Макроекономічна рівновага

збирача податків, а далі - в  ролі  економічного  суб'єкта,що

здійснює витрати  на  придбання  товарів  нарівні  з  домогос-

подарствами і  підприємствами.Тобто врахуємо роль  держави  як

провідника  податково- бюджетної політики.Зрозуміло,що подібне

доповнення  було б неможливим для класичної  моделі,яка  грун-

тується виключно на ідеї  саморегулювання  економіки.Водночас

воно є цілком прородним для кейнсіанської  моделі,яка виходить

з необхідності державного втручання  для  забезпечення  зага-

льної рівноваги. В ускладненому варіанті модель має  вигляд:

 

    Y=AD                                                   (1)

    AD=C+I+G                                               (2)

    C=C_r+c^”(Y-T) - споживання залежить від розміру податків  (3)

    I=I_r                                                   (4)

    G=G_r        - стала величина рівняння                   (5)

    Y=AD=C_r+c^”(Y-T)+I_r+G_r ,де T - податки,які держава вилучає (6)

                                 з доходів;

                            G - державні витрати.

 

     Скористаємось  останнім рівнянням моделі Y=C_r+c^”(Y-T)+I_r+G_r

для визначення залежності між  запланованими  витратами (тепер

вже з урахуванням  витрат держави) і випуском.Для цього  зроби-

мо перетворення рівняння і продиференціюємо по T:

 

  Y – c”Y = C_r– c”T + I_r + G_r       Y(1-c”)=C_r – c”T + I_r + G_r

 

    dY        c                   c”

   ---- = - ----- = m_Y/T   Вираз - ---   є мультиплікатором

    dT       1-c”               1-c” державних податків.

 

       Він відображає те явище,що  зростання податків на певну  величину зменшує випуск на  іншу(більшу)величину.Чому спостерігається  ефект примноження(мультиплікації)? Зростання податків зменшує доход,що зменшує рівень споживання,а це,у свою  чергу, зменшує доход, який знову зменшує споживання, і так далі.

     Сукупний  ефект  від  зростання податків  дорівнює  му-

льтиплікаторові,помноженому  на величину зміни податків:

 

                        ΔY = m_Y/T - ΔT.

 

     Тепер  уявімо державу в ролі суб'єкта,що  витрачає доходи,

тобто формує попит  на ринку товарів.Як державні витрати  впли-

вають на випуск? Знову звернемося до  рівняння  сукупних  до-

ходів(випуску),подавши його у дещо зміненому вигляді:

 

Y = C_r+c”(1-t)Y + I_r + G,   де t - частка податків у сукупних

                                   доходах.

 

     Рівняння  цього виду дає змогу врахувати  державну  подат-

кову політику(завдяки t) і зміни в державній політиці витрат.

     Після  диференціювання по G отримаємо:

 

      dY        1

     ---- = -------- = m_Y/G    Цей вираз є мультиплікатором

      dG    1-c”(1-t)         державних витрат і відображає,

                              наскільки зміна державних ви-

трат може змінити  сукупні доходи(випуск).Загальний  ефект  від

зміни витрат дорівнює мультиплікаторові,помноженому на  вели-

чину зміни  витрат (Y = m_Y/G G).

     Економічний  зміст цього явища такий:більш  високий  доход

спричиняє  більше  споживання,а   споживання,у    свою   чер-

гу,збільщує доход.

     Одним  із елементів так званої "кейнсіанської  революції"

стало те,що Дж.М.Кейнс  подав теорію у вигляді моделей,в  яких

зв'язки між  величинами піддаються обчисленню і  кількісній пе-

ревірці на  підставі  фактичних  даних.У  цьому  сенсі  кейн-

сіанство є "практичною"теорією. Її  практичність  виявилась  і

в тому,що з моменту  появи кейнсіанства традиційною  стає  про-

фесія економіста-радника  уряду з питань економічної політики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              Основні положення і висновки.

 

1. Виробничі  можливості економіки (її виробнича  функція) визна-

   чаються  наявними в економіці ресурсами  виробництва: праці,

   землі,капіталу  та застосованими технологіями. Обсяг ресурсу 

   праці   у свою чергу, визначається на ринку  праці. Рівнова-

   га  досягається  за рахунок змінюваної величини  реальної за-

   робітної  плати.

 

2. За класичною   моделлю, економіці властива взаємозамінність

   факторів  виробництва,яка передбачає збільшення  обсягів реаль-

   ного  продукту в разі кількісного  зростання одного з факторів.

   Але це  зростання має об'єктивну межу, яка визначається зако-

   ном   спадної віддачі (продуктивності) ресурсів.

 

3. Макроекономічний  оптимум у класичній моделі  грунтується  на

   поєднанні ринку робочої сили та виробничої функції.

 

4. Роль ринку  грошей у забезпеченні макрорівноваги  полягає  в

   тому, що  гроші, не  впливаючи  на  реальний  продукт, визна-

   начають  обсяг номінального продукту, а  отже, формують за-

   гальний   рівень цін.

 

5. За класичною  моделлю сукупний попит пристосовується  до про-

   позиції.Ціни  відіграють вирішальну роль при  визначенні по-

   питу.

 

6. Ринок заощаджень (інвестицій) регулються взаємодією  пропози-

   ції заощаджень  і попиту на інвестиції. Вирішальною тут є

   ставка  процента. Остання відіграє особливу  роль у формуванні 

   макрорівноваги, визнаючи розподіл сукупного  попиту на дві 

   частини:  споживання та інвестиції.

 

7. Головними   інструментами  макроекономічного  саморегулювання

   за класичною моделлю є: загальний рівень цін як чинник по-

   питу  на ринку товарів; ставка процента  як чинник розподілу

   сукупного  попиту (при його незмінній величині).

 

8. Кейнсіанська  модель товарного  ринку   грунтується  на  виз-

   наченні  ролі сукупного попиту у  формуванні макрорівноваги.

   Рівновага  без втручання держави може  встановитись на рівні,

   що не  гарантує повного використання  ресурсів, тобто  повної

   зайнятості. Тому держава розглядається як  важливий чинник 

   макрорівноваги.

 

9. Відводячи  вирішальну роль сукупному попитові, а отже, і су-

   купним  витратам, в моделі розрізняють  заплановані та фак-

   тичні  витрати.

 

10.Модель,  у  якій  поєднано  заплановані витрати  та фактичні

   витрати,  функції споживання та інвестицій, графічно має  

   вигляд "кейнсіанського хреста".

 

11.Рівновага  товарного ринку  змінюється  під  впливом  зміни

   обсягу  податків  та державних витрат. Залежність між змі-

   нюваними  податками та  загальним випуском, між державними 

   витратами  та загальним випуском  визначається мультипліка-

   торами.