Ефективність організації праці робітників меблевого комбінату

Ефективність організації праці  робітників меблевого комбінату

 

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………

1. Теоретико-методологічні  засади організації праці……………………………………………………………………………...

1.1. Зміст напрямків організації  праці………………………………

1.2. Методологія аналізу процесу організації праці……………….

2. Оцінка ефективності  організації праці на підприємстві………………………………………………………………….

2.1.Аналіз трудового процесу  та організаційної структури  підприємства………………………………………………………………………

2.2 Аналіз витрат робочого часу……………………………………

2.3. Аналіз умов праці на робочих  місцях…………………………

3. Оптимізація процесу  організації праці на підприємстві……………................................................................................

3.1. Розроблення проекту підвищення  якості організації праці………………………………………………………………………………..

3.2. Планування затрат на впровадження  заходів та розрахунок…………………………………………………………………………

3.3. Ефективність нововведень………………………………………

Висновки………………………………………………………………….

Список використаної літератури………………………………

Додатки……………………………………………….…………………...

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження. Період входження економіки України в новий етап свого розвитку характеризується розширенням спектра ринкових перетворень, пошуком нових ефективних шляхів досягнення конкурентоспроможності національної економіки, підвищенням ролі держави в глобальних процесах сучасності. За цих умов важливого значення набуває проблема підвищення ефективності праці на підприємствах, особливо в тих галузях (у т.ч. і у меблевій промисловості), які мають трудомісткий характер виробництва.

Здійснення діяльності підприємством, виробництво продукції, яка була б конкурентоспроможною на ринку, залежить не тільки від технічного оснащення підприємства, наявності сучасних технологій, чітко поставленої системи контролю якості продукції, маркетингових досліджень ринкового середовища та послідовного впровадження концепції просування товарів на ринок, а й від кваліфікації співробітників підприємства, ефективної організації праці.

Організація праці на виробництві набуває дедалі більшого значення як чинник підвищення конкурентоспроможності підприємства, досягнення успіху в реалізації його стратегії розвитку.

У науковій літературі вже  накопичено досвід дослідження проблем  економічного характеру, у т.ч. ефективного використання персоналу, які розглядаються у наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених: Н.В. Акімової, В.В. Адамчука, Д.П. Богині, І.К. Бондар, П.Ю. Буряка, Л.Я. Добичиної, О.В. Дячун, Т.П. Завгородньої, Г.Т. Завіновської, Н.О. Князевої, Л.В. Кузнецової, Т.А. Кузовкової, Е.М. Лібанової, М.Б. Махсми, В.М. Орлова, О.І. Очакової, С.М. Скляренка, О.С. Срапіонова, Є.М. Стрельчука. Але виконані дослідження ще не дають відповіді на цілу низку теоретичних і практичних питань, які назріли.

Кардинальні зміни в економіці України в останні роки вимагають всебічного аналізу господарського механізму управління, зокрема трудовими ресурсами. Це пов’язано також із зростанням їх ролі в умовах становлення ринкових відносин. Сьогодні потрібні нові методи і форми регулювання трудового потенціалу, адекватні сучасному етапу економічного розвитку і використання робочої сили, складними процесам формування дійового механізму стимулювання підвищення продуктивності праці та економії робочої сили на основі прогнозної інформації.

Цим обумовлено актуальність обраної теми дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою курсового дослідження ефективності організації праці робітників меблевого комбінату.

Для досягнення мети роботи автор поставив перед собою наступні завдання:

- проаналізувати зміст напрямків організації праці;

- дослідити методологію аналізу процесу організації праці;

- розглянути показники та критерії ефективності організації праці;

- здійснити аналіз трудового процесу та організаційної структури підприємства;

- здійснити аналіз витрат робочого часу;

- проаналізувати умови праці на робочих місцях;

- розробити проект підвищення якості організації праці;

- спланувати  затрати на впровадження заходів та розрахунок;

- проаналізувати ефективність нововведень.

Об’єкт дослідження - управління трудовими ресурсами підприємства, шляхи удосконалення та використання.

Предметом дослідження виступає підвищення ефективності організації праці на меблевому підприємстві.

Методи дослідження. У курсовій роботі використані методи та прийоми наукового дослідження, а також сучасні теорії ринкової економіки. Зокрема, використовувались методи аналізу і синтезу, порівняння, економічного аналізу. Для виокремлення результатів дослідження використовувався метод узагальнення.

Інформаційною базою роботи були дані завдання для курсової роботи, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці методів підвищення ефективності організації праці працівників меблевого комбінату.

Структура роботи – вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури, додати.

 

 

1. Теоретико-методологічні  засади організації праці

1.1. Зміст напрямків організації праці

 

Організація праці — це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

В умовах ринкової економіки  на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації  праці.

Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.

Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують.

Вперше наукова теорія праці знайшла відображення в  тейлоризмі (понад 100 років тому), і  подальший її розвиток полягав у  переході до концепцій “збагачення праці”, “автономних груп”, “гуманізації праці”, які потім продовжили свій розвиток у складі більш широких економіко-соціологічних і політико-ідеологічних теорій “демократії в промисловості”, “соціальної інтеграції” та ін.

Розрізняють поняття "суспільна організація праці" та "організація праці". Суспільна організація праці має такі основні елементи: відтворення робочої сили, форми та методи залучення людей до праці, розподіл суспільного продукту та кооперація праці в масштабах держави (регіону, області).

Основними напрямами  організації праці на рівні підприємства є: удосконалення розподілу і  кооперації праці в колективі; удосконалення  організації та обслуговування робочих  місць; вивчення і впровадження передових  прийомів і методів праці; удосконалення підбору, професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; удосконалення нормування і стимулювання праці; поліпшення умов праці та ділової робочої атмосфери у колективі; раціоналізація режиму праці та відпочинку; виховання сумлінного ставлення до праці. Таким чином, організація праці на рівні підприємства — це є приведення трудової діяльності людей до системи, що забезпечує досягнення максимально можливого корисного ефекту з урахуванням конкретних умов цієї діяльності та рівня відповідальності.

Суть кожного з вказаних напрямів можна коротко сформулювати так:

• удосконалення розподілу  і кооперації праці: поліпшення технологічного, функціонального і кваліфікаційного розподілу праці; впровадження багатоверстатного (багатоагрегатного) обслуговування, суміщення професій та функцій; впровадження прогресивних форм і видів бригадної організації праці, тобто удосконалення кооперації праці;

• удосконалення організації  та обслуговування робочих місць: правильне  планування робочих місць відповідно до логічного процесу; організаційно-технічна оснащеність робочих місць та розширення типізації у їх плануванні; впровадження планово-попереджувальних систем обслуговування робочих місць, забезпечення ефективного використання робочого часу основних і допоміжних робітників;

• вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці: раціоналізація трудових прийомів, дій та рухів; впровадження прогресивних методів організації праці в межах зміни; навчання працівників ефективним прийомам і методам роботи з метою економії робочого часу і зростання продуктивності праці;

• удосконалення підбору, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів: розробка планів підготовки і  перепідготовки кадрів відповідно до потреб виробництва; організація менеджерами  персоналу системи професійної орієнтації та професійного підбору кадрів; впровадження дійових форм і методів підвищення кваліфікації кадрів; створення умов для забезпечення стабільності кадрів на підприємстві; дотримання типових програм та термінів навчання щодо професій і рівнів кваліфікації;

• удосконалення нормування праці: розробка і впровадження технічно обґрунтованих норм часу; їх перегляд за виробничою необхідністю; удосконалення  організації нормувальної роботи та поліпшення стану нормування праці  робітників;

• поліпшення умов праці: нормалізація санітарно-гігієнічних  умов праці; дотримання вимог охорони  праці та упорядкування побутової  сфери виробництва; передбачення в  колективних договорах процесу  механізації важких і шкідливих  робіт; усунення емоційно негативних чинників праці;

• раціоналізація режиму праці та відпочинку (внутрішньозмін-ного, тижневого, місячного і річного): впровадження раціональної змінності  по підприємству та його підрозділах, окремих категоріях працюючих; розробка плану пропозицій щодо ефективного використання позаробочого часу;

• виховання сумлінного ставлення до праці: формування культури виробництва; заохочення працівників  до раціоналізації та винахідництва; підвищення відповідальності за результати праці  та виконання режиму робочого часу.

Окрім суспільної організації  праці та організації праці на рівні підприємства часто зустрічається  поняття "наукова організація  праці" (НОП) — тобто така організація  праці, що базується на досягненнях  науки і передовому виробничому  досвіді. НОП передбачає раціональне розташування працівників; впровадження колективних форм організації праці; атестацію робочих місць та їх обслуговування; поліпшення підготовки та підвищення кваліфікації кадрів; вивчення, впровадження та поширення передових прийомів та методів праці; вдосконалення матеріального та морального стимулювання праці. НОП застосовується як засіб підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва з метою підвищення рівня життя народу. Але крім економічних завдань НОП вирішує і соціальні завдання: скорочення питомої ваги ручної, важкої та шкідливої для здоров'я людини праці; підвищення привабливості та творчого характеру праці. Для оцінки рівня організації праці на підприємстві застосовується індексний метод, суть якого полягає в розрахунку системи оціночних коефіцієнтів щодо всіх напрямів організації праці. Абсолютні значення узагальнюючого показника порівнюються з нормативним (плановим). Максимальне значення коефіцієнта, що наближується до одиниці, вказує на відносно високий рівень організації праці на підприємстві, а мінімальне — на несприятливі чинники, що негативно впливають на рівень організації праці.

Нормативне (планове) значення будь-якого коефіцієнта (як складового, так і кінцевого (узагальненого), якщо воно не обумовлене державними або галузевими нормативними актами, визначається як найкраще при співвідношенні з досягнутим на споріднених підприємствах галузі, коли є такі дані, або як середньоарифметичне подібних показників на даному підприємстві за кілька років [29].

Відзначимо, що наукова організація праці має чітко визначене коло задач. Однак її не можна розглядати ізольоване від організації виробництва в цілому. Між НОП (науковою організацією праці) і удосконалюванням інших елементів організації виробництва існує взаємодія. Особливо це виявляється при організації робочих місць. Організація праці зв'язана з такими елементами виробництва, як техніка і технологія. При впровадженні НОП виникає необхідність у відповідних технічних рішеннях, зміні технологічного процесу, устаткування й ін. На організацію праці впливають тип і характер виробництва. Найважливішими складовими наукової організації праці є поділ і кооперація праці. Поділ праці - значення діяльності людей у процесі спільної праці. Поділ праці на підприємстві означає відокремлення окремих часткових трудових процесів з метою скорочення виробничого циклу за рахунок одночасного виконання їхніх робіт і підвищення продуктивності праці. Останнє досягається за рахунок придбання виробничих асів робітниками завдяки спеціалізації робіт. Слід зазначити, що організатори виробництва на підприємствах країн з розвитий ринковою економікою приділяють велику увагу скороченню часу виробничого циклу. Це обумовлено тим, що скорочення тривалості виробничого циклу є центральною задачею організації і керування виробництвом, одним з показників ефективності управлінської праці.