Технологія створення анімаційних послуг в туризмі

       Розважаючись, людина задовольняє  свої духовні потреби, оцінює  власну особистість, аналізує свою роль у масштабах різних підсистем. Процеси розваги здійснюються як у природному, так і у штучно створеній обстановці.

     Анімаційна  діяльність на туристському підприємстві повинна бути ретельно спланованою, регламентованої та організованою  фінансово, методично і технологічно. Стратегічне планування в анімаційній діяльності це: розробка анімаційної стратегії та концепції туристського комплексу, погоджених з його маркетинговою стратегією; розробка типових анімаційних програм та алгоритмів (методик) їх адаптації до реальних групах і туристам; аналіз факторів, що впливають на повноту і ефективність здійснення менеджменту та на кон’юнктуру готельного ринку району, регіону, країни з точки зору анімаційної діяльності; участь у формуванні цінової політики з урахуванням комплексу питань анімаційних послуг та анімаційного менеджменту туристського комплексу; довгострокове і короткострокове планування анімаційної діяльності, включення в бізнес-план туристського комплексу заходів щодо її вдосконалення. [27, с.128]

       Все більше значення приділяється  анімаційним технологіям у туризмі.

     Ефективність  дозвіллєвої діяльності неможлива  без талановитих аніматорів, здатних  реалізувати певну дозвіллєву програму. Тому сьогодні до організаторів дозвілля в туристичній галузі ставляться якісно інші вимоги: вища освіта, досвід роботи, бажання удосконалювати свою кваліфікацію, наявність відповідних особистісних якостей.

     Анімація  грає велике значення у створенні  сприятливого психологічного клімату  в туристичних закладах, тим самим створює передумови для повторного приїзду гостей, що помітно сприяє збільшенню іміджу і доходу даного закладу. [22, с.165]

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 

1. Бабарицька  В.К., Малиновська О.Ю. Менеджмент туризму. Туроперейтинг. Понятійно-термінологічні основи, сервісне забезпечення турпродукту: Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2004. – 288 с.
2. Бокланова И.К. Организация культурно-массовой работы в туристических учреждениях. – М.: 1982. –262 с.
3. Гаджиев Б.Х. Профессиональная подготовка педагогов дополнительного образования по профилю спортивно-оздоровительного туризма: Автореф. канд. дис. – М.: Советский спорт, 2001. – 23 с.
4. Гальперина Т.И. Режиссура культурно-досуговых программ в работе мене-джера туристской анимации: Учебное пособие.– М.: Советский спорт, 2006.– 168 с.
5. Гаранин Н.И., Булыгина И.И. Менеджмент туристской и гостиничной анимации: Учебное пособие. – М.: Советский спорт, 2004. – 128 с. 
6. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. – К.: Лібра, 2002. – 156 с.
7. Курило Л.В. Теория и практика анимации: Ч. 1. Теоретические основы туристкой анимации: Учебное пособие / Л.В. Курило; Российская международная академия туризма. – М.: Советский спорт, 2006. – 195 с. 
8. Лавров Ф.Н. Профессиональна подготовка менеджеров-аниматоров в образовательных учреждениях туристического профиля: Автореф. канд. дис. – М.: Советский спорт, 2000. – 19 с.
9. Булыгина И.И. Об анимационной деятельности в туристических и спортивно-оздоровительных учреждениях. – М.: Советский спорт, 2004. – 111 с.
10. Федорченко В.К., Фоменко Н.А., Скрипник М.І., Цехмістрової Г.С. Педагогіка туризму. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2004. – 296 с.   
11. Петрова І.О. Дозвілля в зарубіжних країнах: Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 408 с.
12. Щур Ю.В., Дмитрук О.Ю. Спортивно-оздоровчий туризм. Навчальний посібник. – К.: «Альтпрес», 2003. – 232 с.
13. Мансуров Н.С. Теоретические предпосылки программирования развития личностной активности. – М.: Просвещение, 1976. – 43 с.
14. Демченко А. Культурно-досуговая деятельность и народное творчество. –М: ГИВЦ МК. Р.Ф., 1996. – 49 с.
15. Ерошежов И.И. Культурно-досуговая деятельность в современнх условиях. – М: КГИК, 1994. – 69 с.
16. Орлов Г.П., Букреев А.Б. Активний отдых как фактор развития личности. – М.: Советский спорт, 1991. – 222 с.
17. Киселева Т.Т., Красжышков Ю.Д. Основы социалыю-культурной деятельности. – М.: Советский спорт, 1995. – 112 с.
18. Браймер Р. А. Основы управления в индустрии гостеприимства. – М.: Аспект Пресс, 1995. – 134 с.
19. Булыгина И. И. Значение курса туранимации в подготовке менеджеров туризма. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 123 с.
20. Гаранин Н. И. Менеджмент туранимации в туркомплексах. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 141 с.
21. Жуков М. Н. Подвижные игры: Учебник для педвузов. – М.: Академия, 2000. – 133 с.
22. Квартальнов В. А. Туризм: теория и практика. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 182 с.
23. Квартальное В. А., Зорин И. В., Чепик В. Д. и др. Государственный образовательный стандарт высшего профессионального образования по специальности «Рекреация и туризм». – М.: Финансы и статистика, 1997. – 87с.
24. А. Д. Жданова и В. М. Чижикова. Культурно-досуговая деятельность. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 126 с.
25. Симонов В. П. Педагогический менеджмент: 50 ноу-хау в управлении педагогическими системами: Учебное пособие. – М.: Педагогическое общество России, 1999. – 98 с.
26. Зорин И. В., Квартальнов В. А. Толковый словарь туристских терминов: Туризм. Туристская индустрия. Туристский бизнес. – М.:Афины: INFOGROUP, 1994. – 257 с.
27. УокерД. А. Введение в гостеприимство. – М.: ЮНИТИ, 1999. –146 с.
28. Фурманов А. Г., Квартальнов В. А., Зорин И. В., Чепик В. Д. Тезисы докладов и сообщений международной научно-практической конференции «Развитие туризма в условиях современных интеграционных процессов». – М.: Финансы и статистика, 1997. – 153 с.
29. Чепик В. Д., Квартальнов А. В. Специалисты менеджмента спортивного туризма. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 145 с.
30. Чудакова Н. В. Праздники для детей и взрослых. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 84 с.
31. Энциклопедия туриста. – М.: Большая российская энциклопедия, 1993. – 209 с.
32. http://tourlib.net
33. http://www.ice-nut.ru/turkey/tu_be_mag.htm