Аналіз фінансової звітністі підприємства

     

    де   К_О — коефіцієнт оборотності;

        К_З — коефіцієнт закріплення;

        О — оборотність в днях;

        Д — кількість днів в періоді, за який обчислюється оборотність;

        С — середні залишки  оборотних засобів;

        Р — об’єм реалізації продукції.

    Більш швидка оборотність (чи її прискорення) свідчить про краще використання оборотних засобів. В результаті прискорення оборотності відбувається вивільнення засобів з обороту, тобто з тими ж оборотними засобами  підприємство має можливість більше випускати продукції, а уповільнення оборотності визиває додаткове залучення засобів в господарський оборот. Сума вивільнення, або залучененя засобів по результатам оборотності визначається множенням кількості днів прискорення чи  уповільнення оборотності  на одноденний об’м реалізації в звітному періоді.

    Показники використання оборотних засобів  і методи їх обчислення наведені в таблиці розрахунків показників в кінці другого розділу роботи.

    Склад і структура засобів підприємства, ефективність їх використання багато в чому визначаються джерелами їх формування.

    Аналіз  джерел утворення засобів виробництва  дозволяє встановити, яка доля активів  виробництва фінансується власними засобами, а яка — залученими, який вплив чинять залучені засоби на зміну рівня рентабельності власних засобів.

    Показані  в І розділі пасиву баланса  джерела власних засобів мають  цільове призначення:

• для вкладень в основні фонди і нематеріальні активи;
• довгострокові фінансові вкладення;
• фінансування капітальних вкладень;
• формування власних оборотних засобів  (запасів і витрат), призначених для уставної діяльності підприємства;
• фінансування заходів за рахунок створених спеціальних фондів.

    Статутний фонд є основним джерелом формування основних фондів, нематеріальних активів і власних оборотних засобів. Джерелом не завершеного будівництва і довгострокових  фінансових вкладень виступають як власні засоби, відображені в балансі по статтям “Спеціальні фонди і цільове фінансування”, “Фінансування капітальних вкладень”, “Амортизаційний фонд”, так і довгострокові кредити та позики, показані в ІІ розділі пасиву баланса.

    При аналізі балансу припускається, що довгострокові кредити та позики є першочерговими джерелами фінансування незавершеного будівництва, а в недостаючій частині джерелами служать спеціальні фонди, цільове фінансування та амортизаційний фонд.

    В пасиві балансу відображається і  нерозподілений прибуток, який виступає джерелом фінансування виробничого і соціального розвитку підприємства, а також його фінансових інвестицій.

    Зміни, які відбулись на протязі звітного періоду в складі і структурі  джерел засобів підприємства, відображені  в таблиці 7  (в процентних та абсолютних величинах).

    Коефіцієнти, які характеризують джерела засобів  підприємства мають такий вигляд:

1. коефіцієнт автономії або фінансової незалежності

власні джерела

власні + залучені джерела

Коефіцієнт  показує питому вагу власних засобів  в загальній сумі фінансування активів балансу.

2. Коефіцієнт співвідношення позичених і власних засобів

сума всіх заборгованостей

сума власних коштів

    Цей коефіцієнт показує, скільки залучених  коштів припадає на одну грошову одиницю власних коштів. Критичне значення, якщо він більше одиниці,при високій оборотності оборотних засобів може не впливати на фінансову автономність.

    По  даним бухгалтерського балансу  необхідно встановити яка частина  власних джерел направляється на фінансування оборотних засобів. Цю процедуру прийнято називати визначенням власних оборотних засобів, а в міжнародній практиці — визначення чистого робочого капіталу.

    Власні  оборотні кошти потрібні підприємству  для створення постійних мінімальних  виробничих запасів (сировина, матеріали, паливо, МШП), покриття витрат незавершеного виробництва, витрат майбутніх перідів, готової продукції, які служать  для забеспечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. Залучені засоби знаходяться у тимчасовому користуванні підприємства і підлягають поверненню їх власникам або витрачаються за цільовим призначенням.

    Наявність у підприємства оборотних засобів  визначається  по різниці підсумків  І розділу пасиву і І розділу  активу балансу. Враховуючи, що джерелом придбання основних засобів і капітальних вкладень є довгострокові позичкові кошти, цілком виправдано додавати їх до підсумку І розділу пасиву. Наявність власних оборотних засобів може бути визначена і як різниця між всіма оборотними засобами (підсумок ІІ і ІІІ розділів активу) і короткостроковими пасивами (підсумок ІІІ розділу пасиву).

    Фактична  наявність власних оборотних засобів і їх норматив відображаються в звіті (форма №3, рядок 590 і 595). Власні оборотні засоби призначені для створення запасів і покриття витрат, показаних в ІІ розділі активу балансу. Певна частина власних засобів має цільове призначення і використовується в обороті як тимчасово вільні кошти. Це перш за все відноситься до засобів спеціальних фондів і цільового фінансування, амортизаційного фонду. Іммобілізація оборотних коштів (відволікання їх на незаплавновані цілі) відображається по рядку 310 активу балансу як витрати, не перекриті засобами фондів і цільового фінансування. На цю суму зменшується участь власних оборотних засобів в формуванні запасів і затрат. У випадку недостатньості власних коштів для створення вказаних запасів і покриття витрат підприємство залучає позикові кошти у вигляді банківських кредитів, різної кредиторської заборгованості. При цьому частина кредиторської заборгованості є стійким джерелом формування запасів і затрат. Так як по умовам діючих розрахунків ці засоби постійно  знаходяться в обороті, їх називають стійкими пасивами. До такої заборгованості відноситься частина заборгованості робітникам і службовцям по заробітній платі і по платежам на соціальне страхування, заборгованість по авансам одержаним, якщо вона носить постійний характер. В балансі нормована частина стійких пасивів не виділяється, що знижує його аналітичність. Підприємства повинні обчислювати стійки пасиви і враховувати їх при визначенні джерел оборотних засобів.

    При аналізі джерел запасів і витрат необхідно врахувати, що мінімальні залишки виробничих запасів повинні створюватись в розмірах, які можуть забеспечити неперервність процесів виробництва і реалізації продукції, та покриватись за рахунок власних джерел. Накопичення над нормативних запасів веде до уповільнення оборотності оборотних засобів і залучення позчкових коштів для їх покриття.

    В обороті підприємства постійно знаходиться  частина кредиторської заборгованості (стійкі пасиви). Необхідно знати  середні залишки цієї заборгованості і враховувати їх при розрахунку споживання власних оборотних засобів.

    Фінансова стійкість підприємства визначається достатньою наявністю власних джерел оборотних засобів для покриття запасів і витрат, так як при цьому забеспечується фінансова незалежність від зовнішніх позикових джерел, які можуть бути обмежені або дорогими. Про те, якщо грошових коштів і швидкореалізуємих цінних паперів у підприємства більше, чим кредиторської заборгованості, то його платоспроможність в нормі.

 

Аналіз  стану розрахунків і платоспроможності підприємства.

     Фінансовий  стан підприємства в значній  мірі залежить не тільки від забеспеченості власними  оборотними коштами, але й від стану розрахунків та залучення в оборот позикових засобів.

     Розрахункові  відносини характеризуються станом дебіторської та кредиторської заборгованості. Розглядають виправдану та не виправдану дебіторську та кредиторську заборгованості.

     Виправдана  виникає і погашається у віідповідності з встановленою системою розрахунків між підприємствами, організаціями та окремими громадянами. Невиправдана заборгованість з’являється в результаті порушення договірних умов, установленого порядку та терміну розрахунків.

    В процесі аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості перш за все встановлюють її розміри, характер, динаміку та строки виникнення, для чого складається баланс дебіторської та кредиторської заборгованості (див. таблицю 2).

    Слід  врахувати, що частина вмправданої  кредиторської заборгованості ( по заробітній платі, по розрахунках з  постачальниками та інше) постійно знаходиться в обороті підприємства і може використовуватись для створення виробничих запасів. По даним балансу може бути дана лише загальна оцінка складу та динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості. Для поглибленого аналізу і прийняття мір по її зниженню необхідно використовувати дані аналітичного обліку, де дається її розшифровка, вказується сроки виникнення.

    При аналізі треба виявити, чи не списувалась  дебіторська заборгованість на збитки, так як зниження заборгованості по цій причині — негативне явище. Необхідно також перевірити, чи немає в складі кредитів заборгованості, по якій минув строк позивної давності (на державних підприємствах вона належить внесенню  в бюджет).

    Визначається  також середній строк погашення  дебіторської заборгованості, для чого застосовують формули розрахунку оборотності.

      До першочергових зобов’язань  відносится заборгованість робітникам  і службовцям по заробітній  платі, заборгованість по платежам  фінансовим органам, по позикам, заборговангість постачальникам.

    У підприємства в результаті господарської діяльності постійно виникають грошові зобов’язання  постачальникам, банкам, фінансовим органам, робітникам та службовцям підприємства та іншим.

     Таблиця 2

Баланс  дебіторської і кредиторської заборгованості