Міжнародний бізнес

1.2 Передумови розвитку та результативність міжнародного бізнесу в Україні

Економічні  передумови розвитку міжнародного бізнесу  в Україні склалися ще в умовах планової економіки. Вже тоді за рівнем економічного розвитку, науково-технічного прогресу, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та економічних традицій Україна була спроможна активно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, в тому числі і брати більш помітну участь у міжнародному бізнесі.

Тенденцію до гальмування економічних передумов  розвитку міжнародного бізнесу обумовлюють  кризові явища в економіці  України. Зокрема, зменшення обсягів  виробництва негативно вплинуло на експортні та імпортні можливості вітчизняних суб'єктів міжнародного бізнесу і так само негативно позначилось на структурі експорту й імпорту товарів і послуг.

 Соціально-культурні передумови розвитку міжнародного бізнесу в Україні, зокрема такі, як прогресивна структура населення (вік, стать, рівень освіти, професійний склад, національний склад), політична орієнтація населення, відношення до праці та навколишнього середовища тощо, були сформовані в нашій державі до початку ринкових перетворень. Однак в нових умовах вони потребують удосконалення і розвитку. Передусім виникла потреба в підготовці населення до позитивного сприйняття ринкових перетворень, усвідомлення корисності виходу на зовнішні ринки нових суб'єктів господарської діяльності та їх професійної підготовки. [11, с.527]

Крім того, в умовах ринкових перетворень в економіці виникає потреба забезпечення нового оптимального поєднання підприємницької самостійності й ініціативи, з одного боку, та обгрунтованого втручання відповідних державних органів у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів міжнародного бізнесу - з іншого боку.

Удосконалення та розвиток сучасних форм міжнародного бізнесу в Україні відбувається поряд з формуванням відповідних  політико-правових, економічних, соціально-культурних та інфраструктурних передумов. Завдяки останнім наша держава досягла певних позитивних зрушень у розвитку таких форм міжнародного бізнесу як експорт-імпорт товарів і послуг, інвестиційна діяльність, спільне підприємництво.

 Звичайно, найбільшого розвитку в умовах  ринкових перетворень набула  експортно-імпортна діяльність українських підприємств. Завдяки лібералізації механізму інтернаціонального співробітництва істотно розширилося коло його учасників, які забезпечили торгівлю товарами з більш як 120 країнами світу. При цьому найбільш інтенсивно товарообмін здійснюється з підприємствами Росії, Німеччини, Білорусі, КНР та деяких інших країн. [16, с.19]

Інвестиційна  діяльність характеризується більш  високим у порівнянні з експортно-імпортними відносинами рівнем інтернаціоналізації. Як форма міжнародного бізнесу вона відображає головним чином тривалу зацікавленість іноземного інвестора в резидентському підприємстві в економіці іншої країни. Вона передбачає здійснення прямих інвестицій в Україну (іноземні інвестиції) і прямих інвестицій з України (зарубіжні інвестиції). Зростання прямих інвестицій в Україну відбулося в результаті збільшення капіталу нерезидентів, в тому числі за рахунок грошових внесків, внесків у формі цінних паперів, реінвестування доходів, внесків у формі рухомого і нерухомого майна, внесків у формі нематеріальних активів (придбання юридичних прав, ноу-хау) тощо. [19, с.20]

Зараз найбільшими  інвесторами в українську економіку  залишаються Кіпр, Швеція, Німеччина  і Росія. Найбільші суми вони інвестують у фінансовий сектор. Цього року експерти радять чекати 4,5 мільярда доларів  прямих іноземних інвестицій. Наступного року, на думку українських експертів, вони досягнуть 7 мільярдів доларів - завдяки зростанню надходжень на Євро-2012 і приватизаційним проектам.[2, с.180]

РОЗДІЛ 2

Особливості  процесу злиття і  поглинання (ЗІП) у глобальній економіці 

2.1 Сутність злиття і поглинання  та його роль у міжнародному бізнесі

Угоди по злиттях і поглинаннях серед  компаній зарекомендували себе в  міжнародній практиці як один з головних інструментів стратегії розвитку бізнесу. Усі угоди по злиттях і поглинаннях можна розділити на дві великі групи: дружні і недружні. [6, с.10]  Під дружніми поглинаннями розуміють угоди, у яких обидві сторони - і поглинач (acquirer), і компанія, що поглинається, (target) зацікавлені у здійсненні угоди чи як мінімум не протидіють їй. При цьому сторони дійшли згоди в істотних умовах угоди, включаючи вартість компанії, що поглинається, а також порядок розрахунків.

 З класичної точки зору поняття злиття і поглинання нерівнозначні. Злиття - це, як правило, об'єднання рівних між собою компаній і створення конгломерату на однакових умовах. Проте слід визнати, що в усьому світі те, що формально називається злиттям, насправді часто є поглинанням, оскільки одна компанія фактично отримує контроль над іншою.

Ініціатором процесу поглинання може бути як поглинач, так і власник (власники) компанії, що поглинається. У міру формування великих корпорацій, а також приходу міжнародних гравців на вітчизняний ринок конкуренція в багатьох галузях значно посилилася. За таких умов невеликі підприємства починають розуміти, що вже не можуть успішно конкурувати на ринку. Це пов'язано з такими факторами, як зовсім інший рівень доступу до ринку капіталів (і, як наслідок, принципові розбіжності в бюджетах на той чи інший напрям розвитку), економія на масштабі (коли питомі витрати на одиницю продукції для великих корпорацій зазвичай нижчі, ніж для невеликого бізнесу). У цій ситуації в акціонерів і менеджменту компанії є кілька альтернатив, основні з яких - фінансування розвитку за рахунок залучення інвестиційних ресурсів для того, щоб можна було вийти на рівень, який дозволяє конкурувати зі світовими «монстрами», або продаж компанії поглиначу (стратегічному інвестору) і подальший розвиток бізнесу вже всередині великого холдингу. [14, с.126]

На прикладі, це можна побачити  з Російським оператором зв'язку МТС, коли одна компанія викуповує й “з'їдає” іншу, часто менш велику компанію, те це й називається поглинання компанії. (Образ проковтування менших компаній породив термін “акула бізнесу”.) Після того, як менш велику компанію “з'їли”, вона, природно, перестає існувати в юридичному змісті.

У цьому сценарії, усі активи поглиненої або “з'їденої” компанії переходять у володіння компанії-поглиначу. У результаті поглинання, більша компанія стає ще крупніше.

Більш впливовий  приклад:  Google - дуже агресивна акула-поглинач, яка вже поглинула більш 50 компаній, серед яких Youtube, Begun (російська компанія), Feedburner, AOL і багато інших компаній по усьому світу. [3, с.13]

Щоб почати переговори з потенційним поглиначем, акціонери самі оцінюють власний  бізнес, і поглинач оцінює для себе бізнес, що поглинається. Треба сказати, що так само фонди прямих інвестицій оцінюють компанії, в акції яких передбачається інвестувати кошти.

 Існує  кілька методів оцінки:

       1. Метод оцінки за дисконтованими грошовими потоками. Будується план розвитку, скажімо на п'ять років, на основі якого розраховуються грошові потоки, що генеруються компанією, і дисконтуються виходячи з ризиків, можливих для країни в цілому, визначеній галузі промисловості і конкретного підприємства. Отримана величина збільшується на приведену дисконтовану вартість грошових потоків, що генеруються компанією в післяпрогнозному періоді. Склавши кілька варіантів розвитку бізнесу, можна уявити вартість компанії (бізнесу).

     2. Метод угод, які можна порівняти. Якщо ми продаємо, наприклад, мережу аптек, то за точку відліку можна взяти підприємство, що має приблизно однакову кількість аптек на вітчизняному ринку чи на ринку, аналогічному за рівнем ризику. Потрібно розглянути такі показники, як вартість 100%-го акціонерного капіталу і всіх довгострокових запозичень компанії, співвіднесену з річним виторгом у доларах за останні 12 місяців, чи показник прибутку до процентних витрат, оподаткування й амортизації або показник кількості торгових метрів площі та ін.

      3. Метод оцінки за активами. Якщо підприємство зупинено чи виторг від нього мізерний, але у вас є земля, інфраструктура, стіни і верстати, що за ринковими цінами коштують відносно дорого, можна оцінювати підприємство не за грошовими потоками, не методом порівняння угод, а саме за вартістю активів. Якщо активи підприємства коштують 2 млн дол., оцінка всього бізнесу складає 2 млн дол., навіть якщо виторг нульовий і є витрати на утримання всієї інфраструктури. [18, с.435]

 Названі три вищеописані методи оцінки бізнесу можна назвати найпоширенішими. Третій метод дуже часто застосовується там, де останнім часом істотно зросла вартість землі і збиткові чи фактично непрацюючі радянські підприємства продаються за ціною активів, безвідносно до грошових потоків, які вони генерують.

Здійснення  угод по злиттях і поглинаннях  – украй складне завдання: кожна сторона може виграти, здійснивши угоду професійно, чи програти через недосвідченість.  Поглиначу, для якого така угода найчастіше вже не перша, доводиться легше: він, як правило, досить досвідчений у переговорах, а також знає, як структурувати угоду й оцінити підприємство. У свою чергу, якщо продавцем є підприємець, який кілька років тому сам створив бізнес, розвивав його, довів до певного масштабу і тепер хоче продати, то, як правило, угода злиття чи поглинання є першою в його житті. Він ніколи не потрапляв у подібну ситуацію і не знає, як діяти. Навіть якщо підприємець домігся успіху в розвитку своєї справи - у наданні яких-небудь послуг чи виробництві продукції, - це не означає, що він може добре оцінити і продати бізнес. Така процедура вимагає високої майстерності і професійних навичок, а також багаторічного навчання.

 Якщо  поглинаюча компанія часто укладає  угоди злиттів і поглинань,  у ній зазвичай існує спеціальний  структурний підрозділ, де працюють професіонали, що мають досвід роботи в інвестиційних банках. Компанія, що поглинається, не може дозволити собі таку розкіш, як підрозділ по злиттях і поглинаннях, тому доцільно наймати для однієї конкретної угоди професійного фінансового радника, який оцінить вартість компанії, напише інвестиційний меморандум і складе правильну фінансову модель з оцінкою вартості бізнесу. [6, с.14]

Серед факторів посилення конкурентоспроможності національної економіки важливу  роль відігрвють саме міжнародні злиття та поглинання (М&A). Цей фактор, насамперед, є надзвичайно масштабним в інвестиційному плані і становить інколи мільярди дол. США. Так, наприклад, міжнародне поглинання одного з провідних металургійних підприємств України – комбінату «Криворіжсталь» - 25 жовтня 2005р. корпорацією «Міттал Стіл» дозволило Україні отримати інвестиції у розмірі 4,8 млрд.дол.США.

Можна відмітити  ще й те, що корпорації – покупці  посилюють позиції об’єктів поглинання за рахунок використання власної  торгової марки і міжнародних  каналів збуту продукції. Також, міжнародні поглинання позитивно впливають  на удосконалення менеджменту у  вітчизняних компаніях. Адже зарубіжні  корпорації формують у компаніях, що стали об’єктами поглинань, сучасні  системи менеджменту, призначають  на ключові посади керівників з різноманітним  міжнародним досвідом прозорого  ведення бізнесу, в повній відповідності  з діючим законодавством. [20, с.52] 

І ще можна  додати те, що після міжнародних  поглинань компаній у країнах  з перехідною економікою, зокрема  в Україні, суттєво посилюється роль інноваційної складової у нарощуванні конкурентоспроможності підприємств. Досить типовою є технічна реконструкція вітчизняних підприємств. І хоча новий власник, як правило, не впроваджує у поглинутих підприємствах найновіші технології та виробництво наукомістких видів продукції, все ж таки рівень технічного розвитку зростає.

2.2 Основні мотиви ЗІП та очікуванні результати

У найбільш поширеному розумінні, злиття чи поглинання є одним із додаткових способів укрупнення бізнесу, розширення компанією своєї діяльності та сфер впливу на окремому ринку. Відповідно до загальноприйнятого за кордоном підходу під злиттям розуміють будь-яке об'єднання господарюючих суб'єктів, у результаті якого утворюється єдина економічна одиниця із двох або більше раніше існуючих структур.

До групи  мотивів, націлених на збільшення чи стабілізацію надходжень, можна віднести наступні [7, с. 91]:

• мотив взаємодоповнюючих ресурсів;
• мотив придбання великих контрактів;
• мотив переваг на ринку капіталу;
• мотив монополії;
• диверсифікованість виробництва, яка здійснюється за надлишкові

      ресурси;

• мотив доступу до інформації (know how);
• група мотивів, нейтральних щодо руху ресурсів;
• мотив економії на роботах з розробки і створення нових видів 

      продукції ті інші.

Розглянемо  мотив взаємодоповнюючих ресурсів. Його використовують, коли злиття може виявитися доцільним, якщо дві чи кілька компаній мають у своєму розпорядженні взаємодоповнюючі ресурси. Ці компанії після об'єднання коштуватимуть дорожче порівняно із сумою їхньої вартості до злиття, оскільки кожна здобуває те, чого їй не вистачало, причому одержує ці ресурси дешевше, ніж вони обійшлися б їй, якби довелося їх створювати самостійно.

Злиття  з метою одержання взаємодоповнюючих  ресурсів характерні як для великих  фірм, так і для малих підприємств. Найчастіше об'єктом поглинання з боку великих компаній стають малі підприємства, оскільки вони здатні забезпечувати відсутні компоненти для успішного функціонування перших. Малі підприємства створюють часом унікальні продукти, але відчувають недолік у виробничих, технічних і збутових структурах для організації великомасштабного виробництва і реалізації цих продуктів. Великі компанії найчастіше самі здатні створити необхідні компоненти, але можна набагато дешевше і швидше одержати до них доступ, поглинувши компанію, що їх вже виробляє [16, с. 49].