Необхідність та міжнародна практика встановлення кореспондентських відносин

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ  ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

 

Кафедра банківської справи

Кафедра міжнародних  фінансів

 

 

 

КПІЗ

з дисципліни

«Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції»

на тему:

«Необхідність та міжнародна практика встановлення кореспондентських  відносин»

 

 

 

                                                                                           Виконала:

студентка групи МЗЕДм-51      

                                                                                           Петричак І.В.                                                                                                                                                                                         

 

 

                                                                     Перевірив викладач:                                                                                   

                                                           к. е. н., доцент

                                                            Пруський О. С.

 

 

Тернопіль 2012

План

Вступ

1. Сутність кореспондентських  відносин між комерційними банками

2. Кореспондентські рахунки та типи кореспондентських відносин

3. Формування кореспондентських  відносин

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Міжбанківські кореспондентські відносини включають різноманітні форми співробітництва банків на засадах коректності, чесності та узгодженості щодо виконуваних операцій. Хоча банки конкурують за сфери впливу з метою залучення клієнтів та ділових партнерів на ринку, вони можуть бути і кореспондентами, тобто клієнтами один одного.

Необхідність у кореспондентських  відносинах виникає, коли банк не може запропонувати певні послуги  своїм клієнтам, або коли відомо, що інший банк зробить це швидше, краще та дешевше. З огляду на це й обирають банки-кореспонденти.

Кореспондентські відносини  між іноземними банками в основному використовуються для міждержавних розрахунків. Для встановлення кореспондентських відносин з іноземним банком комерційному банку необхідно отримати генеральну ліцензію в центральному банку.

Організація кореспондентських  відносин між банками передбачає відкриття рахунків один у одного.

Кореспондентський рахунок  являє собою рахунок, на якому відображаються розрахунки однієї кредитної установи за дорученням та за рахунок іншої кредитної установи. Він є різновидом депозитного рахунку до запитання і виконує ту саму роль, що й поточний рахунок підприємства, але з урахуванням специфіки діяльності банку. Отже, кореспондентський рахунок банку в іншому банку – це пасивний рахунок у балансі банку-кореспондента. Рахунок одного банку в іншому має дві назви, залежно від того, чи йдеться про нього з погляду банку, що надає послугу за рахунком, чи з погляду банку, що користується цією послугою, хоча це – той самий рахунок. Припустимо, що банк X користується послугою банку У, який відкрив кореспондентський рахунок для банку X. Банк X є власником коштів на цьому рахунку. Для банку, що користується послугою (банк X), рахунок має назву ностро, а банк називається банком-ностро, або банком-респондентом. Для банку, що надає послугу (банк У), рахунок має назву лоро, а банк називається банком-лоро, або банком-кореспондентом.

1. Кореспондентські відносини, необхідність їх встановлення між комерційними банками

Кореспондентські міжбанківські  відносини є своєрідною (прихованою) формою концентрації капіталу. Кореспондентські міжбанківські відносини – це: різноманітні форми співробітництва між двома банками, які базуються на коректному, чесному та узгодженому виконанні взаємних доручень; договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує банк за дорученням і на кошти іншого (згідно з банківським законодавством України).

Предметом кореспондентських  відносин є ділові відносини між  двома банками.

Кореспондентські відносини  актуальні в тому випадку, коли один банк з метою здійснення своїх  операцій хоче користуватися послугами  іншого банку.

Причини актуальності кореспондентських  відносин: необхідність знання права  і звичаїв торгівлі країн; необхідність знання особливостей іноземних ринків; ведення рахунку і розрахунків  в інвалюті; географічна віддаленість; інший часовий пояс; знання іншого ринку [2, с. 10].

Державний експортно-імпортний  банк України у даний час встановив  кореспондентські відносини з 355 банками  світу. Розрахунки ведуться через 52 рахунки  ностро у ВКВ, а також 5 рахунків у  російських і білоруських рублях.

Рахунки у ВКВ відкриті в банках 22 країн світу (Європа, Північна Америка, Азія, Австралія).

Рахунки в закордонних  банках потребують постійного спостереження  за їх станом. Тому в умовах ще недостатньо  розвинутої інфраструктури це може принести Державному експортно-імпортному банку  України додаткові проблеми.

Корвідносини використовуються при здійсненні угод з метою:

• звернутися за консультацією  про торгові і правові звичаї безпосередньо до партнера у відповідній  державі;

• одержати довідку про  фірми-резиденти цих держав з  метою консультації власних клієнтів;

• рекомендувати партнера як адресата-референта;

• рекомендувати третій особі партнера як уповноваженого з перевірки підписів посадових осіб;

• включити банк-кореспондент як посередника у проведення угод по інкасо або акредитиву та ін.

Мета кореспондентських  відносин – використання для надання послуг клієнтам банку (здійснення базисних операцій): платіжний оборот; проведення комерційних операцій; платіжний оборот без документів; документарні операції; платежі по чеках; надання гарантій.

Операції через інкасо або акредитив визначаються як документарні операції.

Для розрахунків підприємств  нашої країни із зарубіжними контрагентами 

характерні документарні операції, тобто платежі, які здійснюються на підставі

документів, що підтверджують  факт перевезення товару, його оцінку, страховку і стан. До таких документів належать морські коносаменти, авіаційні  та залізничні накладні, страхові поліси, рахунки-квитанції, свідоцтва про  походження товару, сертифікати якості, довідки про вагу вантажу. Вказані  розрахунки здійснюються у формі  документарних інкасо та документарного акредитива на платній основі. Як правило, банки заздалегідь обмінюються  каталогами тарифів за вказані послуги [8, c. 15].

До числа операцій, які  базуються на угодах з клієнтурою, належать платежі по чеках і надання  гарантій. Чеки оформлюються або банками  за дорученням клієнтів (індивідуальних чи фірмових) з метою виконання  зобов'язань або чек пред'являється  самим клієнтом на ім'я його банку. Чеки використовуються тоді, коли між  наказодавцем і бенефіціаром немає  рахунку і коли врегулювання зобов'язань  не може бути досягнуто через переказ. Як правило, банк може брати на себе різні види гарантій за дорученням клієнтів (наприклад, гарантію платежу, гарантію поставки товарів, гарантію виконання  зобов'язань, гарантію забезпечення) та відповідає за їх зобов'язання.

 

 

2. Кореспондентські  рахунки та типи кореспондентських відносин

У кореспондентських відносинах вирізняють А та Б кореспондентів. Про

А-кореспондентів йдеться, коли між національним та іноземним банком існують кореспондентські рахунки, як на одно- так і на двосторонній основі. 

Б-кореспонденти не ведуть взаємних рахунків, хоч співробітництво  між ними може бути дуже інтенсивним. На відміну від кореспондентських  відносин

типу А тут необхідна  для виконання безпосередніх  доручень третя кредитна установа, як правило, в країні, у валюті якої має бути здійснена оплата. Обмін  контрольними документами та особливі домовленості між банками-кореспондентами, які називають також агентськими  угодами, уможливлюють, незважаючи на відсутність кореспондентських  рахунків, взаємне співробітництво  у зовнішньоторговельних операціях.

У межах агентської угоди  між банками-кореспондентами типу Б  прямі доручення мають бути виконані одразу після їх надходження, без очікування формування відповідного покриття. Доручення виконуються  через певні банки (наприклад  там, де обидва партнери мають свої рахунки).

 Однобічне ведення  рахунка здійснюється також тоді, коли, наприклад, через велику  кількість рахунків у країні  іноземний кореспондент не зацікавлений  відкривати нові. На практиці  часто буває, що однобічне ведення  рахунка переростає у двобічне, зумовлене зростанням обігу та  зміцненням довіри. Таким чином  початкові кореспондентські відносини  типу Б можуть перетворитися  на відносини типу А. Особливо  інтенсивні та довірчі відносини існують між А-кореспондентами, які не лише обмінюються необхідними контрольними документами та зразками підписів, а й домовляються про телексні ключі, впроваджують нові кредитні лінії [7, c. 167].

Для співробітництва з  закордонними банками банки встановлюють кореспондентські відносини, що являють  собою весь комплекс можливих форм співробітництва між банками. На практиці існують два способи  оформлення кореспондентських відносин банків:

1. У разі А-кореспондента  зв’язок між банками здійснюється  через кореспондентський рахунок  (рис. 2.1). Кореспондентський рахунок  — це рахунок для обліку  розрахунків, які виконує одна  банківська установа за дорученням і на кошти іншої банківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору (угоди).

Банки відкривають рахунки  в іноземних установах у національній валюті країни-контрагента. На рахунках відображаються всі операції, які здійснюють банки за дорученням своїх клієнтів та за власний рахунок. Оскільки власник рахунку зобов'язаний знати щоденні залишки на своєму рахунку і його стан, то для нього складається виписка, яка відправляється через систему СВІФТ або телексом чи поштою. Надсилаються також повідомлення (авізо) за рахунком про проведення відповідних операцій, які містять всю інформацію, необхідну учасникам останніх.

Рис. 2.1. А-кореспондент із взаємними  зв'язками через рахунок

Приклад. Укрексімбанк у  Києві відкрив рахунок у євро у Дойчебанку у Німеччині, який є, таким чином, обслуговуючим банком, оскільки веде вказаний рахунок, вносить  у нього відповідні записи, направляє  Укрексімбанку виписки з рахунку. Цей рахунок у Дойчебанку є  рахунком лоро для нього. З точки  зору банку Укрексімбанку у Києві  цей рахунок є рахунком ностро.

За взаємною згодою зарубіжний банк нараховує проценти по мінімальному залишку щомісячно. По вихідному  сальдо у виписці банк звіряє залишки  по рахунках. У разі наявності помилок  банк висилає повторне шифроване  повідомлення для виправлення помилок.

2. У випадку відносин  з Б-кореспондентом зв’язку через  рахунок немає (рис. 2.2). Тому потрібна  третя кредитна установа для  перерахунку коштів віноземній  валюті. Для цього дуже часто  між банками взаємно відкриваються  кредитні лінії, які полегшують  ділові відносини.

Наприклад, Чейз Манхеттен  Бенк, маючи в себе рахунок Дойчебанку з відповідною сумою, може відкрити кредитну лінію Укрексімбанку. При  цьому, якщо необхідна сума грошей для  виконання доручення Укрексімбанком перевищує суму кредиту, Чейз Манхеттен  Бенк може перерахувати вказану в  дорученні суму без необхідного  покриття (за домовленістю між банками  необхідна сума буде перерахована пізніше). Це дає змогу негайно виконати телеграфне доручення.

Рис. 2.2. Б-кореспондент без  відкриття взаємних рахунків

На основі кореспондентських  договорів здійснюють розрахунки в  зовнішній торгівлі, у тому числі  акредитивами, переказними векселями, іноземними грошовими переказами. У  передбачені договором терміни  банки-кореспонденти взаємно звіряють записи на кореспондентських рахунках [9, с. 190].

Міжнародний кореспондентський  рахунок – рахунок, на якому відображено розрахунки, здійснені банком однієї країни за дорученням і за рахунок іншої на основі кореспондентської угоди.

Кореспондентські рахунки  за міжнародними розрахунками поділяють на рахунки ностро і рахунки лоро.

Міжнародний рахунок ностро (італ. nostro conto – «наш рахунок») –

1) рахунок, який банк  відкриває у своєму іноземному  банку-кореспонденті й на якому  враховуються всі його витрати  і надходження; 

2) кореспондентський рахунок,  за яким здійснюються всі операції  з виконання кореспондентом доручень  банку.