Теоретичні основи міжнародної економічної інтеграції

Консалтинг є формою комерційних інформаційно-фахових послуг, які спрямовані на надання ділової інформації щодо дослідження стану та прогнозування динаміки ринку товарів, послуг, ліцензій, технологій, цінних паперів, фінансових ресурсів і на оцінку умов та цілей розвитку експортно-імпортної діяльності, коопераційних проектів [8, 215]. У вужчому розумінні консалтинг можна визначити як консультування продавців і покупців з широкого кола питань міжнародної економічної діяльності.

Консультативні послуги в сучасних умовах становлять самостійну галузь. Для багатьох сфер економіки характерним є наявність спеціалізованих консультативних фірм. Причому така спеціалізація може як відповідати характеру галузі, так і бути функціональною, тобто стосуватися стандартних завдань менеджменту, бухгалтерсько-облікової, організаційно-забезпечувальної, технічної діяльності тощо.

Характерною тенденцією нині є розширення сфери консультативних послуг, передусім при розв'язанні фінансових питань, здійсненні операцій купівлі-продажу інструментів-представників прав власності та грошових зобов'язань.

Франчайзинг (інакше: френчайзинг, френшизінг, від англ. Franchise - привілей, особливе право) - механізм передання чи продажу ліцензій на товарний знак (марку) чи технологію відомої фірми на певних комерційних умовах іншій особі (юридичній, рідко - фізичній), яка отримує виключні права на певні форми виробничо-збутової діяльності [8, 220].

Залежно від цілей та сфери реалізації франчайзингової моделі відносин виділяють три типи франчайзингу. Це, зокрема:

      виробничий франчайзинг, за якого материнська структура надає оператору необхідні засоби виробництва, весь комплекс обладнання або його суттєві елементи, а також технології;

      торговельний франчайзинг, предметом якого є товарні поставки від франчайзера, а франчайзинг - це, фактично, суб'єкт торгівлі;

      ліцензійний франчайзинг, за якого материнська структура надає право користуватися її маркою, товарним знаком та дозвіл на відкриття комерційних структур франчайзингу.

Розвитку франчайзингу сприяють процеси глобалізації. Починаючи з 90-х років ХХ ст. дедалі активнішою учасницею угод типу франчайзингу стає Україна. Причому в нашій країні можливості розвитку цієї форми міжнародного співробітництва відкрились саме у зв'язку з лібералізацією соціально-економічного життя взагалі та сфери взаємодії із закордонними партнерами зокрема

Рис.2.1. Зовнішня торгівля України товарами з країнами АТР ($ млн.)

На даному рисунку бачиом взаємодію України з країнами АТР,зокрема зовнішню торгівлю товарами з ними [15].

Таким чином, спостерігається розмежування країн за роллю їх міжнародній торгівлі технологіями, також  взаємодія України з країнами АТР.

РОЗДІЛ ІІІ. Проблеми та шляхи розвитку світового ринку технологій

3.1 Проблеми функціонування світового ринку технологій

Динамічний розвиток науково-технічного потенціалу економіки може бути забезпеченим тільки за умов активної регулюючої та стимулюючої ролі держави. Про це свідчить досвід усіх провідних ринкових держав, динамічних країн Південно-Східної Азії. Йдеться як про фінансове забезпечення науково-технічного розвитку, так і про організаційну підтримку, створення необхідної законодавчої бази.

Щодо фінансового забезпечення, то саме цей напрям державної політики в Україні пов'язаний з найбільшими об'єктивними проблемами, передусім з нестачею коштів у економіці. Не дивно, що протягом останніх років ХХ ст. на науку в державі витрачалося у середньому 0,4% ВВП, що на порядок менше за відповідний показник країн-лідерів світової економіки. Разом з тим законодавством України, яким регулюється наукова сфера, передбачено виділення на науку коштів у обсязі 1,7% ВВП, що також не відповідає реальним потребам розвитку. (Для порівняння: у 2000р. у США обсяг коштів, які спрямовуються у сферу науки та прикладних розробок, збільшився до 2,7% ВВП порівняно з 2,4% на початку 90-х років ХХ ст.)

Фінансова та організаційна підтримка науки (про це свідчить міжнародний досвід) інколи є єдиним заходом, наприклад у формі створення спеціалізованих бюджетних та позабюджетних установ, які здійснюють фінансування, кредитування та страхування дослідницьких та технологічних впроваджувальних проектів. Те саме можна сказати і про комплекс податкових, інших фінансових стимулів інноваційної діяльності, причому як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні.

Слід зазначити, що система науково-технічної підтримки експортного виробництва на Заході, як правило, не має вираженої самостійності, а органічно включена до загальнонаціональних проектів та програм стимулювання НДДКР, практичного використання нововведень. Їх особливістю є наскрізний характер «наука-виробництво-споживання».

Важливим напрямом оптимізації законодавчої бази та адміністрування є врегулювання проблем патентування винаходів. Адже зараз патент на винахід, що претендує на науково-технічну новизну у світовому масштабі, видається із запізненням у 4-5 років, унаслідок чого втрачається не тільки пріоритетність вітчизняних розробок, а й час для впровадження винаходу.

3.2 Перспективні напрямки розвитку світового ринку технологій

Обсяг світового ринку виробництва, експорту та імпорту інноваційної продукції сектора високих технологій матиме на наступному етапі дещо відмінну динаміку відтворення: станом на кінець 2010 р. темпи зростання відповідатимуть аналогічним показникам періоду 2000–2005 рр., проте вже за підсумком 2020 р. економічне відтворення набуде розширеного формату – високотехнологічне виробництво зросте в 1,6 раза, а обсяг експорту та імпорту – фактично вдвічі (Рис. 2). На національному рівні така тенденція обумовлюватиме відповідного ґатунку посилення загального рівня фінансово-економічних вимог до результату інвестиційного супроводу реалізації проектів наукових досліджень і розробок як з боку держави, так і суб’єктів приватного сектора економіки[19].

Рис. 3.1. Темпи зростання виробництва, експорту та імпорту інноваційної продукції загальносвітового сектора високих технологій, 1995-2020 рр., %

Джерело: розраховано із використанням даних офіційного звіту ННФ (США).

Розуміння геостратегічних перспектив розвитку економіки України пов'язане з урахуванням технологічних особливостей прогресу. У натурально-речовому аспекті прогресивні технології переносять суспільне виробництво зі сфери практичного використання різноманітних видів кераміки, волокон, полімерів (наприклад, конструкційних пластмас у будівництві, керамічних двигунів та деталей замість металевих, оптико-волоконних засобів зв'язку замість традиційних кабелів із металевою основою), вирощування більш продуктивних тварин і рослин тощо. Особливого значення набуває перетворення інформаційної продукції на все важливіший об'єкт споживання, що взагалі змінює характер суспільно-економічних відносин.

Відповідно до цього в галузевому плані прогресивний, матеріало- та енергозаощаджувальний тип господарювання пов'язується з розвитком таких виробничих сфер, як лазерна техніка, сучасні види комунікацій, біотехнологія (генна та клітинна інженерія), виготовлення нових матеріалів і створення промислових технологій, зокрема напилювання, порошкова металургія, зварювання тощо, використання нових та поновлюваних джерел енергії, а також інформатики й мікроелектроніки. На принципово новій моделі відносин споживання ресурсів базується виробнича діяльність у технологічних парках - технополісах.

Тенденції світового технологічного розвитку.

1)       Сегментація глобальних ринків нано-, біо- та інформаційно-комунікаційних технологій в напрямі більш інтенсивного розвитку нових технологічних ніш на зразок фармакогенетики, наноелектроніки, біоінформатики і т. п.

Сучасна структура загальносвітового обсягу високотехнологічного виробництва в довгостроковому періоді трансформуватиметься в напрямі суттєвого посилення соціально-економічної ролі в розвиткові суспільства інформаційно-телекомунікаційних технологій, технологій виробництва медичної техніки та фармацевтичних лікарських препаратів, сумарна частка яких у 2020 р. наближатиметься до рівня 90% ринку високих технологій (Рис.3)

* Прогнозні оцінки.

Рис. 3.2. Структура світового обсягу високотехнологічного виробництва за напрямами розвитку технологій, %

Джерело: розраховано із використанням даних офіційного звіту ННФ (США)

Період утвердження подібної структури неминуче супроводжуватиметься процесом  подальшого сегментування відзначених технологічних ніш і як наслідок відбуватиметься взаємопроникнення існуючих на сьогодні напрямів розробки нових технологій, що в такий спосіб формуватиме передумови до реалізації етапу революційних зрушень у галузі прогресивних технологічних знань[19].

2) Стимулювання пошукових досліджень у сфері гуманітарних та технічних наук: математика, біологія, інформатика, механіка, фізика, хімія, електроніка і приладобудування. Передумова – необхідність досягнення ефекту розширення меж сучасного знаннєвого доробку та теоретико-прикладної бази вказаних видів науково-технічної діяльності, що обумовлюватиме поглиблення процесу конвергенції напрямів технологічних досліджень.

3)  Екологізація домінуючих методів продукування енергетичного ресурсу – сприятиме завершенню наукових розробок та початку широкого застосування нових альтернативних джерел отримання енергії – воднева енергетика та біоенергетика, в якій серед решти відновлювальних джерел особливого застосування набуде енергія біомаси. Результат –перехід до поступової заміни традиційних енергетичних матеріалів на більш екологічно безпечні види палива.

4) Розширення сфер застосування та досягнення масштабу серійного використання отриманих результатів науково-прикладних розробок у галузі нано- та біотехнологій. Наслідок – технологічна трансформація системи сільськогосподарського виробництва; застосування у секторі промисловості виду матеріалів; досягнення нових технологічних стандартів у галузі медицини, зокрема, в діагностиці, лікуванні та профілактиці захворювань (технології виробництва лікарських препаратів точкової або спрямованої дії, моделювання системи фармацевтичного лікування хвороб людини в залежності від генетичних особливостей її організму, штучного вирощування живих тканин організму).

Роль міжнародного співробітництва в науково-технічній сфері

Міжнародне співробітництво в науково-технічній сфері відіграє активну роль у формуванні сучасної відкритої економічної системи. Таке співробітництво сприяє:

                   підвищенню ефективності національного виробництва, процесів відтворення;

                   забезпеченню більшої наукомісткості національного виробництва завдяки як технологічній спеціалізації, так і залученню іноземних технологій у вигляді товарів, ноу-хау тощо;

                   підвищенню добробуту, розв'язанню засобами технічного прогресу соціальних проблем по тих напрямах, по яких це можливо;

                   поліпшенню екологічної ситуації завдяки запровадженню енергозаощадливих та менш матеріаломістких технологій, використанню альтернативних природним матеріалам та більш функціональних нових хімічних, біохімічних, керамічних речовин.

Характер сучасного соціально-економічного розвитку окремих країн та в цілому цивілізації, особливості міжнародної конкуренції на ринках товарів та послуг свідчать про те, що необхідною складовою стійкого економічного розвитку відтепер є зростання інтелектуального потенціалу та науково-технологічні інновації. Таке зростання є одним з основних пріоритетів державної політики стимулювання підприємницької активності в ключових галузях технологічного виробництва, часткового перерозподілу національного доходу із спрямуванням коштів на розвиток науки, упровадження новітніх технологій.

Саме враховуючи ці міркування, науково-технічну складову процесу інтернаціоналізації господарського життя можна розглядати не тільки під кутом зору підприємницьких інтересів, а й у ширшому контексті, з урахуванням її природи, загальносуспільних наслідків та довготермінових тенденцій. Адже стратегічні напрями НТП, деякі закономірності технологічного розвитку можуть випадати з-під контролю мікроекономічних учасників ринку, в політиці яких застосовується логіка швидкої віддачі, інструментарій повернення інвестицій та максимізації прибутків засобами прискорення обороту коштів та виробничих фондів.

У макроекономічному вимірі одним із ключових критеріїв активності інноваційної діяльності та довгострокової конкурентоспроможності країни є кількість патентів, які реєструються у значущих з погляду критеріїв світового ринку сферах. За цим показником у 90-х роках ХХ ст. особливо «впевнено» виглядали Швейцарія, Швеція та Німеччина: кількість патентів, які були зареєстровані в цих країнах, тільки в 1997р. становила на 1 млн економічно активних громадян 596, 483 та 449 відповідно. Це значно перевищувало аналогічні показники Японії (213), США (191) та Великої Британії (165 патентів). За даними Управління Патентів і Торговельних Марок США\US Patent and Trademark Office, в 2009 році у США було видано більше 220 тис.  патентів на різні винаходи та інновації (в 2006році - 196.4 тис., в 2005 році - 157.7 тис., в 2004-у - 181.3 тис.) [21].