Джерела коштів на заробітну плату

Формулу ефективності оплати праці можна представити як відношення створеного продукту (результату, ефекту) до розміру на його виробництво заробітної плати, що виплатила. Такий підхід до визначення ефективності дозволяє розкрити ступінь раціональності у витратах фундації заробітної плати при створенні суспільного продукту і оцінити її стимулюючу роль. Останніми роками в господарській практиці успішніше використовується зворотний показник - коефіцієнт витрат на оплату праці у випуску продукції. Загальну методику розрахунків показників, які характеризують ефективність використовування засобів на заробітну плату, можна представити у вигляді:

 Показники ефективності використання засобів на заробітну плату:

1. Зарплатовіддача, грн. ЗО = Q / ЗП 

            Q - об’єм товарної продукції

            ЗП - оплата робітників

2. Питома вага заробітної платні в загальній сумі витрат виробництва, %

ПВ = (ЗП / З)* 100% 

            З - витрати виробництва

3. Питома вага заробітної плати в об'ємі товарної продукції, %

ПЗП = (ЗП/Q)*100% 

4. Рівень рентабельності оплати праці, %

           РЗП = (Р/ ЗП)*100% 

           Р — кінцевий результат діяльності 

Якщо динамічно змінюється частина заробітної плати в загальних витратах, то це ще не свідчить про ефективність її використовування. Стабільна частина заробітної плати при зниженні об'єму виробництва приводить до зростання рівня витрат на заробітну плату, тобто скоює негативний вплив.

Проте, то, наскільки виправдано зростання заробітної плати на підприємстві, а також наскільки вона виконує  свою стимулюючу роль, свідчить співвідношення динаміки середньої заробітної плати і продуктивності праці працівників. Саме за допомогою такого співвідношення можна проаналізувати можливості підвищення ефективності витрат на оплату праці. Збільшення зарплати одного працівника повинно супроводитися зростанням виробництва продукції на одного працівника. При цьому темпи зростання продуктивності праці повинні перевищувати зростання заробітної плати.

Основний вплив на величину фонду заробітної плати мають зміну середньосписочної чисельності працівників і середньої заробітної плати, що можна визначити методом ланцюгових підстановок:

           ΔФОПч = (Ч1 — Ч0) * ЗП0

           ΔФОПзп = (ЗП1 — ЗП0) * Ч1; де

          ΔФОПч;  ΔФОПзп - приріст заробітної плати за рахунок зміни чисельності працівників і середньої заробітної плати;

           Ч1 и Ч0— чисельність працівників звітного і базисного періодів;

          ЗП1 и ЗП0 - середня заробітна плата звітного і базисного періодів.

Стимулюючий потенціал заробітної плати визначається в основному розміром винагороди за роботу. Підвищення рівня стимулюючої ролі заробітної плати залежить від ряду чинників. Тому важливо повніше знайти їх сукупний ступінь впливу на даний процес.

Доцільно класифікувати  такі чинники на внутрішні і зовнішні:

- до внутрішніх відноситься організація заробітної платні, тобто забезпечення взаємозв'язку кількості і якості праці з розмірами її оплати, а також сукупність основних її складових елементів (нормування, тарифна система, премії, доплати і надбавки, форми і системи оплати праці).

- до зовнішніх чинників можна віднести: перетворення системи управління організаційною структурою виробництва, правові основи і норми господарювання, відповідність попиту і пропозиції на ринку праці і послуг.

     Залежно від способу, характеру впливу зовнішніх чинників на стимулюючу роль заробітної плати можна їх згрупувати таким чином:

- впливаючі на дієвість організації заробітної плати (перетворення системи управління, зміна правових основ і норм господарювання і т.п.);

- впливаючі на структуру  доходів працюючих і на частину в них заробітної плати (отримання доходів від власності, приватизаційних чеків, акцій, нетрудові доходи, трансферти і т.п.);

- впливаючі на психологічний  стан людини, його прагнення до  високопродуктивної роботи з  метою отримання більшої винагороди (поліпшення мікроклімату в трудових  колективах і сім'ях працюючих,  умов роботи, побуту і відпочинку працівників, відповідність попиту і пропозиції на товари і послуги і т.п.).

Створення ефективної системи  оплати праці украй необхідне. Низька ефективність оплати праці недостатньо  впливає на кінцеві результати діяльності підприємств. Тому пошук резервів зростання продуктивності праці слід вести як в напрями удосконалення організаційної структури підприємств, поліпшення кадрової роботи, так і удосконалення економічної діяльності в цій сфері, посилення стимулюючої ролі заробітної плати, підвищення її ефективності з метою підвищення матеріальної зацікавленості працівників в кінцевих результатах діяльності, а також посилення стимулюючої функції заробітної плати на підприємствах, для чого необхідно використовувати більш прогресивні або нетрадиційні (де це необхідно) системи оплати праці і методи нарахування зарплати.

Заробітна плата і продуктивність праці є взаємозалежними показниками діяльності підприємства. Із зростанням продуктивності праці створюються реальні передумови підвищення його оплати. У свою чергу, підвищення рівня оплати праці сприяє зростанню його мотивації і продуктивності. Якщо заробітна плата не буде ефективною, то це може привести до текучості кадрів на підприємстві, з якою пов'язані досить істотні витрати, тобто: витрати, пов'язані із спадом виробництва в період заміни робітників, прямі витрати на працівників, що звільняються, і інші.

3.2.заробітна  плата в умовах ринкової економіки

В умовах ринкової економіки  головною ціллю діяльності підприємств  є отримання прибутку. А для цього необхідна оптимізація всіх чинників і засобів виробництва. Не є виключенням і організація оплати праці, оскільки при дуже високій заробітній платі підвищується собівартість продукції, що робить товар не конкурентноздатним і отримання прибутку стає проблематичним. Якщо ж заробітна плата дуже низька, то не всякий працівник схоче продати свою робочу силу, даному підприємству, що може спричинити за собою зупинку виробництва, оскільки процес виробництва без «живої праці» не можливий, а це веде до праху підприємства.

В Україні, на жаль, до цього  дня, практично відсутнє конкурентне  середовище. Внаслідок цього і  безконтрольності з боку органів  державного управління, керівники підприємств  ослабили економічну діяльність, розвалили  служби нормування і організації праці, не контролюють динаміку собівартості продукції, а безгосподарність виправдовують порушенням економічних зв'язків і подорожчанням ресурсів.

Недооцінка оптимальної  організації праці і інших  ресурсів в таких умовах швидко приведе  до банкрутства частини підприємств і зростанню безробіття.

Раціональна організація  праці не можлива без упровадження наукової організації праці. Упровадження наукової організації праці сприяє збільшенню виробництва продукції, скороченню трудових і матеріальних витрат на одиницю продукції, поліпшенню умов і зміцненню дисципліни праці, дотриманню санітарних і гігієнічних умов і т.п., що передбачає систематичне проведення заходів щодо вдосконалення виробництва. Основними з таких заходів є: упровадження механізації і автоматизації, вдосконалення організації праці і технології виробництва, підвищення культурно-технічного рівня працівників, вдосконалення оплати праці і його умов і т.п.

Принципово важливим питанням організації праці є  забезпечення відповідності трудового  доходу як індивідів, так і окремих колективів кількості і якості праці. Така відповідність в економічній літературі відома як співвідношення між мірою праці і мірою заробітної плати.

Оптимальне співвідношення між мірою праці і мірою  його оплати сприяє мотивації праці, підвищенню його продуктивності, правильному співвідношенню між фундаціями споживання і накопичення, що є необхідною умовою нормального розвитку економічних процесів, де

          Р3 СВ  - резерв збільшення середньогодинного вироблення;

          СВв, СВф - відповідно можливий і фактичний рівень середньогодинного вироблення;

         Р3 ВП - резерв збільшення об'єму виконаних робіт (наданих послуг) за рахунок упровадження заходів НТП;

          Тф - фактичні витрати робочого часу на випуск фактичного об'єму продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

         Р3 Т- резерв скорочення робочого часу за рахунок механізації і автоматизації виробничих процесів, поліпшення організації праці;

         Тд - додаткові витрати праці, пов'язані із збільшенням об'єму виконаних робіт (наданих послуг), які визначаються по кожному джерелу резервів збільшення об'ємів робіт і послуг, з урахуванням додаткового об'єму робіт, необхідного для освоєння цього резерву, і норм вироблення.

Для визначення резерву  збільшення об'єму виконаних робіт або наданих послуг необхідно приріст середньогодинного вироблення на фундацію робочого часу:

 

Висновок

В ході курсової роботи було розглянуто більш детально джерела формування фінансових ресурсів підприємства та їх використання . Підводячи підсумок всьому написаному можна зробити такі висновки. Джерелами фінансових коштів залишаються лише прибуток від реалізації продукції та амортизаційні відрахування та власний капітал підприємства. Ці ж джерела використовуються підприємством і для фінансування розширеного відтворення, капітальних вкладень, фондів нагромадження і споживання. Отже підприємство існує і розвивається виключно за власні кошти. Проте не дивлячись на досить несприятливий стан підприємства, що аж ніяк не захищене від всілякого роду проблем, які можуть виникнути в будь-який момент, а для цього потрібно розроблювати і впроваджувати ряд запобігаючих цілей.

В умовах розвитку підприємництва і існування різних форм власності  заробітна плата працівника вже не визначається розміром якоїсь гарантованої фундації оплати праці, а все більш залежить від кінцевих результатів діяльності і доходів всього підприємства.

Потрібно враховувати, що і сам працівник все частіше  стає більш менш реальним співвласником  підприємства. Тому винагороджуючи працівника - власника, необхідно нараховувати певний дохід не тільки за працю, але і за вкладений в підприємство капітал.

Зміни в економіці України за останні роки потребують критичного аналізу стану господарського механізму, особливо одного з найболючіших для кожної людини ключових моментів – оплати праці. За останні декілька років зарплата втратила практично своє справжнє соціально-економічне призначення і не виконує кожну з своїх функцій – відтворювальну, стимулюючу і регулюючу.

По-перше, на стан оплати праці суттєво впливає загальне критичне становище економіки. У зв`язку з цим досягнення високого рівня реальної заробітної плати можливе лише при умові досягнення відповідного рівня економічного розвитку.

По-друге, наявне деформоване  відношення до оплати праці в залежності від кваліфікації, складу, відповідальності за виконану роботу, між фізичною розумовою працею, між виробничою і бюджетною сферами. Вирішення питань заробітної плати, підвищення рівня життя і соціальний захист населення можливі лише в умовах виходу держави з економічної кризи. Вона пов`язана з фінансовою, кредитною, податковою політикою держави, цінами потребує термінового розв`язку.

Заробітна плата, як економічна категорія, належить до числа найважчих. В науковій літературі зустрічаються більше двох десятків визначень заробітної плати.

Враховуючи зміни в  природі і механізмі формування заробітку працівника,

замість поняття "заробітна  плата" все частіше використовують такі терміни, як "трудовий дохід", "винагорода", "оплата праці", "заробіток", "дохід"

Заробітна плата має  бути водночас і "годувальницею", і "пряником", і "батогом", і "кермом".

Вона має забезпечувати  об'єктивно необхідний для відтворення  робочої сили і ефективного функціонування виробництва обсяг життєвих благ, які працівник має отримати в обмін на свою працю, моральне і фізичне задоволення від виконаної праці. Тому питання про оплату праці та її вдосконалення є і буде актуальним

В сучасних умовах заробітна  плата - це:

- економічна категорія,  яка визначає відносини між власником підприємства і найманим працівником з приводу винагорода, яка відповідно до трудового договору власник повинен сплатити працівнику за проведений об'єм робіт;

- елемент ринку праці,  яка виступає як ціна товару, по якому працівник продає  свою робочу силу;

- джерело задоволення  особистих потреб найманого працівника, який повинен забезпечити об'єктивно  необхідне відтворювання робочої  сили;

- елемент витрат на  виробництво, який входить в  собівартість продукції і головний  чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників в досягненні високих кінцевих результатів праці.