Особливості організації спеціальних залізничних турів по Україні

ЗМІСТ

Вступ.............................................................................................................  3

Розділ 1. Теоретичні відомості розвитку залізничних перевезень в Україні.......................................................................................................... 5

1.1 Стан розвитку залізничної мережі....................................................... 5

1.2 Питання безпеки  під час здійснення турів залізницею.................... 11

Розділ 2. Вирішення  проблем залізничного туризм............................... 18

2.1Турістічні можливості укр залізниці.................................................. 18

2.2 Перспектива розвитку......................................................................... 22

Розділ 3. Розробка транспортного туру................................................... 32

3.1 Розробка залізничного туру « Мальовнича Україна залізницею».. 32

3.2 Розрахунок собівартості туру............................................................. 34

Висновок..................................................................................................... 37

Використана література............................................................................. 40 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

      Актуальність  теми: Туризм належить до високоліквідної галузі, тобто галузі зі швидкою віддачею. Проте, як свідчить українська практика, внесок туризму в національну економіку явно недостатній, що обумовлено слабкими інвестиційними можливостями переводу туризму на якісно новий рівень.

      Транспорт є головним чинником розвитку туризму. Велика роль транспорту в вирішенні соціальних проблем, забезпеченні ділових, культурних і туристських потреб населення, розвитку культурного обміну як усередині країни, так і за кордоном, у використанні вільного часу трудящих країни. У колишньому СРСР була створена потужна транспортна система, що істотно збільшилася за останні 10 років. Протяжність мережі повідомлення усіх видів транспорту збільшилася з 2500 тис. км. до 4800 тис. км: автомобільні дороги - із 500 тис. км до 1250 тис. км, повітряні лінії - із 850 тис. км до 2 млн. км, залізниці - із 110 тис. км до 165 тис. км, внутрішні водяні шляхи - із 110 тис. км до 175 тис. км.

      Транспортні послуги - один з основних видів обслуговування в туризмі. На них припадає й основна частка ціни туру. У залежності від тривалості, дальності подорожі ця частка (у більшості випадків) коливається від 40 до 60%. Так як у більшості випадків користування і використання будь-яких видів транспорту пов’язане з підвищеною небезпекою, то питання безпеки туристів під час здійснення подорожей обумовлює актуальність теми даної роботи.

      Безпека - поняття важливе і стародавнє, таке ж необхідне для кожного  туриста, як харчування і сон. Тому забезпечення безпеки туристів під час подорожі - головна турбота туристської фірми. На забезпечення безпеки туристів спрямований цілий комплекс заходів, здійснюваних туристськими організаціями. При цьому першорядне значення мають стабільна політична обстановка в місцях відпочинку або подорожі й екологічний стан цих місць. При невідповідності цих чинників нормі - туризм важкий і небезпечний.

      Метою даної роботи є дослідження організації залізничних перевезень туристів.

Для досягнення поставленої мети в курсовому  проекті вирішувались наступні завдання:

1. Розвиток залізничних перевезень в Україні.
2. Безпека перевезення туристів залізничним транспортом.
3. Методи та пропозиції вирішення проблем залізничних турів в Україні.

Обєктом дослідження є організація залізничного туризму в Україні, а предметом можливості організації туристичних подорожей залізницею.

      Структура курсової роботи:

1. Вступ.
2. Три розділи.
3. Висновок.
4. Список використаної літератури.

Перший  розділ висвітлює еоретичні відомості розвитку залізничних перевезень в Україні.

Другий  розділ показує можливий тур залізницею.

Третій  розділ висвітлює пропозиції вирішення  проблем туризму на Українській  залізниці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні відомості розвитку залізничних перевезень в Україні. 

1.1 Стан розвитку залізничної мережі.

Історія розвитку залізничного транспорту не відділена від історії людського суспільства. Причиною цього є те, що без переміщення знарядь та предметів праці й самої людини неможливі ні виробництво споживання, ні яка-небудь інша цілеспрямована діяльність.

Технічний переворот, що охопив країни Європи і названий «промисловою революцією», суттєво вплинув на темпи розвитку виробництва і торгівлі. Але транспорт у вигляді різноманітних парусних суден, деяких в’юнких тварин і візків виявився не в змозі забезпечувати потреби машинного виробництва. Тому одночасно із промисловістю в цей період почав розвиватися й транспорт. Вона дозволяла створити транспортну одиницю, що могла самостійно рухатися і не залежити від погодних умов.

Протягом короткого  періоду часу (кінець 18 - поч.. 19 ст.) з’явились  й почали широко розповсюджуватися пароплави, паровози, парові сухопутні екіпажі. Новий поштовх до розвитку транспортної системи дало створення двигунів внутрішнього згорання (кінець 19 – початок 20 ст.).

При капіталістичному способі виробництва, по мірі розвитку і становлення підприємств, ускладнювалась техніка й технологія виробництва, а тому зріс обсяг продукції. Місцеві ринки переростали в національні й міждержавні. В цих умовах власникам підприємств було нелегко утримувати своє складне власне транспортне господарство, раціонально його використовувати. Тому саме з цього часу, поступово почалось виділення транспорту в самостійну галузь, що виконувала перевезення вантажів і пасажирів для будь-якого клієнта за платню.

В умовах капіталістичного виробництва транспорт переніс кардинальні зміни перш за все, почалось широке застосування механічного двигуна, відбулося значне розширення сітки транспортних

комунікацій, транспорт  виділився в особливу галузь економіки, і що саме важливо, засоби транспорту диференціювались, з’явились такі види транспорту: морський, річковий, залізничний, автомобільний, повітряний. Тобто виробнича спеціалізація почала поширюватись на транспорт, зокрема на залізниці, з’явилися такі спеціальності як машиніст, провідник, механік, ремонтник локомотиву. Світова система залізниць складається на початку 20 ст.

Залізниці є  в 140 країнах світу, а протяжність  їх становить приблизно 1,2 млн. км. Найбільшу  довжину мають залізниці в  США (біля 240 тис. км). Канаді (90 тис. км). Росії (86 тис. км). Більше половини експлуатаційної довжини випадає на розвинені країни і лише 1/5 – на ті, що розвиваються. Відповідно, у першому випадку щільність залізничних шляхів набагато вища, ніж у другому. Найвища вона в Бельгії, Німеччині, Швейцарії: 4-18 км/100км2. У багатьох країнах цей показник не перевищує 0,1-0,5 км/100км2. Є країни, що не мають залізниць: Кіпр, Лаос, Нігер, Чад, Бурунді, Ісландія, Афганістан, Непал, острівні держави Океанії і Карибського басейну.

Залізнична мережа розвинених країн вирізняється високою  пропускною здатністю. Цей показник залежить від кількості прокладених ліній. Більша частина залізниць – одноколійна: двох - та багатоколійні становлять приблизно 1/7 загальної довжини залізниці світу. Багатоколійні залізниці розташовані на підходах до великих залізничних вузлів. Іноді в потужних індустріальних районах між постачальником і споживачем сировини прокладається декілька залізниць для безперебійного постачання вугілля, залізної руди тощо.

У світі використовується кілька типів залізничної колії: нормальна, широка, середня та вузька. До нормальної відносять західноєвропейську, або стефенсонівську (1435 мм), та колію, що історично склалася на просторах Російської імперії (1524 мм). Перша переважає в більшості країни Європи, у Північній Америці, Північній Африці, Австралії, на Близькому та Середньому Сході; друга – на території незалежних країн, що утвердилися на руїнах радянської імперії. Широка колія буває двох видів: іберійська (1656 мм) та ірландська (1600 мм). Перша поширена в Індії, Пакистані, Аргентині, друга – в Португалії. Ірландії, Шрі-Ланці. Середня колія теж буває двох видів: капська (1067 мм) та метрова (1000 мм).Першу будують у Японії, Індонезії, Новій Зеландії, ПАР, Австралії, у деяких країнах Тропічної Африки, другу – в країнах Індокитаю, у Бразилії, у – віддалених районах Індії, Пакистані, деяких країнах Західної Африки. Вузька колія (600-900 мм) є в країнах Тропічної Африки та Центральної Америки. У цих регіонах вона іноді сусідує з середньою колією. На нормальну колію у світі випадає 75%, на середню – 17%, на широку – 7%, на вузьку – 2%. В Європі та Північній Америці 98% колії – нормальна та широка.

Характерною особливістю  залізничного транспорту є наявність  великих трансконтинентальних залізниць. У Європі: Брест (Франція) – Париж  – Берлін – Варшава – Москва – Єкатеринбург, Копенгаген – Гамбург – Франкфурт-на-Мані – Мілан – Рим – Реджо-ді-Калабрія, Амстердам – Брюссель – Париж – Мадрид – Кадс та багато інших, що перетинають континент у різних напрямках.

Споруджуються залізниці, які з’єднують північні райони Америки з південними. В Африці немає таких магістральних доріг. Виняток становлять залізниці, прокладені в широтному напрямі на півдні материка. Лобіту – Бейра та Людеріц – Дурбан. В Австралії відома дорога Сідней – Перт. В Азії триває робота з об’єднання залізничної мережі континенту: споруджується Трансазійська магістраль від Стамбула до Сінгапура (14 тис. км).В Індії побудовано Трансіндійську магістраль. У Росії Транссибірська магістраль (Челябінськ-Владивосток). Паралельно їй прокладено Південно Сибірську та Сибірську магістраль.

В Україні за загальною довжиною колій залізничний  транспорт посідає четверте місце  у світі, за вантажооборотом він  виконує основні обсяги перевезень – 40-50%, а за пасажирооборотом є незаперечним лідером – на нього припадає 50-70% від загального обсягу перевезень. Довжина залізничних доріг становить близько 23 тис. км.(2/3 із них електрифіковані).

На території  України виділяють шість залізничних  доріг, що функціонують: Південно-Західну, Львівську, Південну, Донецьку, Придніпровську, Одеську. На сітці цих доріг присутні 1962 станції. Найважливіші внутрішні магістралі: Донбас – Кривий Ріг, Харків – Севастополь, Київ – Львів, Львів – Одеса. З’єднують Україну з найближчими сусідами залізничні магістралі: Донбас – Харків – Курськ – Москва, Донбас – Москва, Львів – Краків, Одеса – Київ – Москва, Чоп – Прага та ін.(16,с.203)

Важливість залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України посилюється  тим, що через територію держави  пролягають основні транспортні  транс’європейські коридори: Схід-Захід, Балтика-Чорне море. Зокрема, транс’європейська залізнична магістраль Е–30, що бере початок у Берліні, перетинає Україну за маршрутом Мостиська- Львів-Київ і йде далі до Москви.

Залізнична галузь незалежної України щорічно забезпечує перевезення понад 300 млн.т. вантажів та біля 500 млн. пасажирів. Вона пройшла складний період становлення і розвитку держави, пошуку шляхів виживання в умовах переходу до ринкових відносин.

Основним досягненням  перших 5 років існування залізничного транспорту незалежної України було збереження цілісності галузі, закріпленої у 1996 році Законом України "Про залізничний транспорт". Але економічні негаразди продовжувались.

7 червня 2006р.  виповниться 136 років із дня  підстави однієї з найстарших магістралей України – Південно-Західної залізниці. Необхідність будівництва залізниць на Україні виникла давно. Цьому сприяло географічні положення краю, природні багатства. Україні потрібні були залізниці для вивозу сільськогосподарської продукції з родючого Південно-Західного краю і продукції промисловості з районів Донбасу і Кривого Рогу.

Першим у 1825р. порушив питання про необхідність будівництва залізних доріг на Україні  винахідник і підприємець В.П.Гур’єв, що вважав необхідним зв’язати залізницями Одесу і Петербург через Київ, Одесу з Москвою через Київ, Чернігів. Для України період 90-х років XX сторіччя характеризувався пожвавленням як у промисловості, так і в сільському господарстві. У нових умовах не можна було обходитися без такого сучасного і досить розвитого виду транспорту як залізничний, який знаходиться в найтіснішому зв’язку з всією економікою країни. Почалося будівництво першої залізниці на Україні, що була побудована в 1865 року від Одеси до Балти довжиною 213 км. Залізниця Одеса – Балта будувалася за казенний рахунок біля трьох років (1862-1865р.). Це була перша лінія майбутніх Південно-Західних залізниць. У травні 1868 року приступили до будівництва Київо – Балтської залізниці. Іноземні підрядчики, бачачи можливість розбагатіти за казенний рахунок, установили на будівництві твердий режим. Роботи велися на низькому технічному рівні, без дотримання елементарних умов охорони праці. Рух потягів на цій лінії було відкрито через 4 роки 7 червня 1870 р, що і було покладення початком існуванню залізниці.

До 1870 року в  Україні були побудовані наступні залізничні лінії: