Методи зовнішньоторговельної політики України

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  імені І.І. МЕЧНИКОВА

ІНСТИТУТ  МАТЕМАТИКИ, ЕКОНОМІКИ  І МЕХАНІКИ

Кафедра економічної теорії та історії економічної  думки 
 
 
 
 
 

     КУРСОВА РОБОТА 

     на  тему: МЕТОДИ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНОЇ  ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 
 
 

     Студентки  ___________  Василіогло Марії Миколаївни

     Спеціальність:  МЕВ, курс 2 
 

     Робота  допущена до захисту:

     Науковий  керiвник___________ к.е.н., доцент Ломачинська I. А.

       «____» _________ 2010 р. 
 
 
 
 

     Одеса - 2010

     ЗМІСТ 
 

ВСТУП………………………………………………………..……………………...3 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ……………………...……………..5

1.1. Тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі………………...………....5

1.2. Основні інструменти нетарифного регулювання……………………...…..….8 

РОЗДІЛ 2 МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ……………………………………………………………………….….15

2.1. Зміни регуляторної політики ЗЕД та структури зовнішньої торгівлі в процесі вступу до СОТ………………………………………………………..…....15

2.2. Вільні економічні зони як ефективний механізм залучення іноземних інвестицій…………………………………………………………………………...22

2.3. Антидемпінгове регулювання в системі зовнішньоекономічних зв'язків……………………………………………………………………………….27

2.4.   Транскордонне співробітництво…………………………………………….32 

РОЗДІЛ 3  ВПЛИВ СВІТОВОЇ КРИЗИ НА ДИНАМІКУ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ……………………………………………………….…...….37 

ВИСНОВКИ……………………………………………………...………………....43

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………46 
 
 

      

     ВСТУП 

     У системі зовнішньоекономічних відносин держави головне місце належить торговельній діяльності. Саме зовнішня торгівля була тією початковою формою міжнародної господарської діяльності, яка стимулювала розвиток інших її видів. Міжнародна торгівля – це система економічних відносин країн, метою яких є ввезення або вивезення товарів та послуг. Метою державного регулювання зовнішньоторговельних операцій є встановлення найбільш сприятливих умов для вітчизняних виробників, заохочення вивезення національних товарів на ринки інших країн та обмеження ввезення іноземних товарів до своєї країни.

     За  п`ять років незалежного розвитку в Україні виконано велику роботу щодо створення механізму регулювання  зовнішньоекономічної діяльності, що є я необхідною умовою ефективної зовнішньоекономічної політики країни. Основним її змістом в умовах переходу до ринкових відносин стала відмова від адміністративних методів і перехід до використання економічних методів регулювання. Проте це завдання вирішувалось не достатньо  послідовно і зважено. Центральне місце в державному регулюванні зовнішньої торгівлі належить тарифному регулюванню, яке в Україні спирається на Закон «Про єдиний митний тариф».

     Актуальність теми курсової роботи полягає в необхідності дослідження особливостей методів зовнішньоторговельної політики України, їх зміни під впливом фінансової кризи. Актуальність теми особливо зросла у світлі приєднання України до Світової організації торгівлі, оскільки участь в цій багатосторонній торгівельній організації призводить до значного скорочення свободи, якою можуть користуватися ії члени щодо вибору інструментів торговельної політики. Саме тому повноправне членство в СОТ вимагає не тільки знання правил, а й практичного застосування основних дозволених СОТ інструментів торговельної політики для захисту національного виробництва і просування на зовнішні ринки. 

     Метою курсової роботи є аналіз сучасних методів зовнішньоторговельної політики України та їх вплив на економіку України. Для цього в роботі вирішуються наступні задачі:

     - визначення особливостей застосування основних інструментів тарифного та нетарифного регулювання;

     -   дослідження впливу вступу до СОТ на регуляторну політику України і зовнішню торгівлю;

     - аналіз стану антидемпінгової політики, СЕЗ і транскордонного співробітництва;  

     - дослідження впливу кризи на структуру зовнішньої торгівлі.

     Объектом дослідження в курсовій роботі є ЗЕД України в сучасних умовах, предмет – методи політики регулювання зовнішньої торгівлі.

     Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку літератури. У першому розділі розглянуті теоретичні основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, інструменти тарифного та нетарифного регулювання. У другому розділі вивчені механізми регулювання ЗЕД України, зроблений аналіз регуляторної політики ЗЕД та структури зовнішньої торгівлі в процесі вступу до СОТ, стану розвитку ВЕЗ та антидемпінгового регулювання в системі зовнішньоекономічних зв'язків. У третьому розділі аналізується вплив світової кризи на динаміку зовнішньої торгівлі.

     Методологічною та інформаційною основою для написання курсової роботи є навчальні посібники, монографії, статті вітчизняних і закордонних економістів - фахівців з різних питань міжнародних економічних відносин, а також статистичний і фактичний матеріал офіційних державних інститутів.

     В основу дослідження покладено аналітичний підхід до вивчення методів регулювання зовнішньоекономічних зв’язків та діяльності України. При вирішенні поставлених задач використовувалися методи аналізу і синтезу, порівняльних характеристик результатів дослідження. 
 

 

РОЗДІЛ 1

     МЕТОДИ  РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

      

1. Основні характеристики тарифних методів регулювання  зовнішньої торгівлі

        Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників ЗЕД. Тарифне регулювання в Україні спирається на Закон «Про єдиний митний тариф» [1].

      Митний  тариф – це систематизований перелік товарів із зазначенням мита, яким вони обкладаються під час перетину митного кордону країни. Митні тарифи розробляються за товарним класифікатором. Найпоширенішим класифікатором, що діє в міжнародній торгівлі, є так звана Гармонізована система опису та кодування товарів, яку Україна почала застосовувати з 1991р [2, с.213].

     Митно-тарифні  заходи – сукупність організаційних, економічних, правових заходів, які здійснюються у визначеному законодавством порядку державними органами і націлені на регулювання зовнішньоекономічної діяльності [3, с.96].У галузі імпорту до тарифних методів належать не лише митні тарифи, а й податки і збори з товарів, які ввозять, імпортні депозити та ін. У галузі експорту – це податкові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від податків, надання фінансової допомоги тощо.

     Адміністративними важелями є ембарго (повна заборона зовнішньо економічних операцій), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товарів (упакування, маркування, добровільні обмеження експорту, бюрократичні ускладнення митних процедур (запровадження підвищених вимог до якості, санітарних та інших стандартів) [2, с.213-214].

     Ставки  митного тарифу – це податки, які збирають у випадку перетину товарами митного кордону. Це зумовлює підвищення ціни імпортованих (або експортованих) товарів, а отже дає змогу впливати на обсяг і структуру зовнішньої торгівлі країни [3, c.92]. Ставки єдиного митного тарифу є єдиними для всіх суб’єктів ЗЕД незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбаченими законами України та її міжнародними договорами [4, с.224].

     Головні функції митного тарифу такі:

     - захист національних виробників від іноземної конкуренції;

     - забезпечення надходження коштів у державний бюджет;

     - поліпшення умов доступу національних товарів на зовнішні ринки;

     - поліпшення стану платіжного балансу.

     Мито  – це податок, який сплачується у  зв’язку з ввезенням іноземного товару в країну під час випуску  товарів митницями на внутрішній ринок. Економічна дія мита полягає  в тому, що воно збільшує ціну іноземного товару, який ввозиться в країну, і складає різницю в ціні одного і того самого товару на світовому ринку та в даній країні [5, с.130].

     Мито  збільшує ціну конкретного імпортного товару при його надходженні на внутрішній ринок країни, дає змогу національним товаровиробникам підвищувати загальний рівень цін вітчизняних товарів та одержувати додатковий прибуток, що прямо захищає внутрішні ціни і прибутки національних підприємств [5, с.132].

     В Україні застосовують такі види мит: ввізні (є найпоширенішим методом обмеження імпорту) та транзитні. Вивізні мита в Україні сьогодні не застосовуються.

     Ставки  митного тарифу поділяють на такі:

     - преференційні – застосовують до товарів, імпортованих з держав, що утворюють з Україною економічні інтеграційні угруповання - зони вільної торгівлі, митний союз та ін.;

     - пільгові – застосовують до товарів країн, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння;

     - повні – застосовують до товарів із решти країн.

     За  способом нарахування мита бувають:

       - адвалерні, які нараховують у відсотках до митної вартості товару (митна вартість товару включає ціну товару за рахунком-фактурою, а також такі фактичні витрати, як транспортування, страхування та інше до перетину митного кордону);

     - специфічні, які нараховують у  визначеному розмірі до одиниці  вимірювання товару (маси, площі, об'єму та ін.);

     - комбіновані, які об'єднують специфічні  й адвалерні мита.

     За  характером походження мита поділяють на [6, с.206]:

     - автономні, які вводяться на підставі односторонніх рішень  
органів державної влади країни.

     - конвенційні (договірні) – мита, які встановлюються на базі  
двосторонньої або многосторонньої угоди, такої як Генеральна угода  
про тарифи і торгівлю , або угод про митний союз. 

     Є також і специфічні види мит, зокрема  такі [5]:

     - спеціальні. Застосовують для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкурентних товарів, для попередження недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав;

     - антидемпінгові. Відповідно до правил  ГАТТ/ВТО вводять з метою захисту  від демпінгу. Їх застосовують у випадку виявлення фактів демпінгу, тобто імпорту на територію України за ціною, яка є суттєво нижчою від їхніх конкурентних цін у країні-експортері. Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різницю між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту і заявленою ціною у разі його ввезення на територію України або різницю між ціною об'єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних товарів;