Специфіка структури середовища МЕВ

       З рис. 1.2 видно, що чим більший рівень входження на зовнішні ринки, чим  більший рівень контролю потрібен для  їх оптимального обслуговування, то з  тим більшим ризиком це пов’язано. Ризики зовнішньоекономічної діяльності обумовлені, як факторами країни діяльності, так і країни походження: політичними, законодавчими, економічними, конкурентними, комерційно-технологічними та ін.

       Значний потенціал для посилення міжнародної  інтеграції українських економічних  суб’єктів має також розвиток і впровадження в практику міжнародної  діяльності такої організаційно-господарчої  форми, як віртуальні підприємства, що мають можливість завдяки комп’ютерно-інтегрованій організаційній структурі поєднувати ресурси, розташовані в різних місцях, розподіляти ризики та значно підвищувати  готовність до виконання замовлення, проекту, тощо.

       Україна географічно знаходиться в центральній  частині Європи, на перехресті доріг  між Заходом і Сходом, між Європою  та Азією. В недалекому минулому одна з найбільш технологічно розвинених республік колишнього СРСР, нині Україна  має статус країни з перехідною економікою та відноситься до країн, що розвивається. Її найближчі сусіди (на суходолі - Білорусія, Молдавія, Польща, Російська Федерація, Румунія, Словаччина, Угорщина; через  води Чорного моря - Болгарія, Грузія, Туреччина) -  це також країни з соціалістичного табору (за винятком Туреччини), що зараз мають статус країн з перехідною економікою, але вже знаходяться на досить різних ступенях економічного розвитку й інтеграції до міжнародних економічних відносин. У табл. 1.3 наведено макроекономічні показники України та країн що її оточують, деяких розвинених країн (за даними ООН [2]).   

       Як  свідчать, цифри $49.5 млрд. ВВП України  та $1747.9 млрд. ВВП Франції чи $209,6 млрд. ВВП Польщі – ці значення вже  майже не можливо зіставити.

       Таблиця 1.3

       Макроекономічні показники України, країн, що її оточують, розвинених країн  

       Відповідно  до класифікації Світовий банк (СБ) за рівнем валового національного доходу на одну людину розподіляє 184 країни-члени  на три групи[106]: Україна належить до групи країн з доходом нижче  середнього, також як Білорусія, Болгарія Грузія, Російська Федерація, Румунія, Туреччина. Польща, Словаччина, Угорщина входять до групи країн з рівнем доходів важчим за середній. Молдова  – до групи з низьким рівнем. Та як видно з табл.1.3 рівень доходів  на одну людину в Україні дуже близький до нижчого кордону її групи – $970. Серед сусідніх країн нижче рівень тільки у Грузії ($830) і Молдови ($590). Рівень доходів населення інших країн значно вищий.

       Серед 208 країн для яких СБ за результатами 2003 р. розрахував рейтинги у відповідності  з рівнем національного доходу на одну людину [106] Україна розділяє 137 місце з Гондурасом, що має також $970 доходу на одну людину. В той час  як сусідні країни мають значно вищі рейтинги. Наприклад, Угорщина – 67, Польща – 71, Росія – 97.

       Прагнучу  до інтеграції з ЄС слід пам’ятати, що суттєве зростання рівня доходів  населення, наближення їх до середнього в ЄС - це одна з передумов вступу в ЄС. В 2003р. середній рівень доходів  на одну людину в країнах-членах ЄС складав $22 850, що в 23,6 рази більше за цей показник в Україні. Такий розрив пов’язан перш за все з значним скороченням ВВП України у порівнянні з 1991 р. З табл. 1.3 видно, що середньорічний приріст ВВП для України має не тільки негативне значення (-6.6), але й значно перевищує показники її сусідів з країн бувшого СРСР, за виключенням Молдови. Позитивні темпи зростання ВВП з 2000 р. недостатні навіть, щоб компенсувати економічні втрати протягом десяти років.

       Польща, Словаччина й Угорщина з 1 травня 2004 р. вже ввійшли до складу ЄС та готуються  до подальшої фінансової інтеграції в новому економічному просторі  шляхом переходу на єдину валюту. Для цих країн підготовка до вступу в ЄС була сильним стимулом для ринкової трансформації економіки, лібералізації торгівлі та інвестиційної діяльності. Темпи економічного зростання цих країн порівнянні з темпами розвитку економічно розвинутих країн. 

       До  вступу в ЄС в 2007 р. готуються також  Болгарія та Румунія (відповідно 106 та 100 місце за рівнем доходів на одну людину). Ведуться переговори про вступ  в ЄС Туреччини (92 місце).

       Для цих країн вступ в ЄС означає  подальшу міжнародну інтеграцію їх економік, суттєве скорочення торговельних бар’єрів (навіть більш суттєве ніж при  вступі до СОТ), участь у єдиній торговельній політиці ЄС. В той же час для  України подальше поширення ЄС до її кордонів без відповідної лібералізації  відносин з цим союзом веде до ускладнення  традиційних економічних відносин з найбільш близькими сусідами і  може стати суттєвої перепоною в  її подальших інтеграційних процесах.

       Незважаючи  на всі прагнення України, ЄС й  досі не розглядає можливості щодо її членства в цій організації. На відміну від країн Південного Середземномор’я, Україна (наряду з  Росією, Молдовою й Білорусією) відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво не має преференційного режиму торгівлі з ЄС. Передумовою лібералізацією відносин з ЄС може стати щонайменше реальний перехід України на принципи ринкової економіки (і як наслідок, отримання від ЄС статусу країни з ринковими відносинами), покращення макроекономічних показників розвитку, суттєве підвищення життєвого рівня населення (зменшення бідності). Подальша інтеграція з ЄС вимагає цілого ряду політичних, економічних та інституційних реформ.

       Висновки. Світова інтеграція – об’єктивний процес в усіх сферах діяльності людства: в політиці, в економіці, в науці. Інтеграційні процеси поширюються одночасно з розвитком комунікаційних технологій. Одночасно з поширенням економічної інтеграції загострюються проблеми міжнародної конкуренції: яка значно обмежую конкурентні можливості національних суб’єктів, що не мають сильних позицій на світових риках; більш жорсткими стають правила роботи, в тому числі й на традиційно національних ринках в залежності від їх ступеня відкритості.

       В таких умовах значно зростає роль держави, як дійового учасники міжнародних  економічних відносин. В нас час, саме на державному рівні вирішується  подальша економічна доля як країн  в цілому, так і окремих її складових. Міждержавні угоди, державне регулювання  економічних відносин (ринкові економіка  потребує не меншого регулювання  ніж планова), державне стимулювання розвитку потенційно конкурентноздатних напрямків – це  функції, які обумовлюють майбутнє. Економічна конкурентоспроможність держави розпочинається з політики стимулювання інновацій в найбільш потенційно перспективних галузях. Для України однією з головних таких галузей має стати наука й освіта. На сьогодні саме людський ресурс є майже єдиним з рідких ресурсів, яким володіє країна і міжнародна конкурентоспроможність якого знаходиться ще на досить високому рівні.

       Для України саме міжнародне інтеграція освіти й науки з метою підвищення їх якості та створення умов для  поширення мобільності інтелектуального потенціалу може стати реальним рушійним фактором суспільного розвитку, який допоможе зайняти достойне місце  у світовій спільноті.

http://ie-podoprihina.narod.ru/articles/tendency/index.html 

1. СУТНІСТЬ  І СТРУКТУРА СЕРЕДОВИЩА МІЖНАРОДНИХ  ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 4  
2. ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 6  
3. ПОЛІТИКО-ПРАВОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 7  
4. ЕКОНОМІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 11  
5. СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН 12  
ВИСНОВКИ 18  
ЛІТЕРАТУРА 20 

4. Середовище  міжнародної економічної діяльності   

4.1. Сутність  і структура середовища міжнародної  економічної діяльності  

     Існування, функціонування і розвиток будь-якого  природного (фізичного, біологічного, хімічного чи суспільного) явища  залежить як від внутрішньої будови, внутрішньої статури, внутрішніх рушійних сил, так і від умов, які впливають  на це явище іззовні. Середовище МЕВ  може бути визначене як система умов і факторів існування міжнародних  економічних зв'язків. Таке середовище схематично  можна розділити на внутрішнє і зовнішнє середовище.

     Внутрішнє середовище МЕВ — це внутрішня будова системи міжнародних економічних відносин разом з її внутрішніми законами існування, функціонування й розвитку

     Зовнішнє  середовище МЕВ — це зовнішні відносно суб’єктів міжнародних економічних відносин умови реалізації форм і видів різних рівнів МЕВ. Це саме визначення може мати ще й такий вигляд: зовнішнє середовище МЕВ — це система зовнішніх умов, у яких розвиваються міжнародні економічні відносини, та система факторів, які впливають на поведінку суб'єктів МЕВ. І зовнішнє, і внутрішнє середовища мають власний поділ на окремі частини, кожна з яких має своєрідний конкретніший вплив на існування та розвиток міжнародних економічних відносин. Внутрішнє середовище системи міжнародних економічних відносин, тобто її внутрішня будова, може бути представлена як набір таких елементів:

     зовнішньоекономічна діяльність країн та їхніх суб'єктів;

     управління  міжнародними економічними процесами;

     регулювання міжнародних економічних відносин;

     форми і види МЕВ;

     внутрішні закони функціонування системи міжнародних  економічних відносин, тобто це явища  і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений  причинно-наслідковий характер.

     Зовнішнє  середовище МЕВ поділяється за двома  критеріями – за сферами впливу і за безпосередністю впливу дії.

     За  сферами впливу середовище МЕВ, що діє  іззовні, ділиться на чотири квадранти:

природно-географічне  середовище;

політико-правове  середовище;

економічне  середовище;

соціально-культурне  середовище.

     За  безпосередністю впливу дії –  на:

умови й фактори прямої (безпосередньої) дії;

умови й фактори непрямої (посередньої) дії.

     Якщо  поділ зовнішнього середовища не потребує додаткового пояснення  щодо чотирьох сфер впливу, то поділ  на дві частини за критерієм безпосередності  впливу дії варто прокоментувати. Загалом усі фактори й умови  впливають на функціонування та розвиток міжнародних економічних відносин або безпосередньо, або через  інші фактори. Фактори безпосереднього  впливу є своєрідним навколишнім  середовищем МЕВ, без якого останні  не можуть існувати. Наприклад, сучасні  міжнародні економічні відносини важко  собі уявити без міжнародних організацій, міжнародних правових норм, торговельних представництв, банківських установ, транспортних мереж і засобів, комунікаційних мереж і засобів і т. д. Але  усе це входить до інфраструктури, а отже, навколишнє середовище МЕВ  як система факторів безпосереднього  впливу на існування та розвиток міжнародних  економічних відносин є інфраструктурою  цих відносин.

     Слід  зазначити, що всі елементи інфраструктури МЕВ настільки переплетені між  собою, що їх важко чітко поділити на сфери впливу. Нелегко й визначити  межу, де закінчується система міжнародних  економічних відносин, тобто внутрішнє  середовище, і де починається така інфраструктура МЕВ як навколишнє середовище. Ще важче помітити межу між факторами  безпосереднього та посереднього впливу.   

     4.2. Природно-географічне середовище  МЕВ  

     Незважаючи  на те, що поняття “природа” є  не зовсім економічним терміном, все, що воно містить у собі, відіграє помітну роль у розвитку суспільних, а в нашому випадку міжнародних  економічних явиш і процесів. У  той же час термін “природа”  використовують при розкритті суті названих явищ і процесів, оскільки жива і нежива частина природи  взаємопов’язані та взаємозалежні. Тому треба розібратись у значеннях  таких термінів: “біосфера”, “ноосфера”, “антропосфера”, “техносфера”, які  мають безпосереднє відношення до середовища МЕВ.