Аналіз фінансової звітністі підприємства

 
 
 

2.3. Аналіз фінансово-господарськоїдіяльності  підприємства

 

    Фінансова звітність (комплекс показників діяльності фірми) служить джерелом інформації для оцінки та характеристики фінансово-господарської діяльності підприємства на певний звітний момент. Розглянемо основні показники які використовуються при аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства.

 

     Показники оцінки майнового  стану

    Сума  господарських засобів, які знаходяться  в розпорядженні  підприємства. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які знаходяться на балансі підприємства. Це загальна облікова оцінка, яка не співпадає з загальною ринковою оцінкою активів підприємства. Ріст цього показника свідчить про нарощення майнового потенціалу підприємства.

    Частка  активної частини  основних засобів. Згідно нормативної докуметації, частина основних засобів — машини, обладнання і транспортні звсоби. Ріст цього показника в динаміці оцінюється як позитивна тенденція.

    Коефіцієнт  зносу. Характеризує частку вартості основних засобів, яка залишилася для списання на затрати в послідуючих періодах. Вивористовується в аналізі як характеристика стану основних засобів. Доповненням цього показника до 100 % (чи 1) є коефіцієнт годності.

    Коефіцієнт оновлення. Показує яку частину від наявних на кінець звітного періоду від основних засобів складають нові основні засоби.

    Коефіцієнт  вибутаття. Показує яка частина основних засобів, з якими підприємство почало діяльність в звітному періоді вибула із-за старості та по іншим причинам.

 

     Оцінка ліквідності  і платоспроможності

    Величина  власних оборотних  засобів. Характеризує ту частину власного капіталу підприємства яка є джерелом покриття оборотних активів підприємства (тобто активів, які мають оборотність менш одного року). Це розрахунковий показник, який залежить як від структури активів, так і від структури джерел засобів. При інших рівних умовах ріст показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Оборотні засоби — цей показник характеризує активи підприємства (ІІ і ІІІ розділи активу баланса), власні оборотні засоби — джерела засобів, а саме частина власного капіталу підприємства (як джерело покриття оборотних активів). Величина власних оборотних засобів дорівнює перевищенню оборотних активів над поточними зобов’язаннями. Можлива така ситуація коли величина зобов’язаннь перевмщує величину активів (тобто одним з джерел покриття основних засобів і необоротних активів є кророткострокова кредиторська заборгованість). Фінансовий стан підприємства в цьому випадку нестійкий, потрібні термінові міри по його виправленню.

    Маневреність  функціонуючого капіталу. Характеризує частину власних оборотних засобів, які знаходяться в формі грошових коштів. Для нормально функціонуючого підприємства цей показник міняється в межах від нуля до одиниці. При інших рівних умовах ріст показника в динасіці є позитивним фвктором. Оріентовне значення показника встановлюється самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока одноденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

    Коефіцієнт  покриття (загальний). Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи скільки гривень оборотних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо оборотні активи перевищують по величині поточні зобов’язання, підприємства розглядається як успішно функціонуюче. Розмір перевищення й виражається коефіцієнтом покриття. Нижнє значення показника — 2 (по західній обліково-аналітичній практиці).

    Коефіцієнт  швидкої ліквідністі. Аналогічний коефіцієнту покриття, проте з розрахунку виключена найменш ліквідна частина оборотних активів — виробничі запаси. Нижнє значення показника — 1. Якщо ріст показника пов’язаний з ростом дебіторської заборгованості, то діяльність підприємства можна характеризувати з гіршої сторони.

    Коефіцієнт  абсолютної ліквідністі (платоспроможності). Є найбільш жорсткім критерієм ліквідності: показує яка частина короткострокових боргових зобов’язань при необхідності може бути погашена негайно. Нижня границя показника — 0,2. У вітчизняній практиці середнє значення цих коефіцієнтів ліквідності, як правило значно нижче. Доцільно розглядати ці показники в динаміці, доповнюючи порівняльним аналізом доступних даних по аналогічним підприємствам.

    Частка  власних оборотних  засобів в покритті запасів. Характеризує частину вартості запасів яка покривається власними оборотними коштами (велике значення має для підприємств торгівлі; нижня границя — 0,5).

    Коефіцієнт  покриття запасів. Розраховується співвідношенням величин “нормативних” джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення показника менше 1, то поточний фінансовий стан підприємства розглядається як не стійкий.

 

Оцінка  фінансової стійкості

    Одна  з найважливіших характеристик  фінансового стану підприємства — стабільність його діяльності в  напрямку довгострокової перспективи. Вона пов’язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем  його залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів. Якщо структура “власний капітал — залучені кошти” має значний перекос в сторону боргів, підприємство може збанкротувати, якщо декілька кредиторів одночасно будуть вимагати свої гроші назад в “незручний” час.

    Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризується співвідношенням власних та залучених коштів. Але цей показник дає лише загальну характеристику фінансової стійкості. Тому у світовій та вітчизняній аналітичній практиці розроблена система показників, яка наведена нижче.

    Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Характеризує частку власників підприємства в загальній сумі засобів, авансованих в його діяльності. Чим вище значення даного коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільне та незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство (нижня границя показника — 0,6).

    Коефіцієнт  маневреності власного капіталу. Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка частина капіталізована.

    Коефіцієнт  співвідношення власних та залучених засобів. Його значення рівне, наприклад, 0,178 означає, що на кожну гривню власних коштів, які вкладені в активи підприємства, приходиться по 17,8 копійок позичених коштів. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості і навпаки.

    Коефіцієнт  структури довгострокових вкладень. Показує, яка частина основних засобів та інших вкладень (І розділ активу балансу) профінансовано за рахунок довгострокових залучених коштів.

    Коефіцієнт  структури залученого капіталу. Дозволяє встановити частку довгострокових позик у загальній сумі залучених коштів. Цей показник може значно коливатися в залежності від стану кредиторської заборгованості, порядку кредитування поточної виробничої діяльності і т.п.

    Коефіцієнт  довгострокового  залучення позикових  коштів. Характеризує частку довгострокових позик, залучених для фінансування діяльності підприємства поруч з власними коштами.

    Не  існує єдиних нормативних критеріїв для цих показників. Вони залежать від багатьох факторів: галузевої залежності підприємства, оборотності мобільних  засобів та інше. Можна сформулювати тільки одне правило, яке “працює” для підприємств будь-якого типу: власники підприємства (акціонери, інвестори, які зробили внесок в уставний капітал) віддають перевагу розумному росту в динаміці частки залучених коштів, кредитори ж (постачальники, банки та інші контрагенти), навпаки, віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, збільшою фінансовою автономністю.

 

Оцінка  ділової активності

    Ділова  активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, досягненні ним поставленої мети, що відображають вартісні і натуральні показники, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні  ринків збуту своєї продукції.

    Показники цієї групи характеризують результати та ефективніть поточної основної виробничої діяльності. Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівняння діяльності даного підприємства і споріднених за сферою вкладення капіталу підприємств. Такими якісними, тобто неформалізованими, критеріями є: широта ринків збуту продукції, що поставляється на експорт, репутація підприємства.

    Кількісна оцінка та аналіз ділової активності можуть бути зроблені за двома напрямками:

• ступінь виконання плану згідно з основними показниками, забеспечення заданих темпів їх зростання;
• рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

    Діяльність  будь-якого підприємства може бути охарактеризована з різних сторін. Як правило, основні оцінюючі показники — обсяг реалізації та прибуток. Окрім них в аналізі застосовують показники, які відображають специфіку виробничої діяльності підприємства. Оцінюючи динаміку основних показників, необхідно співставляти темпи їх зміни. Оптимальне їх співвідношення таке:

Т_бп > Т_р > Т_ак > 100%,

де  Т_бп ,Т_р,Т_ак  — відповідно темп зміни балансового прибутку, обсягу реалізації, авансованого капіталу.

    Ця  залежність означає:

1. економічний потенціал підприємства росте;
2. у порівнянні зі збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації збільшується більш високими темпами, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно;
3. прибуток збільщується випереджаючими темпами, що свідчить про відносне зниження затрат виробництва.

 

    Таблиця 4

Показники ділової активності

    Це  співвідношення можна назвати “золотим правилом”. Проте можливі відхилення, які не завжди негативні (освоєння нових направлень вкладення капіталу, реконструкція та модернізація діючих підприємств, які зв’язані з значними вкладеннями фінансових ресурсів, в перспективі окупляться). Слід також враховувати інфляцію.

    Ще  одне направлення оцінки ділової  активності — аналіз і порівняння ефективності використання ресурсів підприємства. Відомо безліч показників,що застосовуються в ході такого аналізу. Найбільш розповсюджені наведені в таблиці 4.

 

     Оцінка  рентабельності

    До  основних показників цієї групи, які  використовуються для характеристики рентабельності вкладень в діяльність того чи іншого виду, відносяться рентабельність авансованого капіталу та рентабельність власного капіталу. Вони показують, скільки гривень прибутку припадає на одну гривню авансованого (власного) капіталу. При цьому аналізі використовують або балансовий, або чистий прибуток.

    Окрім наведених показників обчислюють також  коефіцієнти рентабельності всієї продукції вцілому, а також окремих її видів. У першому випадку співставляють прибуток та виручку від реалізації продукції, а в другому — прибуток та виручку від реалізації продукції конкретного виду. У вітчизняній практиці також поширений коефіцієнт рентабельності основної діяльності: відношення прибутку від реалізації до затрат на виробництво реалізованої продукції.

    Коефіцієнт  рентабельності продукції визначається результативністю роботи звітного періоду; вірогідний і плановий ефект довгострокових інвестицій він не відображає.

    Коефіцієнти рентабельності віддзеркалюють наскільки  прибуткова діяльність компанії. Ці коефіцієнти розглядаються, як відношення одержаного прибутку до об’єму реалізованої продукції.

 
 

     Таблиця 5

Методика  розрахунку основних показників