Фіскальна політика та її ефективність в Україні

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Апреля 2013 в 02:08, курсовая работа

Описание

Метою курсової роботи є визначення економічної сутності фіскальної політики, аналізу її еволюції та сучасного стану, а також шляхів її удосконалення.

Содержание

Вступ
1. Соціально-економічна сутність фіскальної політики………………..…5
1. Нормативно-правова база функціонування фіскальної політики……………...................................................................................11
2. Аналіз державного бюджету як макроекономічної складової економічного розвитку держави…………………………………………20
3. Характеристика фіскальної політики держави на сучасному етапі економічного розвитку…………………………………………………...36
Висновки…………………………………………………………………………46
Список використаних джерел..……………………..…......................................48
Додатки

Работа состоит из  1 файл

Курсова1.docx

— 108.03 Кб (Скачать документ)

Бюджетна система України складається:

—  з Державного бюджету України;

—  місцевих бюджетів

Місцевими бюджетами визначаються бюджет АР Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, до яких відносять бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи, становить зведений бюджет. Розглянемо детальніше зміст і структуру державного бюджету.

Державний бюджет як економічна категорія відображає реальні економічні відносини між державою та іншими економічними суб'єктами з приводу акумуляції та використання централізованого фонду грошових ресурсів країни, призначених для виконання функцій держави шляхом розподілу та перерозподілу ВВП.

Державний бюджет як основний фінансовий план держави — це грошовий вираз кошторису доходів та витрат держави за певний період часу (як правило за рік).

Розрізняють фактичний, структурний  і циклічний бюджети.

Фактичний бюджет відображає надходження, витрати і дефіцити за певний період.

Структурний бюджет вказує, якими мають бути витрати, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва (визначається дією дискреційних програм, запроваджених законодавчо).

Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет та визначає зміни доходів, витрат і дефіциту, які виникають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва.

Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами. Отже будь-який бюджет має дві основні складові: доходи і витрати. Розглянемо кожну з них окремо.

Доходи державного бюджету ще називають фіскальними доходами. Поняття "фіскальні доходи" вживають у широкому та вузькому значеннях. В широкому значенні фіскальні доходи — це доходи державної казни, державного бюджету. У вузькому значенні фіскальні доходи — доходи від державних фіскальних монополій (таких як горілчана, винна, тютюнова тощо).

У цій темі ми будемо використовувати  це поняття в широкому розумінні.

Фіскальні доходи — це грошові відносини, які складаються між державою, юридичними і фізичними особами в процесі вилучення і акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання для здійснення державою своїх функцій.[5,ст 225]

До основних джерел фіскальних доходів належать:

—  податки;

— доходи держави від власної  виробничої та інших форм діяльності;

— платежі за ресурси, які згідно з чинним законодавством належать державі;

—  соціальні та бізнесові трансферти тощо.

Основним джерелом доходів держави в цивілізованому суспільстві є податки.

Податки — це фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій у порядку та на умовах, визначених законодавством.

 

Функції податків:

—  розподільча, тобто перерозподіл вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами;

  1. фіскальна, зміст якої полягає у централізації частини ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби;

— регулююча, тобто вплив податків на різні сфери життєдіяльності їхніх платників.

Основні принципи побудови оптимальної податкової системи:

—  загальність, тобто охоплення податками всіх економічних суб'єктів, які  отримують доходи;

—  адміністративна простота та відносна дешевизна справляння податків;

— відносна стабільність у коротко- і середньостроковому періоді та гнучкість у довгостроковому періоді;

— оптимальне поєднання економічної  ефективності та соціальної справедливості;

— обов'язковість, тобто примусовість сплати податку, самостійність суб'єкта в його обчисленні та сплаті;

—  уникнення подвійного (багаторазового) оподаткування;

  1. адекватність, тобто відповідність податкової системи особливостям економічної та політичної організації, рівню податкової культури та правосвідомості громадян.[17, ст 85]

 

Необхідно розрізняти джерело й об'єкт оподаткування.  

Джерелом оподаткування є дохід  платника податку, що підлягає оподаткуванню.

Об'єкт оподаткування —це кількісно визначений економічний феномен, який служить базою для нарахування податків.

Іншими словами, об'єкт оподаткування  — грошова сума, з якої вилучається  податок.

Об'єктами оподаткування  є:

—   дохід (підприємства або населення);

—   майно (нерухоме і рухоме).

Джерело оподаткування і об'єкт  оподаткування взаємопов'язані, бо власне дохід є джерелом сплати податку. Якщо оподатковують власне дохід  або майно, що забезпечує отримання доходу, джерело й об'єкт оподаткування взаємопов'язані. Якщо ж сплачується податок на майно чи землю, які перебувають в особистому користуванні й не приносять доходу, то зазначений взаємозв'язок втрачається.

За формою вилучення  податки поділяють на прямі та непрямі (опосередковані) (Рис. 3.1).

Прямі податки вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів. Непрямі податки вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача продукції. Прямі податки, які вилучаються шляхом зростання цін, теж можуть перекладатися на споживача. Чим більше розвинута країна, тим більша частка надходжень припадає на прямі податки. Чим бідніша країна, тим більше вона покладається на непрямі податки, особливо на податки від зовнішньої торгівлі.[1,ст 485]

 

Методи оподаткування

Розрізняють методи пропорційного, прогресивного  та регресивного оподаткування.

Прогресивне оподаткування означає, що середня ставка податку підвищується зі зростанням доходу.

Регресивне оподаткування спостерігається, коли середня ставка податку знижується в міру зростання доходу.

Пропорційне оподаткування означає, що середня ставка податку залишається незмінною, незалежно від розмірів доходу.

 

.

Рис. 3.1 Класифікація податків за формою вилучення

Розглянемо вплив прямих та непрямих податків на макроекономічну ситуацію в процесі реалізації фіскальної політики. Прямі податки впливають на пропозицію праці (Ls). Пояснюється це тим, що прямими податками оподатковуються факторні доходи. На використання домогосподарствам спрямовується дохід за вилученням податків (Yd). Якщо частка, що вилучається через пряме оподаткування, значна, втрачається інтерес економічного суб'єкта більше заробляти. Це спонукає його зменшувати пропозицію праці, особливо при прогресивній шкалі оподаткування.

Непрямі податки впливають на загальний обсяг виробництва та рівень цін. Пояснюється це також поведінкою економічних суб'єктів. Введення непрямих податків підвищує ціну товарів та послуг, на що споживачі відреагують зниженням попиту, а виробники мають відреагувати зменшенням пропозиції товарів і послуг.

Вплив прямих податків на макроекономічну  ситуацію

Для прикладу розглянемо оподаткування  пропорційним податком заробітної плати. Вибір пропорційного оподаткування зумовлений єдиним мотивом — спрощенням моделі. Прогресивне оподаткування тільки посилить вплив, а механізм впливу залишиться тим самим.

Графічно модель впливу пропорційного  прямого оподаткування на стан рівноваги  на ринку праці зображено на Рис. 3.2

 

 

 

 

W

W

W

 

 

 

Рис. 3.2. Вплив податку на заробітну плату на обсяг виконання робіт в економіці

На графіку зображено:

а)  криву попиту на працю LD;

б)  криву пропозиції праці (Ls1) до оподаткування заробітної плати;

в)  рівновагу на ринку праці  до оподаткування заробітної плати (Е1), якій відповідає заробітна плата (W*) та кількість зайнятих (L1);

г)  криву пропозиції праці після  запровадження оподаткування заробітної плати (Ls2), яка змістилась вгору;

д)  рівновагу на ринку праці  після впровадження оподаткування, яка зміститься до точки Е2, якій відповідає заробітна плата (W1) та кількість зайнятих (L2)

є) відрізок Е2А — величина податку на заробітну плату;

є) W1 — заробітної плата до справляння податку (після його запровадження);

ж) W2 — заробітна плата після сплати податку;

з) W* — заробітна плата до впровадження оподаткування;

и) площа чотирикутника W1E2AW2 — величина податкових надходжень до бюджету за умови, що всі L2 осіб сплачують по Е2А одиниць податку на заробітну плату.

На Рис. 3.2 площа ΔE2E1A — величина загальних втрат суспільства у зв'язку із впровадженням оподаткування заробітної плати. Зміст цих втрат полягає в тому, що підприємці сплачують у Фонд оплати праці більше, ніж наймані працівники з нього отримують. Це змушує останніх зменшувати пропозицію праці та, як результат, зменшується обсяг виробництва. Загальні втрати від впровадження оподаткування заробітної плати розподіляються між найманими працівниками (площаΔ BE1A) та підприємцями (площа ΔE2EtA)

Наймані працівники несуть втрати, пов'язані з тим, що отримують дохід, нижчий від того, який би вони мали за умови відсутності оподаткування їхнього доходу. Роботодавці несуть втрати, пов'язані зі зростанням їх витрат, і, як наслідок, зменшенням прибутків.[6, ст 205]

Вплив непрямих податків на макроекономічну ситуацію

Для виявлення впливу непрямих податків на зміну рівноважного рівня виробництва  розглянемо графік моделі AD—AS (Рис. 3.3).

Пояснення до Рис. 3.3:

а) на осі абсцис зображено обсяг  випуску, а на осі ординат —  рівень цін;

б)  рівновага до введення ПДВ  відповідає точці E1, яка є точкою перетину кривих сукупного попиту (AD) і сукупної пропозиції (до введення ПДВ) (AS1);

в) точці E1 відповідає рівноважний рівень цін (P1) та рівноважний обсяг виробництва (Y1);

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.3. Зміна обсягу випуску і доходу з причин запровадження непрямих податків

г) після впровадження ПДВ рівень цін зріс до рівня P2 у зв'язку зі зростанням сукупної пропозиції до AS2 за незмінного рівня сукупного попиту AD, а рівновага змістилася з точки E1, в точку E2. Цій точці рівноваги відповідає обсяг випуску Y2, який менший за Y1;

д) відрізок E2N — величина ПДВ;

є) Р*2 — рівень цін, який був би необхідний для того, щоб обсяг виробництва і продажу залишався на незмінному рівні (Y2) при запровадженні ПДВ;

є) Y*2 — обсяг попиту за рівня цін Р*2;

ж) Р*1 — рівень цін, за яким виробники реалізують свою продукцію після запровадження ПДВ;

з) площа чотирикутника P2E2NP*1 — надходження ПДВ до бюджету;

и)    SΔE2E1N    - загальні втрати від запровадження ПДВ;

і)     SΔE2E1K   - втрати від запровадження ПДВ, які несуть покупці;

ї)     SΔE1KN    -  втрати від запровадження ПДВ, які несуть продавціі;

Податкова ставка — це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

 

Гранична податкова  ставка — це відношення приросту виплачуваних податків до приросту доходу:                                                     

 

 

де Тгр(У) — гранична ставка оподаткування;

ΔT — приріст податкових надходжень;

ΔY — приріст доходу.

Середня податкова  ставка — це відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатковується:

 

 

 

де Tcep(Y) — середня ставка оподаткування;

Т — величина податкових надходжень;

Y— дохід.

Для стимулюючого впливу на економіку  застосовують податкові пільги у формах нульової та пільгової ставок оподаткування.

Нульова ставка передбачає звільнення від оподаткування на певний період. Найчастіше нульова ставка застосовується для товарів, що експортуються. В окремих країнах вона застосовується і для товарів сільськогосподарського призначення, сучасної техніки (Польща) для медикаментів та продуктів дієтичного харчування (Угорщина).

Пільгова ставка — зменшена ставка оподаткування для окремих господарюючих суб'єктів з метою стабілізуючого впливу на економіку. Пільговою ставкою оподаткування в постсоціалістичних країнах обкладаються, як правило, продовольчі товари, товари для дітей, медичне обладнання та обладнання для інвалідів тощо. Пільги, у зв'язку з їхньою різноманітністю, здатні охоплювати значну кількість платників податків, що зумовлює досить відчутне зниження реальної ставки оподаткування порівняно з номінальною. Слід зазначити, що можливості поповнення державної казни не безмежні.

Информация о работе Фіскальна політика та її ефективність в Україні