Захист від монополізму у підприємницькій діяльності

Представники Держстандарту вважають, що вони є єдиний орган який веде боротьбу з наповненням українського ринку неякісною і небезпечною продукцією, наданням односторонніх   переваг  іноземним   товаровиробникам   та  створенням недобросовісної

 

- 41 -

конкуренції українським підприємцям, захищають національні інтереси України, її економічну безпеку, життя і здоров‘я громадян, як це передбачено Конституцією України. Критика недоліків сучасної системи сертифікації з боку підприємців, інших державних органів і громадських організацій, іноземних партнерів керівництвом Держстандарту розцінюється як некваліфіковані й упереджені дії, продиктовані інтересами імпортерів і можуть зашкодити процесу гармонізації українського технічного регулювання з європейським.

Ця позиція сертифікувати “все”  зрозуміла, бо від проведення сертифікації надходить чимало коштів до Держстандарту і до бюджету.

Для підтвердження можна навести  слідуючий приклад. Державний комітет  з питань розвитку підприємництва на підставі п.4 указу Президента України “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності” прийняв рішення про зупинення дії наказів Держстандарту України від 28.08.1997 № 520 “Про затвердження правил обов‘язкової сертифікації послуг з ремонту і технічного обслуговування дорожньо-транспортних засобів та їх складових” і від 11.09.1997 № 549 “Про внесення змін до переліку продукції, що підлягає обов‘язковій сертифікації”. У пресі було оголошено про те, що це рішення є обов‘язковим до виконання на зазначеній вище підставі. Однак з боку Держстандарту почала поширюватись неправдива інформація про правомірність цього рішення Держкомпідприємництва та про загрозу санкцій до підприємств, що не пройшли сертифікацію.

Треба зазначити, що така політика Держстандарту  в тому числі з питання повторної  сертифікації імпортної продукції, як це не дивно знайшла підтримку в Верховній Раді, яка 15 вересня 1998 р. 246 голосами прийняла у першому читані проект закону України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, відповідно указу Президента України про недоцільність повторної сертифікації імпортної продукції (крім продуктів харчування) з мотиву втрати контролю за якістю продукції, яка імпортується.

Але є надія, що коли проект вищезгаданого  закону буде розглядатися у другому  читані, то буде прийняте правильне  рішення.

Таким чином для захисту прав підприємців пов’язаних з технічним регулюванням (стандартизацією і сертифікацією) якості продукції необхідно:

- при розгляді у другому читані  законопроекту “Про деякі заходи  з дерегулювання підприємницької  діяльності” прийняти ст.12 згідно  відповідного указу Президента про недоцільність повторної сертифікації імпортної продукцій (крім продукції харчування);

- по можливості скоротити перелік  видів продукції вітчизняного  виробництва, яка підлягає сертифікації  з урахуванням вимог безпеки;

- ввести відповідальність виробника і постачальника за випуск і реалізацію дефектної продукції;

- використовувати декларації постачальника  про відповідність якості продукції  вимогам нормативних документів;

- ввести юридичну відповідальність  імпортера за введення в обіг  небезпечної та неякісної продукції;

- в разі необхідності з урахуванням  фінансового стану вітчизняного  заявника зменшити розміри та  види платежів за сертифікацію;

- зробити наочний ринок, тобто  надати можливість людям прийняти  рішення про придбання товарів  на підставі офіційних висновків кваліфікованих незалежних контролерів (об‘єктивна оцінка якості та порівняльна ціна, а також обов‘язковий висновок на шкідливість чи небезпечність впливу товарну на здоров‘я та екологію).

 

3.5. Лімітування перевірок та контролю за діяльністю суб‘єктів підприємницької діяльності.

 

Дерегулювання, як захист від втручання  державних органів у підприємницьку діяльність передбачає також лімітування перевірок та контролю за діяльністю суб‘єктів

 

- 42 -

підприємства. Нескінченні контрольні перевірки діяльності підприємців різними державними органами стали однією з причин, які по суті стали стримувати розвиток підприємницької діяльності.

На практиці відомі факти коли суб‘єкти підприємницької діяльності перевірялися різними органами з різних питань від ста до двохсот разів на рік. Це негативно впливало на здійснення підприємницької діяльності, особливо юридичних осіб. При проведені таких перевірок залучалося багато працівників органів управління підприємств і організацій, до складання різних документів, подання письмових довідок і тощо. За час проведення таких перевірок працівники вимушено не виконували свої основні службові обов‘язки, пов‘язані здійсненням підприємницької діяльності. Витрачалися особисті кошти суб‘єктів підприємницької діяльності пов‘язані з обслуговуванням перевіряючих осіб.

З приводу цього в органи державної  законодавчої і виконавчої влади  поступали численні скарги і заяви  від підприємців з вимогою  покласти край такому становищу, яке  вже стало системою.

В зв‘язку з цим 23 липня 1998 р. Президентом України був виданий указ “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Для зменшення втручання державних  органів у підприємницьку діяльність в частині лімітування та контролю за діяльністю суб‘єктів підприємництва встановлено, що планові та позапланові виїзні перевірки фінансово- господарської діяльності можуть здійснювати тільки уповноважені від імені держави органи виконавчої влади, які є контролюючими органами.(п.1 указу).

Згідно п.5 указу контролюючими  органами, які мають право проводити планові і позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб‘єктів підприємницької діяльності є:

- органи державної податкової  служби – стосовно сплати податків  і зборів (обов‘язкових платежів  до бюджетів, державних цільових фондів, неподаткових платежів;

- митні органи – стосовно  сплати ввізного мита, акцизного  збору та податку на додану  вартість, які справляються у  разі ввезення (пересилання) товарів  на митну територію України  в момент перетинання митного  кордону;

- органи державного казначейства, державної контрольно-ревізійної  служби та органи державної  податкової служби в межах  їх компетенції – стосовно  бюджетних позик, позик та кредитів  гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій  та субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів.

Контролюючі органи мають право  проводити перевірки фінансово- господарської діяльності суб‘єктів  підприємництва тільки в межах їх компетенції зазначеної вище.

Здійснення планових і позапланових виїзних перевірок з визначених вище питань іншим державними органами забороняється. Планові виїзні перевірки  проводяться всіма контролюючими  органами одночасно в день, визначений органами податкової служби. Порядок координації проведення таких перевірок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином в указі чітко  визначені контролюючі органи, які  здійснюють планові і позапланові  перевірки фінансово-господарської  діяльності та їх компетенція.

Згідно з п.2 указу плановою виїзною перевіркою вважається тільки така перевірка фінансово-господарської діяльності, яка передбачена у плані контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням об‘єкта власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вона проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції контролюючого органу.

Забороняється проведення планових виїзних  перевірок за окремими видами зобов‘язань перед бюджетом, крім зобов‘язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

- 43 -

Право на проведення виїзної перевірки  надається лише в тому разі, коли суб’єкту підприємницької діяльності, який перевіряється не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення такої перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

Визначення на законодавчому рівні  поняття планової виїзної перевірки  для підприємця має суттєве значення.

Такі ознаки, як плановість; перевірка  тільки за сукупними показниками  фінансово-господарської діяльності згідно письмового рішення керівника  контролюючого органу в межах  компетенції цього органу один раз  на календарний рік; заборона перевірок  за окремими видами зобов‘язань перед бюджетом; право перевіряючих на проведення планової перевірки при обов‘язковій наявності надісланого письмового повідомлення не пізніше 10 календарних днів до дня проведення перевірки створюють додаткові гарантії захисту прав підприємця від втручання в його підприємницьку діяльність. В разі порушення цієї вимог підприємець має можливість прореагувати відповідним чином згідно діючого законодавства.

Поняття позапланової виїзної перевірки  визначено п.3 указу. Такою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу. Позапланова виїзна перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками зустрічних перевірок  виявлено факти, які свідчать  про порушення суб‘єктом підприємницької  діяльності норм законодавства;

- виявлено недостовірність даних  заявлених у документах обов‘язкової  звітності;

- суб‘єктом підприємницької діяльності  не подано в установлений строк  документи обов‘язкової звітності;

- суб‘єкт підприємницької діяльності  подав в встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової перевірки;

- у разі виникнення потреби  у перевірці відомостей, отриманих  від особи, яка мала правові  відносини з суб‘єктом підприємницької діяльності, якщо цей суб‘єкт не надасть пояснення та їх документальний підтвердження на обов‘язковий письмовий запит по контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;

- проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства, але позапланова перевірка в цьому випадку проводиться лише органами державної податкової служби та органами контрольно-ревізійної служби у межах їх повноважень.

Указ передбачає здійснення позапланової виїзної перевірки і на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Таким чином, підстави проведення позапланової перевірки досить обмежені, а обставини пов‘язані тільки з необхідністю оперативного втручання з метою припинення фактів грубого порушення законодавства.

В указі Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” спеціально зазначено, що позапланові перевірки дотримання пожежної безпеки взагалі не проводяться якщо суб‘єкт підприємницької діяльності уклав договір страхування довільної відповідальності перед третіми особами стосовно відшкодування наслідків можливої шкоди. В такому разі шкода завдана третім особам у зв‘язку з порушенням суб‘єктом вимог пожежної безпеки, компенсується в повному обсязі страховою компанією.

Щодо проведення позапланової перевірки діяльності суб‘єктів підприємницької діяльності державними органами у справах захисту прав споживачів, то такі перевірки здійснюються виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення вимог законодавства про захист прав споживачів. При цьому скарга повинна подаватися у письмовому вигляді і містити відомості про прізвище, ім‘я, по батькові, місце проживання, серію, номер паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, а також дані про товар, при продажі якого були порушені права споживача. Тільки при виконанні цих вимог по змісту скарга може бути прийнята до розгляду з проведенням позапланової перевірки. При цьому органи у справах   захисту   прав   споживачів   не мають   права

 

- 44 -

розголошувати зазначені відомості  про споживача, який подав скаргу.

На лімітування перевірок позитивно  впливає також введення на підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності журналу відвідання їх представниками контролюючих органів  з обов‘язковим зазначенням мети відвідання, посади і прізвища представника, якщо обов‘язково ставить свій підпис в журналі.

Відмова представника контролюючого  органу від підпису в журналі  є підставою до недопущення його для проведення перевірки. Про факт відмови суб‘єкт підприємницької  діяльності повідомляє письмово у триденний строк контролюючому органу в якому працює такий представник. Форма та порядок ведення журналу встановлені Державним комітетом з розвитку підприємництва.

Це дає можливість суб‘єкту підприємницької  діяльності вимагати додержання встановленого порядку проведення перевірок і в разі порушення прореагувати відповідним чином шляхом письмового повідомлення контролюючого органу, в якому працює той представник, який здійснював перевірку.