Теоретичні основи міжнародної економічної інтеграції

Ринок патентів і ліцензій. У більшості країн нова технологія  захищається  одним  або декількома правовими інструментами: патент - свідчення,  видаване  компетентним  урядовим органом  винахідникові і його монопольне право, що засвідчує, на використання цього винаходу[6, 140].  Термін дії  патенту 15-20 років; ліцензія - дозвіл,  видаваний власником  технології (ліцензіаром),  захищеної або незахищеної патентом, зацікавленій стороні (ліцезіату) на використання цієї технології протягом визначеного часу і за визначену плату і тільки на території тієї країни, де він виданий[6, 156]. Уперше патенти і привілеї, що зберігають права винахідника, були введені в Англії в 1623 році. Пізніше - у США (1787р.), у Франції (1791р.), у Росії (1812р.), Голландії (1817р.), Іспанії (1820р.).

З розвитком капіталістичного способу виробництва патентна система удосконалювалася, але основні її принципи збереглися дотепер. До них відносяться:

                  виключне право патентовласника на використання об'єкта промислової власності;

                  необхідність сплати мита за видачу і підтримку патенту;

                  територіальна обмеженість патентних прав;

                  система критеріїв патентоспроможності об'єкта промислової власності.

Патентна система пред'являла уже відразу в момент виникнення ряд вимог до об'єкта промислової власності, без задоволення яких патент не видавався. Ці вимоги мінялися, доповнювалися в процесі розвитку патентного законодавства, але основні діючі критерії патентоспроможності збереглися.

На промислово розвинуті країни приходиться близько 90% світового ринку технології, у т.ч. більш 60% приходиться на США, Японію, Великобританію, Німеччину і Францію. Велика частина торгівлі ліцензіями приходиться на наступні галузі: електротехнічна й електронна промисловість - 19%, загальне машинобудування - 18%; хімічна промисловість - 17,4%, транспортне машинобудування - 10,2% всього обсягу комерційних операцій.

Особливості сучасного світового ринку технологій:

1.                  Світовий ранок технологій сприяє інтелектуалізації світової економіки в цілому. Новітні технології, наукові відкриття, винаходи, виробничий та інший досвід, ноу-хау, дослідні або промислові зразки устаткування, аппаратура, інструменти, технологічні лінії, документація, способи виробництва є предметами інтелектуальної власності.

2.                  Головними суб'єктами виступають ТНК (транснаціональні корпорації), у яких відбувається спільне використання результатів НДДКР материнськими і дочірніми компаніями, у результаті чого світовий ринок технологій розвитий краще національного. Близько 2/3 світового технологічного обміну приходиться на внутрішньофірмовий обмін ТНК. Більш 60% ліцензійних надходжень промислово розвитих країн приходиться на частку внутрікорпораційних надходжень (у США - 80%).

3.                  Найбільші ТНК зосереджують дослідження у своїх руках, що сприяє монополізації світового ринку технологій (рівень монополістичного контролю 89-90%).

    4. Стратегія поводження ТНК на світовому ринку технологій стосовно незалежних фірм і країн визначається життєвим циклом технології:

1 етап - продаж готової продукції, зробленої за новою технологією;

2 етап - технологічний обмін супроводжується або здійснюється у формі прямих закордонних інвестицій;

3 етап - чисте ліцензування.

Таким чином, новітні технології в основному використовуються в країні базування, а в міру їх старіння передаються у філії і далі продаються за рубіж у виді ліцензій.

5. Технологічний розрив між різними групами країн, спричиняє багатоступінчасту структуру світового ринку технологій:

- високі технології (унікальні, прогресивні) звертаються між промислово розвитими країнами;

- низькі (морально застарілі) і середні (традиційні) технології промислово розвинутих країн є новими для тих, що розвиваються і для колишніх соціалістичних країн.

Технології створювані в розвитих країнах - праце- і ресурсомісткі, але капіталозаощаджуючі; технології країн, що розвиваються - працезаощаджуючі, але ресурсо- і капіталомісткі. Таким чином міжнародна торгівля технологіями на практиці обмежена розвитком адаптаційних можливостей у їхньому застосуванні в тій або іншій країні.

6. Світовий ринок технологій має специфічну нормативно-правову базу свого функціонування (Міжнародний кодекс поводження в області передачі технологій), а також міжнародні органи регулювання (Угода всесвітньої торговельної організації по аспектах прав на інтелектуальну власність (ТРИПС), комітет з передачі технології Конференції ООН по торгівлі і розвиткові (ЮНКТАД), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІС), координаційний комітет з контролю за експортом (КОКОМ), Нарада фахівців з безпеки технології (СТЕМ).

У міжнародній економіці носіями технології можуть виступати такі фактори виробництва:

1) товар - у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними товарами;

2) капітал - у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними капіталомісткими товарами;

3) праця - у випадку міжнародної міграції висококваліфікованих науково-технічних кадрів;

4) земля - у випадку торгівлі природними ресурсами, для розробки яких використане новітнє науково-технічне досягнення.

У міжнародний технологічний обмін широко залучені всі чотири сфери людської діяльності: наука, техніка, виробництво і керування.

Будучи обмеженою складовою світової економічної інтеграції, науково-технічне співробітництво має свою специфіку, форми і методи, обумовлені самою природою науки і техніки.Сучасні міжнародні науково-технічні зв'язки являють собою комплекс найрізноманітніших відносин, що виникають як на рівні організацій, підприємств, об'єднань підприємств, так і на рівні держав і міждержавних організацій. Вони здобувають різні форми обміну, співробітництва, що розвиваються, удосконалюються, доповнюють один одного. Обмін науково-технічними досягненнями може бути як безкоштовним, так і комерційним.

          1.2. Динаміка розвитку світового ринку технологій

По каналах міжнародних зв'язків в області обміну науково-технічними досягненнями відбувається передача науково-технічної інформації у формі знань і технології, тобто навичок, способів виробництва, конструкцій нових виробів. Обмін новими знаннями дає можливість потенційним партнерам по науково-технічному обміні орієнтуватися в напрямках розвитку науки і техніки, одержувати загальні зведення про наявні досягнення в різних галузях науки і виробництва. Передача науково-технічної інформації відбувається в основному на некомерційній основі і створює можливості для розвитку майбутньої торгівлі технологіями.

Інформаційні технології є самі по собі особливим продуктом, коли можна говорити про зупинку експлуатації складових елементів певного покоління. Життєвий цикл інформаційних технологій, як правило, припиняється не в результаті фізичного зношування, а в результаті морального старіння, тобто неможливості задоволення поточних вимог до даної інформаційної технології, коли її модифікація неможлива чи економічно невигідна.

Рис. 1.1. Життєвий цикл продукції

На Рис 1.1. життєвий цикл зображений у вигляді U-подібної кривої, побудованої в координатах “ринок - продукція“, при чому вісь“ ринку“ представляє рівень складності вимог користувачів, а вісь “продукції“ відображає досвід постачальника. Кожен вид продукції проходить через чотири стадії розвитку, кожна з яких має свої критичні фактори успіху і тимчасові рамки, які можуть змінюватися в широких межах.

Така концепція життєвого циклу дозволяє аналітикам встановити взаємозв’язок між динамікою ринку і стадією розвитку продукції та визначити на цій основі критичні фактори успіху. Крім того, вона дозволяє оцінити весь набір продукції і послуг в портфелі організації, включаючи периферійні пристрої і програмне забезпечення, а також провести сегментацію ринку, виходячи з інтересів і особливостей поведінки окремих груп споживачів.

Перша стадія: поява продукції.

Першими покупцями, як правило, є або висококваліфіковані спеціалісти, або захоплені шанувальники, які, проте можуть і не володіти конкретними знаннями відносно нового виду продукції чи послуг. В цей же час досвід постачальників у виробничій і ринковій сфері практично рівний нулеві, хоча провідні фірми і організації, можливо, і мають певний обсяг знань в сфері технології.

В результаті того, що увага покупців і постачальників зосереджена на технологічних аспектах, найважливішим фактором успіху є новизна проектно-конструкторських рішень.

Друга стадія: розповсюдження.

По мірі переходу від одиничних покупців до масових різко падає середній рівень їх підготовленості, який в сфері спеціальних знань і навиків використання конкретних видів продукції може досягти мінімуму. В той же час досвід постачальників зростає, зокрема у сферах вивчення потреб користувачів, прибутковості і можливих ділянок їх використання. Збільшується число нових постачальників, частина з яких, відокремившись від основних організацій, привносить свій власний досвід.

Удосконалення продукції і маркетинг стають найвагомішими факторами успіху. В порівнянні з першою стадією основна увага при розробці продукції зосереджується на інформаційному продукті, а не на обладнанні. Спеціальні знання в сфері маркетингу необхідні для залучення нових покупців і їх переконання в сприятливому для них співвідношенні “ціна - переваги“, що забезпечується новим видом продукції.

Третя стадія: зміна покоління продукції.

При появі на ринку продукції другого покоління збільшуються знання покупців, що пояснюється набутим досвідом споживача у використанні першого покоління і тим обсягом знань, які поступають через засоби масової інформації. Досвід постачальників починає концентруватись завдяки об’єднанню сильних організацій і відсіюванням слабших. На цій стадії на діяльність компаній суттєвий вплив здійснюють органи державного регулювання і різноманітні організації по стандартизації.

На перше місце висуваються нові ключові фактори успіху. Ведучим серед них є забезпечення інтеграції нових видів продукції з іншими видами (існуючими і перспективними), що обумовлено зростанням значення для користувачів такої характеристики, як здатність до взаємодії. Технічне обслуговування - другий фактор успіху - здобуває додаткову вагу в зв’язку з тим, що рекламні характеристики продукції далеко не завжди забезпечують надійність її експлуатації. І на закінчення, третім фактором стає необхідність постійного вдосконалення процесу виробництва, що дозволяє зменшити ціну продукції і обслуговування, а також скоротити термін постачання. Це пов’язано з тим, що покупці мають широку можливість вибирати продукцію різних виробників виходячи з її ціни і відповідно до своїх конкретних потреб.

Четверта стадія: оновлення.

В зв’язку з тим, що споживачі мали можливість познайомитися з декількома поколіннями продукції та послуг, суттєво виростає середній рівень знань в цьому конкретному секторі інформаційних технологій навіть серед необізнаних користувачів. В цих умовах вирішальним критерієм для покупця стає ціна. Досвід постачальників, які зберегли свої позиції, проходить послідовно стадії управління інформаційними ресурсами та управління інформаційними технологіями. Необхідність цінової конкуренції для збереження ринкових позицій стає очевидним для кожного з них.

В залежності від обставин визначальним домінуючим стає один з двох критичних факторів успіху, а саме продуктивність (тобто мінімізація витрат) або відновлення ринкових позицій. Для, так званих “тупикових” ринкових сегментів продукції інформаційних технологій властиві загальні риси, які характерні класичній стадії розвинутого ринку і які багатократно описані в літературі. Для цих сегментів продуктивність є ведучим фактором успіху. Проте на практиці тільки невелику частину цих сегментів можна віднести до “тупикових”, що обумовлюється динамічністю розвитку самих інформаційних технологій. Більше того, постійно виникають можливості взаємозамінності одного виду продукції іншим. В цих умовах, природно, основним фактором успіху стає можливість відновлення робочих позицій, що досягається або за рахунок використання нових технологій для виробництва продукції (наприклад, цифрове телебачення з високою якістю зображення), або ж шляхом впровадження існуючої продукції або виду послуг в новий ринковий сегмент (наприклад, використання системи пошукового виклику при обслуговуванні клієнтів або забезпечення мобільного або телефонного зв’язку для водіїв машин).

Даний метод аналізу життєвого циклу інформаційних технологій у порівнянні з традиційними методами сприяє глибшому розумінню проблем стратегічного менеджменту на ринку і відповідно чіткішому управлінню діяльності організації. Додатковий прибуток може бути отриманий або за рахунок гнучкішого маневрування на ринку існуючої продукції, або шляхом її впровадження в нові ринкові сегменти. Завойовані в конкурентній боротьбі ринкові позиції можуть навіть розширюватися при своєчасній модернізації або заміні виробничих ліній.

Основними формами науково-технічного співробітництва є:

1)                 координація наукових і технічних досліджень;

2)                 спільне проведення досліджень;

3)                 кооперація робіт в області наукових і технічних досліджень.

Технологічна допомога країнам, що розвиваються, у залежності від кількості країн, що беруть участь у проекті може бути: