Мікроекономічна теорія, як теорія цін

      Табл.. 2.1

 

       Особливості ціноутворення на ринку штучної монополії. Передумовами створення штучної монополії є не концентрація і централізація капіталу на базі конкурентної боротьби, а певні інтереси держави. Вона дає змогу штучним монополіям установлювати на свою продукцію ціни, які забезпечують отримання справедливої норми прибутку. У цьому разі застосовується принцип ціноутворення, що отримав назву кост-плас («витрати плюс»), згідно з яким ціна формується на основі витрат виробництва плюс середній прибуток: Р = АVС + m(АVС), де m — приріст до середніх змінних витрат, який дає змогу підтримувати виробництво на належному рівні, а за необхідності — розширювати його [11].

  Ціноутворення в державній монополії, яке регулюється  на рівні середніх витрат, на думку спеціалістів, не стимулює мінімізацію витрат виробництва, оскільки монополістичні фірми не мають конкурентів, а будь-яке збільшення витрат унаслідок невдалих управлінських рішень ніяк не впливає на норму прибутку Р' на вкладений капітал. Для монополії важливо, щоб збитки від зниження ціни не перевищували приріст доходу від реалізації додатково виробленої продукції.

  Механізм  монопольного ціноутворення, крім негативних, має і певні позитивні наслідки. Оскільки ціна реалізації товару монополії  перевищує рівноважну ціну, вона може дозволити собі значні витрати на розроблення і впровадження нової техніки і технологій, інноваційну діяльність. Таких можливостей не має жодна конкурентна фірма.

  Монопольне  ціноутворення на товари масового споживання здебільшого відсутнє. Ціни на них  загальнодоступні, і їх можуть придбати практично всі. Тому галузі, які виробляють товари широкого вжитку, не можуть бути монополізовані.

  Ціноутворення на ринку олігополїї. За олігополії в певній галузі панує від двох до десяти середніх або великих фірм. Олігополія, як правило, перебуває між чистою монополією і монополістичною конкуренцією. Доступ на олігополістичний ринок інших фірм ускладнюють притаманні чистій монополії юридичні (володіння патентами і ліцензіями) та економічні бар'єри, але завдяки жорсткій конкуренції між олігополіями їх долати легше. На ринку олігополії продукція може бути як однорідною (стандартизова-ною), так і диференційованою. У такому разі олігополію називають диференційованою.

  За  олігополії існує тісна взаємозалежність між фірмами, оскільки їх конкурує всього кілька і вони займають приблизно рівні частки ринку. Фірми можуть як співробітничати між собою, так і вести агресивну конкурентну боротьбу, що негативно позначається на прибутках. Загальна взаємозалежність фірм є унікальною особливістю олігополії.

  Ціноутворення на олігополістичному ринку має певні специфічні закономірності. Олігополістичні ціни здебільшого є негнучкими, змінюються рідше, ніж в інших ринкових структурах. Найчастіше на олігополістичних ринках ціни змінюють усі фірми разом [12].

  Світовій  практиці відомі чотири основні моделі ціноутворення на олігополістичному ринку:

  1. Модель ціноутворення на базі «ламаної кривої попиту». 
Ґрунтується вона на припущеннях, що зниження будь-якою оліго- 
полістичною фірмою ціни на свою продукцію спонукає до анало- 
гічної поведінки (зниження ціни) її конкурентів, які старатимуться не втратити своєї частки ринку. Та якщо вона підніме ціни, ні 
хто з конкурентів не наслідуватиме її. Тому фірма-лідер повинна 
не підвищувати, а знижувати ціну, щоб зайняти частину ринку, 
яка буде звільнятися від тих, у кого ціна вища й відповідно менш 
еластичний попит. Щоб не втратити ринок, фірми, які наздоганяють лідера, також знижуватимуть ціну. І хоч би як відрізнялись 
граничні витрати фірм, вони будуть тотожними граничним доходам і цінам лідера. При цьому діятиме принцип монопольної ціни 
(mС = mR). Модель ціноутворення олігополії на базі «ламаної кривої попиту» пояснює, чому олігопольні ціни тривалий час залишаються стабільними.

2. Ціноутворення, засноване на таємній змові. Ця модель базується на таємній домовленості фірм-учасниць щодо встановлення єдиної ціни. Найпростішою її формою є картель, що передбачає формальну письмову угоду про узгодження цін та обсягів виробництва. Таємній змові властиві шахрайство, взаємна недовіра партнерів, що заважає існуванню олігополістичних угрупувань.
3. Лідерство в цінах. Така модель є однією з форм неприхованої змови, згідно з якою ринкову ціну встановлює фірма-лідер, а всі інші наслідують її. Лідер (як правило, найбільша і наймогутніша у галузі фірма диференційованого товару) намагається встановити ціну на такому рівні, щоб інші фірми не мали стимулів до розширення обсягів свого виробництва, щоб їхні ринкові частки залишалися без змін, а він таким чином зберігав би свою частку. Наприклад, у США в автомобілебудуванні такою фірмою є «Дженерал моторс», у літакобудуванні — фірма «Боїнг», на ціни якої орієнтуються інші суб'єкти ринків [13].

     4. Ціноутворення «витрати плюс». За цією моделлю підраховують середні витрати фірми за планового рівня виробництва, додаючи до них надбавку в розмірі певного відсотка: Р = АVС + m(АVС). Ціноутворення «витрати плюс» вигідне фірмам, що випускають продукцію багатьох видів, яким в іншому разі необхідно було б досліджувати попит кожного виробу, що потребує значних затрат. Цей метод легко поєднувати з прямою таємною змовою та лідерством у цінах.

  За  монополістичної конкуренції фірма  досягає оптимального обсягу виробництва і рівноваги у довгостроковому періоді тоді, коли ціна товару (величина середнього доходу) зрівнюється з величиною середніх сумарних витрат, тобто Р =АR = АТС. За такої ціни фірма одержує дохід, достатній для покриття своїх витрат, у тому числі й альтернативної вартості капіталу, тобто функціонує беззбитково, але й без економічного прибутку. 

2.3.  Система  цін і цінова політика фірми.  Цілі і методи ціноутворення. 

  Система цін. Сукупність існуючих у ринковій економіці типів, видів та форм цін утворює цілісну систему цін, які класифікують за п'ятьма ознаками:

  1. За ступенем урахування витрат виробництва і прибутку ціни поділяють на оптові і роздрібні.

  Оптова  ціна. За нею товар реалізують великими обсягами безпосередньо або через оптово-збутові організації. Формується вона приєднанням до собівартості продукції нормального прибутку — прибутку, який забезпечує підприємствам можливість розширеного відтворення. Ціни оптової торгівлі включають оптову ціну виробника, а також витрати і прибуток збутової організації.

  Роздрібні ціни. За ними продають товари невеликими обсягами у роздрібній торгівлі. Вони включають оптові ціни, витрати обігу і торговий прибуток торговельних організацій.

  Оптові  і роздрібні ціни, крім витрат постійного і змінного капіталу, містять інші елементи: податок на додану вартість, акцизний збір, а товари, що перетинають національні кордони, — мито.

  2. За ступенем самостійності ринкового суб'єкта розрізняють 
вільні (самостійні), договірні (контрактні), регульовані та фіксовані ціни.

  Вільні (самостійні) ціни: їх установлюють виробники відповідно до власної цінової політики. Різновидом вільних цін є прейскурантні ціни і ціни каталогу (проспекту).

    Прейскурантні ціни. Вони фіксуються у спеціальних прейскурантах (офіційних довідниках). їх використовують в автомобілебудуванні, сільськогосподарському машинобудуванні, виробництві обчислювальної й електронної техніки.

     Ціни каталогу (проспекту). Такі ціни друкують у проспектах і каталогах фірм, організацій оптової торгівлі. До цієї категорії належать ціни покупця, ціни продавця, ціни нетто.

  Договірні (контрактні) ціни: їх встановлюють покупець і продавець за домовленістю. Укладений суб'єктами різного громадянства договір, за яким платіж відбувається в іноземній валюті, зветься контрактом, а зазначені в ньому ціни — контрактними.

  Регульовані ціни. Такі ціни встановлює держава, її органи на ресурси, що визначально впливають  на рівень і динаміку цін товарів, які мають першорядне значення і виробляються монополіями. Вони можуть коливатися у певних межах.

  Фіксовані ціни. Такі ціни встановлює держава, місцева  влада як постійні, які діють протягом установленого часу.

  Різновидом  регульованих і фіксованих цін є  тарифи і кошторисна вартість.

     Тарифи. Система ставок, за якою оплачують роботи і послуги. Особливий вид цін на послуги транспорту, зв'язку, на енергію.

     Кошторисна вартість. За нею здійснюють розрахунки в капітальному будівництві. Вона виконує роль ціни продукції, її визначають на основі кошторисних цін і розцінок цієї галузі.

  3. За контрактами купівлі-продажу серед цін відокремлюють 
тверді, зафіксовані у контракті, індикативні, демпінгові, з наступною фіксацією та змінні.

  Тверді  ціни. Вони не змінюються від підписання контракту до надходження товару до покупця.

  Ціни, зафіксовані у контракті. Такі ціни фіксуються у контракті і часто  мають назву цін фактичних  домовленостей.

  Індикативні ціни. Встановлюються на міжнародних  ринках на відповідний товар до здійснення експортно-імпортної операції, їх використовують у зовнішньоекономічній діяльності.

  Демпінгові  ціни. За своїм рівнем вони менші  від вартості товару, а в окремих випадках і собівартості. Такі ціни використовують для отримання певних конкурентних переваг при експорті товарів.

  Ціни  з наступною фіксацією. Встановлюють під час виконання договору, в якому визначено спосіб фіксації таких цін.

  Змінні  ціни. Розраховують у момент виконання  контракту внаслідок перегляду  базової ціни з урахуванням змін у видатках виробництва за час  виконання контракту [14].

  4. За регіоном реалізації товару ціни поділяють на загально 
державні (єдині), регіональні, зональні, поясні.

  Загальнодержавні (єдині) ціни встановлює держава на всій території, а. регіональні ціни — місцеві органи на окремі види товарів і послуг.

  Зональні  ціни. Вони стосуються продукції добувних галузей промисловості, враховують різний рівень собівартості.

  Поясні  ціни, їх установлюють за районами (поясами) споживання продукції.

  5. За часом дії розрізняють постійні, тимчасові та одноразові 
ціни.

  Постійні ціни. Ними вважають ціни, що діють протягом тривалого часу, до чергового перегляду.

  Тимчасові ціни, їх установлюють на нову продукцію, оскільки вона має високу початкову собівартість.

  Одноразові  ціни. Встановлюють на продукцію, що виготовляється за разовим або індивідуальним замовленням.

  Усі види цін, які використовують під  час аналізу і планування економічних показників, розглядають як поточні та співставлювані. У сучасній ринковій економіці діє більше 330 видів цін.

  Цінова  політика фірми. Політика цін є одним з найважливіших напрямів господарської діяльності фірм, її зміст полягає в узгодженні цілей, можливостей і засобів ціноутворення.