Загальна характеристика економіки України та особливості її розвитку в перехідний період

1. Основні засади зовнішньої політики.

Розвиваючи принципові положення, визначені Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., Зверненням до парламентів і народів світу від 5 грудня 1991 р., Постановою про ратифікацію Угоди про створення Співдружності незалежних держав від 10 грудня 1991 р. і Заявою Верховної Ради України з приводу укладення Україною угоди про Співдружність незалежних держав від 20 грудня 1991 р., Заявою про без'ядерний статус України від 24 жовтня 1991 р. і Постановою про додаткові заходи щодо забезпечення набуття Україною без'ядерного статусу від 9 квітня 1992 р., а також іншими документами, ухваленими Верховною Радою України, базуючись на суворому дотриманні загальновизнаних норм і принципів міжнародного права, Статуту ООН, Хельсінкського заключного акта, Паризької хартії для нової Європи та інших документів НБСЄ, Українська держава реалізує зовнішню політику на таких засадах:

1. Україна здійснює відкриту зовнішню політику і прагне до співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав чи груп держав.

2. Україна розбудовує свої двосторонні та багатосторонні відносини з іншими державами та міжнародними організаціями на основі принципів добровільності, взаємоповаги, рівноправності, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи.

3. Україна не є ворогом жодної держави.

4. Україна засуджує війну як знаряддя національної політики, додержується принципу незастосування сили та загрози силою і прагне до вирішення будь-яких міжнародних спорів виключно мирними засобами.

5. Україна не висуває територіальних претензій до сусідніх держав і не визнає жодних територіальних претензій до себе.

6. Україна неухильно дотримується міжнародних стандартів прав людини, забезпечує права національних меншин, які проживають на її території і вживає належних заходів до збереження національної самобутності зарубіжних українців згідно з нормами міжнародного права.

7. Україна виходить із того, що в сучасних умовах додержання прав людини не є лише внутрішньою справою окремих держав.

8. Україна додержується принципу неподільності міжнародного миру і міжнародної безпеки і вважає, що загроза національній безпеці будь-якої держави становить загрозу загальній безпеці і миру у всьому світі. У своїй зовнішній політиці вона обстоює підхід "безпека для себе - через безпеку для всіх".

9. Україна керується принципом примату права в зовнішній політиці, визнаючи пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

10. Україна беззастережно додержується принципу сумлінного виконання всіх своїх міжнародних зобов'язань і вважає належним чином ратифіковані договори частиною свого внутрішнього права.

11. Україна в своїй зовнішній політиці спирається на фундаментальні загальнолюдські цінності і засуджує практику подвійних стандартів у міждержавних стосунках.

12. Україна виступає проти присутності збройних сил інших держав на українській території, а також проти розміщення іноземних військ на територіях інших держав без їх ясно висловленої згоди, крім випадків застосування міжнародних санкцій відповідно до Статуту ООН.

13. Україна відповідно до міжнародного права здійснює неозброєні примусові санкційні заходи у випадках міжнародних правопорушень, які завдають їй шкоди.

14. Україна застосовує свої Збройні Сили у випадках актів збройної агресії проти неї та будь-яких інших збройних зазіхань на свою територіальну цілісність та недоторканність державних кордонів або на виконання своїх міжнародних зобов'язань.

15. Україна вважає себе, нарівні з усіма іншими колишніми радянськими республіками, правонаступницею Союзу РСР і не визнає будь-яких переваг і винятків з цього принципу для жодної з держав-правонаступниць без належним чином оформленої згоди всіх цих держав.

2. Проблеми диверсифікації зовнішньої торгівлі, удосконалення структури експорту та імпорту.

Тенденції і суперечності розвитку зовнішньої торгівлі України в 1992—1995 рр. Україна належить до країн з високою експортною квотою у валовому внутрішньому продукті (ВВП). Експорт Обсяги експорту України продовжуються невпинно знижуватись. Основні причини даної тенденції полягають у загальному уповільненні темпів приросту обсягів експорту в світі, погіршенні ситуації на найважливішому для України російському ринку, в тому числі, обмежувальні заходи, що застосовувалися до українських товарів. У спадаючій економіці підйом експорту може бути досягнутий хіба що штучними заходами, наприклад, при девальвації національної валюти.
МВФ була потрібна стабільна гривня для дотримання інтересів зарубіжних кредиторів і одночасно - для стимулювання імпорту в Україну. Це також суттєво вплинуло на обсяги українського експорту. Імпорт Зростання імпорту було блоковане відразу у декількох напрямах. По-перше, на державному рівні був обмежений доступ імпортерів до валюти і різко скорочений перелік товарів так званого “критичного імпорту".

По-друге, внаслідок девальваційного обвалу істотно впала купівельна активність населення. Уряд вирішив підтримати національного товаровиробника і його експортний потенціал шляхом введення додаткових обмежень і бар'єрів на шляху імпорту. Здатність українських підприємств, задавлених податками і неплатежами, зробити і продати ці товари викликають сумніви. Структура українського експорту, 1999 рік Пріоритетними галузями українського експорту є металургійна, агропромислова, машинобудівна та металообробна, хімічна та паливно-енергетична галузі промисловості. На їх долю припадає 75% загального обсягу експорту України. Експорт металу Найбільшу частку в українському товарному експорті займає продукція чорної металургії - 37 %.
Потрібно також зазначити, що в українському металургійному експорті істотно зросла питома вага продукції з низьким ступенем переробки. До того ж з кожним роком Україна продовжує втрачати напрацьовані протягом багатьох років зовнішньоторговельні зв'язки по продажу готової продукції ( зокрема трубопрокату), які навряд чи вдасться повернути. Експорт харчових продуктів Друге місце серед опор українського експорту займає харчова промисловість. Її доля складає 12,25% (проти 10,92% в 1998 році). Причому виросла не тільки питома вага українського продовольчого експорту, але і його абсолютні обсяги. З усіх видів української сільськогосподарської сировини найбільшою популярністю користується морожена яловичина, пшениця, а також насіння соняшника. Хімічний експорт Третьою по значущості групою експортної продукції є хімічна - на неї в 1999 році припадало 10,98 % українського експорту. Однак падає не тільки питома вага української хімії в українському експорті, але і її абсолютні обсяги. Структура українського імпорту, 1999 рік Скорочення імпорту в 1999 році було шокуючим - всі закуплені поза Україною товари, за рідким винятком, можна віднести до категорії критичного імпорту. Особливо вражає півтораразове скорочення ввезення машинотехнічної продукції, що свідчить про різке згортання інвестиційної активності в Україні. Щось подібне відбувалося і з імпортом хімічної. Відповідно, частка хімічної продукції в сумарному імпорті товарів також впала.
Наслідки цієї надто небезпечної тенденції дадуть про себе знати вже в самий найближчий час - поглибленням технологічного відставання і черговими втратами зовнішніх ринків. Зростання фізичних обсягів споживання газу цілком співвідноситься із зростанням фізичних обсягів експорту деяких дуже енергоємних українських товарів - металу, хімічної продукції. Також "нездоланним" є зростання "сірого" імпорту після декількох років його руху по шляху легалізації. Ця обставина нарівні з недавніми заходами по лібералізації імпорту (на зразок скасування мінімальної митної вартості деяких товарів) зробила легальний імпорт дещо більш доступним, але зниження мита навіть до нульової відмітки не в силах компенсувати ефект 40%-вої девальвації. Проблеми зовнішньої торгівлі Диверсифікація зовнішньої торгівлі Позитивна динаміка торгівлі з іншими країнами світу певною мірою компенсувала втрати на ринках СНД, що наштовхнуло наш уряд на думку про переорієнтацію українського експорту в регіони, не порушені кризою. Спробу компенсувати позиції, втрачені Україною в СНД, шляхом проникнення на ринки Південно-Східної Азії, Латинської і Північної Америки, країни ЄС диверсифікацією української зовнішньої торгівлі, що заглиблюється, назвати важко. Ця диверсифікація є вимушеною мірою, пов'язаною з втратою традиційних господарських зв'язків, які надалі буде важко відновлювати. Враховуючи могутню хвилю протекціоністських заходів, що робляться в різних країнах відносно українського експорту на нових ринках, захоплені позиції навряд чи вдасться втримати надовго - лунають все нові і нові антидемпінгові процеси. Законодавство Нестабільне законодавство відносно прав власності і прав по оперативному управлінню підприємствами, не дозволяє хімічним і металургійним комбінатам сформувати зарубіжні трейдерські структури, як і маркетингову політику як таку. Україна і без того має один з самих жорстких режимів валютного контролю. У доповненню до цього вітчизняні власті примушують експортерів в течії 90 днів (для порівняння в Росії - 150) повертати в країну експортну виручку або імпортну складову бартерного контракту. А в цей час конкуренти пропонують своїм зарубіжним партнерам відстрочку платежу або інший стимул до купівлі свого товару. Конкуренція на зовнішніх ринках має на увазі не тільки змагання між рівнями технології або кваліфікації робочої сили, але, передусім, між мірами податкового тягаря. Умови повернення ПДВ вже давно служать прихованому -кредитуванню бюджету за рахунок уповільнення обороту коштів експортерів. Енергоносії На вартість української продукції, безумовно, впливає висока ціна імпортованих енергоносіїв та їхнє нераціональне використання. Занадто енергомістка структура промисловості України, Поліпшення платіжних розрахунків Зауважимо, що період становлення банківської системи України затягнувся.
У практиці зовнішньої торгівлі українських підприємств дуже слабко використовуються сучасні форми сплати, зокрема, акредитиви. Навіть польські банки, які присутні на ринку України, ще не уклали відповідних угод з українськими банками. Доступ до ринків індустріальних країн Ще однією проблемою зовнішньої торгівлі України є доступ до ринків провідних індустріальних країн - учасниць Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР). Зараз це питання не є аж надто актуальним, проте воно постане в майбутньому при розв'язанні проблеми постачання енергоресурсів. Хоча вже сьогодні можна навести приклади, коли українські виробники науковомісткої продукції відчувають чимало труднощів при виході на західні ринки.

3. Співпраця з міжнародними економічними організаціями та інтеграційними угрупованнями.

Вирішення Україною, як і будь-якою іншою державою, важливих соціально-економічних, політичних та інших завдань практично неможливе без її участі у міжнародному економічному співробітництві, в діяльності міжнародних організацій без урахування світового досвіду, досвіду становлення і розвитку окремих країн. З огляду на це участь нашої держави у міжнародному співробітництві, зокрема і в міжнародному економічному співробітництві, на основі норм і принципів міжнародного права є досить важливою. Цілком зрозуміло, що таке співробітництво України з країнами світу, міжнародними організаціями є вагомою умовою успішного розв’язання багатьох проблем не лише зовнішньополітичного, зовнішньоекономічного характеру, а й внутрішнього.Варто підкреслити, що Україна як суб’єкт міжнародної спів-
праці у сфері економіки об’єктивно має досить непогані позиції. Відомо, наприклад, що вона має вигідне для активної участі у світових торговельно-економічних відносинах географічне положення, за рівнем запасів та видобутку сировинних ресурсів входить до числа провідних держав світу. Їй належить чверть найродючіших чорноземів земної кулі. Високий інтелектуальний та загальноосвітній рівень населення, значний потенціал у високотехнологічних галузях промисловості забезпечують Україні місце у п’ятірці провідних космічних держав світу, дев’ятці країн, що випускають військово-транспортні літаки, а також її належність до світових лідерів експорту зброї та військово-технічних послуг. Наша країна — власник найпотужніших нафто- та газотранспортних магістралей світу.Виходячи насамперед із потреби забезпечення національних інтересів наша держава вживає заходів щодо налагодження міжнародного, зокрема економічного, співробітництва. Так, за майже 12 років незалежності вона налагодила відносини з 166 країнами, стала членом близько 100 міжнародних організацій, учасником майже 50 багатосторонніх економічних договорів, уклала і виконує понад 2 тис. двосторонніх угод. Активну участь бере Україна в роботі Конференції Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку, Міжнародного торговельного центру, Європейської економічної комісії ООН, Багатостороннього агентства з інвестиційних гарантій, Світової організації інтелектуальної власності, Міжнародного агентства з атомної енергії, Програми розвитку ООН, ряду інших органів, фондів, програм та спеціалізованих установ, що входять до складу системи Організації Об’єднаних Націй. З урахуванням тенденцій глобалізації світової економіки Україна спрямовує свою діяльність у двох стратегічно важливих для неї напрямках. Важливим для нашої країни є розвиток відносин зі Світовою організацією торгівлі (далі — СОТ), яка є спадкоємицею чинної з 1947 р. Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Повноправними учасниками СОТ є 142 держави, 40 країн у ній мають статус спостерігачів, з яких понад 20, у тому числі Росія, перебувають на різ­них стадіях приєднання до цієї міжнародної організації (Україна розпочала цей процес у 1992 р.). Це досить впливова міжнародна економічна організація, на яку припадає понад 90 % світової торгівлі. Членство в СОТ дасть змогу Україні реально інтегруватись у міжнародне економічне співтовариство, а також створити надійні механізми регулювання її торговельно-економічних відносин з державами — учасницями даної міжнародної організації. Крім того, це економічно вигідно. Зменшення тарифних обмежень практично на всіх найважливіших товарних ринках розвинутих країн світу, на думку експертів Міністерства економіки України, збільшить надходження від експорту продукції до бюджету нашої держави майже на 200 млн дол. США на рік.Ці та інші питання були обговорені на засіданні робочої групи з питань вступу України до СОТ, під час 8-го раунду переговорів, що проходили 13—14 червня 2001 р. у Женеві. Вони розглядались і на конференції «Вступ України у СОТ — перспективи, наслідки та пов’язані з цим завдання», організованій Українсько-Європейським консультативним центром та Верховною Радою України. За найоптимістичнішими прогнозами, Україна може вступити до СОТ не раніше ніж через два роки. Але для цього треба зробити надзвичайно багато, насамперед щодо розвитку економіки нашої держави, зближення її законодавства з міжнародно-правовими актами, які є правовою основою функціонування СОТ. Тут вагоме значення має організуюча і кодифікуюча діяльність Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, у якій задіяні урядовці та представники 16 міністерств та відомств. Заслуговує на увагу перспектива входження України до Організації економічного співробітництва та розвитку (далі — ОЕСР), що об’єднує нині 29 найрозвинутіших держав світу, частка яких становить 2/3 світового виробництва товарів та послуг. У рамках ОЕСР обговорюються і визначаються напрямки політичного, економічного та соціального розвитку, вирішуються проблеми узгодження політики різних країн, координується внутрішня політика, яка в сучасних умовах є базою існування розвинутих держав. Головною умовою членства в цій організації є дотримання принципів ринкової економіки та демократії в суспільстві. Навіть отримання Україною статусу спостерігача в ОЕСР матиме для неї великий зовнішньополітичний резонанс. З’являться умови для розширення сфери двостороннього співробітництва України та країн — членів ОЕСР, отримання міжнародної допомоги в рамках програм співпраці цієї міжнародної організації з державами, що мають перехідну економіку, а також одержання концесійних кредитів на пільгових умовах (2—3 % річних).До важливих завдань реалізації «західного» вектора зовнішньоекономічної стратегії України належить розв’язання проблеми залучення до співробітництва великих фінансових та транснаціональних корпорацій. За їх допомогою наша країна має намір сформувати валютно-фінансовий потенціал, необхідний для мас­штабних зрушень в економіці. Як свідчить набутий досвід, така співпраця можлива лише за умови створення для згаданих корпорацій перспектив отримання реальних прибутків. А це залежить насамперед від стабільності та ступеня відповідності українського законодавства загальноприйнятим нормам і принципам міжнародного права, зокрема економічного.Чимале значення для України має організація співробітництва з міжнародними фінансово-кредитними установами. Серед міжнародних фінансових організацій у нашій державі значну роль відіграє Світовий банк, членом якого Україна стала в 1992 р. Він розробив та реалізує в нашій країні низку інвестиційних програм, що передбачають перебудову ряду галузей економіки, в першу чергу енергетичної та сільськогосподарської. Здійснюється також фінансування заходів, спрямованих на проведення інших структурних реформ.

Неабияке значення має співробітництво України з Міжнародним валютним фондом (МВФ), діяльність якого відбувається на умовах проведення Урядом України узгодженої політики в галузях, що кредитуються цією фінансовою структурою. Зокрема, в 1998 р. розпочалася реалізація трирічної програми (2,5 млрд дол. США)
розширеного фінансування, спрямованого на захист економіки України у зв’язку зі світовою фінансовою кризою. Проте внаслідок невиконання українською стороною деяких умов МВФ кредитних надходжень в Україну протягом 2000 р. не було. Але вже з початку 2001 р. співробітництво України з МВФ у рамках вищезгаданої програми поновлено.

Розширюється співробітництво нашої країни з Європейським банком реконструкції та розвитку. До основних цілей зазначеного банку в Україні належать фінансування малого та середнього бізнесу, сільськогосподарського та енергетичного секторів економіки, зокрема стосовно енергозбереження, модернізації телефонних мереж тощо. Нещодавно підписана Угода про надання нашій державі кредиту на реконструкцію автостради Чоп — Київ. До складу вказаної магістралі входять два міжнародні транспортні коридори, а саме Київ — Львів — Краковець — Берлін та Львів — Чоп — Трієст. Як вважається, надання вищезгаданого кредиту є однією з форм сприяння міжрегіональному торговельному співробітництву, спрямованому на розвиток торговельних зв’язків України з Польщею, Угорщиною та Словаччиною. Продовжується співробітництво з ЄБРР і в таких важливих для нашої держави напрямках, як фінансування енергетики та розвитку
телекомунікації.

До перспективних партнерів України належить і В’єтнам. Мова йде, насамперед, про значні можливості співпраці в галузі елек­троенергетики, видобутку нафти та газу, хімічній та медичній промисловості, сільському господарстві. В’єтнамську сторону дуже цікавлять українське устаткування для видобутку нафти, обладнання для ГЕС, спільне будівництво енергетичних об’єктів, виробництво вантажних автомобілів, суден, а також можливість морських перевезень українською стороною в’єтнамських вантажів. В’єтнам же пропонує поставляти в Україну природний каучук, каву, чай, текстиль тощо.

Одночасно слід зазначити необхідність підвищення ефективності міжнародно- і зовнішньоекономічного співробітництва нашої держави. У нас відсутня орієнтована на сучасні реалії концеп­ція (засади) зовнішньої політики держави, що зумовлює спонтанне коливання зовнішньоекономічних пріоритетів України, періодичне протиставлення «східного» та «західного» напрямків економічної стратегії і негативно впливає на стабільність відповідних відносин, викликає сумніви у держав світу стосовно надійності нашої країни як партнера. Це слід враховувати при організації з боку нашої держави міжнародного економічного співробітництва з іншими державами світу і міжнародними організаціями.

4. Стан та напрямки зовнішньоекономічних зв’язків України з країнами світу

Зовнішньоекономічні зв'язки в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенси­фікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати на­уково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих галузей і ви­робництв, сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв'язки стають одним з основних чинниківрозвитку господарства України. Правову основу для практичного здійснення зовнішньоеконо­мічної політики створюють Закони України "Про зовнішньоеконо­мічну діяльність" (квітень 1991 р.), "Про вільні економічні зони" (жовтень 1992р.), "Про іноземні інвестиції" (березень 1993р.). Кон­цепція Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" грунтується на використанні можливостей ринкової економіки, яка поступово утверджується в державі. В Законі докладно опрацьовано механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який повинен за­безпечити прогресивні структурні зрушення в економіці та сприятливі умови її залучення до світового поділу праці разом із збере­женням господарського збалансування та рівноваги внутрішнього ринку України. Кабінет Міністрів здійснює зовнішньоекономічну політику від­повідно до законів України, укладає та забезпечує виконання мі­журядових угод, здійснює заходи щодо раціонального використан­ня державного валютного фонду і стабілізації платіжного балансу країни тощо.

Міжнародні зв'язки України здійснюються як у зовнішній тор­гівлі, так і в економічному, науково-технічному і культурному спів­робітництві, в міжнародному туризмі та інших формах.

У зовнішній торгівлі впродовж утвердження в господарстві рин­кових відносин скасовуватиметься державна монополія. Згідно з чинним законодавством встановлюється межа частки одного влас­ника в 50 % загального експорту або імпорту країни, причому по­рушення цього положення можна оскаржити в судовому порядку. Різні об'єднання (асоціації, консорціуми, торгові будинки тощо) не мають права прямо або опосередковано створювати монополії зов­нішньоекономічної діяльності для певного виду товару чи товарної групи, а також будь-якої іноземної країни, транснаціональної кор­порації тощо. Забороняються різного роду угоди, союзи та погод­жені дії, спрямовані на поділ ринків збуту чи джерел постачання або інші засоби обмеження свободи конкуренції. Такі заходи спри­ятимуть процесу утвердження відкритої згідно з світовими стан­дартами економіки, посиленню в ній конкурентних засад, форму­ванню гручкого, зорієнтованого на інтенсифікацію господарського механізму.