Фіскальна політика та її ефективність в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

 

 

 

К У Р С О  В А    Р О Б О Т  А

з основ  економічної теорії, мікроекономіки

та  макроекономіки

 

на тему №135: «Фіскальна політика та її ефективність в Україні»

 

 

 

Науковий керівник – Медведєв Анатолій Іванович, кандидат                        економічних наук, доцент

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

1. Соціально-економічна сутність фіскальної політики………………..…5
2. Нормативно-правова база функціонування фіскальної політики……………...................................................................................11
3. Аналіз державного бюджету як макроекономічної складової економічного розвитку держави…………………………………………20
4. Характеристика фіскальної політики держави на сучасному етапі економічного розвитку…………………………………………………...36

Висновки…………………………………………………………………………46

Список використаних джерел..……………………..…......................................48

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

^Вступ

 

Фіскальна політика відіграє важливу  роль у внутрішніх та зовнішніх процесах економічного розвитку будь-якої країни. В багатьох країнах держава є  відповідальною за досить значну частку економічної діяльності і може непрямо  впливати на розподіл ресурсів в приватному секторі. Така ситуація особливо характерна для країн з перехідною економікою, в яких держава продовжує відігравати  значну роль в економічній політиці та зберігає значні видатки бюджету  на економічну.

Фіскальна політика – це використання державних податків і урядових витрат для досягнення макроекономічної рівноваги

^{На даному етапі  становлення нашої  країни необхідна  підтримка вітчизняного виробника, інвесторів, які прагнуть допомогти  Україні, фізичних осіб, які є жителями цієї країни. Як ми знаємо з економічної  теорії для функціонування держави необхідно  дотримуватися кілька умов. Це виробництво, торгівля, мирне  співіснування і  звичайно ж зняття податків з своїх  громадян і підприємців. Та треба пам’ятати, що великі податки  приводять до занепаду економіки, погіршення матеріального і  морального становища  її мешканців. Тому обрана тема курсової роботи є досить актуальною та перспективною.}

Метою курсової роботи є визначення економічної сутності фіскальної політики, аналізу її еволюції та сучасного стану, а також шляхів її удосконалення.

Об'єктом  дослідження в курсовій роботі виступає державний бюджет, а конкретніше – бюджетно-податкова система України. Об'єкт дослідження є складним, оскільки дана система України тісно пов'язана з іншими – фінансовою, економічною, грошовою, політичною, тощо, та поєднує в собі складові елементи всіх зазначених систем, але функціонує відповідно до принципів та завдань, що зумовлені діяльністю бюджетного механізму України.

Предметом дослідження в курсовій роботі є фіскальна політика, як невід'ємний стратегічний елемент функціонування державного бюджету країни, а також всієї її економічної системи на макрорівні.

При написанні курсової роботи було використано ряд видань спеціальної та періодичної літератури. Також при написанні курсової роботи широко використовувалась нормативно-правова база України, зокрема Закони України про державний бюджет на відповідні роки. Важливим джерелом аналітичної інформації стали статистичні матеріали Держкомстату України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства   України.

При написанні курсової роботи було використано ряд методів дослідження:

1. Бібліографічний метод (дослідження літературних джерел та статистичних матеріалів, пошук необхідної інформації);
2. Аналітичний метод (аналіз окремих складових об'єкта та предмета дослідження);
3. Статистичний метод (розрахунок відповідних відхилень, темпів приросту, коефіцієнтів, тощо, які є необхідною базою для здійснення узагальнюючих висновків);
4. Метод порівняння (співставлення подібних параметрів або показників об'єкта дослідження за якимись критеріями – часовими, якісними, кількісними, тощо);
5. Метод узагальнення (формування відповідних узагальнюючих висновків, що базуються на використанні ряду інших методів дослідження).

 

 

 

 

 

1. Соціально-економічна сутність фіскальної політики

 

Тепер слід повторно з'ясувати суть фіскальної політики. Фіскальна політика — це заходи уряду, спрямовані на зниження безробіття чи інфляції та досягнення природного обсягу виробництва через зміну державних видатків, рівня оподаткування або через одночасне поєднання обох заходів.

За допомогою фіскальної політики уряд може змінювати структуру національної економіки, зменшувати циклічні коливання, досягати повної зайнятості, сприяти економічному зростанню, впорядковувати державні фінанси, боротися з інфляційними спалахами тощо. Особливого значення набуває фіскальна політика в перехідній економіці. Це пов'язано передовсім із тим, що уряд уже не може використовувати такі традиційні інструменти командної економіки, як директивне планування та централізоване ціноутворення.

В залежності від методів проведення  фіскальна  політика може бути дискреційною чи недискреційною.

Дискреційна фіскальна політика проявляється тоді коли держава регулює податки і державні витрати з метою зміни реального обсягу національного виробництва й зайнятості, контролю над інфляцією і прискоренням економічного зростання.

Дискреційна фіскальна політика включає  свідоме використання державного оподаткування  і власних  витрат  для  досягнення макроекономічної рівноваги.

Дискреційна політика (від латинського discretio) - політика, що проводиться державою на власний розсуд, тобто свідоме, суб'єктивне маніпулювання  податками  і  державними  витратами для  зміни реального обсягу національного  виробництва.

Дискреційна стимулююча політика.

Фіскальна  політика  використовується  для стабілізації економіки. Її фундаментальне завдання полягає  у ліквідації безробіття або  інфляції.  В  період  економічного спаду  застосовується  стимулююча  фіскальна  політика.  Вона включає:

1) збільшення державних  витрат  або  зменшення  податків;

2) сполучення впливу  зростання   державних  витрат  і зменшення  податків.

Тобто, якщо  існував  збалансований  державний бюджет, в період спаду  чи депресії фіскальна  політика зумовлює бюджетний дефіцит.[13, ст 150]

Дискреційна стримуюча  політика.

Якщо в економіці спостерігається  викликана надлишковим попитом  інфляція, застосовуються стримуюча  фіскальна політика, яка  включає: 

1)  зменшення  державних   витрат  чи збільшення податків;

2) сполучення  впливу  зменшення   витрат держави  і  зростання   податків. 

Така  фіскальна    політика орієнтується на збалансований бюджет і навіть на бюджет з позитивним сальдо, якщо перед економікою стоїть  проблема  контролю над інфляцією. Слід підкреслити, що державні витрати є дійовим  засобом фіскальної політики тоді, коли є значний державний  сектор  в економіці. Проте стимулююча фіскальна політика може опиратись і на відносно невеликий державний сектор.

Недискреційна фіскальна політика означає використання вмонтованих стабілізаторів (податків, допомоги за безробіттям і малозабезпеченістю тощо). Автоматизм їх дії полягає в тому, що у випадку збільшення чистого національного продукту зростають податкові платежі у бюджет і, навпаки, при зниженні чистого національного продукту податкові надходження до бюджету зменшуються, отже, відповідно зменшуються й розміри допомоги за безробіттям, малозабезпеченістю тощо.

Недискреційна  політика  передбачає  автоматичну,  об'єктивну зміну  параметрів національного виробництва  під дією державних  заходів. Витрати  держави втілюються у закупівлях ресурсів, товарів та послуг. В умовах  дискреційної  фіскальної  політики  дані витрати збільшують сукупні  витрати у суспільстві і ведуть  до наступного зростання національного  продукту.

Недискреційна фіскальна політика пов'язана із так званими вмонтованими  стабілізаторами.  Під  цим  терміном  ховається засіб для досягнення економічної стабільності,  яка  досягається автоматично при  допомозі фіскальної  політики,  тобто  є вмонтованою в економічну систему. Зокрема, таким  вмонтованим  стабілізатором  є  податкова  ставка, яка змінюється пропорційно  обсягу ЧНП. При  зростанні приросту  ЧНП  (національного  доходу)  застосовується  прогресивний податок на доход і  прибуток,  а  також  зменшуються  трансфертні платежі (виплати держави  населенню, що не  пов'язані з трудовою діяльністю, капіталом чи  власністю). Навпаки, в  умовах  спаду  застосовується    регресивний    податок  і  збільшуються виплати по безробіттю, бідності,  державні  субсидії. Так  діють вмонтовані (автоматичні) стабілізатори.[18, ст24]

Отже, вмонтований стабілізатор - це будь-який захід,  що має тенденцію  збільшувати  дефіцит  державного  бюджету  (або скорочувати його позитивне сальдо) в період економічного спаду і збільшувати його позитивне  сальдо (або  зменшувати  його дефіцит) в період інфляційного зростання  цін без необхідності застосування додаткових політичних (суб'єктивних) заходів.

Автоматичні стабілізатори – це такі механізми в економіці, дія  яких зменшує реакцію ВНП на зміни  сукупного попиту.

Автоматична зміна податкових надходжень.

Система податків прогресивно залежить  від особистих доходів та доходів  підприємств. Якщо обсяг виробництва  падає то податкові надходження  автоматично зменшуються так, що падіння особистих доходів і  видатків послаблюється. У такому випадку  випуск продукції зменшується не так відчутно.

В інфляційні періоди зменшення  податкових надходжень зменшує особисті доходи, стримує споживчі витрати, скорочує сукупний попит і уповільнює зростання  цін та заробітної плати.[16, ст11]

Засоби фіскальної політики.

Традиційно засоби фіскальної політики  поділяються  на економічні і адміністративні. Критерієм такого поділу є  безпосередність  впливу засобу на  мету.  При  застосуванні  економічних засобів у суб'єктів  економіки залишається певна  свобода вибору, при адміністративних вона виявляється обмеженою.

За всіх відмінностей економічних  та адміністративних  засобів між  ними є дещо спільне:  жоден  економічний  засіб  не  може здійснитися без  адміністративних зусиль - певних законодавчих актів та дій органів виконавчої влади.

Економічні засоби.

Бюджетно-податкова політика здійснюється через податкові ставки та пільги, розподіл податкових надходжень  за  рівнями бюджетної системи(місцевим, середнім та  центральним),  певну  структуру витрат, балансування бюджетів тощо.

Заходами грошової політики є норми  банківських  резервів та міжбанківських кредитів, норми процента за облігаціями  та терміни їх випуску, регулювання  грошової  бази.  Завдяки  цим  заходам досягається збільшення(або  зменшення)  сукупного  попиту, стимулювання (або стримування) виробництва через  вплив на кредит та інвестиції тощо.

У межах соціальної політики як засоби  використовуються: диференційоване  оподаткування доходів, обов'язкове страхування по безробіттю та втраті працездатності,  різні  види  соціальної  допомоги.

В результаті  цих  заходів  забезпечується необхідний  мінімум  споживання,  перерозподіляються  доходи, обмежується  безробіття,  гарантується  здійснення  соціальних програм (підтримки  сім'ї,  забезпечення  житлом,  підвищення рівня освіченості та культури тощо).

Засобами зовнішньоекономічної політики є  податки,  проценти за інвестиціями,  пільги  виробникам,  що  працюють  на експорт, зміни у валютному  курсі. Наслідком використання  цих  засобів може стати стимулювання або обмеження експортних можливостей  держави.

Адміністративні засоби.

До типових адміністративних засобів  належать: планування обсягів виробництва  та  цін  для  підприємств,   через  які здійснюється природна державна монополія, антимонопольне  регулювання та протидія затуханню  конкуренції,  розробка  державних  норм та стандартів (мінімальної зарплати,  якості  виробів, шкідливих викидів  у довкілля), ліцензування  експорту,

консервування частини національних ресурсів, обмеження виробництва  щодо деяких його видів чи на певних територіях.[22, ст 254]

Функції та цілі фіскальної політики.