Організація, технологія та контроль за якістю надання послуг міжміського автомобільного пасажирського транспорту

Висновки та пропозиції: 

Проведені дослідження дозволяють зробити висновок, що на ВАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» не має, технологічних порушень у сфері надання послуг міжміського автомобільного перевезення, які б суттєво перешкоджали його роботі. Рівень надання послуг на підприємстві на високому рівні, єдиним недоліком є застаріле обладнання, а саме автобуси, це погіршує рівень комфорту – що є досить вагомим фактором у міжміських перевезеннях.

Вцілому ж по Україні: автомобільний транспорт утримує перше місце за перевезенням пасажирів та друге – за вантажообігом. Протяжність автошляхів – майже 170 тис. км (155 тис. км доріг має тверде покриття), якість їх за європейськими стандартами – незадовільна. Недосконалий автопарк, відсутність необхідного сервісу на дорогах, високі ціни на бензин роблять автотранспорт одним з найдорожчих видів транспорту             

На сьогоднішній день автомобільний транспорт у цілому задовольняє потреби економіки та населення у перевезеннях, однак за останні роки виникла низка нових проблем, що потребують системного аналізу та вжиття відповідних заходів щодо забезпечення сталого розвитку галузі.
              У результаті ринкових трансформацій, які активно відбувалися у середині 90-х років, на ринку автотранспортних послуг з’явилася значна кількість суб’єктів господарювання усіх форм власності. Якщо раніше у галузі функціонували майже тисяча автотранспортних підприємств, то сьогодні господарську діяльність здійснюють понад сто тисяч автомобільних перевізників.
              Оновлення рухомого складу автомобільного транспорту відбувається повільними темпами - із загальної кількості транспортних засобів майже 70 % рухомого складу є технічно та/або морально застарілими.
             Структура парку автобусів та вантажних автомобілів є неоптимальною, більшість транспортних засобів за своєю конструкцією, пасажировмісністю, вантажністю, типами кузова, класом комфортності, видами спожитого палива, питомими витратами палива та екологічністю не відповідає сучасним вимогам.
.           Розвиток автомобільного транспорту пов"язаний із потребами, та темпами розвитку економіки, промислового комплексу, рівня споживчих можливостей громадян. Позитивною тенденцією вважається динамічний розвиток обсягу перевезень.
             Вплив змін економіки на діяльність автомобільного транспорту, за умов ринкової економіки важко мінімізувати, оскільки це галузь, яка є досить витрато місткою. Переорієнтовувати комплекс автомобільного транспорту суто на приватний сектор – є недоцільним, оскільки ця галузь є стратегічною для держави і безпосередньо пов’язана із виконанням цілей держави. Застосування збалансованого, поміркованого підходу щодо приватизації досліджуваного комплексу могло б і закріпити контроль держави над недобросовісні дії суб’єктів господарювання у цій сфері, і водночас дати можливість приватному сектору за умов прозорої співпраці, успішно функціонувати.
             Незважаючи на значний спад обсягів виробництва, вплив фінансової кризи вагомість автомобільного транспорту в Україні зростає, що спостерігаємо за часткою вантажних перевезень цим транспортом у складі транспортного комплексу країни. Позитивною є тенденція стабільного росту частку вантажних перевезень автомобільним транспортом. Так за 2005 – 2008рр, частка вантажних перевезень автомобільним транспортом зростала кожного року у межах 2 – 3% за рік
              Зростання ролі автомобільного транспорту у промисловості та соціано – побутовому житті громадян супроводжується і рівнем ризику даного виду транспорту. Темп зростання автомобільного транспорту необхідно розглядати у порівнянні із темпами ризику, небезпеки, який несе застосування автомобільних перевезень пасажирів і вантажів.
              Системними проблемами розвитку транспорту на сучасному етапі є:
- наростаюче старіння основних фондів, яке приводить до невідповідності технічного та технологічного рівня вітчизняного транспорту європейським вимогам ;
- незадовільний транспортно-експлуатаційний стан існуючих автомобільних доріг та їх невідповідність високим темпам автомобілізації країни;
- недостатній рівень обслуговування населення транспортом загального користування;
- незадовільний рівень безпеки перевезень, зростання викликів світового тероризму на транспорті;
- значне екологічне навантаження транспорту на оточуюче середовище, перш за все -автомобільного транспорту у великих містах.
             Основні шляхи розв’язання проблем функціонування і розвитку автомобільного транспорту України:
- пріоритетний цільовий розвиток громадського транспорту загального користування як альтернатива використанню легкових автомобілів в особистій власності;
- забезпечення громадян країни якісними послугами, що надається громадським транспортом у міському сполученні, на рівні соціальних стандартів та нормативів транспортного обслуговування;
- збереження державного регулювання тарифів на послуги з перевезень транспортом, що працює в звичайному режимі руху;
- структурне реформування системи міського пасажирського транспорту, поетапне
- впровадження механізмів адресної соціальної допомоги громадянам замість діючої політики права на безкоштовний проїзд; регулювання допуску перевізників до роботи на маршрутах, стимулювання використання у великих і крупних містах транспорту транспортних засобів великої пасажиромісткості, що відповідає вимогам пасажиропотоків і комфортності, безпеки перевезень;
- зниження інтенсивності дорожнього руху, перевантаженості вулиць великих міст шляхом удосконалення управління рухом, ліквідації “вузьких” місць, будівництво транспортних розв’язок, окружних доріг, розширення мережі платних автостоянок; розвиток транспортної інфраструктури в містах відповідно до раціональних принципів містобудування та планування землекористування.

Список використаної літератури:

1. Агєєв О. Шляхи інтеграції України в транспортну систему Європи // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 71. – С.14.
2. Вектори розвитку вітчизняного автомобільного транспорту //Урядовий кур’єр. – 2005. – №62. – С.8.
3. Гаркума А. Транзитний міст України має бути надійним: [Україна в світовому транзитному бізнесі] //Урядовий кур’єр. – 2002. – №40 – С.3.
4. Дорогунцов С.І., Олійник Я.В., Степаненко А.В. Теорія розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. – К.:КНЕУ, – 2001. – 144с.
7. Кутах Ю. Транзитні зв’язки України та міжнародні транспортні коридори // Економіст. – 2002. – № 1. – С.50-57.
8. Леонтьєва Г.Г. Лекції з економічної і соціальної географії України: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – Суми.:Лебідь, – 2004.
10. Офіційний сайт державного департаменту автомобільного транспорту http://www.kmu.gov.ua
11. Офіційний сайт міністерства транспорту і зв’язку України http://www.mintrans.gov.ua/
12. Підсумки роботи транспорту України за 2009 рік // WELCOME. – 2005. – №2. – С.20-21.
14. Розміщення продуктивних сил: Опорний конспект лекцій для студентів 1 курсу економічних фахів денної та заочної форми навчання / Укладач Н.П.Ващенко. – К.:КНТЕУ, – 2004.
17. Успіхи перевезень – в об’єднанні зусиль: [Українська транспортна система] //Голос України. – 2003. – №67. – С.6.
19. Хахлюк А. Проблеми транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України // Економіст. – 1998. – №6. – С.78-81.
20. Юхновський І.Р. Транспортний комплекс України: Автомобільні дороги. Проблеми та перспективи. – К., – 2004