Мікроекономічна теорія, як теорія цін

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
 
 

Придніпровський центр дистанційного навчання 
 

КУРСОВА РОБОТА 

з дисципліни „Мікроекономіка” 

на тему „ Мікроекономічна теорія, як теорія цін” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ 

ВСТУП                                                                                                                      3 

I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА  ЦІНИ ЯК  ЕКОНОМІЧНОЇ

 КАТЕГОРІЇ                                                                                                             5                                                             1.1. Сутність, функції та загальна структура ціни.                                              5

1.2.  Теорія ціни.                                                                                                     9

II. МІКРОЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ, ЯК ТЕОРІЯ ЦІН                                       15

2.1.  Ціна, як важіль економічного впливу на розвиток економіки.                 15

2.2.  Механізм, ціноутворення за різних моделей ринку ( конкуренції).         18

2.3. Система цін і цінова політика фірми. Цілі і методи ціноутворення.        27 
 

III.   РОЛЬ ДЕРЖАВИ В ПРОЦЕСАХ ЦІНОУТВОРЕННЯ ТА ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ.                      34 
 

ВИСНОВКИ                                                                                                           39

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ ТА ІНШИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ             41 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

   Ринок існує багато тисячоліть. За цей  час людство досягло величезних успіхів у пізнанні і використанні законів природи, в розвитку техніки і технологій, але не змогло вигадати нічого більш досконалого в організації економічної діяльності,  ніж ринок. Спроби деяких країн організувати взаємодію  людей з єдиного центру за допомогою лише директивного центрального планування закінчилось невдачею.

     Ринок також  не є ідеальним  регулятором економіки. В сучасному  суспільстві виникає чимало проблем,  які він самостійно вирішити  не може. неспроможність ринку,  яка виникла в процесі еволюції господарської діяльності, зумовлює необхідність державного втручання в економіку. Воно сприяє ефективності і більш справедливому  розподілу національного  багатства. Але в переважній більшості ситуацій споживачі і фірми, приймаючи свої рішення  щодо купівлі і продажу. Орієнтується лише на ринкові ціни, які надають їм інформацію про вигідність тих чи інших рішень [1].

   Тема  роботи є актуальною так,  як ринкові ціни є тими специфічними сигналами, які координують поведінку економічних суб»єктів. Розрізняють ціни в абсолютними вираженні ( номінальні) і відносні ( порівняльні) ціни. За допомогою  відносних цін  визначають зміну ціни одного товару відносно цін  на інші. Ціни є головним засобом передачі інформації в ринковій економіці. Їх зміна стимулює збільшення або зменшення споживання  чи виробництва того чи іншого продукту, в результаті чого формується попит і пропонування на ринку.

   Ціна  – основна мікроекономічна категорія, яка є основною детермінантою  попиту і пропонування. Зміни ціни спричиняють  зміни в обсягах попиту і пропонування.

   Рівноважна  ринкова ціна є основним індикатором, який визначає поведінку покупців і  спрямовує зусилля  та ресурси  виробників.

   Ринок є саморегульованою системою. Урядове  втручання в ринкове ціноутворення,  відхилення цін від рівноважних призводить до розбалансування ринку.

   В роботі  ми розглянемо сутність, функції  ціни,  механізм ціноутворення та роль держави в процесах ціноутворення.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА  ЦІНИ,  ЯК  ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

1.1. Сутність, функції  та загальна структура ціни.

  Сутність  ціни. Разом з попитом і пропозицією  вона регулює всі процеси суспільного  відтворення на мікро- і макрорівні, а також на рівні відтворення  окремих індивідів. Ціна — грошова форма вартості товару, або вартість товару, виражена у грошах.

  У відносинах купівлі-продажу товарів  вона постає як еквівалентна вартості товару кількість грошей. У взаємному їх співвідношенні вартість є сутністю більш глибокого порядку, має якість абстрактного (загального), а ціна — конкретного (форми буття абстрактного). За економічним змістом вони нетотожні: ціна ширша за вартість, оскільки, крім вартості як своєї основи, вона відображає й співвідношення попиту і пропозиції товару, вартість і кількість грошей в обігу, споживчу вартість і корисність товару тощо. Водночас вона с компенсацією витрат і зусиль виробників.

  Ціна  фокусує в собі різнобічні інтереси економічних суб'єктів. У ринковій економіці вона є епіцентром усіх подій, оскільки за її участю щодня  відбуваються мільярди актів обміну товарами. Тому проблеми теорії ціни і ціноутворення одні з найважливіших в економічній науці і практиці. Економічно обґрунтована ціна є важливою передумовою нормального функціонування ринкових суб'єктів, галузей економіки, забезпечення соціальної рівноваги в суспільстві. У ній закладені передумови виробництва, споживання і відтворення. Крім того, вона постає як економічний показник ефективного управління економікою, як інструмент, використовуючи який, оцінюють діяльність виробничих колективів, матеріально винагороджують їх працю. За допомогою ціни відбувається розподіл і перерозподіл ВВП, ВНП, НД. Ціна є стимулюючим фактором виробництва, а також обмеження певного економічного блага. Якщо вона викривлюватиме економічні процеси, жодні зусилля, спрямовані на розвиток економіки, не матимуть успіху [2].

  Відчутно  впливає ціна і на зацікавленість праці, капіталу щодо економії витрат, підвищення якості благ і послуг. Адже завдяки їй господарюючі суб'єкти отримують сигнали про визнання чи невизнання у процесі обміну суспільного характеру праці (суспільної вартості), втіленої в їх товарах. Ціна також підказує, від чого треба відмовитися, щоб отримати певну одиницю бажаних благ і послуг. Вона подає сигнали, які спонукають продавців обирати певний варіант використання наявних ресурсів, впливають на прибутковість альтернативних благ і послуг.

  Функції ціни. Сутність ціни виявляється в  її функціях: обліковій (вимірювальній), розподільчо-перерозподільчій, стимулюючій і регулюючій. Механізм виконання ціною своїх функцій доволі складний і неоднозначний. З'ясовуючи функції ціни необхідно зауважити, що їх не можна чітко розмежувати. Так, стимулююча і регулююча функції, маючи різний зміст, тісно пов'язані між собою. Тому помилковим є твердження, що ціна спочатку виконує одну функцію, потім іншу і т. д. Ціна одночасно виконує всі властиві їй функції, і лише теоретичний аналіз відокремлює їх, надає їм певної ієрархії.

  Облікова (вимірювальна) функція ціни. Полягає вона у вимірюванні вартості (суспільної оцінки) товарів, послуг. Виконуючи цю функцію, ціна є інструментом вимірювання обсягів, динаміки, структури виробництва, продуктивності праці, пропорцій між галузями, обсягу ринку, платоспроможності, попиту населення, купівельної спроможності ринку грошей, установлення еквівалентності обміну за вартістю товарів.

  Облікова  функція має прикладний характер, оскільки забезпечує економічний аналіз, допомагає у виробленні й прийнятті управлінських рішень, з'ясуванні стимулів, що породжують виробництво того чи іншого товару. Вона спонукає виробників співставляти витрати і результати виробництва, внутрішні й суспільні витрати, пов'язувати свої індивідуальні витрати з витратами інших підрозділів, порівнювати асортимент випуску продукції з попитом тощо.

   Розподільчо-перерозподільча функція ціни. Реалізується вона в розподілі (перерозподілі) вартості товарів між їх виробниками та споживачами. Механізмом її дії є відхилення ціни від вартості товарів унаслідок розбіжності між їх пропозицією та попитом на них інших чинників. Перевищення ціною вартості товару дає змогу його виробнику одержати більший за вартість товару дохід, що призводить до втрати відповідної частки доходу покупцем (споживачем) на користь виробника (продавця). У протилежному випадку, якщо ціни менші від вартості товарів, відбувається перерозподіл вартості й доходів на користь покупця. Перерозподіл вартості товарів зумовлює перерозподіл національного доходу між суб'єктами його присвоєння та між фондами споживання і накопичення національного доходу [3].

  Ціна  є також інструментом раціонального  розподілу обмежених ресурсів. У цьому випадку її розподільча функція тісно пов'язана з балансуванням попиту і пропозиції. За жорсткого попиту ціна змінюється вибухово, внаслідок чого виробники збільшують або зменшують виробництво.

  Стимулююча  функція ціни. Сутність її полягає у стимулюванні господарюючих суб'єктів до максимально ефективного використання економічних ресурсів. Виконуючи цю функцію, ціна розв'язує суперечність між вимогами ринку, представленими ринковою ціною товару, та індивідуальними умовами (витратами) виробництва, представленими індивідуальною вартістю товару. Економічним інструментом розв'язання суперечності між індивідуальною і суспільною вартістю товару є ринкова ціна, реагуючи на яку, виробники товарів обирають найоптимальніший спосіб використання наявних ресурсів відповідно до вимог попиту на товари, намагаючись одержати найбільший прибуток за найменших витрат.

  Регулююча функція ціни. Завдяки їй на ринку збалансовуються попит і пропозиція. Зміст її полягає у розподілі (перерозподілі) виробничих ресурсів (засобів виробництва, робочої сили) за галузями та видами суспільного виробництва. Якщо попит на товар перевищує пропозицію, то ціна на нього зростає, що стимулює збільшення обсягів виробництва за рахунок залучення додаткових виробничих ресурсів, і навпаки. Збалансовуючи попит і пропозицію, ціна діє як ринковий інструмент переливання капіталів (ресурсів) із галузі в галузь, із одного виду виробництва в інший.

     Залежно від особливостей процесу відтворення благ та чи інша функція ціни здатна діяти у різних ланках економічної системи. Перерозподіл ресурсів можна здійснювати через бюджет, кредитно-фінансову систему, шляхом інфляції тощо; балансування попиту і пропозиції здійснюється суворим виконанням касових зборів. Розподільча функція може стати стимулюючою або балансуючою попит і пропозицію, а всі вони повинні відображатися обліковою функцією

     Функції ціни є виявом властивостей і функцій економічних законів, притаманних товарній (ринковій) формі виробництва: закону вартості, законів попиту, пропозиції, грошового обігу, конкуренції тощо. Це означає, що основа всіх функцій ціни — економічні закони (їх взаємозв'язок зумовлює взаємозв»язок функцій ціни), а також що ціна є економічним інструментом реалізації законів ринкового господарства.

  Загальна  структура ціни. Оскільки основою  ціни с вартість, то вона і її структура  визначають загальну структуру ціни. Як відомо, структуру вартості товару утворюють вартість спожитих засобів виробництва (ЗВ), вартість необхідного продукту (НП) і вартість додаткового продукту (ДП). Тому загальна структура ціни є грошовим вираженням структурних складових вартості товару (ЗВ + НП + ДП). Вона характерна для простого товарного виробництва і нерозвинутої конкуренції.

  З перетворенням простого товарного  виробництва на капіталістичне відбувається якісна зміна соціально-економічної природи всіх складових вартості та структурних складових ціни товару: вартість засобів виробництва набуває форми постійного капіталу (С), необхідний продукт — форми змінного капіталу (V), а вартість додаткового продукту — форми додаткової вартості (m). Відповідно загальна структура ціни товару постає як єдність грошової форми вартості постійного капіталу (засобів виробництва), грошової форми вартості змінного капіталу (необхідного продукту) та грошової форми додаткової вартості (додаткового продукту): С + V + m . Під впливом внутрігалузевої та міжгалузевої конкуренції в межах різних моделей ринку відбувається зміна механізмів ціноутворення, а також форми і структури ціни, що виявляється в існуванні ціни виробництва, олігополістичній та монопольній ціні.