Міжнародний бізнес

Мотив придбання  великих контрактів можливий, коли у нової компанії з'являється досить потужностей, щоб конкурувати за великі (в тому числі державні) контракти — можливість, якою не володіла жодна з компаній, що поєднувалися. Одержання такого контракту забезпечує оптимальне завантаження потужностей і дозволяє реалізувати економію масштабів. Найбільші транснаціональні компанії (ТНК) мають також достатню економічну міць, щоб лобіювати власні інтереси для посилення свого становища.

Мотив переваг  на ринку капіталу можливий, коли розмір компанії, яка є гарантом стабільності, дозволяє одержувати необхідні кредитні засоби, від яких залежить подальший розвиток підприємства. Крім того, в такій структурі з'являється більше можливостей оптимального використання капіталу (наприклад, для диверсифікації). Використання трансферних цін, внутрішня диверсифікованість капіталу, встановлення в рамках концерну регульованої конкуренції за капітал — лише деякі з можливих сценаріїв оптимізації роботи з капіталом всередині підприємства.

Мотив монополії  проявляється часом при злитті горизонтального  типу та прагне досягти чи підсилити монопольне положення. Велика організація володіє великим ринковим впливом (market power), що винятково важливо в сучасних умовах, коли панують різні моделі недосконалої конкуренції аж до монополії (особливо на відносно замкнених регіональних ринках). Злиття в даному випадку дає можливість компаніям приборкати цінову конкуренцію. Однак антимонопольне законодавство обмежує злиття з явними намірами підвищити ціни. Іноді конкуренти можуть бути придбані і потім закриті, тому що вигідніше викупити їх і усунути цінову конкуренцію, ніж зробити ціни нижчими від середніх змінних витрат, змушуючи усіх виробників зазнавати істотних витрат протягом якогось періоду [6, с. 69].

У результаті злиття збільшуються активи компанії, що дозволяє розширити масштаби операцій і мобільніше перерозподіляти наявні засоби. Загальносвітова тенденція дерегулювання або лібералізації помітно підсилює прагнення до універсалізації. За визнанням фахівців провідних консультаційних агенцій, що сприяють операціям злиття, успіх організацій у майбутньому головним чином залежить від розширення спектра наданих ними послуг, що, безсумнівно, вимагає консолідації капіталів.

При злитті та поглинанні компаній мотив збільшення прихильності клієнтів (у разі з'єднання хоча б з однією відомою маркою) має важливе значення, тому що фактично приносить такі вимоги:

- чим  вище споживачі оцінюють своє  відношення до марки, тим більша  доля таких споживачів ( тому для завоювання споживачів не треба використовувати додаткові кошти);

- якість  таких відношень залежить від  товарної групи (споживче відношення  до марки сильніше впливає  на вибір товару).

Особливе  місце при злиттях чи поглинаннях  посідає синергетичний ефект. Більшість вищенаведених мотивів спрямовані на досягнення такого ефекту, в результаті якого взаємодоповнення різних ресурсів двох чи декількох підприємств призводить до сукупного результату, що перевищує суму результатів діючих розрізнено компаній [5, с. 98]. Ціле при цьому або перевершує суму частин, або здобуває нову якість, не притаманну жодній з його складових.

 

 

 

 

 

2.3 Види та технології злиття і поглинання компаній

В сучасних економічних умовах  можна виділити безліч різноманітних видів злиття й поглинання компаній. Найбільш важливими ознаками класифікації цих процесів можна назвати такі:

• характер інтеграції компаній;
• нац. приналежність поєднуваних компаній;
• відношення компаній до злиттів;
• спосіб об'єднання потенціалу;
• умови злиття;
• механізм злиття.

Залежно від характеру інтеграції компаній розрізняють:

• горизонтальні злиття – об'єднання компаній однієї галузі, що провадять ті самі вироби або здійснюють ті самі стадії виробництва;
• вертикальні злиття – об'єднання компаній різних галузей, зв'язаних технологічним процесом виробництва готового продукту, тобто розширення компанією-покупцем своєї діяльності або на попередні виробничі стадії, аж до джерел сировини, або на наступні – до кінцевого споживача.
• родові злиття – об'єднання компаній, що випускають взаємозалежні товари.
• конгломератні злиття – об'єднання компаній різних галузей без наявності виробничої спільності, тобто злиття такого типу – це злиття фірми однієї галузі з фірмою іншої галузі, що не є ні постачальником, ні споживачем, ні конкурентом. У рамках конгломерату поєднувані компанії не мають ні технологій, ні цільової єдності з основною сферою діяльності фірми-інтегратора. [2, с.181]

Залежно від національної приналежності  поєднуваних компаній:

• національні злиття – об'єднання компаній, що перебувають у рамках однієї держави;
• транснаціональні злиття – злиття компаній, що перебувають у різних країнах, придбання компаній в інших країнах.

Залежно від відношення персоналу компаній до угоди по злиттю або поглинанню компанії:

• дружні злиття – злиття, при яких керівний склад і акціонери що здобуває й що здобувається (цільовий, обраної для покупки) компаній підтримують дану угоду;
• ворожі злиття – злиття й поглинання, при яких керівний склад цільової компанії (компанії-мішені) не згодний з угодою, що готується, і здійснює ряд проти захватних заходів. У цьому випадку компанії, що здобуває, доводиться вести на ринку цінних паперів дії проти цільової компанії з метою її поглинання.

У свою чергу, залежно від того, який потенціал  у перебігу злиття об'єднується, можна  виділити:

• виробничі злиття - це злиття, за якого об'єднуються виробничі потужності двох або кількох компаній з метою отримання синергічного ефекту за рахунок збільшення масштабів діяльності;
• чисто фінансові злиття - це злиття, за якого компанії, що об'єднуються, не діють як одне ціле, при цьому не очікується виробничої економії, але має місце централізація фінансової політики, яка сприяє посиленню позицій на ринку цінних паперів, у фінансуванні інноваційних проектів тощо.

Залежно від умов злиття виокремлюються:

• злиття на паритетних умовах (50/50);
• злиття на непаритетних умовах (поглинання), за якого власники компанії, що поглинається, втрачають реальні можливості управління у зв'язку з невеликою часткою власності, якою вони володіють (менше ініціативного пакета власності - 25%).

Здійснення зовнішньої реорганізації потребує проведення великого

обсягу підготовчої  роботи. Підготовча робота, що передує  цьому, є достатньо складною і  проводиться у зазначеній нижче  послідовності. [6, с.11]

I етап - визначення цілей та завдань зовнішньої реорганізації.

II етап - оцінка передумов для проведення зовнішньої реорганізації.

III етап – пошуки стратегічного  партнера–учасника 2 угоди про  зовнішню реорганізацію.

IV етап – попереднє ознайомлення  учасника 2 з підприємством–ініціатором  об’єднання.

V етап – розробка бізнес–плану  діяльності підприємства після  зовнішньої реорганізації підприємства.

VI етап – винесення та узгодження  пропозицій щодо умов конвертації  акцій підприємства у процесі  зовнішньої реорганізації.

VII етап – оцінка ефективності визначених умов реорганізації.

 

VIII етап - підготовка проекту угоди  про об’єднання.

Рис. 1 Послідовність дій щодо здійснення реорганізації (злиття) підприємства

 

Загалом метою об'єднання є максимізація матеріального добробуту акціонерів підприємства в довгостроковій перспективі.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

Сучасні тенденції розвитку ринку злиття та поглинання компаній у світі

3.1 Розвиток  транскордонного злиття і поглинання компаній як основної форми міжнародного інвестування у ХХІ столітті

Транскордонне злиття і поглинання (cross-border mergers and acquisitions) являє собою процес об’єднання (на основі участі в акціонерному капіталі) компаній різних країн.

Транскордонні злиття і поглинання становлять понад 80% обсягу прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у світі. Однак існує якісна відмінність між застосуванням цього виду прямих іноземних інвестицій приймаючими країнами. Так, практично 100% прямих інвестицій у розвинуті країни здійснюється у формі злиттів і поглинань, водночас для країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою ця цифра становить не більше 40%. Можна також зазначити, що транскордонні злиття і поглинання (тобто ті, у яких задіяні ТНК) становлять близько 25–30% від усього обсягу злиттів і поглинань у світі як за кількістю угод, так і за вартісним показником [2, с.160].

Зростання іноземних інвестицій у формі  транскордонних злиттів і поглинань  починаючи від 90-х років ХХ ст. було зумовлено тенденцією до довгострокового  стратегічного партнерства і  відрізняється від тих, що здійснювалися  раніше, застосуванням фінансових інструментів і схем. Крім залучення готівкових грошей або банківських позик для здійснення таких угод останнім часом почали масово використовувати емісію нових акцій замість тих, що були до злиття, обмін акціями на корпоративний борг, використання фондів венчурного капіталу [3, с.12].

Світова практика свідчить про те, що процеси  транскордонного злиття та поглинання часто за свою мету мають створення  умов для так званої економічної  концентрації. У зв’язку з цим  всі держави, що зацікавлені у  розвитку конкуренції та недопущенні  монополізації ринків, жорстко контролюють  злиття та поглинання, а також відносини  контролю, які й призводять до цих  негативних для національної економіки  явищ.

У 2010 році кількість проектів, фінансованих за рахунок ПІІ, збільшилася на 22% - до 925 проектів (створивши 65 372 нових робочих  місця) у 22 країнах Центральної та Східної Європи5, що стало свідченням відновлення інвестиційної активності у регіоні, який був уражений глобальною фінансовою кризою 2008–2009 років.

Серед ПІІ в Центральній та Східній Європі домінують промислові інвестиційні проекти. На автомобільну, машинобудівну та логістичну галузі разом припадало 26% проектів у Центральній та Східній Європі в 2010 році. При цьому лише на сектори професійних послуг та програмного забезпечення в даному регіоні припало 12% усіх проектів ПІІ в 2010 році.

Лідерами  ПІІ у Центральній та Східній  Європі є Росія, Польща, Угорщина та Чеська Республіка. Незважаючи на зростання привабливості Центральної та Східної Європи, західноєвропейські країни, такі як Велика Британія, Франція і Німеччина, випереджають за кількістю інвестиційних проектів. Сполучені Штати Америки, Німеччина та Велика Британія залишаються провідними джерелами ПІІ у Центральній та Східній Європі. На частку Індії та Китаю припадає лише 2% від загальної кількості отриманих проектів.

Щодо  України, то за останні 5 років ключовими інвесторами за кількістю проектів були США (12%), Німеччина (12%), Росія (10%) і Франція (8%). Найбільшими інвесторами в Україну за обсягом інвестицій в 2010 році були країни ЄС (54%) та Росія (15,6%). У 2010 році вартість інвестицій із ЄС і Росії в абсолютному виразі у порівнянні з 2009 роком скоротилася. [24]

Відносини України з Росією є дуже важливими для стабільності інвестиційного клімату та макроекономічного середовища країни. Зокрема, Росія є основним торговим партнером України і постачає країні більшу частку природного газу.

 

 

 

Таблиця 1

Основні інвестори України

Рейтинг	Країна	Проекти ПІІ (2006 – 2011)	Частка	Створення роб.місць
1	США	22	12%	213
2	Німеччина	21	12%	728
3	Російська Федерація	17	10%	510
4	Франція	14	8%	358
5	Швейцарія	11	6%	1 750
6	Польща	11	6%	1 900
7	Швеція	7	4%	37
8	Австрія	7	4%	17
9	Велика Британія	7	4%	550
10	Фінляндія	6	3%	149
	Інші	55	31%	1 251
	Усього	178	100%	7 487