Недобросовісна конкуренція

 

1.2. Законодавче визначення недобросовісної конкуренції

 

Поняття недобросовісної  конкуренції, як спеціальне на законодавчому  рівні вперше було визначене в ст. 7 Закону України „Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції” [3]. Але це по суті був тільки перелік дій, які визнавались недобросовісною конкуренцією. Всі інші питання стосовно захисту від недобросовісної конкуренції вирішувались на рівні законодавчих і підзаконних актів.

Це можна пояснити тим, що в 1992 р. на час прийняття закону приватизація ще тільки розпочиналася, більшість майна, в тому числі і цілісні майнові комплекси підприємств знаходились у державній власності, а кількість суб’єктів підприємницької діяльності недержавних форм власності взагалі була ще незначною. По суті тільки розпочиналося становлення цивілізованого підприємництва, а тому конкуренція на ринку ще не набрала сили. На ринку товарів, послуг діяли в значній більшості монополісти. Тому вимоги закону, які регулювали питання конкуренції майже повністю відповідали стану економічних відносин, які склалися на той час на ринку.

Але в подальшому в зв’язку з впровадженням ринкових реформ, роздержавленням та приватизацією, наявність різноманітних недержавних форм підприємництва (приватних, колективних і індивідуальних), появи і розвитку конкуренції на ринку України між вітчизняними та зарубіжними товаровиробниками виникла об’єктивна необхідність щодо вдосконалення правових засад захисту господарчих суб’єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції, яка з кожним роком набрала все більші масштаби.

Тому тільки з прийняттям Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” [4], були чітко визначені правові засади захисту господарюючих суб’єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції. Він спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгівлі та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.

Згідно ст. 1 Закону недобросовісна конкуренція визначається, як будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торгівлі і іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією визначаються слідуючи дії:

- неправомірне  використання ділової репутації  господарюючого суб’єкта тобто підприємця;

- створення  перешкод підприємцем в процесі  конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

- неправомірне  збирання, розголошення та використання  комерційної таємниці.

Закон застосовується до відносин в яких беруть участь господарюючі суб’єкти, їх об’єднання, органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх об’єднання, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, в тому числі і в разі вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив на конкуренцію на її території.

Час показав, що і прийнятий закон не вирішив всіх проблем, не відповідав реаліям часу в повному об’ємі, і 11 січня 2001 р. був прийнятий Закон України „Про захист економічної конкуренції”[5], перехідними положеннями якого Закон України „Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції” був визнаним таким, що втратив чинність. Закінчивши короткий екскурс в історію становлення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, зупинимось конкретніше на його стані на сьогодні.

Як же дає  законодавець визначення недобросовісної  конкуренції?

Згідно статті 32 Господарського Кодексу України  недобросовісною конкуренцією є  неправомірне використання ділової  репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті [6].

Згідно ст.1 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Цей закон визнає недобросовісною конкуренцією, зокрема, такі дії:

- неправомірне  використання чужих позначень,  рекламних матеріалів, упаковки;

- неправомірне використання товару іншого виробника;

- копіювання зовнішнього вигляду виробу;

- порівняльну рекламу;

- дискредитацію господарюючого суб’єкта (підприємця);

- купівлю-продаж  товарів, виконання робіт, надання  послуг із примусовим асортиментом;

- схилення до бойкоту господарюючого суб’єкта (підприємця);

- схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника);

- схилення господарюючого  суб’єкта до розірвання договору з конкурентом;

- підкуп працівника постачальника;

- підкуп працівника покупця (замовника);

- досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

- неправомірне збирання комерційної таємниці;

- розголошення комерційної таємниці;

- схилення до розголошення комерційної таємниці;

- неправомірне використання комерційної таємниці (статті 4-19 Закону)[4].

 

1.3. Види недобросовісної  конкуренції

 

До першого  виду недобросовісної конкуренції  належить неправомірне використання ділової  репутації суб’єкта господарювання.

Відповідно до ст. 33 Господарського Кодексу України  неправомірним використанням ділової репутації суб’єкта господарювання визнаються:

- неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

-  неправомірне використання товару іншого виробника;

-  копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника;

-  порівняльна  реклама [6].

Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої  на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших  позначень, а також належних іншій  особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до плутання з діяльністю іншого суб’єкта господарювання, який має пріоритет щодо їх використання.

Використання  в комерційному найменуванні власного імені громадянина правомірне, якщо до власного імені додається будь-який відмітний елемент, що виключає плутання з діяльністю іншого суб’єкта господарювання.

Неправомірним використанням товару іншого виробника  вважається введення в господарський  обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу  уповноваженої на те особи.

Копіюванням зовнішнього  вигляду виробу є відтворення  зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта господарювання і введення його в господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до плутання з діяльністю іншого суб’єкта господарювання. Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання зумовлено виключно їх функціональним застосуванням (ч. 5 ст. 33 ГКУ). Але такі дії не вважаються неправомірними, якщо поширюються на вироби, що перебувають під охороною як об’єкти права інтелектуальної власності.

Порівняльною  є реклама, що містить порівняння з товарами чи діяльністю іншого суб’єкта господарювання. У статті 7 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” зазначається, що не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, достовірні, об'єктивні, корисні для інформування споживачів.

Другий вид  правопорушень становить створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції.

У статті 34 ГКУ визначається, що перешкодами у процесі конкуренції вважаються дискредитація суб’єкта господарювання, нав’язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт, послуг), схиляння до бойкоту суб’єкта господарювання або дискримінації покупця (замовника) чи до розірвання договору з конкурентом, підкуп працівника постачальника або покупця (замовника).

Дискредитацією  суб’єкта господарювання є поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю суб’єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання.

Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг із примусовим асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу  інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачу  або контрагенту.

Схилянням до бойкоту  суб’єкта господарювання вважається спонукання конкурентом іншої особи безпосередньо або через посередника до відмови від встановлення договірних відносин із цим суб’єктом господарювання.

Схилянням постачальника  до дискримінації покупця є спонукання безпосередньо або через посередника  до надання постачальником конкуренту покупця певних переваг без достатніх  на це підстав.

Схилянням суб’єкта господарювання до розірвання договору з конкурентом іншого суб’єкта господарювання вважається вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання суб’єкта господарювання - учасника договору до невиконання або виконання в неналежний спосіб договірних зобов’язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування суб’єкту господарювання - учаснику договору безпосередньо або через посередника матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

Підкуп працівника постачальника - це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника) безпосередньо або через посередника матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов’язків, що випливають з укладеного чи пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником). До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про постачання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або в якийсь спосіб пов’язана з ним.

Підкуп працівника покупця (замовника) - це надання або пропонування йому конкурентом постачальника безпосередньо або через посередника матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов’язків, що випливають з укладеного або пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником. До працівника покупця (замовника) прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця (замовника) про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або в якийсь спосіб пов’язана з ним.

До другого  виду недобросовісної конкуренції  належить також досягнення неправомірних  переваг у конкуренції. Відповідно до статті 35 ГКУ досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання певних переваг стосовно іншого суб’єкта господарювання шляхом порушення законодавства, яке підтверджене рішенням відповідного органу державної влади.

До третього виду належать неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею.

Згідно зі статті 36 ГКУ відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею і розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також спосіб їх захисту визначаються суб’єктом господарювання.

Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається здобуття протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди уповноваженої  на те особи з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому законом порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво  або врахування при плануванні чи здійсненні підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.

За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, винні особи несуть відповідальність, що встановлюється законом [7]

 

1.4. Можливі шляхи  захисту від недобросовісної  конкуренції та санкції за  її вчинення

 

Сучасне українське законодавство дає можливість підприємцям  захищати свої права та законні інтереси від недобросовісної конкуренції  різними шляхами. Залежно від  засобів захисту та бажаних наслідків можна виділити три такі шляхи:

1. Судовий шлях, який передбачає звернення підприємця  до суду. В Україні права та  інтереси юридичних осіб та  осіб, які є суб’єктами підприємницької  діяльності, захищають господарські  суди.

2. Адміністративний  шлях пов’язаний зі зверненням  потерпілої особи до органів  Антимонопольного комітету України  для розгляду та прийняття  рішення стосовно порушеного  права.

3. Самозахист  підприємця від неправомірних  дій конкурентів.

Одна з можливостей  запобігти недобросовісній конкуренції - це передбачити в договорі між особами умови, які зобов’язують їх не вчиняти дії, визнаних недобросовісною конкуренцією. Наприклад, коли робітник підприємства, який звільнився, створює власне підприємство та в процесі своєї діяльності використовує виробничу, фінансову, технологічну та іншу інформацію з попереднього місця роботи. Щоб запобігти цьому підприємцям доцільно передбачати в трудових угодах спеціальні умови, які зобов’язують їх робітників не розголошувати та не використовувати комерційну інформацію до і після звільнення.