Ціноутворення на міжнародному ринку

Протягом січня-червня 2010 року виробництво автотранспортних засобів знизилося до майже 31тис.од., що на 18,3% менше, порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Зокрема, було виготовлено 27,3 тисяч одиниць легкових автомобілів, 1114 одиниць автобусів та 2624 одиниць вантажних автомобілів. Падіння пов’язано з різким зниженням попиту, у тому числі внаслідок відсутності доступних кредитних програм банків, оскільки значна частина автомобілів протягом попередніх років купувалася в кредит. Таким чином, первинний ринок акумуляторних батарей, орієнтований на автомобілебудування, суттєво скоротився.

Економічна криза меншою мірою позначилася на вторинному ринку акумуляторів. Треба зазначити що, середній термін експлуатації акумуляторних батарей становить 4-5років (в залежності від ємності та умов використання), при цьому середній строк користування автомобілем приблизно у 5разів перевищує життєвий цикл акумулятора, тому наявний парк транспортних засобів потребує регулярної заміни батарей, що випрацювали свій ресурс. У І півріччі 2010 року на вторинному ринку акумуляторних батарей спостерігається тенденція до переорієнтації споживачів на більш дешеву продукцію, що пов’язано, насамперед, зі зниженням доходів населення.

Значний обсяг вироблених в Україні акумуляторних батарей експортується, переважно у країни СНД (Росія, Білорусь, Казахстан, Азербайджан та ін.). Зниження курсу національної валюти у 2008-2009 рр. надало певні конкуренті переваги українським виробникам акумуляторних батарей на зовнішніх ринках, що сприяло зростанню обсягів експорту у цей період (рис. 2.1.)

Стабільне зростання обсягів експорту вітчизняних акумуляторних батарей (у натуральному вимірі) спостерігається вже протягом кількох останніх років поспіль. За даними Державного комітету статистики України у січні-травні 2010 року експорт акумуляторів порівняно з аналогічним періодом 2009 року збільшився більш ніж у 2 рази – до 1,2млн.шт.

Рис.2.1.  Динаміка експорту/імпорту свинцевих акумуляторів, тис. шт.

Щодо забезпеченості сировиною, то коливання ціни на свинець та його сплави є одним з основних факторів ризику при виробництві стартерних акумуляторних батарей, оскільки його питома вага у структурі собівартості складає 65‑75%. Визначальними факторами, які впливають на ціноутворення, є розвиток автопромисловості, на потреби якої використовується більша частина виробленого свинцю, а також наявні складські запаси цього металу. На світовому ринку протягом останніх років спостерігалися значні коливання цін на свинець. Так, наприкінці 2009 року – на початку 2010 року ціна на свинець дещо знизилась, проте вже на початку ІІ півріччя 2010 року спостерігається її зростання продовжуючи тенденцію 2009 року.

Поступове відновлення галузі автомобілебудування розвинутих країн світу надалі буде сприяти пожвавленню попиту на свинець, що дає підстави очікувати на подальше зростання його вартості на світовому ринку.

Аналіз світового споживання свинцю показує збільшення питомої ваги вторинного свинцю. Питання забезпечення виробництва акумуляторів свинцем, отриманим з вторинної сировини, для України є першочерговим. Найбільшими підприємствами, що займаються переробкою вторинної сировини, що містить свинець, є: ТОВ«Укрсплав» (м. Дніпропетровськ), ПКФ «Юсум» (м. Біла Церква), ТОВ «Енергосплав» (м. Алчевськ), ТОВ «Мегатекс» та ПрАТ «Свинець» (м. Константинівка). Основними постачальниками лому свинцю є гірнича промисловість, транспорт та військові частини.

Для основи аналізу стану галузі для ПрАТ «Сада» використано методику запропоновану Портером. Суть її полягає у виділенні п’яти сил, що визначають рівень конкуренції у галузі. До них відносять: суперництво між продавцями усередині галузі; фірми, що пропонують товари-замінники; можливість появи нових конкурентів усередині галузі; здатність постачальників сировини диктувати свої умови; здатність споживачів продукції фірми диктувати свої умови.

Рис.2.2. Карта основних конкурентів

Щодо першої конкурентної сили всередині галузі, суперництва між продавцями усередині галузі (рис.2.2.), то можна прослідити наступну картину: окрім ПрАТ «Сада» в країні існує ще декілька виробників акумуляторів, серед них А-мега(2) та Multi(1). Якщо ж розглядати ринок в цілому, то основними постачальниками продукції на ринок також є наступні торгові марки: BOSCH(5), VARTA(4).  Розглянемо продукцію, пропоновану даними фірмами з ємністю акумулятора 60 Аг. Ціна на продукт від А-мега складає 550 грн. Ціна на аналогічну продукцію фірми Multi складає 530 грн.  Ціни на акумулятори  BOSCH та VARTA   складають 840 та 830 гривень відповідно. Щодо продукції ПрАТ «Сада»(3), то тут ціна всередньому складає 570 грн. Отже, бачимо розбіжність між найбільшою та найменшою цінами у 300грн та досить невелику розбіжність між цінами вітчизняних та іноземних виробників окремо.  Така картина пояснюється існуванням двох сегментів на ринку легкових автомобілів: по-перше, це сучасні автомобілі іноземного виробництва та, по-друге, автомобілі виробництва країн СНД, вироблені за радянських часів, старі іномарки. 

Отже, основними, конкурентами в середині сегменту для ПрАТ «Сада» є саме українські виробники. Щодо основних переваг виробника можна віднести пропоновану їм гарантію в вісімнадцять місяців, що віднедавна була подовжена до двадцяти чотирьох місяців, тоді як конкуренти пропонують один рік. Також існує ряд технічних характеристик, по яким продукція «Сада» випереджає своїх конкурентів. Це, наприклад, номінальна ємність, що на 2-3% більша за показники конкурентної продукції. З рис.2.2. видно, що у підприємства існує можливість виходу на новий сегмент – сегмент акумуляторів з невисокою та середньою ціною для іномарок. Ось що написано на сайті підприємства про контроль якості: «Служба контролю якості підприємства здійснює постійний вхідний контроль якості комплектуючих і матеріалів, а також контроль всього технологічного процесу, що дало можливість продовжити гарантійні зобов'язання на випущені АКБ до 24 місяців з дня продажу. Власна випробувальна лабораторія, акредитована органами Держстандарту, стежить за дотриманням норм і стандартів, а також проводить періодичні випробування акумуляторних батарей». Також існує розвинена мережа сервісних центрів.

Друга конкурентна сила - фірми, що пропонують товари-замінники (субститути), якихось певних товарів-замінників на ринку автомобільних акумуляторів не існує, отже, прояв цієї конкурентної сили незначний. Можна лише сказати про можливу тенденцію переходу населення на екологічно чисті види транспорту, що сприятиме до скорочення попиту на автомобілі, а, отже, і на акумулятори. Така тенденція існує в європейських країнах та для українського сьогодення здається недосяжною.

Можливість появи нових конкурентів усередині галузі незначна. Це можна пояснити як досить значною кількістю виробників та постачальників, так і не досить сприятливим економічним станом в країні. Високі витрати на початковому етапі, відсутність дистриб’юторської мережі, недовіра споживачів до нового товару також суттєво зменшують появу нових конкурентів у галузі.

Здатність постачальників сировини, матеріалів і комплектуючих, які використовуються фірмою, диктувати свої умови в деяких випадках може бути досить суттєвою, але у випадку з досліджуваним підприємством вплив цієї конкурентної сили проявляється не досить суттєво, адже ПрАТ «Сада» співпрацює на довгостроковій основі з різними міжнародними та вітчизняними постачальниками. Такій підхід дозволяє співпрацювати на взаємовигідних умовах та, у разі зростання цін на комплектуючі та сировину, максимально зменшувати такі коливання, що позитивно позначається на ціні готової продукції. Звісно, що неможливо протистояти тенденціям ринку, але використання довгострокових контрактів дозволяє використовувати фіксовану ціну, що у випадку різких стрибків цін на сировину дозволяє закуповувати її по старим цінам.

Фірма також практикує довгострокову співпрацю з дилерами та регіональними представництвами, що дозволяє зменшити вплив споживачів на діяльність, адже, йдучи на поступки сьогодні, ПрАТ «Сада» залучається підтримкою споживачів завтра. Щодо нецінового аспекту цього фактору, то тут можна сказати про розширення асортиментної групи. Так з п’яти типів акумуляторних батарей у 1998 році їх кількість зросла до вісімнадцяти, що представлені у чотирьох серіях, що задовольняють різні потреби споживачів. Розширення асортиментного портфелю дозволило знайти нових покупців та збільшити долю ринку, адже більш різноманітна продукція задовольняє потреби більшого числа споживачів.

2.2. Розрахунок собівартості продукції, що реалізується на зовнішньому ринку 

Розрахунок собівартості може вироблятися декількома способами:

- калькулювання;

- укрупнені методи (параметричний, питомих ваг, агрегатний і інші).

Найбільш точний і прогресивний метод - калькулювання. На підставі нормативів прямих статей витрат (матеріали, покупні вироби, зарплата) визначається собівартість продукції.

Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів.

Незалежно від конкретних особливостей виробництва і продукції калькулювання передбачає розв’язування таких методичних завдань: визначення об’єкта калькулювання і вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат та методики їх обчислення.

У світовій практиці господарювання застосовуються різні методи калькулювання, що зумовлено різним призначенням калькуляцій, типом виробництва та традиціями внутрішньо фірмового управління. Найчастіше використовується калькулювання за повними й неповними витратами.

За використання методу калькулювання за повними витратами всі види витрат, що стосуються виробництва й продажу продукції, включають у калькуляцію. Такий метод є традиційним для вітчизняних виробничих підприємств.

Визначимо кошторис  витрат на виробництво 4500 одиниць продукції за місяць (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Кошторис витрат

Далі розрахуємо структуру собівартості (табл. 2.3) за формулою 2.1. Ці розрахунки дозволять визначити вагомість кожного з показників найменування витрат у структурі собівартості продукції.

СПВ=(ПВ/СВ)*100%, де                                                                          (2.1.)

СПВ – відсоток показника витрат від собівартості готової продукції, %;

ПВ – показник витрат, тис. грн.;

СВ – собівартість продукції, тис. грн.

Таблиця 2.3

Структура собівартості