Оцінка та вдосконалення формування стратегічних і тактичних завдань у ПАТ «Кий-Авіа»

43

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………...........3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЧНИХ І ТАКТИЧНИХ ЦІЛЕЙ У СИСТЕМІ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ……………………….……………….………………………5

1.1. Суть і місце місії організації, її цілей та завдань у системі операційного менеджменту……………………………………………………………………..…5

1.2. Особливості стратегічного управління як способу реалізації цільового підходу у системі операційного менеджменту………………………………..…8

1.3. Система тактичного управління та його взаємозв’язок зі стратегією організації………………………………………………………………………..…13

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТРАТЕГІЧНИХ І ТАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ У ПАТ «КИЙ-АВІА»………………………………………………………………...17

2.1. Загальна характеристика ПАТ «Кий-Авіа», його місія та пріоритети………………………………………………………………………….17

2.2. Основні цілі, стратегія і тактика ПАТ «Кий-Авіа»..….………….…..21

2.3. Поєднання стратегічних і тактичних цілей як основний чинник успіху  «Кий-Авіа»……………………………………………………………………….....25

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ І ТАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ У СИСТЕМІ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ………………………..……………...28

3.1. Оцінка та вдосконалення формування стратегічних і тактичних завдань у ПАТ «Кий-Авіа»…………………………………………………………….…..28

3.2. Удосконалення реалізації стратегії на підприємствах……….………...30

ВИСНОВКИ………………………………………………………………....40

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….…..42

ДОДАТКИ……………………………………………………………………44

ВСТУП

Кожне підприємство, що існує на сучасному ринку, ставить перед собою безліч цілей і завдань, що формують загальну стратегію і тактику його діяльності.

Самостійне «відкрите» підприємство у перехідній та ринковій економіці постає перед розв’язанням таких завдань:

- дослідження ринку та виявлення потреб споживачів для забезпечення існування підприємства в довгостроковій перспективі;

- самостійне визначення стратегічних і тактичних цілей розвитку та підтримки власної життєздатності;

- визначення необхідних обсягів виробництва, структури постачання та постачальників;

- налагодження ефективних зв’язків з партнерами;

- забезпечення конкурентоспроможності підприємства завдяки вибору адекватних стратегій.

В даному переліку вказані лише основні завдання, з яким кожне підприємство нині стикається у своїй діяльності. Проте і вони свідчать про важливість правильного вибору фірмою стратегії і тактики діяльності, а отже – і про актуальність обраної мною теми курсової роботи.

Зарубіжні теорії менеджменту за останні 30 років пройшли досить складний шлях формування. Як визнають провідні спеціалісти, однією з найбільш плідних ідей у менеджменті за цей період стало вже традиційне для процвітаючих підприємств світу, однак все ще домінуюче та ефективне — стратегічне мислення. Зміст цього явища полягає в усвідомленні мети розвитку підприємства та способів її досягнення, в ствердженні необхідності формування стратегій та рішень, що з них випливають, а також налагодження діяльності з метою їх здійснення. Важливим для реалізації стратегічних рішень є також вибір менеджером правильної тактики діяльності організації.

Головне в операційному менеджменті - ставити перед собою цілі, що відповідають інтересам підприємства. Для вирішення оперативних і стратегічних завдань необхідна участь менеджерів усіх рівнів управління. Однак форми і методи цих рішень на різних рівнях управління різні. Необхідність вирішення різних оперативних завдань з урахуванням інтересів підприємства вцілому вимагає участі керівника в оперативному управлінні. Тому важливо визначити конкретне коло оперативних завдань, у рішенні яких повинен брати участь керівник організації, форми і ступінь його участі.

Для детальнішого з’ясування проблем постановки цілей на підприємстві було обрано тему курсової роботи, що стосується формування взаємозв’язків між стратегічними і тактичними завданнями у системі операційного менеджменту.

Основними завданнями роботи є:

- охарактеризувати теоретичні основи розробки стратегічних і тактичних цілей на підприємстві, проаналізувавши суть місії організації, а також особливості стратегічного і тактичного управління;

- проаналізувати взаємозв’язок стратегічних і тактичних завдань, використовуючи як приклад ПАТ «Кий-Авіа»;

- запропонувати шляхи удосконалення процесу формування стратегічних і тактичних рішень на підприємствах України.

Метою курсової роботи є розглянути особливості формування взаємозв’язків між стратегічними і тактичними завданнями у системі операційного менеджменту.

Об’єкт дослідження роботи – стратегічні і тактичні цілі ПАТ «Кий-Авіа».

Предмет роботи - формування взаємозв’язків між стратегічними і тактичними завданнями у системі операційного менеджменту ПАТ «Кий-Авіа».

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, в яких послідовно розкривається і досліджується зазначена проблема, висновків та додатків. Загальний обсяг роботи – 42 сторінки.

У процесі дослідження було використано 31 джерело.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЧНИХ І ТАКТИЧНИХ ЦІЛЕЙ У СИСТЕМІ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1. Суть і місце місії організації, її цілей та завдань у системі операційного менеджменту

Менеджмент як наука виник і розвивається в зв'язку з необхідністю пояснити, чому та внаслідок чого процвітають чи руйнуються організації. Науковці шляхом випробувань та практики в галузі управління методом спроб та помилок відповідають на запитання: "У чому виявляється успіх організації?". Відповідь на це запитання дозволяє відповісти на більш прагматичне: "Що може зробити керівник для забезпечення успіху організації?". Для пошуку відповідей для менеджера необхідним є визначення місії організації, формування її цілей. [27, c. 11-12]

У менеджменті функцією цілевстановлення є функція планування, в процесі реалізації якої визначаються цілі та способи їхнього досягнення. Однак ціль не можна ототожнювати з планом або прогнозом. Прогноз визначає напрямок розвитку, ціль — найбільш прийнятний стан системи в межах цього напрямку, а план — шлях досягнення цілі, етапи та окремі «сходинки» руху до них. Мета потребує всебічної якісної оцінки майбутнього стану системи, для якої вона розробляється й має давати закінчене та комплексне уявлення про майбутній стан системи.

Встановлення мети - це:

- початок будь-якого управлінського впливу або дії, основний зміст планів;

- основа побудови критеріїв, стандартів, нормативів, що використовуються для оцінки діяльності організації загалом, окремих її підсистем, робіт і виконавців;

- одна з основних складових, що застосовуються для виявлення проблем;

- загальний, попередній варіант рішення, що задає джерела та «поле рішень», а також їхній зміст в узагальненому вигляді;

- стрижень організаційно-практичної діяльності, оскільки усвідомлення мети допомагає згуртувати персонал і мотивувати його на досягнення результату. [19, c. 124-125]

Генеральна мета підприємства (ГМП) чи організації стосується її довгострокової спрямованості та орієнтації на конкретний тип діяльності. У ринковій економіці тип діяльності задається ринковою ситуацією, потребами ринку, а також іншими чинниками середовища: ГМП у ринковій економіці трактується як місія.

Місія — мета, задля якої існує організація.

Місія тісно пов’язана з такими категоріями, як «бачення» розвитку фірми, «філософія існування фірми» тощо, і майже завжди є особистим поглядом керівників найвищого рівня на перспективу розвитку підприємства.

Управлінська цінність формулювання місії полягає у визначенні довгострокової орієнтації підприємства та основних рішень стосовно узгоджених дій з реалізації «бачення» його розвитку. [28, c. 34-36]

Рис. 1.1. Роль місії організації

Місія може бути обґрунтована та визначена лише за умови чіткого уявлення про продукцію чи послугу, яка може знайти збут на конкретному сегменті ринку, про організаційно-технологічні можливості виготовлення конкурентоспроможного продукту, про існування суспільної відповідальності фірми, що поряд з ідеєю самовизначення та формування неповторного позитивного іміджу є основою філософії існування підприємства в сучасних умовах.

Існують чіткі правила вибору місії підприємства чи організації, які дають змогу досить жорстко пов’язати об’єктивні та суб’єктивні її сторони.

Правило 1. Забезпечити відкриту розробку та обговорення мети серед співробітників та інших зацікавлених у діяльності підприємства осіб.

Правило 2. Встановити, оцінити та обговорити альтернативні варіанти мети в межах організації, що допомагає співробітникам усвідомити, чим є насправді організація, де вони працюють.

Правило 3. Визначити в процесі обговорення прихильників і супротивників. Перші об’єднуються навколо мети, інші — усвідомлюють, що їхні джерела економічного та морального задоволення перебувають за межами цієї організації, і приймають рішення про звільнення.[28, c. 54-57]

Важливим кроком до виконання місії є встановлення цілей — складний та трудомісткий процес, у якому поєднуються знання та досвід осіб, відповідальних за формулювання цілей, а також урахування об’єктивних чинників, що відображають ситуацію у середовищі, стан виробничого потенціалу підприємства та вплив інших об’єктивних факторів.

Функції цілей, що випливають з ролі, можна сформулювати так:

   виправдовують існування, законність організації;

   регулюють поведінку організації та її членів;

   сприяють розподілу відповідальності між структурними підрозділами;

   зменшують невизначеність, сприяють пристосуванню до середовища;

   забезпечують основу для конструювання організації та взаємодію між окремими її підсистемами. [27, c. 21-27]

Правильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам:

   реальність, конкретність, досяжність;

   вимогливість, орієнтація на високий результат, успіх (а не на процес) ;

   наукова обґрунтованість, погодженість;

   вимірюваність (мета має бути представлена кількісно чи іншим способом для оцінки ступеня її досягнення);

   однозначність для сприйняття, ясність;

   гнучкість (можливість і необхідність внесення коректив у зміст мети та структуру цілей організації під впливом змін у середовищі);

   прийнятність (необхідність урахування звичаїв, потреб, бажань, традицій та цінностей, що склалися в суспільстві);

   відображення змісту діяльності (процес цілевстановлення задає організації загалом, а також окремим її складовим певний зміст та порядок дій, який має сприяти досягненню цілей).

Прикладом погано сформульованих цілей можуть бути: «Ми намагаємося бути лідером у галузі» або «Наша мета — вести жорстку конкурентну боротьбу».

Забезпечення вимог щодо цілей управління пов’язано з технологією їхнього формування.

Встановлення цілей у загальному вигляді передбачає проходження чотирьох обов’язкових етапів:

1) виявлення та аналіз тенденцій, що можна спостерігати в оточенні;

2) встановлення загальної мети організації;

3) побудова ієрархії цілей («дерева цілей»);

4) встановлення індивідуальних цілей та задач як інструменту забезпечення їхнього виконання. [28, c. 120-123]

У наступних підрозділах детальніше досліджено особливості стратегічного і тактичного управління.

1.2. Особливості стратегічного управління як способу реалізації цільового підходу у системі операційного менеджменту

Менеджери процвітаючих організацій орієнтуються на стратегічне мислення. Воно базується на усвідомленні насамперед керівниками та всім персоналом власної відповідальності за довгострокове існування та розвиток підприємства, необхідності відповідного управління цим процесом і забезпечення орієнтації всіх видів діяльності на створення та підвищення конкурентоспроможності, фінансового успіху впродовж тривалого періоду.

Стратегічно орієнтоване підприємство — це підприємство, де стратегічне мислення є основною, принциповою настановою в діяльності персоналу підприємства і насамперед вищого керівництва, де існує система стратегічного управління; застосовується раціональний процес стратегічного планування, який дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, і поточна, повсякденна діяльність підпорядкована досягненню стратегічних орієнтирів. Таке підприємство має досить суттєві переваги порівняно з «нестратегічними організаціями». Основні фактори, що впливають на стратегічний рівень підприємства, розглянуто в рисунку 1.2. [9, c. 14-17]