Питання організації та забезпечення безпеки в готельно – ресторанному бізнесі та індустрії туризму

     Специфічними  видами страхування є страхування  випадок затримання транспорту, поганої  погоди і час перебування застрахованих осіб на відпочинку, також попадання або неналежне надання туристських послуг, зазначених у путівці або ваучері. Законодавство більшості країн світу передбачає обов'язкове страхування цивільної відповідальності водіїв і власників автотранспорту (автотуристів), тому автотурист, перетинаючи кордон, зобов'язаний придбати страховий поліс. У Європейській спілці для автотуристів обов'язкове придбання такої страховки у вигляді „Зеленої карти", яка дозволяє пересуватись дорогами Європи без необхідності страхування цивільної відповідальності при перетині кожного нового кордону, тим самим звільняючи власника транспортного засобу від фінансових проблем у випадку нанесення комусь шкоди. Вартість „Зеленої карти" залежить не тільки від типу транспортного засобу і терміну дії страхування, але й від ситуації на страховому ринку, рівня збитковості та інших статистичних показників.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ  ІІ. Організаційні  аспекти дослідження  стану безпеки  в готельно-ресторанному бізнесі та індустрії  туризму 

     2.1 Безпека туристичної подорожі 

     Відправляючись  у подорож, турист зіштовхується  з низкою проблем, що при збігові  обставин можуть призвести до несприятливих  наслідків для його здоров'я і  майна, зробити туристичну поїздку  неможливою або негативно вплинути на туристичні враження.

     Турист  постійно перебуває під впливом  обставин підвищеної небезпеки в  незнайомому довкіллі, яке відмінне від звичайного довкілля його проживання. Він не знає досконало звичаїв, мови, традицій, типових побутових небезпек, не мас імунітету до хвороб, поширених у цій місцевості тощо.

     У проектуванні туру і туристичних  послуг потрібно уважно вивчити усі  можливі чинники ризику та їхні джерела, дослідити можливість і ймовірність  вияву джерела па небезпечному для  людині рівні, схильність людини до впливу джерел небезпеки і передбачити комплекс заходів для захисту здоров'я і життя туриста та його майна.

       Шкідливі чинники (чинники ризику) у туризмі можна класифікувати так:

     ♦ небезпека травмування;

     ♦ вилив довкілля;

     ♦ пожежонебезпека;

     ♦ біологічні вилили;

     ♦ психофізіологічні па вантаження;

     ♦ небезпека випромінювань;

     ♦ хімічні впливи;

     ♦ етан перевезення;

     ♦підвищена  запиленість і загазованість;

     ♦специфічні чинники ризику;

     ♦ інші чинники.

     Різні несприятливі чинники мають різноманітну ймовірність настання та інтенсивність впливу і важкість наслідків.

     Небезпека травмування 

     Небезпека травмування може виникнути в  результаті переміщення механізмів і предметів, тіл, складного рельєфу  місцевості, переміщення гірських порід (каменепадів, селів, лавин), несприятливих ергономічних характеристик туристського спорядження й інвентарю, що спричиняють травми (незручне взуття потертості шкірних покривів у туристів тощо), небезпечних атмосферних та інших природних явищ.

     Вплив довкілля

     Вплив довкілля зумовлений підвищенням або зниженням температури, вологістю і рухом повітряних мас, опадами в зоні обслуговування туристів, різкими перепадами атмосферного тиску.

     Показники мікроклімату в приміщеннях обслуговування туристів, а також у транспортних засобах повинні відповідати встановленим санітарно-гігієнічним вимогам.

     Пожежна безпека 

     Туристові слід точно дотримуватись вимог  нормативних документів пожежної безпеки (Правил пожежної безпеки), засобів  розміщення, щоб убезпечити себе від  можливої дії чинників ризику цієї групи.

     Біологічні  чинники 

     Біологічні  чинники – патогенні мікроорганізми і продукти їх життєдіяльності, мікроорганізми, а також отруйні рослини, плазуни, комахи і тварини, що є переносниками інфекційних захворювань, викликають опіки, алергійні та інші токсичні реакції.

     Психофізіологічні навантаження

     Психофізіологічні чинники ризику: фізичні та нервово – психічні пере навантаження.

     У проектуванні туристичного маршруту варто  враховувати реальну спроможність людей сприймати інформаційні потоки, надавати їм вільний час для відпочинку і самостійного ознайомлення з туристичними ресурсами. Варто старанно планувати програму, графік переміщення, проведення заходів тощо.

     Визначаючи  складність екскурсійної програми, слід враховувати підготовку туристів, психофізичні особливості групи туристів, а також їхні традиції, звичаї релігію.

     Небезпечні  випромінювання

     Небезпечними  випромінюваннями є: підвищений рівень ультрафіолетового та радіологічного випромінювання.

     Слід  враховувати дію цього чинника  ризику у плануванні графіка руху за маршрутом (відкритими, незатіненими ділянками маршруту в гірських, водних, лижних та інших походах). Туристські маршрути можна прокладати й експлуатувати тільки в місцевостях із сприятливими характеристиками радіологічного стану.

     Хімічні чинники

     Хімічні чинники: токсичні, дратівливі, сенсибілізуючі.

     Запобігати  дії цих чинників ризику в обслуговування туристів можна, якщо:

     · регулярно контролювати вміст шкідливих  речовин у навколишньому середовищі;

     · будувати і розміщувати об’єкти  для обслуговування туристів у сприятливому щодо дії хімічних чинників ризику, середовищі;

     Етап  перевезення 

     Загальновідомо, що транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки. На кожному виді транспорту діють свої правила перевезення пасажирів й інститут страхування пасажирів та їхнього багажу. Прийнято міжнародні Конвенції про повітряні, морські, автомобільні та залізничні перевезення, у котрих правила безпеки займають центральне місце.

     Специфічні  чинники ризику в  туризмі зумовлені:

     · можливістю виникнення природних і техногенних катастроф у зоні розміщення;

     · технічним станом використовуваних об’єктів матеріально – технічної бази;

     · складним рельєфом місцевості;

     · рівнем професійної підготовленості  персоналу;

     · підготовкою туристів до пересування  за маршрутом певного виду і категорії складності;

     · інформаційним забезпеченням.  

     2.2. Технологія забезпечення  безпеки готелю 

     Готелі  є місцем відпочинку і, як наслідок, великого скупчення людей. Адміністрація  готелю бере на себе обов’язок не лише забезпечити затишне проживання і гарантії доброго відпочинку, але і гарантію безпеки людей, що проживають у готелях, їхнього життя, здоров’я, майна тощо. Саме тому необхідний найретельніший контроль у сфері безпеки готелів.

     Принциповими  положеннями забезпечення безпеки готелів:

     · формування вичерпної множини цілей  і завдань із забезпечення безпеки  готелю;

     · аналіз переліку можливих загроз, ймовірностей ризику і потенційного збитку;

     · реалізація комплексного підходу і  взаємного сумісництва організаційних, технічних та кадрових заходів і рішень:

     · мінімізація витрат за критерієм  «ефективність/вартість»;

     · забезпечення живучості, гнучкості  і керованості комплексу безпеки;

     · можливість подальшого розвитку, модернізації і зміни конфігурації комплексу  безпеки. Поняття безпеки містить у собі не лише захист від кримінальних зазіхань, але ще в більшому ступені створення запобіжних заходів забезпечення захисту від пожежі, вибуху й інших незвичайних подій.

     Ефективне вирішення проблеми безпеки готелю вимагає розумного підходу, заснованого на аналізі функціонування і виявленні найбільш вразливих зон і особливо небезпечних загроз, складання всіх можливих сценаріїв і вироблення адекватних заходів протидії.

     Традиційний метод посилення безпеки шляхом збільшення чисельності співробітників не дає бажаного результату як через економічні розуміння, так і малу ефективності такого підходу. Людина, що несе службу, піддана стомлюваності, неуважності, не виключена змова зі злочинцями, шантаж, залякування тощо. Єдине правильне рішення питання безпеки - використання системного, комплексного підходу, що поєднує в собі методи організаційною, технічного і фізичного характеру в їхньому правильному сполученні і розумному визначенні частки кожної складової.

     До  організаційних заходів належать: спеціально розроблені системи регламентації поведінки обслуговуючого персоналу співробітників, що відповідають за безпеку; проведення заходів для спеціальної підготовки персоналу служби безпеки; технологія готельного обслуговування; принципи організації порядку доступу й охорони різних категорій готельних номерів і службових приміщень; регламентація дій співробітників в екстремальних ситуаціях.

     Необхідно особливо відзначити, що великою (можливо, головною) небезпекою для готелю є  можливість пожежі, випадкового або навмисного підпалу, що також вимагає розробки і впровадження адекватних організаційно – технічних заходів протидії і є однією з найважливіших складових комплексної системи безпеки.

     Очевидно, що перехід до нової, сучасної концепції  безпеки, що передбачає застосування складної спеціальної техніки, вимагає перегляду тактичних аспектів у роботі різних служб готелю.

     Необхідно реалізувати такі організаційні  заходи: розробити детальні інструкції дій у всіх можливих позаштатних  ситуаціях і довести їх до кожного співробітника; скласти короткі, барвисті, широкоінформативні й інтуїтивно зрозумілі інструкції з користування апаратурою безпеки для гостей, у них повинні бути внесені короткі правила поведінки в екстремальній ситуації; регулярно проводити заняття і підвищення кваліфікації персоналу із теоретичних засад безпеки, фізичної і бойової підготовки; провести навчання всього персоналу готелю правилам користування апаратурою комплексу безпеки; організувати для персоналу періодичну (не менше одного разу в рік) перевірку знань в області безпеки, провести додаткове навчання в міру зміни кадрів і модернізації обладнання; організувати і нечисленну, але професійну інженерну службу ( у рамках штату служби безпеки), в обов’язки якої ввійшло б проведення технічного обслуговування комплексу автоматизації готелю, проведення навчання і консультування співробітників інших служб готелю; інші заходи (розробляються індивідуально для кожного конкретною готелю).

     Сьогодні  у розпорядження професіоналів  готельної справи наявні різноманітні засоби боротьби зі злочинами: системи електрочіпових карткових замків, сейфи, системи охоронної сигналізації, системи відеоспостереження тощо. Слід зазначити, що в сучасних умовах повна безпека готелю неможлива без системи технічних засобів, без грошей.

     Заходи  безпеки, що розроблюються  та впроваджуються в  готелі, мають бути націлені на виконання  таких завдань:

     · забезпечення охорони і безпеки  постояльців та їхнього 

     · особистого майна під час перебування  в готелі;

     · захист майна готелю від ворожих дій (крадіжок, актів вандалізму тощо);

     · забезпечення захисту готелю (самого будинку і всього, що в ньому  знаходиться) від терористичних  актів (нападів, саботажу тощо);

     · підтримування громадського порядку  і забезпечення належної поведінки  у всіх громадських місцях готелю;

     · забезпечення постояльцям спокою і  конфіденційності під час їх перебування  в готелі;

     · забезпечення можливості і негайного  й ефективного реагування у випадку  будь-якої події негайне втручання  персоналу готелю або представників  сторонніх відомств (наприклад, міліції, швидкої допомоги тощо);