Недобросовісна конкуренція

2. Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг - створений у 2001 р. в м. Києві з метою сприяння інноваційній активності та надання допомоги учасникам інноваційного процесу у вирішенні питань, що стосуються сфери промислової власності. У Центрі виконуються роботи на замовлення, надаються консультації та інші види послуг, включаючи складання комплекту документів для подання заявки на одержання правової охорони об'єкта промислової власності в Україні та за її межами; даються відповіді на запити експертизи за поданими заявками; надається допомога в дотриманні інтересів правовласників при складанні договорів про передачу прав на об’єкти промислової власності, ліцензійних договорів на їх використання тощо.

Суперечливу позицію  займають місцеві органи державної  влади в цій системі. Це пояснюється  тим, що за своєю суттю дані органи повинні всіляко захищати добросовісну конкуренцію на місцевому рівні, але на практиці нерідко саме місцеві  органи державної влади (або окремі посадові особи цих органів) підпадають під відповідальність за дії, що обмежують  свободу конкуренції.

До структури  органів регулювання охорони  інтелектуальної власності слід віднести і мережу недержавних організацій, що приймають участь у процесі захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції:

- Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності.

- Українська група Міжнародної асоціації з охорони промислової власності.

- Антипіратський союз України.

- Українська юридична група [10].

Про інтенсивність  діяльності даних органів, спрямованої  на захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції  свідчать такі статистичні дані.

За період з 2005 по 2009 рр Антимонопольним комітетом України припинено близько 471 порушень законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, переважно у зв’язку з неправомірним використанням знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань, назв місць походження товарів. Непоодинокими є порушення, пов’язані з поширенням інформації, що вводить в оману [11].

Дані Державної  податкової адміністрації України [12] свідчать про те, що за результатами вжитих у 2008 р. заходів податковою службою виявлено 2227 правопорушень, у тому числі 243 факти незаконного ввезення, 480 - незаконного виготовлення та 1584 - реалізації контрафактної продукції. У 2009 р. виявлено та знешкоджено 541 підпільний цех з виготовлення різного роду контрафактної продукції, у тому числі 47 - аудіо та відеопродукції; вилучено 1,9 млн. одиниць цієї продукції.

За даними Державного департаменту інтелектуальної власності [13], у 2008р. було виявлено 9680, а за 9 місяців 2009 р. - ще 3800 правопорушень, пов’язаних із незаконним тиражуванням та розповсюдженням продукції, що містить об’єкти інтелектуальної власності; було порушено 338 кримінальних справ у 2008 р. і 49 - у 2009 р. Оперативно-розшуковими заходами охоплено 107 українських та іноземних суб’єктів підприємницької діяльності, які замовляли тиражування оптичних дисків на українських заводах.

У 2008 р. було виявлено 5080 правопорушень у сфері інтелектуальної власності, у тому числі 766 фактів незаконного ввезення, 577 - незаконного виготовлення, 3737 - реалізації контрафактної продукції. Знешкоджено 47 підпільних цехів з виготовлення аудіо та відеопродукції.

Дані Міністерства внутрішніх справ України [14] свідчать про те, що за 9 місяців 2009 р. серед перевірених 12 тис. підприємств у різних регіонах України на кожному другому з них виявлені порушення встановленого законодавством України порядку тиражування та розповсюдження об’єктів інтелектуальної власності. Міністерством порушено 221 кримінальну справу, з яких 63 - за порушення авторських і суміжних прав, у той час як за весь 2008 р. було виявлено 30 таких злочинів. Понад 4200 осіб притягнуто до адміністративної відповідальності. Припинено незаконну діяльність 16 „підпільних” цехів, що займалися виробництвом і розповсюдженням контрафактної продукції. У правопорушників вилучено 257 тис. відеокасет, 235 тис. аудіо касет та 217 тис. компакт-дисків (усього - 709 тис. одиниць) на загальну суму 7,8 млн. грн.

Ключовою ланкою в системі органів захисту  інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції  виступають судові органи.

Як правило, в  даній сфері задіяні три види судів:

- Господарські суди.

- Суди загальної юрисдикції.

- Конституційний суд України.

Господарські  суди є найбільш задіяними в даній  сфері і виконують дві основні  функції:

- Розглядають апеляції щодо рішень органів Антимонопольного комітету України.

- Приймають рішення по справам за поданнями органів, що самостійно не мають права виносити рішень в даній сфері та за поданнями суб’єктів господарювання.

- Суди загальної юрисдикції розглядають справи, що містять в собі ознаки злочину і підпадають під дію Кримінального кодексу України (а порушення конкурентного законодавства в Україні досить часто супроводжуються певними злочинами).

Конституційний  суд України виступає в даному випадку як орган, що виносить офіційне тлумачення Конституції України  та інших нормативно-правових актів.

В цілому можна сказати, що система органів, які здійснюють захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції є цілком сформованою і відповідною вимогам часу. Відкритою залишається лише проблема забезпечення ефективного функціонування даної системи, що пов’язана як з недостатнім фінансуванням та координацією діяльності, так і з проблемами корупції тощо. Хоча не можна не відмітити, що останнім часом намічаються достатньо позитивні зміни в даному напрямку [10].

 

2.3. Характерні  риси проявів недобросовісної  конкуренції в Україні та чинники,  що їм сприяють

 

Перш ніж перейти  до розгляду характерних рис проявів  недобросовісної конкуренції в  Україні, доцільно звернути увагу на динаміку та структуру припинених порушень у цій сфері.

Таблиця 2.3.1.

Число порушень конкурентного законодавства  у вигляді недобросовісної конкуренції в Україні в 2005-2009 рр [11].

Роки	2005	2006	2007	2008	2009	За весь період
Кількість порушень	29	49	144	79	170	471

 

На перший погляд спостерігається тенденція до збільшення кількості випадків недобросовісної конкуренції, але насправді реальна кількість випадків недобросовісної конкуренції значно перевищує офіційні дані статистики.

Це пояснюється  наступними чинниками:

- Далеко не всі випадки недобросовісної конкуренції вчасно виявляються, і навіть у випадку виявлення буває досить складно довести що має місце саме недобросовісна конкуренція.

- Окремі випадки недобросовісної конкуренції вирішуються суб’єктами господарювання самостійно без участі державних органів і, відповідно, вони не відображаються у статистичних звітах.

Структура порушень у вигляді недобросовісної конкуренції  виглядає наступним чином.

 

 

 

 

Таблиця 2.3.2.

Динаміка припинених органами Комітету порушень у вигляді недобросовісної конкуренції у 2006 – 2009 рр [11]

Роки	Кількість припинених порушень, передбачених Законом України „Про захист від недобросовісної конкуренції”				Всього
	неправомірне використан-ня ділової ре-путації гос-подарюючо-го суб’єкта (підприємця)	створення перешкод господарюючим су-б’єктам (підприєм-цям) у процесі кон-куренції та досяг-нення неправомір-них переваг у кон-куренції	неправомірне збирання, розголошення та використан-ня комерційної таємниці	інші дії що-до нероб-росовісної конкуренції
2005	21	6	0	2	29
2006	40	4	2	3	49
2007	67	56	9	12	144
2008	39	35	4	1	79
2009	79	60	17	14	170

 

Як видно з  наведених даних основна кількість  виявлених випадків недобросовісної  конкуренції полягає в неправомірному використанні ділової репутації господарюючого суб’єкта та створенні перешкод господарюючим суб’єктам у процесі конкуренції та досягненні неправомірних переваг у конкуренції.

У 2009 році до органів Антимонопольного комітету надійшло 175 заяв суб’єктів господарювання про захист від недобросовісної конкуренції, порівняно з 2008 – 84 заяви [11].

Відносно невелика кількість заяв, які отримав Комітет  обумовлена декількома факторами. В  першу чергу, недостатнім рівнем правової обізнаності підприємців у питаннях можливості застосування антимонопольного законодавства до недобросовісних дій конкурентів. Крім того, це законодавство захищає тільки тих суб’єктів господарювання, які легально працюють у правовому полі, в той час, як значна частка суб’єктів господарювання функціонує у тіньовій сфері економіки, де існують інші засоби вирішення спірних питань.

Разом з тим, підприємці починають самостійно використовувати  антимонопольне законодавство в  конфліктних ситуаціях, при проведенні переговорів, безпосередньо звертатися до судових інстанцій.

Якщо розглядати ситуацію з недобросовісною конкуренцією в Україні взагалі, не зважаючи на офіційні статистичні дані, які вказують на фактично припинені випадки недобросовісної  конкуренції, то стає зрозумілим, що в  Україні лідирують порушення, які  можна умовно згрупувати в 2 групи:

- Порушення в галузі реклами.

- Підробка продукції конкурента або використання його ділової репутації.

Важливим моментом тут є те, що недобросовісна конкуренція  не може існувати сама по собі в наведених  вище групах, їй обов’язково потрібна певна „підтримка” з боку споживача.

 

2.4. Негативний вплив недобросовісної конкуренції на соціально-економічний розвиток України

 

Негативний вплив  недобросовісної конкуренції на соціально-економічний розвиток України  можна розглядати в кількох розрізах :

- з точки зору впливу на розвиток промисловості.

- з точки зору впливу на кінцевого споживача.

- в масштабі міжнародних економічних зв’язків України.

З точки зору впливу на розвиток промисловості, як основної складової розвитку економіки, найбільшої шкоди завдає недобросовісна конкуренція в сфері інтелектуальної  власності.

Результати опитувань, проведених Українським центром  економічних і політичних досліджень [15] 8 – 19 вересня 2008 р., свідчать, що майже 80 % експертів вважають проблеми інтелектуальної власності пріоритетними для її економічного розвитку, а серед населення України цей показник становить 46,8 %.

В першу чергу  це стосується нових технологій та науково-технічних розробок. Як правило, будь-які інновації, нові технології тощо потребують для свого розвитку двох основних компонент: інтелектуального потенціалу та значних капіталовкладень.

При існуючій ситуації з охороною інтелектуальної власності  інвестори не зацікавлені в значних  капіталовкладеннях у дану сферу. Це призводить до того, що існуючий інтелектуальний  потенціал виявляється не задіяним, що цілком закономірно призводить до його відтоку.

Відсутність власного технологічного розвитку призводить до необхідності закупівлі нових технологій закордоном, що негативно позначається на розвитку вітчизняної економіки.

Існуючі в цій  сфері проблемні питання значною  мірою зумовлені швидкими технологічними змінами та відповідно - появою нових об’єктів охорони, стосовно яких ще не знайдені ефективні механізми регулювання. Водночас більшість проблем спричинені складністю та незавершеністю інституційних ринкових перетворень у країні.

Недостатня охорона  промислової власності в Україні  була одним із чинників зниження чисельності винаходів і раціоналізаторських пропозицій. Так, у 2008 р. було подано 5697 заявок, у 2009 – 4815, тобто на 15,5 % менше порівняно з попереднім роком. Та видано патентів у 2008 р. – 3832, у 2009 – 4002, що на 4,4% більше порівняно з попереднім роком. Таке становище пояснюється, головним чином, погіршенням матеріально-технічних і фінансових умов діяльності у сфері науки і техніки.

Динаміка надходження  заявок на корисні моделі від національних заявників була також не дуже позитивною: у 2008 р. – 9600, у 2009 р. – 9203 заявки, зменшення на 4 %, та видано патентів: у 2008 р. – 9282, у 2009 р. – 8391, зменшення на 9,6 % порівняно з попереднім роком [16].

Вищенаведене стосується інноваційної діяльності. Але недосконалі механізми захисту прав інтелектуальної власності призводять і до інших порушень умов конкуренції. Особливо гостро це питання стоїть з охороною прав власності на товарні знаки.

Широкого розголосу набули випадки, пов’язані з намаганнями окремих суб’єктів господарської діяльності привласнити права на товарні знаки, що в минулому (за часів СРСР) широко використовувалися, згідно з державними і галузевими стандартами, кількома підприємствами та сьогодні фактично не можуть бути об’єктом реєстрації виключних прав, оскільки входять до кола назв загального вжитку як позначення товарів певного виду (так звані „вільні знаки”). Прикладами такої практики стали привласнення назв відомих ліків („Валідол”, „Нафтізін” та ін. - близько 60 лікарських засобів), горілки „Столична”, сигарет „Прима”, „Експрес” тощо. Це стало засобом отримання неправомірних конкурентних переваг та обмеження доступу на ринок інших виробників.