Методи зовнішньоторговельної політики України

     Неадекватність  повноважень органів місцевої влади  та самоврядування зумовлює доцільність впровадження у регіональну політику принципу субсидіарності. Для прийняття обґрунтованих управлінських рішень на державному та регіональному рівнях доцільно впровадити систему моніторингу транскордонного співробітництва. Вирішення цих проблемних питань у системі реалізації регіональної політики в контексті європейського бачення визначає перспективи розвитку транскордонного співробітництва України. 
 

РОЗДІЛ 3

     ВПЛИВ ФІНАНСОВОЇ ДЕСТАБІЛІЗАЦІЇ НА ОБСЯГИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ 

     Внаслідок кризи у  2008-2009 роках  відбулися низка банкрутств провідних фінансових компаній світу, поширення фінансової кризи на реальний сектор економіки, падіння попиту на ринках світу і цін на метал, нафту, хімічну продукцію, тощо. В результаті вторинні ринки України в наслідок світової валютно-фінансової кризи зазнали значного негативного впливу через: зростання вартості та утруднення отримання зовнішніх запозичень; витік капіталу з країни, пов’язаний з падінням фондових індексів в Україні та світі; зниження попиту на провідних експортних ринках України; наростання негативних очікувань суб’єктів ринку [26, c. 18].

     Одним із перших сигналів про наближення світової кризи для України стала  втеча капіталу нерезидентів з фондового  ринку, що засвідчило падіння індексу  ПФТС з початку 2008 року майже на 80 %. Вересневий спалах кризи зумовив уповільнення притоку інвестицій, переказів з-за кордону, відплив короткострокових фінансових ресурсів, погіршення від’ємного сальдо торговельного балансу, різку девальвацію гривні [27, с. 20].

     За  перші 9 місяців 2008 року дефіцит поточного  рахунку становив «мінус» 8,4 млрд. дол. (5,8 % ВВП). Проте через вищі надходження за фінансовим рахунком зведене сальдо платіжного балансу становило 6,3 млрд. дол., що сприяло збільшенню обсягу міжнародних резервів до 37,5 млрд дол. Унаслідок девальвації гривні та зменшення внутрішнього попиту протягом жовтня-грудня дефіцит поточного рахунку зменшився до 0,4 млрд дол. у грудні. Дефіцит товарного балансу зменшився у 2 рази – до 600 млн дол [19].

     Криза безпосередньо вплинула на обсяги зовнішньої торгівлі в Україні. Згідно даних державного комітету статистики обсяги експорту у 1 кварталі 2009 року скоротилися на 5,45 млрд. дол. США (рис. 3.1)

      Рис. 3.1 Обсяги експорту та імпорту України  товарами (млн. дол. США) [19]

     Отже, дані рис. 3.1 свідчать, що обсяги зовнішньої торгівлі України мають тенденцію до зменшення. Зокрема, імпорт у 1 кварталі 2009 року скоротився більш ніж на 9 млрд. дол. США у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року.

     Що  ж стосується обсягів експорту та імпорту послуг, то результати залишаються не втішними. Тільки за перший квартал 2009 року обсяги як експорту так і імпорту зменшилися майже у три рази у порівнянні з першим кварталом 2008 року (рис.3.2).

     Рис. 3.2 Обсяги експорту та імпорту України послугами (млн. дол. США) [19]

     Варто також зазначити, що в одній з  найосновніших галузей української економіки - металургійній спостерігається скорочення обсягів експорту.

     Зокрема за даними Держкомстату у 1 кварталі 2009 року обсяги імпорту недорогоцінних металів та виробів з них становили 499,8 млн. дол. США (рис. 3.3), що на 820 млн. дол. США менше ніж за аналогічний період 2008 року.

     Рис.3.3 Обсяги експорту та імпорту недорогоцінних металів (млн.дол. США) [19]

     Отже, як можемо побачити з рис.3 обсяги як експорту так імпорту зменшилися, хоча у травні 2009 року продовжували зростати показники металургійного виробництва.

     До  кризи металургійна продукція була головним експортним товаром України. Але метал - це інвестиційний товар, виробництво якого у період макроекономічної дестабілізації може потерпати рецесію. Обсяги експорту продукції хімічної промисловості у першому кварталі 2009 р. у порівнянні з 2008 роком зменшилися на 648,1 млн. дол. США (рис. 3.4).

     Рис.3.4 Обсяги експорту та імпорту продукції хімічної промисловості (млн. дол. США) [19]

     Отже, як можемо побачити з рис.3.4 обсяги як експорту так імпорту продукції хімічної промисловості мають тенденцію до зменшення. Зокрема, у 1 кварталі 2009 року імпорт даної групи товарів становив 947,1 млн. дол. США, що на 574,7 млн. дол. США менше ніж за аналогічний період 2008 року.

     Кризові явища у світовій економіці та економіці України спричинилися до суттєвого сповільнення припливу прямих іноземних інвестицій (ПІІ). В ІІІ кварталі 2008 року чистий приплив ПІІ зменшився порівняно з попереднім кварталом у 2,7 разу - до 1,7 млрд дол. США, в IV кварталі – 1,2 млрд дол. США. Загалом за рік приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки та курсової різниці («мінус» 3,9 млрд дол. США) склав 6180,7 млн дол., або 77,9 % рівня попереднього року.

     Основними інвесторами, як і в попередні роки, залишались Кіпр (28 % збільшення), Італія, Нідерланди, Німеччина, РФ (разом 43,3 % збільшення). Найбільш привабливими для інвесторів залишались фінансовий сектор, торгівля та нерухомість (62 % приросту за рік). Внаслідок рекапіталізації банків з іноземним капіталом банківський сектор залишався привабливим для іноземних інвестицій і в IV кварталі 2008 року, частка вкладень до нього становила 56,6 % [28, c. 32

     Рис. 3.5 Географічна структура експорту українських товарів, % [19]

     Упродовж  кризового кварталу суттєвих змін зазнала  структура зовнішньої торгівлі за географічними напрямами. Найдраматичніші події відбулися серед наших великих споживачів металургійної продукції. Експорт до Туреччини скоротився на 36%, до Китаю - на 41%, до РФ - на 15%.

     Якщо  Китай багато років вже не є  ключовим ринком для нас, то зміни на російському напрямі відіграють велику роль. Упродовж останніх років, незважаючи на прохолодні політичні стосунки, роль Росії в українському експорті неухильно зростала [29, c.18]

     Водночас  скорочення імпорту з РФ відбуваєлося набагато швидше - у кризовий квартал воно становило майже 34,4%. Хоча експорт до РФ також зазнає суттєвого скорочення, його масштаби будуть помірнішими ніж у разі імпорту з РФ. Російський споживач в умовах кризи навряд чи відмовлятиметься передусім від порівняно дешевих українських продовольчих товарів.

     До  того ж девальвація гривні, практично  паралельна з девальвацією рубля, але  сильніша за знецінення російської валюти до долара чи євро, посилюватиме привабливість  української промислової продукції, особливо порівняно з динамікою рубля до валют інших великих імпортерів до РФ - євро і юаня.

     Рис. 3.6 Географічна структура імпорту товарів до України, % [19]

     Це  означає, що торгівельний дефіцит виправлятиметься передусім на російському напрямі. До речі, найкраще сальдо торгівлі з Росією Україна мала у 2000-2001 роках, після попередньої економічної кризи.

     Як  відомо, суттєвий вплив на обсяги експорту має обмінний курс, саме

тому  доцільно емпірично дослідити вплив  обмінного курсу та рівня безробіття в Україні на обсяги експорту.

     Девальвація грошової одиниці призводить до зростання обсягів експорту. При збільшенні девальвації гривні на 1% за 1 квартал обсяги експорту збільшуються на 0,94%. Це пояснюється тим, що товари в середині країни стають дешевшими для зовнішнього світу, саме тому попит на них збільшується, що призводить до збільшення обсягів експорту. При збільшенні безробіття на 1% експорт зменшується на 0,14%. Збільшення рівня безробіття в країні призводить до зменшення виробничих потужностей підприємств, що негативно впливає на обсяги експорту[19].

     Підсумовуючи  зазначимо, що для того щоб запобігти  спаду товарообороту між Україною та іншими країнами необхідно розвивати внутрішній ринок, стабілізувати курс національної валюти, позбутися протекціоністських заходів (встановлення мита, квот), що перешкоджають вільній торгівлі, надати державну допомогу малим та середнім підприємствам та ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

      Дослідження, проведені в даній курсовій роботі, дозволяють зробит наступні основні висновки.

      Особливістю зовнішньоторговельної політики України, спрямованої на підтримку національного товаровиробника, починаючи з 1994 р. стали лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, зняття кількісних обмежень на український експорт, що в умовах скорочення внутрішнього споживання надало можливість підтримувати вітчизняне виробництво за рахунок експортної діяльності. Таким чином, Україна почала активно звертати увагу на використання протекціоністського інструментарію, який притаманний більшості зарубіжних країн.

      Митно-тарифні  норми відіграють важливу роль у системі правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Це пов'язано з тими функціями, які виконують митно-тарифні регулятори при обслуговуванні міжнародних економічних відносин. Аналіз нормативно-правової регламентації ВЕД показав, що в Україні застосовують ввізні та транзитні мита.

      Вступ України до СОТ став стимулом для  подальшого поширення режиму вільної  торгівлі на зовнішньоторговельні операції із західними країнами-сусідами та країнами дальнього зарубіжжя, тоді як до вступу, коло країн, з якими Україна мала угоди про вільну торгівлю, обмежувалося переважно країнами СНД. Після вступу України до Організації розпочалися переговори з ЄС щодо укладання Угоди про створення зони вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

      З метою залучення іноземних інвестицій, активізації підприємницької діяльності за участю зарубіжних інвесторів, нарощування  експорту товарів і послуг, а також поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції створено спеціальні (вільні) економічні зони та запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку Донецької, Київської, Луганської, Львівської, Закарпатської, Волинської, Житомирської, Миколаївської, Одеської, Чернігівської областей, Автономної Республіки Крим, у м. Шостка Сумської області та Харкові. СЕЗ і ТПР займають 10% території України. Проте обсяг виробництва продукції підприємств, розташованих у СЕЗ, 2002 р. становив лише 4% від загального обсягу продукції, виробленої на підприємствах України. На територіях, де діють спеціальні режими інвестиційної діяльності, - 7,7%.

      Антидемпінгові  процедури стали важливим питанням у торговельних та політичних відносинах України з її основними партнерами, включаючи ЄС. Антидемпінгове регулювання в системі зовнішньоекономічних зв'язків України посідає одне з провідних місць. З одного боку, політика економічного протекціонізму є нині одним із зовнішньоекономічних пріоритетів нашої держави. Адже імпортні товари, використовуючи конкурентні переваги щодо ціни та якості, продовжують витісняти вітчизняного товаровиробника з внутрішнього ринку. З іншого боку, захищаючи національного товаровиробника в Україні, наша держава не може повністю закрити внутрішній ринок для його основних конкурентів, тому що вона залежить від критичного імпорту, а це вимагає підтримання показника експорту з України на високому рівні з метою компенсування негативного впливу від'ємного торговельного балансу. Але правові умови для захисту економічних інтересів українських товаровиробників як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках створені фактично лише на папері.

     Сьогодні  вже почав відбуватися процес трансформації сталих форм транскордонного співробітництва, які існували до розширення ЄС, і поява нових інституційних форм транскордонної співпраці по обидва боки кордону.За результатами співпраці спостерігаються позитивні тенденції ЗЕД прикордонних областей, збільшення кількості спільних підприємств та обсягів інвестицій в економіку України із сусідніх територій. Співробітництво здійснюється у всіх сферах життєдіяльності. Значні результати отримані у сферах охорони довкілля, екологічної безпеки, науково-освітній та культурній.

     Криза безпосередньо вплинула на обсяги зовнішньої торгівлі в Україні. Обсяги як експорту так імпорту продукції хімічної промисловості, обсяги експорту металургії мають тенденцію до зменшення. Хоча експорт до РФ також зазнає суттєвого скорочення, його масштаби будуть помірнішими ніж у разі імпорту з РФ.Кризові явища у світовій економіці та економіці України призвели до суттєвого сповільнення припливу прямих іноземних інвестицій.