Розробка нового диференційованого тур продукту для конкретного підприємства» (на матеріалах ТОВ «Моноліт» м. Львів)

Продовження таблиці 3.2

  Аналіз даних таблиці 3.2 дає можливість прийти до висновків:

1. За досліджуваний період кількість відвідувачів збільшилася у семи районах та усіх чотирьох містах обласного підпорядкування;

2. Спостерігається суттєве зменшення кількості відвідувачів по чотирьох районах (Великоберезнянський, Виноградівський, Іршавський, Хустський – що зумовлено незадовільним станом матеріально-технічної бази, особливо гірськолижних витягів, закриттям окремих закладів, а також неподанням інформації окремими власниками новозбудованих приватних закладів), у двох районах – Воловецькому та Перечинському зменшення за досліджуваний період є незначним і пояснюється негативною динамікою відвідувачів у 2007 році порівняно з 2009 роком, із стабільним зростанням у наступних роках;

3. Суттєве збільшення відвідувачів у Тячівському районі (у 41 раз) зумовлено

розбудовою зони відпочинку біля солених озер с. Солотвино, а також ступенем достовірності інформації моніторингу у базовому 2006 році (так, збільшення кількості відвідувачів протягом 2007 – 2006 років склало усього 1,6 раз); протягом  останніх п’яти років кількість діючих туристично-рекреаційних закладів району збільшилася більше ніж у три рази і досягла 60 одиниць, при цьому тільки 20% закладів є цілорічно діючими, відповідно, потоки відвідувачів характеризуються чітко вираженою сезонністю і формуються переважно у літній період часу;

4. Зростання кількості відвідувачів Берегівського району (у 3,1 рази) та м. Берегово (у 3,6 рази) зумовлено розбудовою зони відпочинку біля озера с. Дідово; потік відвідувачів є дуже нерівномірним і формується переважно у літній період;

5. Значне збільшення відвідувачів спостерігалося у Міжгірському (у 2,1 рази) та Мукачівському (у 2,6 разів) районах, при цьому спостерігається чітко виражена сезонність потоків відвідувачів – так, у 2006 році у Міжгірському районі 73% усіх відвідувачів були прийняті протягом січня – березня, у Мукачівському – 50,4% відвідувачів за аналогічний період ;

6. Найбільша кількість відвідувачів (19,7 – 22,9%) формується в м. Ужгороді, яке традиційно є адміністративним, діловим та культурним центром регіону, має досить добре розвинуту мережу готельних закладів; другу позицію займає м. Мукачеве, яке за аналізований період приймало 9,1 – 14,9% усіх відвідувачів області; стабільно високою є частка Мукачівського району (7 – 12,6%), який має розвинуту мережу санаторно-курортних закладів та активізував діяльність по розвитку зимових видів відпочинку;

7. У формуванні потоків відвідувачів значно збільшилася питома вага Тячівського (від 0,6% у 2006 році до 12,2% у 2006 році) та Берегівського (від 7,9% у 2006 році до 12,8% у 2006 році) районів, за рахунок розвитку літніх зон відпочинку біля природних рекреаційних об’єктів;

Позитивною є тенденція зростання кількості іноземних туристів у області,   яка за аналізований період у цілому зросла на 3% (з 11,3 тис. осіб у 2006 році до 11,7 тис. осіб у 2006 році), що є важливим при аналізі впливу галузі на регіональний економічнийрозвиток.

Рис. 3.1. Динаміка структури туристичних потоків Закарпатської області,

2006 - 2009 роки

За показником країни походження туристів останні роки чітко прослідковується орієнтація на прийом відвідувачів з двох межуючих країн (Угорщина, Словаччина), які у 2006 році забезпечили 37,5% усіх іноземних туристів, Росії – 11,5%, Білорусії – 8,9%, Польщі – 5,9%. З точки зору диверсифікації потоків, формування близько двох третин усіх іноземних туристів за рахунок п’яти країн є негативним явищем і підвищує чутливість туристично-рекреаційного комплексу до впливу політичних, економічних або екологічних чинників [12].

Потенційно достатніми є можливості активізації в’їздних туристичних потоків з Румунії, Чехії, інших країн СНД, що мають спільні або близькі до закарпатських історичні, культурні, мовні традиції. Перспективним напрямом є розвиток діаспорного туризму з Канади, США, Португалії, Італії, інших країн, де представлені українські емігранти різних хвиль.

Одним із пріоритетних завдань у плануванні діяльності туристично-рекреаційної галузі є розвиток саме в’їзного туризму, який крім інших переваг галузі (створення нових робочих місць, розвиток місцевої інфраструктури, формування доходів місцевих бюджетів, реклама регіону), забезпечує додаткове надходження фінансових ресурсів у економіку регіону шляхом здійснення іноземними туристами додаткових видатків, які у подальшому створюють позитивний мультиплікативний ефект на велику кількість суміжних галузей регіону.

Саме тому необхідно розширювати пропозицію туристично-рекреаційних продуктів, в т.ч. з орієнтацією на іноземних туристів з урахуванням мети їх подорожі шляхом побудови  реконструкції туристично-рекреаційних закладів, які відповідають західним стандартам якості, відповідної розбудови супутньої інфраструктури (транспортної, комунікаційної, фінансової, інформаційної), розширення ассортименту якісних туристично-рекреаційних послуг, активного просування туристично-рекреаційних можливостей   Закарпаття на національному та міжнародному ринках.

Завершенням формування туристичного продукту на підприємстві є визначення його ціни та методів просування і реалізації (Додаток М). Оскільки туристичний продукт найчастіше виступає у формі пакета туристичних послуг, розрахованого на групу туристів, то калькуляція його собівартості має ряд особливостей, пов'язаних з тим, що в туристичну групу входять, крім туристів, особи, що супроводжують цю групу на конкретному маршруті (гід-перекладач, груповод тощо).

З урахуванням осіб супроводу туристичних груп визначається собівартість усього пакета туристичних послуг на групу туристів і на одного туриста. Ця собівартість включає вартість проживання, харчування, витрати на транспортування (авіа-, залізничний, автобусний квиток), трансфер, страховку, поїздку керівника групи, витрати на екскурсії, комісійну винагороду турагентів, митний збір тощо.  Розрахунок собівартості здійснюється спочатку за основною діяльністю, тобто відповідно до пакета послуг на групу туристів у цілому, а потім визначається собівартість у розрахунку на одного туриста і встановлюється ціна послуг, передбачених туристичною путівкою (ваучером) [4].

Методи просування та збуту тур продукту. Добір посередників є елементом маркетингової політики з просування та реалізації турпродукта. Тому його слід розглядати як один з каналів реалізації разом із рекламою, що призначена також стимулювати збут. Тур продукт переважно створюється та реалізується на ринку туроператорами. Для реалізації тур продукту туроператор може мати власну мережу підприємств, що діє за єдиною системою збуту, або вдаватися до послуг посередників на підставі різних форм організації діяльності (Додаток Н). З метою поширення впливу на певному ринку при мінімальних витратах, туроператор добирає посередників переважно серед підприємств малого та середнього бізнесу, яким за оптовими цінами реалізує свій турпродукт.  Для забезпечення ефективної реалізації туристичних послуг підприємство індустрії туризму має здійснити комплекс заходів, що знаходять своє вираження у формуванні маркетингової збутової стратегії. Перед тим як реалізувати продукт фірма повинна вирішити наступні принципові питання:

      вибір каналів збуту;

      вибір посередників і визначення прийнятної форми роботи з ними.

Канал збуту– це сукупність фірм або окремих осіб, що приймають на себе або допомагають передати комусь іншому право власності на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача. Канали збуту можуть бути різними.

Наше підприємство зазвичай обирає прямий канал збуту, тобто переважно самостійно реалізує власний продукт для зручності.  Реклама є важливою складовою позиціювання турпродукту на ринку залежно від його життєвого циклу: на етапі впровадження реклама має переважно інформативний характер, який сприяє створенню первинного попиту (цікавості) до нового продукту: на етапі зростання попиту фірма використовує в конкурентному змаганні запобіжну рекламу; на етапі зрілості турпродукту для підтримки цікавості і підтвердження правильності вибору споживача використовується реклама-нагадування. Сутність і мета реклами підпорядковані цілям маркетингу: комерційна мета полягає в розширенні збуту, але вона може бути реалізована тільки в сполученні з соціальною метою - утвердження стилю життя, яке передбачає проведення вільного часу в подорожі, залучення до туризму верств населення, які до того не брали активної участі вчньому, розширення знань постійних клієнтів про можливості певних місць відпочинку, туристичних підприємств, індустрії туризму в цілому. Вибір засобів та видів реклами обумовлений комунікаційною політикою фірми, її фінансовими можливостями. Розробка програми рекламної діяльності передбачає визначення мети комунікації, рішення про розробку бюджету, про рекламне звернення та засоби поширення інформації, оцінку рекламної програми. Розробка рекламного бюджету може спиратися на різні методи: "цільовий" або досягнення бажаного результату, "реалістичний" або на обчислення від наявних коштів, "від продажу" або на обчислення відсотку від суми реалізації, на метод конкурентного паритету. Вибір рекламних засобів залежить від мети реклами та специфіки рекламного продукту і базується на оцінці їх впливу на контактну аудиторію, ефективності, інтенсивності, цінової політики засобів реклами з урахуванням ступеня довіри до них тощо [20].

Для тур оператора реклама є важливою складовою для подальшого просування та реалізації власного тур продукту, тому підприємство «Моноліт», щоразу витрачає значні кошти на рекламу того чи іншого туру. Підприємство також може застосовувати і не рекламні методи. До нерекламна методів просування турпродукту відносяться:

      особисті (персональні) продажу, здійснювані через агента;

      пряма розсилка інформації та робота з різними базами даних (формування постійно підтримуваних баз даних стійкої клієнтури, на основі яких здійснюється доведення до клієнта інформації про конкретних турах та ін);

      прямий маркетинг (телефонний маркетинг, поштова розсилка - інформація перспективних корпоративних клієнтів);

      стимулювання збуту - при цьому клієнтам пропонують, наприклад, купони на знижки, проводяться різноманітні конкурси та розіграші призів для покупців турів, здійснюються бонусні програми, а також лунають предмети з елементами фірмового стилю;

      пропаганда чи організація паблік рилейшнз - непряме пропозиція (організація культурних заходів, де поширюється інформація про тури фірми, куди запрошуються представники засобів масової інформації).

3.2.           Напрямки удосконалення управління маркетинговою діяльністю на підприємстві

У попередніх розділах даної роботи почала спробу аналізу стану справ в області управління маркетинговою діяльністю туристичного оператора «Моноліт». Серед загальних недоліків в організації маркетингової діяльності можна назвати наступні:

      відсутність єдиного методологічного підходу до маркетингової концепції підприємства;

      орієнтацію керівництва підприємства на застарілі маркетингові концепції;

      відсутність єдиної служби маркетингу на підприємстві і цілеспрямованій діяльності в області управління маркетинговою діяльністю;

      відсутність ясних стратегічних цілей і планів компанії і лінійних підрозділів;

      недостатня діяльність компанії в області реклами і стимулювання збуту;

      відсутність налагодженої системи „зворотного” зв'язку з покупцями товарів і послуг компанії.

З методологічної точки зору, причиною усіх вище наведених недоліків і недоглядів є непорозуміння й ігнорування керівництвом компанії ролі і місця маркетингу і маркетингу-менеджменту в управлінні підприємством. Головним і вирішальним заходом щодо подолання сформованої ситуації повинне бути формування єдиної служби маркетингу, що складається зі специалістів-маркетологів досить високої кваліфікації.