (організація), що здійснює інноваційну  діяльність, яке розробляє, виробляє і реалізує затребувану на ринку, конкурентоспроможну продукцію (товари, роботи, послуги), що володіє наступним набором ознак:

- наявність  продажів інноваційної продукції;

- наявність витрат на інновації, в тому числі витрат на дослідження і розробки;

- використання об'єктів інтелектуальної власності для посилення конкурентних переваг продукції, що випускається [3].

Природно, здійснення інноваційної діяльності передбачає наявність відповідного механізму  реалізації її цілей і завдань. Базовим  елементом створення цього механізму, що дозволяє оцінити принципову можливість здійснення інноваційної діяльності, є інноваційний потенціал - сукупність елементів, необхідних для вирішення  конкретних виробничих завдань і  відображають готовність будівельних організацій до їх вирішення.

Інноваційний  потенціал (фірми, наукового центру, країни в цілому) - наявні в наявності  і призначені для досягнення інноваційних цілей (реалізації інноваційної стратегії, програм, проектів) ресурси, а також  організаційні структури і технології (механізми) інноваційної діяльності. Основними видами інноваційного  потенціалу є: функціональний, ресурсний, системний та проектно-організаційний.