Коммерческая деятельность

ТЕМА 1. Організація господарських зв'язків у торгівлі.

1.1. Порядок регулювання господарських зв'язків

1.2. Загальні положення договору купівлі-продажу товарів у комерційній діяльності

1.3. Договір постачання товарів

 

1.1. Порядок регулювання господарських зв'язків

Господарські  зв'язки між постачальниками і  покупцями товарів — широке поняття. Сюди входять економічні, організаційні, комерційні, адміністративно-правові, фінансові і інші відносини, що складаються між покупцями і постачальниками в процесі постачань товарів.

Система господарських  зв'язків торгівлі з промисловістю  — найважливіша складова частина  господарського механізму країни, що є сукупністю форм, методів і важелів  взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей народного господарства із споживачами продукції.

Раціональні господарські зв'язки сприяють планомірному розвитку економіки, збалансованості попиту і пропозиції, своєчасному постачанню продукції виробничого призначення і товарів народного вжитку покупцям.

Система господарських зв'язків включає:

- участь торгівельних організацій в розробці промисловими підприємствами (об'єднаннями, фірмами) планів виробництва товарів за допомогою представлення заявок і замовлень;

- господарські договори; контроль за дотриманням договірних зобов'язань;

- вживання економічних санкцій; участь в роботі товарних бірж і оптових ярмарок;

- перевірку якості (експертизу) товарів, що поставляються;

- встановлення оптимальних фінансових взаємин; вживання адміністративно-правових норм і ін.

Нові умови  господарювання, пов'язані з розвитком ринкової економіки, зажадали значного розширення самостійності і рівноправ'я партнерів за договором, усунення зайвої регламентації, підвищення ролі господарського договору, переходу від, адміністративно-командних методів управління до економічних, від централізованого розподілу ресурсів до вільного продажу товарів.

В умовах розвиненої ринкової економіки централізоване регулювання господарських зв'язків між постачальниками і покупцями поступається місцем самостійному встановленню взаємин між партнерами за договором на базі правових норм цивільного законодавства. В даний час основним нормативно-правовим документом для регулювання комерційних взаємин по постачаннях товарів є Господарський Кодекс України, в якому викладаються загальні положення договірного права, що включають поняття і умови договору, порядок вирішення переддоговірних суперечок, порядок зміни і розірвання договору, порядок забезпечення виконання договірних зобов'язань і так далі

В той же час  слід зазначити, що сфера господарських взаємин між постачальниками і покупцями товарів, як і будь-яка комерційна діяльність, все-таки вимагає певного рівня державного регулювання, у тому числі за допомогою прийняття і введення в дію окрім законів, указів, постанов в області ціноутворення, вимог до якості товарів і послуг, припинення недобросовісної конкуренції або монополістичної діяльності, а також встановлення податкових пільг, тарифів, стимулювання вітчизняного виробника товарів, захисту внутрішнього ринку від небажаної або недоброякісної продукції іноземного виробництва і тому подібне.

1.2. Загальні положення договору купівлі-продажу товарів у комерційній діяльності

1. За договором роздрібної  купівлі-продажу продавець, який  здійснює підприємницьку діяльність  з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

2. Договір роздрібної  купівлі-продажу є публічним.

3. До відносин за  договором роздрібної купівлі-продажу  з участю покупця — фізичної  особи, не врегульованих ЦКодексу, застосовується законодавство про  захист прав споживачів.

4. Умови договору, що  обмежують права покупця —  фізичної особи порівняно з правами, встановленими цього Кодексу та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

5. Покупець має право  на відшкодування збитків, завданих  йому продавцем внаслідок використання  ним переваг свого становища  у виробничій або торговельній  діяльності.

 

Продавцем за договором  роздрібної купівлі-продажу виступає суб'єкт підприємницької діяльності — юридична чи фізична особа.

Предметом цього договору є не будь-який продаж товарів, а  тільки продаж вроздріб.

Товар за договором роздрібної купівлі-продажу характеризується тим, що він звичайно призначений для особистого, сімейного, домашнього чи іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Цей критерій дозволяє виділити сферу застосування норм ЦК про договір роздрібної купівлі-продажу, тому що відносини з приводу товарів, що використовуються тільки з підприємницькою метою, ними не регулюються (наприклад, промислове устаткування, будівельна техніка і т. ін.).

Слід зазначити, що порядок  організації й ведення роздрібної торгівлі в Україні вимагає виконання суб'єктами господарювання певних норм, установлених чинним законодавством. Такі вимоги залежать від багатьох факторів: виду товарів, місця й форми торгівлі, порядку розрахунків з покупцями та ін.

Однією з таких вимог  є отримання ліцензії на роздрібну торгівлю деякими видами товарів. Перелік видів підприємницької діяльності, здійснення роздрібної торгівлі в яких підлягає ліцензуванню, визначається Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р.

Стаття не визначає спеціальних вимог до іншої сторони договору — покупця і цілей, у яких товар, придбаний за договором, повинний використовуватися. Тому можна дійти висновку, що за договором роздрібної купівлі-продажу товари можуть купуватися громадянами і юридичними особами, у тому числі і для використання в підприємницькій діяльності.

 

За загальним правилом договір роздрібної купівлі-продажу  вважається укладеним у належній формі з моменту видання продавцем  покупцю товарного чи касового чека або іншого документа, що підтверджує оплату товару. Однак це не означає, що для даного договору обов'язкова письмова форма. Ані касовий, ані товарний чек, ані інший документ, що підтверджує оплату товару покупцем, не є письмовою формою договору, передбаченою ст. 207 ЦК, тому що не відповідають пред'явленим до неї вимогам. Касовий і товарний чек — письмові документи, що підтверджують факт укладення договору і його умов (предмет і ціну). Договір роздрібної купівлі-продажу може укладатися в будь-якій формі, передбаченій для угод, — усно, якщо він виконується при здійсненні. Але для деяких його різновидів запропонована обов'язкова письмова форма. Так відповідно до Правил торгівлі у розстрочку, затверджених Постановою КМУ № 997 від 01.07.1998 р. продаж товарів у розстрочку здійснюється на підставі договору купівлі-продажу, який укладається за формою, встановленою цими Правилами.

До відносин, що виникають  із договору, застосовуються загальні правила ЦК про угоди, позовну  давність, зобов'язання, договори, якщо вони не суперечать спеціальним нормам, установленим для роздрібної купівлі-продажу.

Відносини за договором  роздрібної купівлі-продажу, неврегульовані ЦК, регламентуються Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 р. та правовими актами, що прийняті відповідно до цього Закону. Серед нормативних актів, які регламентують окремі відносини у сфері роздрібної купівлі-продажу можна виділити наступні: Порядок зайняття торгівельною діяльністю та правила торгівельного обслуговування населення; Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами; Правила роботи дрібнороздрібної торгівельної мережі; Правила продажу продовольчих товарів; Правила продажу непродовольчих товарів;Правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органічного походження та напівдорогоцінного каміння; Правила роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів і фонограм; Правила торгівлі транспортними засобами та інш.

Закон України "Про  захист прав споживачів" і прийняті відповідно до нього правові акти застосовуються до договору роздрібної купівлі-продажу в частині, що не суперечить ЦК. В одних випадках вони конкретизують і деталізують положення ЦК про роздрібну купівлю-продажу (наприклад, про інформацію, що надається покупцю, і способи її доведення), в інших — установлюють правила, не передбачені ЦК (наприклад, строки задоволення вимог покупця).

Стаття закріплює судову практику, що склалася за попередні  роки, згідно з якою умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними. Якщо внаслідок застосування умов такого договору споживачеві завдано збитків, вони мають бути відшкодовані винною особою в повному обсязі. 

 

 

Публічна пропозиція укласти договір купівлі-продажу

1. Пропозиція товару  в рекламі, каталогах, а також  інших описах товару, звернених  до невизначеного кола осіб, є  публічною пропозицією укласти  договір, якщо вона містить  усі істотні умови договору.

2. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

Оферта -  пропозиція укласти договір при роздрібному купівлі-продажі товарів на основі їх реклами, каталогів, описів і т. д., звернене до невизначеного кола осіб, визнається прилюдною офертою, якщо вона містить всі істотні умови договору роздрібного купівлі-продажу.

 Залежно від того, де й у якій формі пропозиція укласти договір робиться, розрізняються вимоги до його змісту. Якщо пропозиція зроблена не в місці продажу товарів, а в рекламі, каталогах, описах, то воно визнається публічною офертою при наявності в ній усіх істотних умов договору роздрібної купівлі-продажу. Пропозиція, зроблена в місці продажу товарів, шляхом виставляння їх на прилавках, у вітринах, демонстрації зразків чи надання відомостей про них (описів, каталогів, фотознімків і т. ін.) визнається публічною офертою незалежно від того, чи зазначені в ньому ціна та інші істотні умови договору роздрібної купівлі-продажу. З цього правила передбачено виняток для товарів, у відношенні яких продавець явно визначив, що вони не призначені для продажу, наприклад, товари, що служать художнім оформленням торгового залу, вітрини, прилавка, є торговим обладнанням і т. ін.

Надання покупцеві  інформації про товар

1. Продавець зобов'язаний  надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

2. Покупець має право  до укладення договору купівлі-продажу  оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.

3. Якщо покупцеві не  надано можливості негайно одержати  повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необгрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, — в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

4. Продавець, який не  надав покупцеві можливості одержати  повну і достовірну інформацію  про товар, несе відповідальність  за недоліки товару, які виникли  після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації.

 

Під необхідною інформацією  розуміється її повнота. Продавець повинний надати інформацію в такому обсязі, щоб у покупця склалося чітке уявлення про властивості товару, правила користування ним, збереження і т. ін., і він на підставі цих відомостей міг вибрати необхідний йому товар. При розгляді спорів, пов'язаних із наданням недостатньо повної інформації про товар, суд повинен виходити з припущення про відсутність у покупця спеціальних пізнань про властивості і характеристики цього товару. Відповідно до ст. 18 Закону "Про захист прав споживачів", продавець, виробник, виконавець зобов'язані своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Надання інформації у технічній документації, на етикетці тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації.

Достовірність інформації — це відповідність дійсності  відомостей про товар. Інформація повинна  надаватися покупцю при укладенні  договору або, за його вимогою, до цього  моменту. Вимоги до змісту інформації про товар і способи її надання  визначаються законом, іншими правовими актами і звичайно встановленими в роздрібній торгівлі правилами. Згідно зі ст. 18 Закону "Про захист прав споживачів" інформація про товари (роботи, послуги) повинна містити: назву товару; зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товарів, а щодо продуктів харчування — про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин порівняно з вимогами нормативно-правових актів та нормативних документів і протипоказання щодо застосування; позначку про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товарів; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника; правила та умови ефективного і безпечного використання товарів; термін придатності (служби) товарів, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та адресу виробника (продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.