Специфіка структури середовища МЕВ

4.5. Соціально-культурне  середовище МЕВ

Узагальнено соціально-культурне середовище можна  звести до факторів, що випливають з  поведінки людини, яка являє собою  діалектичну єдність фізіологічної  та соціальної поведінок, бо людська  поведінка формується саме під впливом  фізіологічних і соціальних засад. 
 
Фізіологічна поведінка людини – це її внутрішньоприродна поведінка, яка спонукається нейрофізіологічними особливостями чуттєвих органів, тобто причинно зумовлюється особливістю її відчуттів. 
 
Відчуття голоду, смаку, запаху, звуку і його тембру, світла і його відтінків, спектра кольорів, дотику, холоду чи тепла складають основу фізіологічної людської поведінки. Переваги тих чи інших чуттєвих особливостей у великих групах людей (населення регіону, нації, народності) зумовлюють виникнення певних потреб цих людей, що відповідно впливає на їхні запити і в кінцевому підсумку відбивається на їхніх зовнішньоекономічних відносинах.  
 
Соціальна поведінка людини – це поведінка індивідуума, яка причинно зумовлена його характером, що склався під впливом суспільних відносин та його соціальним статусом протягом певного проміжку часу. 
 
Соціальна поведінка людини залежить від таких основних соціальних засад, як стать, вік, сімейний стан, каста, раса, етнос, національність, професія, релігія, ідеологія та ін. Поєднання таких засад у різні комбінації породжує різноманітність соціальних статусів людей та їхніх запитів. Переважання одноманітних запитів окремих великих соціальних груп і розбіжність у запитах таких груп також має великий вплив на розвиток міжнародних відносин. Наприклад, комуністичний ідеологічний фанатизм не сприяв у минулому вільному виходу на світовий ринок фірм із країн соціалістичного табору, а от японський націоналізм, прагнення японського народу знайти своє гідне місце серед народів світу відіграли важливу роль у тому, що Японія стала провідною країною світу. 
 
Поєднання фізіологічних і соціальних засад породжує такі похідні характеристики людської поведінки, як політична орієнтація, витримування дієти, патріотизм та інше, що також справляє вплив на МЕВ. 
 
Складовою частиною соціально-культурного середовища є розвиток форм мотивації до праці. Чим розвиненіша країна, тим більше прогресивних видів заохочення до праці там використовують, тим краще там трудове законодавство. У таких країнах практикують встановлення вищої платні за кваліфікованішу працю. Великим стимулом до праці є почесне чи престижне місце роботи, тому намагаються надати кожному виду роботи почесних якостей. Людині притаманне бажання мати цікаву роботу, а тому здійснюється урізноманітнення виконуваних операцій, робиться все, щоб робітник відчув, що працює на себе. До того ж практикують різні побутові заохочення, пільгові позики і подібне, що помітно впливає на продуктивність праці. Усе це набирає великої значущості в зовнішньоекономічній діяльності з одного боку, і приваблює висококваліфіковані трудові ресурси із-за кордону з іншого боку. 
 
Далеко не останнє місце серед факторів впливу на міжнародні економічні відносини займають мовні та немовні комунікації. Слід вказати на важливість поширення міжнародних електронних мереж зв'язку: телефонних, комп'ютерних, факсових. Тут варто зробити застереження, що хоча наведені форми комунікацій відносяться до немовних, бо являють собою тільки засоби перенесення інформації, та сама інформація має мовний вираз і тому не дивно, що їх інколи відносять до мовних комунікацій. 
 
Суто мовна комунікація – це спілкування за допомогою мови. Певна річ, що одним з найважливіших факторів у розвитку міжнародних відносин є порозуміння, іншими словами — здатність знайти спільну мову (у прямому й переносному значенні). Визначальною при цьому є перекладацька справа, розвиток якої характеризується складними багатогранними процесами: 
 
виділення англійської мови як основного мовного засобу міжнародного спілкування; 
 
вивчення в багатьох країнах одночасно декількох іноземних мов; 
 
створення електронно-технічних засобів перекладу; 
 
надзвичайно широкий розвиток виробництва книжкової перекладеної продукції; 
 
розвиток засобів масової інформації; 
 
розповсюдження аудіо-, кіно- та відеопродукції по всьому світу. 
 
Окремо слід виділити ще такий елемент соціально-культурного середовища, як морально-етичні норми поведінки людини. Тепер бізнесмен чи велика транснаціональна фірма повинні бути максимально чесними й пунктуальними, якщо хочуть надовго закріпитися на світовому ринку. І таких правил надійності необхідно дотримуватись навіть у найменших дрібницях. 
 
Помітний вплив на міжнародні економічні відносини здійснюють культура, менталітет і особливості уподобань суб'єктів МЕВ, від урахування яких досить часто залежить підписання ділового контракту чи виконання якихось спільних програм [34]

http://exsolver.narod.ru/Books/Econom/Mev_ukr/c4.html 

Тенденції інтеграції української економіки  до світових господарських відносин

І.Є.Подопріхіна   

      В статті розглянуто основні  напрямки та найбільш перспективні шляхи  повноцінної інтеграції України до світових господарських відносин.

      В статье рассмотрены  основные направления  и наиболее перспективные  пути полноценной  интеграции Украины в мировые хозяйственные отношения.

       Постановка  проблеми. Суспільства, нації, держава - це відкриті системи, що існують у взаємодії з навколишнім середовищем. Основні тенденції сучасного економічного світу пов’язані з ще більшою взаємодією з навколишнім середовищем, з подальшим розвитком міжнародних економічних відносин.

       На  рис. 1.1 схематично показані основні  компоненти міжнародної діяльності. У міжнародних економічних відносинах кожен суб’єкт економічної діяльності обов’язково контактує з компонентами оточуючого середовища на зовнішніх  економічних просторах: політичними, соціально-культурними, комерційно-технологічними, законодавчими, конкурентними, економічними, фізично-демографічними тощо.

       Основною  тенденцією нашого часу є зростання  взаємозалежності, інтеграції  та взаємодії національних господарств. Темпи росту міжнародної торгівлі значно перевищують темпи зростання виробництва, все більше вироблених товарів надходить на зовнішні ринки. Міжнародна виробнича кооперація успішно доповнює торговельні відносини, а частково й витісняє їх. Зростає активність транснаціональних корпорацій (ТНК) та транснаціональних банків (ТНБ) з глобальними розмірами та напрямками фінансових й товарних потоків. Так у 2000 р., який відзначився як рік максимальної інтеграцій світових господарських відносин, ТНК контролювали 2/3 світової торгівлі й 80% іноземних інвестицій.[1, c.4] Значно збільшився експорт капіталу в формі прямих іноземних інвестицій. Світове господарство перетворюється в сукупність потужних інтеграційних

систем, що взаємодіють між собою. З’явились  поняття регіоналізації  та транснаціональної світової економіки зі значно більшою прозорістю міждержавних кордонів, а подекуди - і в їхньому фактичному стиранні. Все більше зростає роль регіональних і міжнародних фінансових інститутів в економічному розвитку як окремих країн, так і регіонів. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Міжнародний валютний фонд (МВФ) вже досить активно  застосовують на практиці реальні важелі в спрямуванні розвитку окремих країн і цілих регіонів у потрібному руслі. Так, за статистичними даними ООН [2], обсяг міжнародних прямих інвестицій досяг рівня $1.3 трлн. (для порівняння: в 1990 р. цей показник складав лише $209 млрд., в 1995 - $331 млрд., в 1999 - $865 млрд., тобто за один рік   обсяг міжнародних прямих інвестицій виріс у 1.5 рази), обсяг світового експорту досяг $6.3 трлн., обсяг міжнародної торгівлі в 22 рази перевищив рівень 1950 р. Сукупний час всіх міжнародних телефонних переговорів досяг рекордного рівня в 10 більйонів хвилин. На 44% виросло число інтернет-серверів, у світі з’явилось  80 млн. нових користувачів Всесвітньої Мережі. Між 1995 і 2000 рр. у світі з'явилося 344 нових посольства. В 2000 р. у світі діяло 63 тис. транснаціональних компаній.

       Нова  ера глобалізації, пов’язана з  більшою прозорістю кордонів, спрощенням інформаційного обміну, безпрецедентним  ростом обсягів міжнародної торгівлі й інвестицій, істотним зниженням  у витратах на транспортування, зв'язок, виробництво, істотно змінила принципи й можливості конкурентноздатності, зламав торговельні й культурні  бар'єри між країнами. Міжурядові органи (ООН, Всесвітній Банк, Міжнародний  Валютний Фонд та інші), а також недержавні структури (корпорації, засобу масової  інформації, неурядові організації) нині одержали  нові повноваження й можливості, які в недавнім минулому були  прерогативами виключно держави.

       Мета  дослідження. Метою даної статті є розгляд потенційних можливостей повноцінної конкурентоспроможної участі українських суб’єктів у сучасних світових господарських відносинах.

       Аналіз  досліджень і публікацій. Якщо на початку 90-х рр. обговорювались переваги чи недоліки регіональної інтеграції [3, р.213], то сьогодні актуальні проблеми глобальної інтеграції з усіма її особливостями.

       Все частіше світ намагаються розглядати в єдиному контексті розвитку, нехтуючи правом вибору окремих держав, націй (Білорус О. визначає, що „глобальна економіка проявляє себе не тільки як нові продуктивні сили, виробничі  відносини та спосіб господарювання, а і як домінуюча система управління суспільством, політика і навіть ідеологія розвитку” [4, c.8]).  Звичайно, це не могло не викликати спротиву від значної частини людей, що об’єдналися в антиглобалістичний рух й намагаються довести, що глобалізація, це погано й слід обмежити її поширення та вплив на людське суспільство. Так, дійсно, з економічної точки зору вигоди від глобалізації досить сумнівні – розрив між багатими й бідними державами та відповідно їх населенням стає тільки глибшим, скорочується чисельність середнього класу, який поступово стає тільки бідніше, навіть у такій країні, як США. У 2003 р. на частку 15% населення світу доводиться 56% світового споживання товарів і послуг, найбідніші 40% населення споживають тільки 11% (за статистичними даними ООН [3]). Глобалізація виявилася не в змозі запобігти війнам, чи економічним

       Глобалізація  веде до певної уніфікації культур  – наприклад, до популярності у світі  одних і тих же фільмів, музикантів, тощо, „формує так звану прогресуючу  стандартизацію попиту” [5, c.18].

       Викладення  головного матеріалу. Участь тієї або іншої країни в процесі глобалізації не веде до обов’язкової втрати національної самобутності й, більше того, не здатна змінити внутрішню структуру держави. Немає свідчень, що в країні більше демократії тільки тому, що вона більше залучена в процес глобалізації. Але процес поширення інформації, спілкування між людьми збільшує можливості вибору як для окремої людини, так і для суспільства в цілому.

       Можливості  поширення спілкування пов’язують перш за все з поширенням Всесвітньої  мережі Інтернет, офіційним роком  народження якої в сучасному вигляді  називають 1982 р., а в 2002 р. вона вже  позв'язує 689 млн. чоловік і нараховує 172 млн. хостів, у 2003 р. налічує більше 3 млрд. інтернет-сайтів.

       Водночас  із розвитком об'єктивних процесів інтеграції в економіці росте  персоніфікація виробництва й споживання - створюються зовсім нові відносини  між споживачами й постачальниками  товарів і послуг. Сучасні засоби комунікації й насамперед Всесвітня Мережа уможливили й зробили доступним персональний, індивідуалізований контакт виробників зі своїми споживачами.

       Розвиток  Інтернету дає реальну можливість також невеликим підприємствам  конкурувати на ринку з великими гігантами, а споживачам - вигравати  від збільшення інформаційної пропозиції, щодо товарів і послуг. На веб-сервері  підприємства завжди можна знайти найостанню інформацію про поповнення асортименту  товарів і послуг, цін, характеристик, задати уточнюючі питання з мінімальними витратами. Інформація, що надається  споживачеві за допомогою Інтернету, може формуватися не тільки з урахуванням  специфіки регіонального ринку, але й з урахуванням можливостей  кожного окремо взятого клієнта. Сучасні технології надають можливість миттєвої ідентифікації й індивідуального  підбору інформації для кожного  клієнта по всьому світу шляхом ідентифікації IP-адреси користувача, що автоматично  закладений у командах, які йдуть  від нього на веб-сервер.

       Можливість  ідентифікації користувача за його адресою в Інтернеті, дозволяє також  заздалегідь визначати цільовий споживчий сегмент для нових  товарів, послуг, а також одержувати відомості про оцінку споживачами  тих або інших властивостей товару, інформацію про привабливість цін.

       Тому  на сучасному етапі розвитку світовогог суспільства можливостей повноцінної  участі українських суб’єктів у  міжнародних економічних відносинах, яке пов’язано насамперед з:

         •а)           інтернаціоналізацією господарського життя;

         •б)          подальшою транснаціоналізацією діяльності великих господарюючих суб'єктів;

         •в)           лібералізацією державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

         •г)           посиленням впливу науково-технічного прогресу на економічні процеси, результатом якого є реструктуризація вітчизняної економіки;

         •д)          інтернаціоналізацією науково-дослідних та конструкторських робіт, активне переміщення ноу-хау, ліцензій, наукових розробок;

         •е)           загострення конкуренції на багатьох сегментах внутрішнього ринку, у першу чергу з імпортними товарами;

         •ж)         посиленням тенденції до вирівнювання умов попиту й стилю споживання в Україні порівняно з іншими країнами;

         •з)           скороченням життєвого циклу багатьох товарів при одночасному зростанні вимог споживачів до їх якості.

       Основними організаційними формами міжнародних  економічних відносин, що є найбільш прийнятними для українських  учасників, слід вважати сьогодні:

      •а)         експортні та імпортні товарні операції;

      •б)         ліцензійні контракти (в тому числі франчайзинг);

      •в)         управлінські контракти;

      •г)          контракти на виробництво;

      •д)         лізинг;

      •е)          інжиніринг;

      •ж)       міжнародний обмін технологіями, при одночасному навчанні персоналу за кордоном чи кращими іноземними фахівцями;

      •з)          торгівлю будівельними послугами та транспортними послугами за межами національних кордонів;

      •и)         створення сучасних торговельних підприємств за кордоном (експортних будинків);

      •к)         створення спільних підприємств;

      •л)         участь у стратегічних альянсах;

      •м)        прямі інвестиції;

      •н)         створення чи придбання підприємств за кордоном.

       Вибір організаційної форми міжнародного співробітництва залежить від виду діяльності українського суб’єкту, мети,  його можливостей (фінансових, технологічних, людських та ін.). Слід враховувати також, що різні організаційної форми пов’язані з дуже різними рівнями контролю та ризику. На рис. 1.2 показано співвідношення рівня входження на ринок, контролю за діяльністю для різних форм виходу на зовнішні ринки та пов’язаного з цим ризику.