Макроекономический анализ безработици

9

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                    9

РОЗДІЛ 1.МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ БЕЗРОБІТТЯ                                   12

1.1 Сутність безробіття                                                                                       12

1.2.Види безробіття                                                                                             15

1.3. Причини безробіття                                                                                     19

РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ВТРАТИ ВІД БЕЗРОБІТТЯ               23                                  

           2.1. Втрати від безробіття                                                                                 23

2.2. Практичне завдання                                                                                     25

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ                                                           32

3.1. Рівень безробіття в Україні                                                                         32

3.2. Структура безробіття в Україні                                                                   35

3.3.Пропозиції щодо врегулювання безробіття в Україні                               44

ВИСНОВКИ                                                                                                                   49

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                                      51

ВСТУП

Безробіття являє собою макроекономічну проблему, яка має найбільш прямий і сильний вплив на кожну людину. Втрата роботи для більшості людей означає зниження життєвого рівня й наносить серйозну психологічну травму. Тому не дивно, що проблема безробіття часто є предметом політичних дискусій.

На сьогоднішній день дана тема особливо актуальна через світову фінансову кризу 2008-2009 р.р., внаслідок якої в багатьох країнах, в тому числі й в Україні, відбулося значне падіння економіки, яке призвело до збільшення безробіття серед населення.

Економісти вивчають безробіття для визначення його причин, а також для вдосконалення заходів державної політики, що впливають на зайнятість. Деякі з державних програм, наприклад, програми по професійній перепідготовці безробітних, полегшують можливість їхнього майбутнього працевлаштування. Інші, такі як програми страхування по безробіттю, пом'якшують окремі економічні труднощі, з якими зіштовхуються безробітні. Ще цілий ряд державних програм має безпосередній вплив на рівень безробіття. Наприклад, більшість економістів вважає, що закони, які передбачають високу мінімальну заробітну плату, ведуть до росту безробіття. Виявляючи небажані побічні наслідки тієї або іншої державної політики, економісти можуть допомогти політикам оцінити альтернативні варіанти рішення різних проблем.

Вивченням даного питання займалися такі вітчизняні та іноземні вчені, як І. Чернега, К. Макконнелл, С. Панчишин, П. Семюелсон, В. Базилевич, А. Оукен.

Протягом багатьох десятиліть політика керування трудовими ресурсами в СРСР відштовхувалася не від інтересів людини, а від потреб, обумовлених загальною спрямованістю економіки на переважно екстенсивний ріст. Вона була спрямована на  подолання дефіциту кадрів, пошук додаткових джерел робочої сили для укомплектування зростаючого числа робочих місць. Це призвело до майже повного вичерпання трудових ресурсів і надмірного залучення в народне господарство жінок й осіб пенсійного віку з обмеженою працездатністю. У СРСР тривалий час існувало таке явище, як нераціональна надзайнятість. При цьому на підприємствах та в організаціях мав місце роздутий управлінський і допоміжний персонал, кількість вакантних робочих місць у виробничій сфері обчислювалася мільйонами й одночасно існувало безробіття.

Перехід до ринкової економіки неминуче призвів до великих змін у використанні трудових ресурсів. З перебудовою господарського життя країни виявилося багато факторів, що впливають на якісні характеристики ринку робочої сили. Згортання діяльності центральних відомств і галузевих міністерств, розрив вертикальних і горизонтальних економічних зв'язків, що були встановлені в умовах командно-адміністративної системи без врахування інтересів територій і трудових колективів, різке погіршення соціально-економічного положення й загострення  міжреспубліканського (у межах СНД) руху населення негативно позначилося на ефективності використання накопиченого виробничого потенціалу, збалансованому забезпеченні працездатного населення робочими місцями, сприяло виникненню локальних вогнищ безробіття.  

Відродження багатоукладної економіки, надання підприємствам повної господарської самостійності, а в цілому, всебічна демократизація спричинили великі зміни в теоретичних підходах до проблем зайнятості. Головний їхній напрямок - перетворення працівника з безсуб'єктного ресурсу командно-адміністративної господарської системи на суб'єкта економічного життя. На ринку праці такий працівник вже не виступає в якості безправного, а має певний вибір способу свого існування. Нарешті суспільство визнало право працівника на самостійні дії не тільки на папері, як це було за радянської влади, але й на ділі.

У зв'язку із цим, нового осмислення зажадало таке економічне поняття, як повна зайнятість. Донедавна вона прирівнювалася до загальної, поголовної, тотальної. Її забезпечення розумілося насамперед як завдання змусити працювати всіх і кожного, а не задовольнити попит на робочі місця. У нових економічних умовах потрібна вже не просто зайнятість, а зайнятість ефективна. У міру поглиблення економічної реформи формується ринок праці, заснований на виключному праві людини розпоряджатися своїми здібностями до праці й такий, що регулюється збалансованістю попиту та пропозиції робочої сили. На відміну від командного розподілу й перерозподілу трудових ресурсів, ринок праці регулює особисте право громадян на працю й підвищує його економічний статус у суспільстві. Тепер кожна людина сама добровільно обирає форму зайнятості, вид діяльності й професію. Ніхто не має права примушувати людину до праці адміністративними заходами. Повна зайнятість - мета, до якої необхідно прагнути. Вона досягається тоді, коли попит на робочу силу збігається з її пропозицією. Але це скороминуще явище, яке постійно буде порушуватися через зміни потреб суспільства, структури виробництва.

Метою даної роботи є вивчення причин безробіття, його особливостей у розвитку економіки України, методів його запобігання  та боротьби з ним. Відповідно до зазначеної мети були поставлені та розв’язані наступні завдання:

-         розглянути безробіття як макроекономічне явище, виявити його причини  та вивчити особливості різних видів;

-         проаналізувати рівень безробіття в Україні, виявити його причини та розглянути можливі шляхи вирішення проблеми.

Під час написання даної курсової роботи використовувалися наступні наукові методи досліджень: метод наукової абстракції (під час визначення категорій теми), аналіз (під час проведення статистичного аналізу), метод порівняння (під час співставлення рівня безробіття та інших показників в Україні та країнах східної Європи тощо), метод узагальнення (під час написання висновків) також графічний та табличний метод.    

Інтенсивність вивільнення й перерозподілу робочої сили залежить від безлічі факторів, головні з яких - зміна форм власності, ліквідація нерентабельних і неконкурентоспроможних підприємств і виробництв, структурна перебудова.  Тому дані процеси, що зачіпають корінні інтереси всіх верств населення, умови їхньої зайнятості, обов'язково повинні регулюватися.  Необхідна активна державна політика в сфері зайнятості й трудових відносин.

Курсова робота складається з трьох розділів, містить 14 формул, 11 таблиць та 6 рисунків.

РОЗДІЛ І

МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ БЕЗРОБІТТЯ

1.1.           Сутність безробіття

Ефективне функціонування економіки пов’язане із забезпеченням повної зайнятості наявних ресурсів. Повна зайнятість економічних ресурсів означає залучення до економічного обороту всіх ресурсів, придатних для виробництва товарів та послуг, включаючи такий ресурс як робоча сила. При повній зайнятості обсяг виробництва є максимально можливим. Тому він називається потенційним і вимірюється за допомогою потенційного валового продукту (ВВП). В умовах неповної зайнятості фактичний обсяг виробництва менший від потенційного, тобто ВВПф < ВВПп. За цих умов певна частка працездатного населення змушена не працювати, тому що виникає вимушене безробіття. Зайнятість і безробіття – головні індикатори макроекономічної нестабільності. Розглянемо сутність та економічній зміст одного з цих понять, в даному випадку це безробіття, та деяких інших понять, пов’язаних із ним. Безробіття є протилежною до зайнятості стороною ринку робочої сили.

Рівень безробіття (за методологією МОП) визначається як відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15–70 років до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку або  відповідної соціально-демографічної ознаки:

                                                         (1.1.),

де u – рівень фактичного безробіття;

Б – кількість безробітних;

РС – робоча сила (кількість економічно активного населення)

Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї. В Україні вперше у 1991 році з прийняттям Закону "Про зайнятість населення" законодавчо визначається безробіття. Згідно з нашим законодавством, безробітними вважаються люди працездатного віку, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, що виходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукають роботу і здатні приступити до праці.

До безробітних, зареєстрованих в органи державної служби зайнятості, відносяться особи, що не мають роботи, шукають роботу і в установленому порядку отримали офіційний статус безробітного в органах державної служби зайнятості.

Аналіз причин виникнення безробіття дає багато економічних шкіл. Досить ретельно досліджував безробіття К. Маркс у "Капіталі" (друга половина ХІХ століття). Він відзначив, що з технічним прогресом росте маса і вартість засобів виробництва, що приходяться на одного працівника. Це приводить до відносного відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, і в цьому криється причина безробіття. Таке трактування математично не цілком коректне, тому що якщо попит на робочу силу росте, то безробіття зникає, чи хоча б зменшується, незважаючи на те що ріст капіталу відбувається ще більш високими темпами [3, с. 27].

Маркс допускав і інші причини, зокрема, циклічність розвитку ринкового господарства, що робить безробіття постійним супутником розвитку ринкового господарства.

Виведення безробіття з циклічного розвитку економіки стало після Маркса стійкою традицією в економічній теорії. Якщо економіка розвивається циклічно, коли підйоми і спади змінюють один одного, наслідком цього стає вивільнення робочої сили і згортання виробництва, збільшення армії безробітних [6, с. 198].

Заслуга Кейнса в розробці теорії безробіття в тому, що він представив логічну модель механізму, що розкручує економічну нестабільність і її інтегральну складову – безробіття. Кейнс помітив, що в міру росту національного господарства в розвинутому ринковому господарстві в більшості населення не весь прибуток споживається, визначена його частина перетворюється в заощадження. Щоб вона перетворилася в інвестиції необхідно мати визначений рівень так названого ефективного попиту, споживчого й інвестиційного. Падіння споживчого попиту гасить інтерес вкладати капітал, і, як наслідок, падає попит на інвестиції. При падінні стимулів до інвестування виробництво не росте і навіть може згортатися, що приводить до безробіття.[8, с. 176]

Цікаве трактування безробіття видатного англійського економіста А. Пігу, що у своїй відомій книзі "Теорія безробіття" (1923 р.) обґрунтував наступну тезу: «На ринку праці діє недосконала конкуренція. Вона веде до завищення ціни праці».

Тому багато економістів указували, що підприємцю вигідніше заплатити високу заробітну плату кваліфікованому фахівцю, здатному збільшити вартість випуску продукції. За рахунок високопродуктивної праці підприємець має можливість скоротити робочий персонал (діє принцип: краще взяти одного на роботу і добре йому заплатити, чим тримати 5-6 чоловік з меншою зарплатою). У своїй книзі Пігу детально і всебічно обґрунтовував наступну думку: «Загальне скорочення грошової заробітної плати здатне стимулювати зайнятість».

Але все-таки ця теорія не може дати повного пояснення джерел безробіття. Та й статистика не підтверджує положення про те, що армія безробітних завжди поповнюється за рахунок працівників з порівняно низьким рівнем заробітної плати.

Функціонування ринкової економічної системи, що спирається на принципи вільного вибору і носіїв (власників робочої сили) і її споживачів, як свідчить аналіз, виявляється найбільш ефективним в умовах існування певного резерву трудоактивного населення. Масштаби такого резерву визначаються конкретними економічними і соціально-демографічними особливостями регіону [9, с. 83]. Але штучна підтримка високого, економічно невиправданого рівня зайнятості неминуче супроводжуються низькою ефективністю виробництва, інфляцією попиту тощо. Навпаки, надмірно високий рівень безробіття викликає посилення економічного розшарування суспільства, зубожіння окремих груп населення, тиск на державний бюджет, покликаний необхідністю забезпечення не-маєтних, нарешті, практично неминучі соціальні конфлікти.