Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Марта 2012 в 13:17, курсовая работа
Анотація
Зроблено і обґрунтовано розрахунки показників виробничої програми підприємства машинобудівної галузі, проведено розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства; фонду заробітної плати працівників підприємства; вартісну оцінку основних виробничих фондів підприємства; кошторис витрат на виробництві продукції; калькулювання собівартості продукції.
Обсяг роботи в аркушах – 63 сторінки
Кількість рисунків – 0
Кількість таблиць – 23
Кількість використаної літератури – джерел
Завдання до курсової роботи 3
Анотація 4
Вступ 5
РОЗДІЛ І 6
1.1 Суть та причини банкрутства 6
1.2. Методологічні основи визначення ймовірності банкрутства 13
1.3 Наслідки ліквідації підприємства 19
РОЗДІЛ ІІ «Практична частина» 24
2.1 Розрахунок показників виробничої програми підприємства машинобудівної галузі та її виконання 24
2.2. Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу машинобудівного підприємства 25
2.3.Розрахунок фонду заробітної плати основних виробничих робітників 30
2.4. Вартісна оцінка основних виробничих фондів підприємства 32
2.5. Складання кошторису витрат на виробництво продукції 37
2.6. Калькулювання собівартості продукції 47
Висновок 57
Література 58
Додатки 61
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
Факультет менеджменту та маркетингу
Кафедра менеджменту
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни Економіка підприємства
на тему: “ Банкрутство та ліквідація підприємств ”
Виконала студентка ІІІ курсу гр. УІ-91 Яковлєва Софія Євгенівна Керівник: ст. викладач кафедри менеджменту, к.е.н. Гук Ольга Володимирівна |
Інформація про захист роботи
Дата захисту |
|
Кількість отриманих балів |
|
Оцінка ECTS |
|
Традиційна оцінка |
|
Підпис екзаменатора |
|
Київ 2011 р.
Завдання до курсової роботи
Анотація
Вступ
РОЗДІЛ І
1.1 Суть та причини банкрутства
1.2. Методологічні основи визначення ймовірності банкрутства
1.3 Наслідки ліквідації підприємства
РОЗДІЛ ІІ «Практична частина»
2.1 Розрахунок показників виробничої програми підприємства машинобудівної галузі та її виконання
2.2. Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу машинобудівного підприємства
2.3.Розрахунок фонду заробітної плати основних виробничих робітників
2.4. Вартісна оцінка основних виробничих фондів підприємства
2.5. Складання кошторису витрат на виробництво продукції
2.6. Калькулювання собівартості продукції
Висновок
Література
Додатки
Завдання до курсової роботи
У курсовій роботі розглядається підприємство машинобудівельної галузі, що спеціалізується на виробництві трьох видів виробів. Необхідно провести розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства; фонду заробітної плати працівників підприємства; вартісну оцінку основних виробничих фондів підприємства; кошторис витрат на виробництві продукції; калькулювання собівартості продукції.
Для вибору вихідних даних було розраховано індивідуальний коефіцієнт:
К = Г + П + І, де
Г – груповий коефіцієнт, Г = 1 / 9 = 0,1;
П – порядковий коефіцієнт, П = 20 / 10 = 2;
І – іменний коефіцієнт, І = ( 31+21) / 10 = 5,2.
Отже, К = 0,1+2+5,2= 7,3.
Підприємство, що розглядається у курсовій роботі випускає три вироби:
- Ш (20+8)=28;
- Я (Яковлєва)
- С (Софія)
Остання цифра групи є непарною (УІ-91), тому при виборі варіантів вихідних даних використовується знак «–». Тема курсової роботи: «Банкрутство та ліквідація підприємств»
Зроблено і обґрунтовано розрахунки показників виробничої програми підприємства машинобудівної галузі, проведено розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства; фонду заробітної плати працівників підприємства; вартісну оцінку основних виробничих фондів підприємства; кошторис витрат на виробництві продукції; калькулювання собівартості продукції.
Обсяг роботи в аркушах – 63 сторінки
Кількість рисунків – 0
Кількість таблиць – 23
Кількість використаної літератури – джерел
З моменту виникнення приватної власності закони ніколи не були милосердні до неспроможних боржників. У середньовіччі, наприклад, гарантом забезпечення повернення боргу було не майно, а сама особа боржника: його життя, особиста свобода та недоторканність.
Розвиток капіталістичних відносин потребував інших засобів боротьби з цим явищем. Поступово в цивільному та торговому законодавстві більшості країн було запроваджено норми, спрямовані не на тілесне покарання банкрута, а на стягнення його майна з метою задоволення позовів та претензій кредиторів. Ці питання регулюються, як правило, спеціальним законом про банкрутство.
Наша країна перебуває не в найкращих економічних умовах, вплив зовнішніх та внутрішніх факторів, таких як світова криза, неефективна робота державного апарату, відсутність достатнього об’єму інвестування, призводить до недосконалості системи державного управління, контролю та регулювання. Звичайно, ці аспекти негативно впливають на розвиток народного господарства та підприємництва України. Система оподаткування України це один з ключових аспектів, що впливають на збільшення збанкрутілих підприємств нашої держави. Тож при тривалій фінансовій кризі на підприємстві, що поглиблюється, та хронічній неплатоспроможності, підприємство може бути об'явлене банкрутом. Після остаточного визнання підприємства збанкрутілим, на нього покладаються обов’язки по виплаті заборгованості, і лише після повної виплати, за умови, що у розпорядженні підприємства буде достатньо коштів для продовження своєї діяльності, даному підприємству буде дозволено здійснювати виробничу діяльність [1].
Отже, процес визнання підприємства банкрутом є достатньо довгим та відповідальним, наслідки якого вирішають подальшу долю діяльності підприємства.
Банкрутство — процес, у якому індивід чи організація, нездатна розрахуватися із кредиторами, позбавляється майна за рішенням суду і після цього розподіляється між кредиторами відповідно до встановленої законом черговості виплати боргів кредиторам, таких як податки і заробітна плата працівникам організації-банкрута [10, ст. 45]. Процес може бути ініційований або особою-боржником (добровільне банкрутство), або будь-ким з кредиторів, якому боржник не може виплатити борг (вимушене банкрутство). Доти, доки банкрут не розрахується з боргами, його фінансова діяльність жорстко обмежена.
Банкрутство з'явилося одночасно з виникненням банківської системи та торговельних відносин. Проте відродження інституту банкрутства пов'язане, передусім, з початком ринкових перетворень в економіці України. Цей інститут покликаний у добровільному чи примусовому порядку сприяти оздоровленню або ліквідації неплатоспроможних підприємств. Навіть у країнах із розвинутою економікою процес банкрутства є досить поширеним. Так, протягом останніх двох років відбулося сім з десяти найбільших банкрутств у історії США. Найбільшим банкрутом стала компанія WorldCom з активами в $ 107 млрд., яка відмовилася виконувати свої зобов'язання перед кредиторами у липні 2002 року. В Україні за три останні роки 69816 підприємств припинили своє існування, а 17833 збанкрутували [13, ].
Механізм банкрутства підприємств є інструментом перерозподілу ресурсів виробництва та їх передачі ефективному власнику, а також засобом захисту майнових прав кредиторів. В той же час протягом періоду становлення ринкових відносин в Україні механізм банкрутства не завжди використовували за своєю метою і він став засобом, що є альтернативним приватизації та для перерозподілу прав власності. Крім того, враховуючи особливість національної економіки, що полягає у наявності значної кількості збиткових підприємств, необхідно забезпечити можливість відновлення їх платоспроможності. Отже, дослідження формування та функціонування механізму відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами та пошук шляхів його вдосконалення є надзвичайно важливим і актуальним для України.
Процес банкрутства в Україні регулюється законом України «Про банкрутство» від 30 червня 1999 р. Зовнішніми ознаками неспроможності (банкрутства) є нездатність підприємства платити за боргами, якщо відповідні грошові зобов’язання або обов’язок не виконані ним протягом відповідного терміну з дати, коли вони повинні були бути виконані. Склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи й надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в арбітражний суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом [8].
В основу системи банкрутства покладена перш за все нова нормативно-правова база, спрямована не на ліквідацію виробничих потужностей підприємств-боржників, а на їх збереження, відновлення виробництва, забезпечення робочими місцями працюючого населення, збереження великої кількості платників податків, життєздатних клієнтів банківської системи.
Реалізація на практиці нової системи банкрутства за рахунок санації, як основної процедури, повинна забезпечити появу реальних, а значить, і ефективних власників, усунення від керівництва осіб, не здатних працювати в умовах ринкової економіки.
В розробці нової системи банкрутства в Україні брали активну участь члени Кабінету Міністрів, керівники інших центральних органів виконавчої влади, спеціалісти-практики в галузі банкрутства, судді арбітражних судів, широке коло зарубіжних фахівців, представники міжнародних фінансових організацій [9].
Суб'єктом банкрутства або банкрутом виступає боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена арбітражним судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо). Відповідно, боржник – це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Банкрутство наступає в разі неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності після настання встановленого строку сплатити грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності [14, ст. 121].
Технологія порушення та проведення процедури банкрутства щодо підприємства-боржника передбачає такі головні етапи її здійснення:
– мирова угода;
– досудова санація (інвестування капіталу);
– судова санація, включаючи і реструктуризацію підприємства-боржника;
– банкрутство і ліквідація.
Неправомірними діями при банкрутстві є дії керівника, власника організації-боржника, направлені на приховування майна або майнових зобов’язань, відомостей про майно, його розмір, місцезнаходження або іншу інформацію про майно, передача майна в інше володіння, відчуження або знищення майна, приховування, знищення, фальсифікація бухгалтерських та інших облікових документів, що відображають економічну діяльність. Відповідно до Кримінального кодексу, такі дії караються обмеженням свободи на певний строк або штрафом у визначеному розмірі.
Фіктивним банкрутством називається завідомо неправдива заява суб'єкта підприємництва до суду про нездатність виконати зобов'язання перед кредиторами та державою. Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржникові у задоволенні заяви про визнання банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом.
Умисним банкрутством є стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов'язані з розпорядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до закону.
Зважаючи на те, що банкрутство в Україні стало масовим явищем, прискорене запровадження процедур банкрутства за ініціативою як кредиторів, так і боржників стає ефективним інструментом прискорення економічних реформ. Гальмування цих процесів призводить до знищення виробничих потужностей, втрати робочих місць, а значить, і до соціальної напруги в трудових колективах підприємств, що опинилися в стані неплатоспроможності [20, ст. 57].
Причини банкрутства
Причини банкрутства підприємств (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи: 1) зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати; 2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві. Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства.