Методи зовнішньоторговельної політики України

     - компенсацйні. Застосовують у випадку  ввезення на територію України товарів, для виробництва й експорту яких використано субсидії, якщо такий імпорт завдає шкоди вітчизняним виробникам подібних товарів. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розмір субсидії [3, c.215-216].

     Спеціальні, антидемпінгові і компенсаційні  мита вводять лише після спеціального розслідування Міністерства економіки України. Практикують також сезонні мита, які запроваджують на період не більше чотирьох місяців.

     Від обкладання ввізними митами в Україні  звільнені товари, які ввозять: за договорами про вільну торгівлю; у межах виробничої кооперації країн СНД; за угодами щодо надання Україні міжнародної технічної і гуманітарної допомоги; за угодами між Україною і США про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво; за угодою між Україною і ЄС щодо реалізації проектів технічної допомоги за програмою TACIS; за програмою технічної допомоги уряду Канади.

     Згідно  із Законом України «Про єдиний митний тариф» від обкладання імпортним  митом також звільнено транспортні засоби, які виконують міжнародні валютні перевезення; валюту України, іноземну валюту, цінні папери; товари, які імпортують всеукраїнські та міжнародні об'єднання громадян, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, та ін. Перелік решти товарів, які у разі імпорту в Україну не обкладають митами, наведено у Класифікаторі звільнень від обкладання ввізним митом. 

2. Основні заходи нетарифного  регулювання

     Сутність  нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає в забезпеченні належного захисту не лише інтересів держави, а й інтересів окремих суб'єктів такої діяльності.

      Нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності поділяються на три групи:

     - Зовнішньоторгові міри, спрямовані  на пряме обмеження імпорту  чи експорту: ліцензування, квотування, імпортні депозити і податки, введення мінімальних імпортних цін і т.д.

     - Міри, які безпосередньо не спрямовані  на обмеження зовнішньої торгівлі: митні формальності, технічні стандарти  і норми, специфічні стандарти  якості, норми безпеки, санітарні і ветеринарні норми і т.д.

     - Міри, спрямовані на обмеження  імпорту або стимулювання експорту, але дія яких впливає на  зовнішньоекономічну діяльність. Нетарифні  бар’єри дають більше можливостей  діяти державі [2, c.217].

       Найважливішими заходами нетарифного регулювання є ліцензування, квотування, реєстрація контрактів, дозволи міністерств і відомств, що мають необхідні повноваження щодо видачі таких дозволів на відповідні товари. Квотування – це кількісне обмеження імпорту або експорту певної категорії товарів, а ліцензування – це умови і порядок надання державними органами спеціального дозволу на ввезення або вивезення таких товарів¹. Перелік товарів, щодо яких встановлюються спеціальні експортно-імпортні режими чи взагалі забороняється експорт та імпорт, затверджується Кабінетом Міністрів України. Надання квот та ліцензій на експорт та імпорт товарів і послуг здійснюється Міністерством економіки.

     Транспорт, товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України можуть, крім митного, підпадати під радіологічний, екологічний, санітарний, фітосанітарний, ветеринарний контроль, який проводиться фахівцями відповідних служб. При цьому слід зауважити, що митний контроль не може бути закінченим доти, доки не завершені згадані види контролю [6, с.95].

     До  інструментів кількісного регулювання (обмеження) експорту та імпорту належать квотування та ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Квотування та ліцензування експорту та імпорту запроваджується державою самостійно через уповноважені нею державні органи:

• у випадку різкого погіршення розрахункового балансу України, коли на певну дату його негативне сальдо на 25 % перевищує загальну суму валютних вимог України;
• у разі досягнення рівня зовнішньої заборгованості, визначеного ВР України,
• тоді, коли значно порушено рівновагу щодо певних товарів на внутрішньому ринку України, особливо продуктів харчування, сільськогосподарської продукції та промислових товарів народного споживання першочергової потреби;
• у разі потреби забезпечити необхідні пропорції між вітчизняною та імпортною сировиною у виробництві;
• за наявності необхідності проведення заходів у відповідь на дискримінаційні дії деяких інших держав;
• у відповідності з міжнародними угодами, що їх укладає або до яких приєднується Україна (запроваджується режим квотування);
• у випадку добровільного обмеження експорту товарів у визначену країну може запроваджуватись режим квотування [4, c.112].

     Експортна (імпортна) квота – це гранична кількість визначеної категорії товарів, який дозволено експортувати (або імпортувати) протягом певного часу, що визначається в натуральних вартісних одиницях. Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за ними не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти [7, с.96-97]. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):

     - глобальні – це такі квоти з товару (товарів), які встановлюються без зазначення конкретних країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;

     - групові – це такі квоти з товару (товарів), які встановлюються із зазначенням ряду конкретних країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;

     - індивідуальні – це такі квоти з товару (товарів), які встановлюються із зазначенням конкретної країни, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується [2, c.262].

     З кожного виду товару встановлюється тільки один вид квоти. До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності шляхом опублікування в офіційних засобах масової інформації України доводяться відомості про товари та  країни, які підпадають під режим ліцензування та квотування. При цьому зазначається вид квоти або ліцензії по кожному товару (або групі товарів). Така інформація негайно доводиться також до відома органів Держмитслужби України. Ліцензії видаються на підставі заяв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Видана суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності ліцензія повинна мати такі реквізити: номер, дату видачі, підпис службової особи, яка видала ліцензію, печатку відповідної установи. В разі неповного заповнення реквізитів ліцензії чи їх неналежного заповнення до митного оформлення товари не приймаються. Ліцензія, яку отримав суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, є підставою для пропуску через митницю товарів, які підпадають під режим ліцензування чи квотування. Номер і дата видачі ліцензії зазначаються в товаросупровідних документах та вантажній митній декларації. Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється виключно через ті митниці, що зазначені в ліцензіях. Після вичерпання встановленої квоти або закінчення терміну дії ліцензії припиняється пропуск товарів за цією ліцензією.

     Експортна (імпортна) ліцензія – це оформлене належним чином право на експорт (імпорт) протягом певного встановленого терміну визначених товарів або валюти з метою інвестицій та кредитування [7, c.98].

     В Україні існують такі види експортних (імпортних) ліцензій:

      - генеральна – це відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром (товарами) та (або) з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування з цього товару (товарів). Наприклад, від 1994 р. запроваджено ліцензування експорту етилового спирту;

      - разова (індивідуальна) – це одноразовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший від необхідного для здійснення експортної (імпортної) операції;

      - відкрита індивідуальна – це дозвіл на експорт (імпорт) товарів протягом визначеного терміну (але не менше одного місяця) з визначенням загального обсягу товарів [7, с.99].

     Рішення про введення режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України із зазначенням списку конкретних товарів (робіт, послуг), що підпадають під режим ліцензування та квотування, і термінів дії цього режиму.

     Ліцензії  на експорт (імпорт) товарів видаються  Міністерством економіки України (раніше видавалися Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі України). На окремі групи товарів такі ліцензії видаються за погодженням із відповідними міністерствами або відомствами. Ліцензування операцій з переміщення валютних коштів між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою інвестицій та (або) надання (одержання) кредитів здійснюється Національним банком України. Реєстрація окремих видів зовнішньоекономічних контрактів була запроваджена в Україні 1994 р. Реєстрації підлягають контракти, укладені суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності, які стосуються:

     - товарів походженням з України, експорт яких здійснюється в рамках бартерних (товарообмінних) операцій чи операцій із зустрічної торгівлі;

     - товарів походженням з України, щодо яких міжнародними угодами України передбачено добровільні обмеження експорту задля запобігання демпінгу;

     - товарів походженням з України, по відношенню до яких проводяться антидемпінгові процедури (наприклад, живі тварини, уран, аміак, труби і трубки із чорних металів);

     - товарів походженням з України, імпорт яких до інших держав квотується чи ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів митних союзів чи міждержавних економічних угруповань;

     - товарів, відносини з реекспорту яких регулюються чинним законодавством України та міжнародними договорами України [5, c.201].

     Міністерство  економіки України визначає переліки товарів, які зазначені вище. Реєстрацію та облік зовнішньоекономічних контрактів здійснюють Міністерство економіки України та уповноважені ним органи. Митне оформлення зазначених вище товарів здійснюється лише за наявності картки реєстрації-обліку зовнішньоекономічного контракту, яка видається у визначеному порядку. У разі потреби органи реєстрації можуть вимагати інші необхідні документи. Відповідальність за достовірність інформації, поданої в документах, які надані для реєстрації, несе керівник суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України чи фізична особа - суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності. Розгляд поданих для реєстрації документів повинен бути закінчений у термін до 20 днів від дати звернення за реєстрацією. За результатами розгляду орган реєстрації приймає рішення про реєстрацію зовнішньоекономічного контракту або про відмову в такій реєстрації. У разі відмови в реєстрації зовнішньоекономічного контракту суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності видається вмотивоване рішення про відмову. Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного контракту є документом, який підтверджує таку реєстрацію. Надана в документах інформація не підлягає розголошенню. Порушення тягне за собою відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного контракту видається суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності України у двох примірниках. Перший примірник суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності залишає у митних органах після митного оформлення відповідних товарів, а другий залишає в себе. Картка дійсна для митного оформлення товарів, які є предметом відповідного контракту, до кінця поточного календарного року і втрачає чинність після здійснення митного оформлення товарів у повному обсязі, передбаченому контрактом. Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється тільки через митниці, котрі зазначені в картці реєстрації-обліку [7, с.101].

     Важливе значення серед нетарифних інструментів регулювання зовнішньоекономічною діяльністю займають валютні обмеження, які виступають або фактором отримання  розвитку зовнішньої торгівлі, або  фактором, що стимулює розвиток зовнішньоекономічних зв’язків країни. Валютні обмеження являють собою регламентацію операцій резидентів і нерезидентів з валютою і іншими валютними цінностями і являються часткою валютного контролю держави. Сферою застосування валютних обмежень можуть виступати зовнішня торгівля товарами і послугами, рух капіталів і кредитів, податкових і інших платежів. В межах зовнішньої торгівлі дія валютних обмежень прирівнюється до кількісних обмежень імпорту, оскільки імпортер в такому випадку повинен отримати дозвіл на використання валюти для імпорту товарів і послуг, що негативно відбивається в цілому на зовнішній торгівлі країни.

     Одним з найбільш важливих напрямів діяльності держави в області регулювання  зовнішньоекономічної діяльності являється  регулювання ввозу і вивозу капіталу. Це спрямовано на підвищення ефективності іноземних капіталовкладень для економіки в цілому. Регулювання потоку іноземних інвестицій носить подвійний характер. З одного боку, здійснюються заходи щодо створення в країнах сприятливого інвестиційного клімату за допомогою державних гарантій від націоналізації іноземної власності по відношенню пред’явлення різних податкових пільг і канікул, митних пільг, захисту від іноземної конкуренції і т.д. З іншої боку, держави проводять політику обмеження впливу іноземного капіталу на економіку країни.  
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2

     МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД  УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ 

       2.1. Зміни регуляторної політики ЗЕД та структури зовнішньої торгівлі в процесі вступу до СОТ

     Оцінюючи  перший рік членства України в СОТ, слід відзначити, що країна завершила тривалий процес приєднання до цієї міжнародної організації у несприятливий період розвитку світового господарства і, відповідно, міжнародної торгівлі. Йдеться про вплив світової фінансово-економічної кризи на економіку України.

     Хоч офіційно Україна зробилась 152-м  членом СОТ 16 травня 2008 року, проте вже  з кінця 2007 року стало очевидно, що країна завершує процес вступу і стає повноправним учасником багатосторонньої торговельної системи. З цього погляду  для оцінювання економічного ефекту від членства в СОТ правомірно використовувати данні про зовнішньоекономічну діяльність за весь 2008 р. [8]. Міністерство економіки України оприлюднило законопроект «Про внесення змін до Митного тарифу України» щодо виконання тарифних зобов'язань по товарах, які ввозяться на митну територію України, досягнутих в переговорному процесі щодо вступу України до СОТ .