Недобросовісна конкуренція

10. Тимчасово обмежити можливість звернення до суду у приватному порядку для відшкодування збитків справами, в яких АМКУ встановив порушення.

Положення про  відшкодування у статті 24 Закону України „Про захист від недобросовісної  конкуренції” дозволяють особам, що зазнали  шкоди „внаслідок порушення” законів  про конкуренцію, вимагати від правопорушника відшкодування в господарському суді. За деякі порушення (включаючи  антиконкурентні узгоджені дії, концентрацію чи зловживання домінуючим становищем), частина друга статті 55 передбачає відшкодування у подвійному розмірі. Суди не мають одностайності  щодо того, чи є необхідним рішення  АМКУ про встановлення порушення  для прийняття на розгляд позовів  про таке відшкодування.

Приватні позови про відшкодування можуть бути корисним додатковим методом для забезпечення застосування конкурентного законодавства, але разом з цим вони створюють  певний ризик. Судовий розгляд таких  справ без попереднього рішення АМКУ може призвести до появи неналежного тлумачення конкурентного законодавства.

11. Внести зміни до Господарського кодексу з метою усунути конфлікт між цим кодексом та законодавством про захист економічної конкуренції, дотримання якого забезпечує АМКУ.

Невідповідності, які Господарський кодекс вносить  в українську систему права, не лише заважають АМКУ забезпечувати дотримання законів про конкуренцію, а й  також створюють невизначеність для суб’єктів господарювання і  не сприяють притоку іноземних інвестицій. Ці конфліктні положення у Кодексі  не є корисними та повинні бути усунені [17].

3.2. Рекомендації  для Антимонопольного комітету  України

1. Підвищити прозорість рішень для забезпечення кращого керівництва та передбачуваності для юристів та приватного сектору.

Прозорість є  важливою характеристикою прийняття  рішень конкурентними органами, оскільки для ефективного планування господарської  діяльності приватному сектору необхідне  чітке розуміння правових обмежень. Крім цього рівень виконання конкурентного  законодавства у значній мірі залежить від порад, які спеціалісти  з конкурентного законодавства  надають своїм клієнтам з бізнес-сектору, а надійна порада не може бути надана, якщо політика правозастосування є  непередбачуваною.

2. Опублікувати основні принципи розгляду концентрацій для підвищення прозорості аналітичного підходу АМКУ.

Попередня рекомендація закликала АМКУ готувати більш детальні рішення у справах про порушення  та отримання дозволів, щоб приватний  сектор зміг більш надійно прогнозувати, як АМКУ оцінює різні дії та трансакції. Інший ефективний метод, за допомогою  якого конкурентний орган може підвищити  прозорість та прогнозованість своїх  дій, полягає у розробці та публікації аналітичних принципів. Наразі основні  принципи діяльності АМКУ у цих двох сферах, по суті, викладені в існуючих положеннях АМКУ щодо визначення ринку та визначення монопольного становища на ринку, а також у розпорядженнях, що стосуються блочних виключень для узгоджених дій та створення об’єднань. Значною сферою діяльності АМКУ, у якій поки що немає жодного керівництва, є розгляд заяв про надання дозволу на концентрацію. Положення про визначення ринку та монопольного становища дещо пояснюють принципи оцінки концентрацій, але інші аспекти аналізу їх наслідків для конкуренції залишаються без пояснень.

3. Опублікувати  рекомендації стосовно накладення  грошових штрафів за порушення  законів про конкуренцію.

Інша сфера  діяльності АМКУ, в якій немає достатньої прозорості – це накладення грошових штрафів за порушення конкурентного  законодавства. АМКУ наділений правом накладати будь-який грошовий штраф  у межах максимального штрафу, передбаченого за відповідне порушення. Рекомендації щодо принципів розрахунку штрафів будуть корисними не лише для підвищення прозорості, а й  також для забезпечення неупередженості. ЄС опублікував рекомендації щодо визначення штрафів і в якості однієї з  основних причин для їх розробки відкрито вказав забезпечення неупередженості.

Розробка таких  рекомендацій також дозволить АМКУ пояснити свою політику визначення базових  розмірів штрафів. Як і інші конкурентні  органи, АМКУ зазвичай не накладає на порушників максимальні штрафи. Наявність стандартного методу для розрахунку базових сум  штрафів дає конкурентному органу відправну точку для аналізу.

6. Передбачити  застосування частини третьої  статті 48 Закону України „Про  захист економічної конкуренції” таким чином, щоб у відповідних випадках дія рішень АМКУ про припинення антиконкурентних дій не зупинялася автоматично на час судового провадження.

У випадках, коли АМКУ встановив порушення законів  про конкуренцію, і відповідач звернувся  до суду з апеляцією, дія рішення  АМКУ про припинення антиконкурентних дій автоматично зупиняється  на період розгляду апеляції. Частина  третя статті 48 Закону України „Про захист економічної конкуренції” передбачає, що АМКУ може не допустити таке припинення, якщо прийме відповідне рішення „з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб’єктів господарювання”. Комітет жодного разу не використав цю можливість. У кожному провадженні, коли встановлене порушення та подана апеляція, АМКУ повинен оцінити, чи дотримані вимоги закону, і якщо вони дотримані, прийняти відповідне рішення. Апеляції можуть розглядатися роками, але немає причин, з яких негативні наслідки антиконкурентних дій слід терпіти протягом тривалого періоду, враховуючи те, що АМКУ має у розпорядженні цей механізм.

7. Змінити пріоритети  правозастосування з метою виправлення  дисбалансу між справами про  зловживання домінуючим становищем  та справи про горизонтальні  узгоджені дії. 

Наразі майже  половина справ АМКУ – це справи про зловживання монопольним становищем. Лише 4% справ стосуються узгоджених дій, і менше 3% – горизонтальних узгоджених дій. Серед теоретиків антимонопольного права переважає думка, що горизонтальні узгоджені дії є найбільш згубною формою антиконкурентних дій суб’єктів господарювання і тому повинні залишатися в центрі уваги конкурентного органу.

8. Продовжувати  гармонізацію українського конкурентного  законодавства з конкурентним  законодавством ЄС, включаючи розробку  додаткових блочних виключень.

АМКУ вже підготував проект блочних виключень для  угод щодо вертикального розподілу  та угод щодо спеціалізації виробництва  і сподівається розробити проект розпорядження щодо угод про передачу технологій протягом 2008 р. Ці проекти  нормативних актів повинні бути оприлюднені для коментарів з  боку громадськості перед їх затвердженням, щоб зацікавлені сторони мали нагоду побачити недоліки чи проблематичні  сторони, які АМКУ потім має врахувати. Зокрема АМКУ повинен зробити  так, щоб виключення для вертикального  розподілу ефективно вирішувало ті проблеми, які наразі існують  з франчайзинговими угодами.

9. Покращити  співробітництво з іншими правоохоронними  органами України.

АМКУ має різний досвід співробітництва з іншими правоохоронними органами Україні у розслідуванні антиконкурентних дій, причому на регіональному рівні результати краще, ніж на центральному. У будь-якому випадку, АМКУ має не шкодувати зусиль для покращення теперішньої ситуації та отримання ефективної допомоги від таких органів, як Служба безпеки України та МВС.

10. Продовжувати  захист конкуренції перед іншими  органами державної влади, при  цьому особливу увагу слід  приділити покращенню розуміння  принципів конкурентної політики  суддями, обвинувачами та іншими  працівниками правоохоронних та  регуляторних органів.

АМКУ виділяє  суттєві ресурси для розгляду проектів нормативно-правових актів, законів  та розпоряджень, розроблених іншими органами влади. Потрібно звернути увагу  на методи, якими можна підвищити  рівень знання конкурентної політики працівниками інших органів державної  влади. Це є необхідним для того, щоб зменшити потребу у значній  участі АМКУ, коли інші органи державної  влади розробляють проекти нормативно-правових актів, які стосуються конкуренції. АМКУ вже пропонує семінари про принципи конкурентної політики для працівників  державних органів, але цю програму потрібно розширити та удосконалити. Утім, якщо навчання з конкурентної політики будуть проводити працівники АМКУ, у ньому не зможуть брати  участь судді, які приймають рішення  у справах, в яких бере участь АМКУ. Досвід інших країн вказує на те, що судді найбільш комфортно відчувають себе на семінарах, де основними інструкторами  є досвідчені судді з інших  країн. Інколи таке навчання для суддів пропонують програми технічної допомоги.

11. Керуватися  практичною необхідністю у вимогах  до подання інформації у заявах  про надання дозволу на концентрацію.

Відповідно до положень Закону України „Про захист економічної конкуренції”, що стосуються подання заяв про концентрацію, усі  сторони, що беруть безпосередню участь у транзакції, а також інші особи  та суб’єкти господарювання, з якими  учасники транзакції пов’язані відносинами  контролю, повинні подавати великий  обсяг документації. Інколи суворе дотримання таких вимог призводить до того, що сторони подають документи стосовно великої кількості осіб, які не мають жодного відношення до ринків, яких стосується відповідна трансакція. У таких випадках АМКУ надає заявникам можливість обговорити скорочення обсягу потрібної документації. Оскільки заявники, що беруть участь у таких переговорах, не мають іншого вибору, як прийняти умови АМКУ, важливо, щоб працівники АМКУ звертали належну увагу на витрати, пов’язані з вимогами до документації, та вимагали лише ті документи, які дійсно необхідні для ефективного аналізу впливу транзакції на конкуренцію. У цьому відношенні варто послатися на рекомендації Міжнародної конкурентної мережі, в яких говориться, що документація, яку вимагають у зв’язку з попереднім повідомлення про злиття, має обмежуватися лише документацією, необхідною для визначення того, чи ця трансакція 1) відповідає пороговим показникам повідомлення, та 2) становить потенційну загрозу для конкуренції, що потребує подальшого аналізу.

12. Продовжувати  існуючі програми, спрямовані на:

- розширення  співробітництва з міжнародними  організаціями з питань конкуренції  та органами з питань конкуренції  інших країн, а також підвищення  серед працівників рівня володіння  іноземними мовами, щоб полегшити  консультації з європейськими  та американськими конкурентними  органами;

-  краще визнання  та сприйняття принципів конкуренції  у суспільстві в цілому для  сприяння розвитку культури конкуренції  в Україні; 

- удосконалення  слідчих та аналітичних навичок  персоналу Комітету (включаючи також  територіальні відділення) шляхом  проведення навчальних програм  та обміну працівниками з іншими  конкурентними органами, а також  за допомогою інших можливих  засобів.

АМКУ наразі має програми в усіх цих сферах. Усі ці напрямки діяльності є важливими  для розвитку конкурентного законодавства  та політики в Україні і мають  постійну підтримку [17].

ВИСНОВКИ

Конкуренція виявляється, перш за все, як суперництво між учасниками ринкового господарства за кращі  умови виробництва, купівлі і  продажу товарів. Причому вона є  добросовісною в тому випадку, коли не суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Як показує  практика, конкуренція сама по собі рідко не виходить за межі добросовісної. Без відповідного регулювання вона рано чи пізно трансформується в  недобросовісну.

Створення ефективної системи захисту інтересів суб’єктів  господарювання від недобросовісної  конкуренції має винятково велике значення для розвитку України в  XXI столітті. Ця комплексна проблема потребує об’єднаних зусиль держави, всіх її органів управління та інститутів громадянського суспільства. Від успішної реалізації даного завдання виграє абсолютна більшість населення України, адже захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції є фундаментом для забезпечення інноваційної моделі розвитку країни, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності у світовій соціально-економічний системі. Ефективна система захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції сприятиме створенню робочих місць у нових галузях економіки. Одночасно це є запорукою створення цивілізованого ринкового середовища, у якому і підприємці, і споживачі будуть надійно захищені від недобросовісної конкуренції, пов’язаної з неправомірним використанням об’єктів інтелектуальної власності, виробництвом фальсифікованих товарів.

Проблеми захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції мають одночасно внутрішній і зовнішній виміри, які є однаково важливими.

В основному  вже сформувалася глобальна система  захисту від недобросовісної  конкуренції. Україні слід адаптуватися до неї, якщо мас намір розвиватися  як складова світового господарства, а не як економіка, відгороджена від  світових тенденцій соціально-економічного і технологічного розвитку. Останніми роками Україна значно активізувала процес входження у світові структури. Велике значення для ефективного захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції має процес входження України до регіональних європейських структур регулювання цієї сфери.

Система органів  регулювання сфери захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції Україні знаходиться у завершальній фазі формування; вона регулюється цілою низкою законів і підзаконних актів, здатна виконувати свої основні функції. Однак ефективність системи знижується неадекватним технічним оснащенням інфраструктури та недостатнім розвитком недержавних установ регулювання діяльності у цій сфері. Про незавершеність формування системи свідчить відсутність нової редакції норм Цивільного кодексу щодо даного питання, чітких правових норм охорони фірмових найменувань, комерційної таємниці і ноу-хау.