Фіскальна політика та її ефективність в Україні

7) освіту:

•   спеціалізовані школи (у тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі власності;

•    загальноосвітні  школи соціальної реабілітації;

8)  охорону здоров'я;;

9)  соціальний захист та соціальне  забезпечення;

10)  культуру і мистецтво;

11) державні програми підтримки  телебачення, радіомовлення, преси,  книговидання, інформаційних агентств;

12)  фізичну культуру і спорт;

13) державні програми підтримки  регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14)  програми реставрації пам'яток  архітектури державного значення;

15)  державні програми розвитку  транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікації та інформатики;

16)  державні інвестиційні проекти;

17) державні програми щодо ліквідації  наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного  середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18)  створення та поповнення  державних запасів і резервів;

19)  обслуговування державного  боргу;

20)  проведення виборів та  референдумів;

21) інші програми, які мають виключно  державне значення.[26,ст180]

Далі на Рис.4.4, Рис 4.5.(станом на січень 2010р.) буде показано динаміку видатків Державного бюджету України за показниками: поточні та капітальні видатки. (див. Додаток А, Б, В, Г)

Рисунок 4.4.

Рисунок 4.5.

 

4.3.  Дефіцит  Державного бюджету України за 2006 рік.

Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину. Для покриття витрат понад наявну масу фінансових ресурсів застосовують грошову емісію, внутрішні й зовнішні позики.

У ст. 15 Бюджетного кодексу визначені  джерела фінансування дефіциту бюджету. Такими джерелами є:

•    державні внутрішні та зовнішні запозичення;

•    внутрішні запозичення  органів влади Автономної Республіки Крим;

•  внутрішні та зовнішні запозичення  органів місцевого самоврядування з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.

Основні заходи, які застосовуються щодо зменшення бюджетного дефіциту, такі:

1.   Налагодження системних  зв'язків між платниками податків  та державою, проведення роз'яснювальної  роботи, застосування штрафних санкцій  до злісних порушників.

2.  Поступове зниження податкового  тиску, що сприяє частковому виведенню економіки із тіньового сектору.

3.  Зниження витрат держави,  насамперед на управління.

4. Поступове зменшення, аж до  відміни, дотацій і пільг збитковим підприємствам.

5.  Розширення приватизаційних  процесів.

6.   Реформування міжбюджетних  відносин.

7.  Контроль рівня інфляції.

Аналіз стану бюджетного дефіциту України представлений на Рис. 4.6(див. Додаток А, Б, В)

Рисунок 4.6.

4. Стан державного  боргу України за 2006 рік.

Залучення фінансових ресурсів державою на кредитній основі для покриття власних потреб є прийнятною та об'єктивно зумовленою практикою здійснення економічної діяльності. Економічна суть цього процесу полягає в тому, що певного часу є певна кількість вільних капіталів як всередині країни, так і за її межами. Ці капітали здійснюють рух із метою пошуку сфер свого застосування. Участь держави у міжнародному і внутрішньому русі капіталів є фактом її входження до світогосподарського простору.

Активна політика держави як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку  капіталів закономірно призводить до утворення державного боргу, який поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній державний  борг – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.          

Зовнішній державний  борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями. Зовнішні запозичення завжди пов'язані з досягненням задоволення інтересів держави через відповідну стратегію і тактику її уряду.

Обслуговування державного боргу – серйозна політика, оскільки саме від неї залежить ступінь  заборгованості та економічної безпеки  держави.

Стан державного боргу України  буде показано в діаграмі на Рис. 4.7.

Рисунок 4.7.

Отже, можна зробити висновок, що саме від стану розвитку фіскальної політики України залежить подальше існування як і економіки держави, так і українців вцілому.

Система оподаткування повинна  передбачати обмеження податків і ставок, що зменшить чисельність  працівників податкової інспекції  та витрати на їх зарплату. Податки  повинні постійно сплачуватися та контролюватись комерційними банками при оформленні депозитних платежів.

Перспективним питанням є створення  ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ.

Широка і справедлива база оподаткування, повне скасування в ній пільг  дають можливість збільшити податки  при відносно низьких ставках. Пільги збільшують ставки податків, виникають негативні наслідки, зростають витрати на розподіл податків. Затримка податків на капітал вимагає великих штрафів, а на дохід і зарплату – ні.   

Нейтральність податків. Податки фінансують державну діяльність при мінімальних витратах і порушеннях виробництва. Нейтральність податків є бажаною, щоб не виникали диспропорції в стимулах, не було перешкод у виробництві конкретних товарів, їх споживанні та торгівлі ними.[23,ст 395]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Фіскальна політика - це сукупність заходів  держави у сфері оподаткування  та державних витрат, направлених  на забезпечення повної зайнятості, рівноважного платіжного балансу та економічного зростання за умов виробництва не інфляційного ВВП.

Фіскальна політика побудована на використанні державних податків і урядових витрат з метою досягнення макроекономічної рівноваги. Проведення фіскальної та бюджетної  політики в Україні у перехідний до ринкових відносин період ускладнюється  потребами одночасного збільшення обсягів виробництва і зниження темпів інфляції.

Засоби економічної політики  впливають  на  цілі  опосередковано. Способом виразу  цього опосередкування  є економічні мультиплікатори.

 Стосовно цілей економічної  політики відмічено  дві   головні    закономірності:

   а) кількість одночасно  сформульованих цілей є об'єктивно  обмеженою;

   б) цілі мають узгоджуватися,  координувати для запобігання  виникненню між ними суперечностей.

   Цілі економічної політики  часто  відображають інтереси  різних соціальних груп суспільства,  і тому координація цілей зводиться  до узгодження цих інтересів.

Один із варіантів  узгодження  цілей  та  інтересів  відображений у критерії Паретро,  зміст  якого  зводиться  до того, що в результаті прийняття рішень має покращуватися  добробут хоча б одного суб'єкта відносин за умови, що не погіршується добробут жодного іншого.

Існують два погляди на ефективність економічної політики: стратегія  активізму та дотримання усереднених  правил реалізації економічної політики.

 Фіскальна політика опосередковує   рух  доходів  та  витрат, впливаючи на нього вилученням  податків та державними витратами.

 Важливими елементами державних  витрат є закупівля товарів  і  послуг та соціальні трансферти. Кожен з них  по-різному   вплиє на макроекономічний кругообіг.

Так само по-різному впливають на макроекономічну  рівновагу прямі (на доходи) та непрямі (на споживання) податки. Податки на  доходи  змінюють  попит  на  ресурси. Податки  на   споживання   збільшують загальний  рівень цін і скорочують випуск.

Пряме і непряме оподаткування  дає суспільству вигоди у  вигляді  певної суми податкових надходжень до бюджету,що використовуються в інтересах  суспільства. Втратами від  прямого  оподаткування є зменшення пропозиції  виробничих  ресурсів,  від непрямого - зростання цін для покупців  і  зменшення  виручки   від  реалізації для продавців.

Теоритичним  обгрунтуванням  вигод  поміркованого   оподаткування  і втрат надмірного є крива  Лаффера.

З викладеної інформації можна зробити висновок, що якщо за цих умов намагатися  збалансувати бюджет фіскальними заходами, то потрібно підвищити податки або скоротити державні витрати. Звичайно, ці заходи зможуть збалансувати  річний  бюджет, але  за  характером свого впливу на економіку вони є стримуючими, тобто викличуть  ще  більше падіння  виробництва.

Тому з одного боку, дана політика є ефективним інструментом в стабілізації  економіки,  усунення  безробіття  та  стримання  інфляції, а з іншого – вона  може  викликати  бюджетний  дефіцит  і  породжувати  державну заборгованість  та  інфляцію. Тому  можна вважати,  що  розглянута  сфера економіки держави повинна бути  строго  регульована і здійснювати своє функціонування в розрахунку пропорційного  співвідношення  до  загального суспільного середньосоціального рівня життя населення.

 

 

 

Список використаної літератури :

 

1. Базилевич Д.В,  Баластрик Л.О, Макроекономіка: Підручник / К.: Знання , 2004. – 851.
2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчальний посібник- К.: Атіка, 2002. - 368 с.
3. Базилевич В.Д. Економічна теорія. К.; 2004 - 438 с.
4. Бескид Й.М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації. – Тернопіль. – 2000. – с.25.
5. Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. Підручник К.: Основи. .с. 321.
6. Бурда М., Ч. Виплош “Макроекономіка – європейський контекст”, К.: Основи, 2004.
7. Василик О.Д, Павлюк К.В, Державні фінанси України: Підручник – К.: НІОС. - 2004. 608с.
8. Вініченко І.І., Дацій Н.В., Корецька С.О. “Мікроекономіка”
9. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С. Μ. Чистов, А. Є. Никифоров та ін. — К.: Вид-во КНЕУ, 2000.
10. Дзюбик С. Фіскальна політика. — К.: УАДУ, 1998.Івалів Б.С., Савлу М.І. Гроші та кредит: Підручник. Тернопіль: Карт-бланш, 2004 р.
11. Єпіфанова А. О., Сало І. В., Дьяконова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник — К.: Наук, думка. 2003.
12. Закон «Про Державний бюджет України»
13. Івалів Б.С., Савлу М.І. Гроші та кредит: Підручник. Тернопіль: Карт-бланш, 2004
14. Козюк В.В. Фіскальна політика в Європейському валютному союзі: проблеми автоматичної стабілізації та конвергенції//Фінанси України.-2006.-№6.-с57.
15. Копич Р. Еволюція фіскальної політики у трансформаційних економіках//Журнал європейської економіки.-2004.-№4.-452с.
16. Лагутін В.Д. „Монетарна і фіскальна політика в стратегії економічного зростання” // Фінанси України, 2006, №8 ст. 11-18.
17. Марцин В.С. Роль заощаджень у трансформації економіки.// Фінанси      України. 2005, - №4. – С.85-93.
18. Мельник П. Удосконалення податкової політики та управління державним боргом.// Економіст. 2006,  №4. – с. 24-27.
19. Мельникова В.І., Климова Н.І..  Макроекономіка. К.:ВД „Професіонал” 2005.
20. Мітюков І.О. Державний борг України і бюджетна політика в 2005 році.// Фінанси України.  2003.,  №3.
21. Огонь С. Фінансова політика і доходи бюджету України /’Фінанси України’.- 1996. - № 8.
22. Панчишин С. „Макроекономіка”: навч. посібник. – К.: Либідь, 2003
23. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2003 – 523 с.
24. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика: Підручник. — К.: Таксон, 1996. — Розд. 3.
25. Романенко „Фінанси”, 2003
26. Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”. 2004 с. 181-194.
27. Ткаченко О. Сучасний стан банківської системи та необхідність інтеграції до ЄС.// Актуальні проблеми економіки. – 2006. - №6 – С.15
28. Фельдгольц М. Інфляція і фіскальна політика в Україні//
29. Шаблиста Л. М. „Податки як засіб структурної перебудови економіки”. – К. : Ін – т економіки НАН України, 2004.
30. Шаповалов М., Єрліна Т. Становлення монетарної та фіскальної політики України//Вісник НБУ.-2004.-№10.-8с.
31. Шевчук В. Фіскальна політика : необхідність збалансованого бюджету /’Фінанси України’.- 1997. - № 5.
32. www.minfin.gov.ua
33. www.ac-rada.gov.ua
34. www.bank.gov.ua
35. www.ukrstat.gov.ua