Макроекономічна рівновага

В короткостроковій перспективі по мірі росту  поточного  доходу АРС (середня схильність до споживання) зменшується, АРS (середня схильність до заощадження) зростає, тобто з ростом доходу сім”ї відносно скорочується доля заощаджень. Але, в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується, так як на величину споживчих видатків не тільки розмір поточного доходу сім”ї, але і розмір загального життєвого достатку, а також величини очікуваного і постійного доходу.

   Фактори, визначаючі динаміку споживання і заощаджень:

1. дохід домашніх господарств;
2. багатство, накопичине в домашньому господарстві;
3. рівень цін;
4. еконмічне очікування;
5. величина споживної заборгованості;
6. рівень оподаткування.

Величини споживання і заощадження відносно стабільні  при умові, що господарство не приймає  спеціальних дій по їх зміні, в  тому числі через систему оподаткування. Стабільність цих величин зв”язана з тим, що на рішення домашніх господарств “споживати” чи “зберігати” впливають відповідні традиції. До того ж фактори, не зв”язані з доходом, багатообразні і зміни в них нерідко взаємоврівноважуються.

Якщо споживчі видатки, як  перший компонент сукупного попиту, відносно стабільні, то другий компонент – інвестиції, навпаки, мінливі.

     Математично  MPC - це числове значення (тангес)кута  нахи-

лу лінії  споживання(дійсних витрат - AD) до осі  абцис,а MPS -

                            тангес кута нахилу лінії заощадження

AD                         (яку легко побудувати на графіку,ви-

               Y=AD      ходячи із різниці обсягу доходу і об-

                         сягу споживання).

                          Функція споживання має вигляд:

                         C=C₀ + cY,де С₀ - певний рівень спожи-

                    AD   вання,який не залежить від рівня дохо-

                         дів і тяжіє до мінімального  споживання;

                        с - гранична схильність до споживання,

                         що показує,яка частка з кожної  одини-

                         ці додаткових доходів буде  спрямована

                         на споживання.

                           Оскільки у моделі приймається,що

    Y2  Y0   Y1       Y  ставка процента є стала величина(дру-

  Кейнсіанський  хрест.   ге припущення моделі),то  ф-ція інвес-

                         тицій набуває вигляду:I=I

    Модель  у її спрщенному варіанті має  такий вигляд:

 

Y=AD      - загальна умова рівноваги      (1)

AD=C+I    - структура сукупних витрат     (2)

C=C+cY    - функція споживання            (3)

I=I       - функція інвестицій            (4)

AD=C+I+cY - випливає  із (2),(3),(4)       (5)

Y=AD=C+I+cY - випливає  із (1),(5)         (6)

 

     В  економічній  науці  графічне  зображення  цієї  моделі

прийнято називати "кейнсіанський хрест".Він являє  собою  поє-

днання на одному графіку двох ліній,одна  з  яких  відображає

ідеальний стан  повної відповідності фактичних  і запланованих

витрат(Y=AD),а  друга заплановані витрати.Лінія  що  проходить

під кутом 45⁰ до горизонтальної осі, фіксує відповідність фак-

тичних і  запланованих витрат.Графічно це саме так,  бо  кожна

точка,розташована  на ній,є рівновіддаленою від  горизонтальної

та вертикальної осей.Лінія ф-ції  запланованих  витрат(AD)має

позитивний нахил до горизонтальної осі(вісь доходу),що цілком

відповідає  рівнянню(5),в якому сукупні  витрати  представлені

як ф-ція  доходів.Нахил  лінії  до  горизонтальної осі визна-

чається граничною  схильністю до споживання с”: чим схильність

вища,тим нахил до горизонтальної осі більший.А у точці  пере-

тину ліній Y та AD досягається рівновага товарного  ринку(Y=AD).

     Як  пояснити  сам  процес  рівноваги,користуючись  "кейн-

сіанським хрестом"? Якщо виробництво всіх підприємств  країни

знаходиться на рівні Y₁, то заплановані витрати(споживання)  є

меншим,ніж    виробництво.Підприємствам    доводиться    наг-

ромаджувати запаси товарів.А маючи запаси нереалізованої про-

дукції,вони змушені  зменшувати виробництво,тобто відбувається

рух від Y₁ до Y₀ .Якщо виробництво знаходиться на рівні  Y ,то

заплановані витрати (споживання) перевищують фактичне  вироб-

ництво.Підприємства мають можливість розпродувати запаси,а  їх

скорочення  змушує нарощувати виробництво.

Рецесійний  розрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит 9сукупні видатки), щоб підвищити рівноважний ВНП до неінфляційного рівня повної заянятості.

Якщо фактичний  рівноважний об”єм випуску Y₀ нижче потенційного Y^* (див.мал.1), то це означає, що  сукупний попит неефективний, тобто сукупні видатки недостатні для запезпечення  повної  зайнятості  ресурсів,  хоча рівновага AD = AS досягнута. Недостача сукупного попиту надає депресивний вплив на економіку.

            AD                 Y=AD   Рецесійний

                                        розрив 

                             B 

                       A           E=C+I+G+X

 

 

                    45^o

                        Y₀ < Y^*        Y

                        

                         Мал.1

 

Щоб подолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість ресурсів, необхідно простимулювати сукупний попит і “перемістити” рівновагу з точки А в точку В. При цьому приріст сукупного рівноважного доходу ΔY cкладає:

 

 

    ΔY   =                    x 

 

 

 

Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні видатки), щоб знизити рівноважние ВНП до неінфляційного рівня повної зайнятості.

Якщо фактичний  рівноважний рівень випуску Y₀ (див.мал.2) більший від потенційного ВНП, то це означає, що сукупні видатки є надлишкові. Надлишковість сукупного попиту викликає в економіці інфляційний бум: рівень цін зростає тому. Що фірми не можуть розширяти виробництво адекватно зростаючому сукупному попиту, так як всі ресурси вже заняті.

 

            AD                 Y=AD  

                  інфляційний                     

                    розрив           E=C+I+G+NE               

                                 

                          В

 

 

                    45^o

                        Y^* < Y₀        Y

                        

                         Мал.2

 

Подолання інфляційного розриву передбачає стримання сукупного  попиту і “переміщення” рівноваги  з точки А в точку В (повня  зайнятість ресурсів). При цьому  скорочення рівноважного сукупного  попиту ΔY складає:

 

 

ΔY =                         х  

 

 

 

Парадокс  бережливості. Взаємозв”язок моделі AD-AS і Кейнсіанського хреста.

Парадокс  бережливості – спроба суспільства більше зберігати обертається таким самим чи меншим об”ємом заощаджень. Якщо приріст заощаджень не супроводжується приростом інвестицій, то люба  спроба  домашніх господарств більше зберігати виявляється марною, в зв”язку зі значним спадом рівноважного ВНП, обумовленим ефектом мультиплікації.

Економіка стартує  в точці  А (див.мал.3). В очікуванні спаду домашні господарства  намагаються побільше заощаджувати: графік заощаджень переміщається від  S до S^”, а інвестиційї залишаються на тому ж самому рівні І. В результаті  споживчі витрати відносно знижуються, що викликає ефект мультиплікатора і спад сукупного доходу від Y₀ до Y₁. Так як сукупний доход Y знизився то і збереження в точці В виявляються тими ж, що і в точці А.

 

                                     S^”

             S,I                         S

                                             І^” 

 

                          B     A

                                            І

 

 

                           Y₁      Y₀   Y

 

                         Мал.3

 

Якщо одночасно  з ростом заощаджень від S до S^”  зростуть і заплановані інвестиції від І до І^”, то рівноважний рівень випуску залишається рівним Y₀  і спад виробництва не виникає. Навпаки, в структурі виробництва будуть  переважати інвестиційні товари, що складає добрі умови для економічного росту, але може відносно обмежувати рівень поточного споживання населення. Виникає альтернатива вибору: або економічний ріст в майбутньому при відносному обмеженні поточного споживання, або відмова від обмежень в споживанні ціною погіршення умов довгострокового економічного росту.

Ріст заощаджень може піддати економіку антиінфляційному впливу  в умовах, близьких до повної зайнятості ресурсів: спод споживання і послідуюче за ним скорочення сукупних видатків, зайнятості  і випуску ( з ефектом мультиплікатора )  обмежують тиск інфляції попиту – сукупний попит понижується від AD що AD₁, що супроводжується спадом виробництва від Y₁   до Y₂ і пониженням рівня цін від P₁  до P₂ (див.мал.4).

           P

                                    AS

 

           P₁   

             

                                             A

           P₂ 

                                            AD₁ 

                              Y₂    Y₁

 

                      Мал.4

 

Модель Кейнсіанського хреста не дозволяє ілюструвати процес зміни рівня цін Р, так як передбачає фіксовані ціни. Хрест Кейнса конкретизує модель AD-AS для цілей короткострокового макроекономічноо аналізу з жорсткими цінами і не може бути використаний для досліджень довгострокових наслідків макроекономічної політики, зв”язаних з ростом або пониженням рівня інфляції.

 

 2.4.-5 Виходячи з останнього рівняння моделі(Y=C+I+cY),можна

визначити залежність між запланованими витратами  і випуском.

Для цього зробимо  найпростіші перетворення і розв'яжемо  його

відносно Y.Матимемо:

 

     Y = C + I + cY     Y – cY = C + I     Y(1-c) = C + I

 

                  1                     1

            Y = ---- (C_r+I_r)  де вираз ---  називається

           1-c”                  1-с”                   мультиплікатором випуску над  витратами.                              

Мультиплікатор  показує,на скільки одиниць  зросте  випуск,якщо

витрати збільшаться  на одиницю.Власне формула мультиплікатора

показує,що загальний  випуск залежить від схильності до спожи-

вання:чим вона більша,тим більший і випуск(доход). Збільшення

доходу,писав  Кейнс,"дорівнює приросту загальної  суми  інвес-

тицій,помноженому  на мультиплікатор..."(Зміна національного

доходу = мультиплікатор первісні зміни в  інвестиціях  або

ΔY = m ΔI).

     Збільшення  інвестицій,стверджує Кейнс,веде  до  зростання

зайнятості,а  тому й сукупного доходу.Суспільний попит зростає

тим більше, чим  більша частка доходу йде на споживання і  чим

менша на заощадження.А  чим більший попит,тим  більше  економ-

ічне зростання.

2.6. Ускладнимо  модель,ввівши до неї державу  спочатку  в  ролі