Питання організації та забезпечення безпеки в готельно – ресторанному бізнесі та індустрії туризму

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

 Київський  університет культури

 Полтавський  факультет менеджменту і бізнесу 
 

                                                                                         Кафедра менеджменту 
 
 
 

     РЕФЕРАТ

     на  тему: «Питання організації та забезпечення безпеки в готельно – ресторанному бізнесі та індустрії туризму»

     з дисципліни «Охорона праці» 
 
 
 

                                                                         Виконала студентка

                                                                                V курсу, групи ГРС – 51,

                                                                          заочного відділення

                                                                                      Житник Олена 

                                                                         Науковий керівник:

                                                                     д. мед.н., доцент

                                                                    Нетюхайло Л.Г. 
 
 

Полтава - 2011 

     План 

     Вступ………………………………………………………………..............3

     Розділ І. Нормативно – правова база забезпечення безпеки в готельно –

     ресторанному  бізнесі та індустрії туризму……………………………….5

1. Закон України «Про туризм»……………………………………….5
2. Особливості застосування Закону України «Про страхування»....7

Розділ ІІ. Організаційні аспекти дослідження стану безпеки в готельно – ресторанному бізнесі та індустрії туризму……………………………..9

2.1.    Безпека туристичної подорожі………………………………….…..9

2.2.    Технологія забезпечення безпеки готелю…………………….…..12

2.3.    Використання комплексу технічних засобів безпеки у готелі…..15

     2.4.    Економічна безпека готелю готельно – ресторанного бізнесу….19

     Розділ  ІІІ. Пропозиції по удосконаленню забезпечення безпеки в 

          готельно – ресторанному бізнесі та індустрії туризму в Україні……...22

     3.1     Принцип мінімізації загальних витрат на забезпечення

                 безпеки………………………………………………………...…..22

     3.2     Технічні засади організації безпеки підприємств ГРБ в

Україні……………………………………………………………..22

     Висновки…………………………………………………………………..30

     Використана література…………………………………………………..32 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     Туризм – одне з важливих соціально – економічних явищ сучасності, у багатьох країнах він перетворився в одну з провідних галузей економіки, став надійним джерелом поповнення бюджету.

     Туризм, за своїм основними характеристиками, не має принципових відмінностей від інших форм господарської  діяльності. Тому всі істотні твердження сучасного маркетингу та менеджменту  можуть бути застосовані й у туризмі.

     Індустрія туризму займає важливе місце  в економіці більшості країн. На її частку припадає до 10 % світового валового національного продукту, 11 % світових споживчих витрат. Число туристських поїздок в усьому світі наближається до 600 млн., і, за прогнозами Всесвітньої туристської організації (ВТО), до 2010 р. досягне 937 млн. При цьому слід урахувати, що все населення планети становить 6 млрд. людей. Індустрія туризму входить у число трьох найбільших експортних галузей.

     Розвиток  індустрії туризму надає великий ринок робочих місць. На сьогодні кожна п'ятнадцята людина на планеті працює в сфері готельного і туристського бізнесу. Наприклад, у Європі майже 10% працюючих зайняті в сфері туризму. При цьому за темпами зростання число зайнятих у сфері туристського обслуговування випереджає інші галузі. У XX ст. туризм перетворився на одне з найбільш вагомих соціальних явищ. Витрати населення на туристські послуги в ряді країн займають третє місце після витрат на харчування і житло.

     В економіці сучасної України туризм також займає важливе місце. Одним з пріоритетних завдань Державної програми розвитку туризму в Україні на 2002 – 2010 рр. є становлення в Україні сучасного високоефективного і конкурентноздатного туристського комплексу.

     Реалізація  програми передбачає: створення нормативно-правової бази, формування сучасного вітчизняного туристського ринку, поглиблення спеціалізації і кооперації в роботі туристських підприємств, забезпеченим умов для розвитку різних видів внутрішнього і в'їзного туризму, інтеграцію України до системи світового туристського ринку, розпиток міжнародного співробітництва в сфері туризму, а також вирішення цілого комплексу завдань у сфері підготовки кадрів для галузі.

     Бурхливий розвиток масового туризму у світі  зумовив відповідний розвиток індустрії туризму і суміжних галузей економіки, науки, системи освіти. На сучасному етапі розвитку у сфері туризму діють різноманітні типи підприємств, що здійснюють туристичну діяльність:

     · організатори туризму (туроператори й турагенства);

     · перевізники;

     · готелі й інші підприємства системи розміщення;

     · підприємства громадського харчування;

     · заклади системи розваг;

     · інші підприємства.

     Основними цілями державного регулювання  в галузі туризму  є:

     · забезпечення закріплених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав;

     · безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, інших суб'єктів  туристичної діяльності та їх об'єднань, прав та законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок, будівель та споруд;

     · збереження цілісності туристичних  ресурсів України, їх раціональне використання, охорона культурної спадщини та довкілля, врахування державних і громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

     · створення сприятливих умов для  розвитку індустрії туризму, підтримка  пріоритетних напрямів туристичної  діяльності.  

     Розділ  І. Нормативно – правова база забезпечення безпеки в готельно-ресторанному бізнесі та індустрії туризму 

     1.1. Закон України  «Про туризм» 

     В Україні діє Закон України  «Про туризм», що передбачає систему гарантування безпеки туристів та порядок продажу туристичних послуг, включаючи розгляд усіляких ризиків, що можуть спричинити несприятливі наслідки і завдати шкоди здоров’ю туриста ы його майну.

       Стаття 13 «Безпека в галузі туризму» цього закону інформує нас про важливість дотримання умов для організації безперешкодного відпочинку туристів, захист їх при здійсненні туристичних подорожей тощо. Згідно закону, безпека в галузі туризму – сукупність факторів, що характеризують соціальний, економічний, правовий та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в галузі туризму.

     Органи  державної влади  та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи в  межах своїх повноважень  вживають заходів, спрямованих  на:

     · забезпечення закріплених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля при здійсненні туристичних подорожей, захист громадян України за її межами;

     · забезпечення особистої безпеки  туристів, збереженість їх майна, не завдання шкоди довкіллю;

     · інформування суб'єктів туристичної  діяльності про загрозу безпеці  туристів у країні (місці) тимчасового перебування;

     · надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у надзвичайній ситуації;

     · забезпечення туристам (екскурсантам) можливості безперешкодного одержання  медичної, правової та інших видів  невідкладної допомоги, доступу до засобів зв'язку;

     · заборона використання туризму з  метою незаконної міграції, сексуальної, трудової та інших видів експлуатації громадян;

     · охорону туристичних ресурсів України, встановлення гранично припустимих  навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;

     · забезпечення безпеки об'єктів туристичних  відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних  катастроф та інших надзвичайних ситуацій тощо.

     З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної  діяльності, здійснюючи відповідний вид діяльності, зобов'язані:

     · інформувати туристів про можливі  небезпеки під час подорожі, необхідність виконання загальнообов'язкових  вимог та запобіжних чи попереджувальних заходів (медичних щеплень тощо);

     · створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій тощо;

     · забезпечувати спеціальні вимоги безпеки  під час надання туристичних  послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, гірський, лижний, велосипедний, водний, мотоциклетний, пішохідний туризм, спелеотуризм тощо);

     · забезпечувати туристів кваліфікованими  фахівцями туристичного супроводу, спеціальним спорядженням та інвентарем;

     · забезпечувати навчання туристів засобам  профілактики і захисту від травм, попередження нещасних випадків та надання першої медичної допомоги;

     · забезпечувати надання оперативної  допомоги особам, які постраждали  під час подорожі, транспортування  потерпілих;

     · оперативно інформувати органи місцевої влади та відповідальних осіб про надзвичайні ситуації, в яких опинилися туристи, подавати відомості про зниклих осіб.

     Організація рятувальних команд і порядок  здійснення рятувальних заходів  визначаються Кабінетом Міністрів  України.

     Держава забезпечує захист законних прав та інтересів іноземних туристів відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.  

     1.2 Особливості застосування Закону України «Про страхування» 

     Турист, котрий відвідує певну місцевість або  країну, більше, аніж місцеві жителі, потрапляє під вплив несприятливих чинників. У страхових випадках їм надають допомогу і покривають цілком або частково непередбачені видатки. У високорозвинених країнах жителі застраховані практично на всі випадки життя. Насамперед страхують здоров'я туриста (різноманітні види медичного страхування, від нещасного випадку з оплатою медичних витрат, а потім його майна. Розглядають також інші несприятливі чинники. В середньому, за статистикою туризму, страхові випадки відбуваються з кожним сотим туристом.

     Страхування – це вид цивільно – правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

     В Україні прийняті та діють такі основні  законодавчі нормативні документи  зі страхування: Закон України „Про страхування", Закон України „Про туризм” і низка інших нормативних документів. Страхування буває обов'язкове або добровільне, групове або індивідуальне і здійснюється на підставі відповідних правил. У правилах страхування викладено порядок укладення, зміни, припинення і термін чинності договору страхування, розглядаються страхові ризики і випадки, а також страхова сума. страховий внесок і страхове забезпечення, права і обов'язки сторін. Укладаючи договір страхування страхувальник (застрахований) одержує відповідний поліс страхування. Види страхування у сфері туризму охоплюють рахування туриста і його майна, здоров'я (медичне страхування), страхування відповідальності операторів і низку інших видів.