Необхідність та міжнародна практика встановлення кореспондентських відносин

Використовуючи  досягнення науково-технічного прогресу, найбільші банки почали створювати різні автоматизовані системи для  отримання оперативної інформації про операції по рахунках і управління ними в рамках кореспондентських  зв'язків. Такі системи використовуються, наприклад, контрагентами та клієнтами "Bankers Trust Co." (Cash Connector), "Morgan Guarantee Trust Co." (MARS) "Bank of America" ​​(BAMTRAC), "Chemical Bank" (Chemlink) таіншихамериканськихбанків. Низка європейських банків також приступив до створення та запровадження подібних автоматизованих систем.

У 1977 році почала функціонувати  система СВІФТ (SWIFT: Society of Worldwide Interbank Financial Telecommunications), створена 239 банками  для обміну фінансовою інформацією.СВІФТ  отримав у банківських колах  широке визнання і в даний час  є однією з основних систем, використання якої дає великий ефект, завдяки  можливості швидко зв'язуватися з  іноземними банками-кореспондентами  та одержувати необхідні відомості, а також оперативно вирішувати різні  питання, не витрачаючи додаткового  часу на поштову листування. Велике значення має також використання телексів, телефаксівта системи "Reuters", що дає оперативну інформацію про  стан справ на міжнародних біржах і про курси валют. Також в  даний час на одну з лідируючих ролей претендує комп'ютерна мережа "Інтернет", також дає широке коло можливостей для обміну інформацією  та отриманням необхідних даних.

Широке впровадження комп'ютерних  систем в банківську практику диктується також і тим, що конкуренція у  банків, провідних кореспондентські рахунки, багато в чому грунтується  на тому, наскільки оперативної і  повної є надана інформація, яка  в сучасних умовах стала товаром  на ринку банківських послуг і  використовується для досягнення оптимальних  умов ведення рахунків.

Проблема залишків на рахунках тісно пов'язана з питанням вартості банківських послуг, що надаються  кореспондентам. Зазвичай ці залишки (може бути обумовлений мінімальний безвідсотковий залишок) розміщуються банком, який лічить, на ринку для покриття операційних  витрат та отримання прибутку. В  умовах невисоких процентних ставок має місце певна взаємовигідність відносин: один банк отримує кошти, які міг би використовувати з  вигодою для себе, інший - послуги  свого кореспондента, вартість яких була прийнятною для банків і яку  можна було знижувати за рахунок  збільшення обсягу операцій за рахунком. Проте в період різкого підвищення процентних ставок у середині 80-х  років підтримка безпроцентних  залишків стало невигідним для банків і почався відтік коштів з кореспондентських  рахунків.

Урезультаті банки  почали переглядати основу побудови прибутковості своїх операцій за кореспондентськими рахунками, доповнивши її комісіями. Незважаючи на подальше зниження ставок наринку, тенденція  до переведення операцій за кореспондентськими рахунками на комісійну основу зберігається.

Комісії мають  тими перевагами, що вони сплачуються  відразу, мають стабільний характер і не схильні до змін під впливом  коливань ставок і валютних курсів. У деяких банків на базі комісій  проводиться 80-90% операцій по кореспондентських  рахунках.Комісійну основу все більш  широко використовують також банки  Голландії, Швеції, Бельгії, Великобританії та Росії. Слід, однак, відзначити, що ряд  банків ФРН та Швейцарії все ще використовує в основному систему  мінімальних залишків і лише 30% їх стали застосовувати комісії.

Підрозділи, відповідальні  за кореспондентські відносини, повинні  постійно стежити за доцільністю  підтримання відносин з тим чи іншим кореспондентом і не допускати  неплатежів і овердрафтів, якщо останні  не передбачені кореспондентськими угодами, наявністю достатньої кількості  рахунків у різних валютах (це дозволяє уникнути витрат, пов'язаних з конверсією валют і курсовими різницями, за умови відсутності комісії  за ведення рахунку та достатнього  обсягу операцій), оптимальним розподіл коштів між рахунками в різних банках однієї країни

Таким чином, основними напрямками роботи з удосконалення кореспондентських  відносин з банками є: виділення  в організаційній структурі банків спеціальних підрозділів займаються безпосередньо кореспондентськими відносинами, широке впровадження засобів  автоматизації та комп'ютеризації, контроль за раціональним використанням  коштів на кореспондентських рахунках, оптимізація кореспондентської  мережі за кордоном.

Кореспондентські відносини  між банками за кордоном є найважливішим  інструментом міжнародних економічних  зв'язків. У зв'язку з цим величезне  значення набуває розширення та вдосконалення  кореспондентських зв'язків комерційних  банків між собою, а також з  іноземним банками, приведення їх у  відповідність з нормами міжнародної  банківської практики, збільшення обсягу наданих послуг і іноземних операцій, а також пошук нових форм співпраці  у сфері обслуговування міжнародних  розрахунків. Тому вибір банку-кореспондента  як за кордоном, так і всередині  країни здійснюється дуже ретельно і  вибирається в залежності від  потреб банку або його клієнта, для  проведення тих чи інших операцій. У зв'язку з погрозами неплатежів, банкрутства та постійно мінливої ​​економічної ситуації в країні банки змушені, в рамках встановлених кореспондентських відносин, аналізувати фінансове становище, збирати інформацію про діяльність і один одного, про обсяг наданих послуг та їх вартості і оперативно реагувати на всі зміни, що відбуваються, створюючи один одному здорову конкуренцію і постійно удосконалюючи і збільшуючи спектр послуг, що надаються.

Розширення мережі кореспондентських відносин українських банків із зарубіжними банківськими установами та включення до системиелектронних міжбанківських міжнародних розрахунків залишаютьсямайже не захищеними перед можливостями їх використання організованими злочинними угрупованнями для налагодження функціонуваннястійких каналів незаконного витоку за кордон валютних коштів черезсистему лоро-рахунків. Сформовано мережу фіктивних комерційнихструктур, які займаються конвертацією безготівкових коштів юридичних осіб різних форм власності у готівкову валюту, створено механізмпереказу резидентами України валютних коштів на неконтрольованідержавою рахунки у закордонних банках під виглядом оплати імпортних контрактів [4].

У м. Києві резонансною  справою стала ліквідація у 2008 р. найбільшого у столиці конвертаційного центру. До його послуг вдавалисяпонад 3 тис.комерційних організацій і державних установ.

Через злочинну діяльність у фінансово-кредитній і банківськійсферах  економіка України втратила значну суму коштів, які знаходятьсязараз за межами держави. Валютні цінності, котрі незаконно переведеніза межі України, обчислюються мільярдами доларів; спроби повернутиїх в Україну  залишаються малоефективними.

Складовими елементами системи  міжбанківських розрахунків є:

— кореспондентські відносини;

— кореспондентські рахунки.

Економічна основа розрахунків  між банками — запровадження  між ними кореспондентських відносин. Під кореспондентськими відносинами  розуміють договірні відносини, які виникають між двома або  декількома кредитними установами з  приводу здійснення платежів, розрахунків, надання послуг одній з них  за дорученням і за рахунок іншої.

Кореспондентські відносини  оформляються кореспондентською угодою, вякій фіксується строк договору, порядок та умови виконання відповідних  банківських операцій, а також  режим функціонування кореспондентського рахунку.

Кореспондентський рахунок  — це рахунок, на якому відображаються розрахунки, що виконує одна кредитна установа за дорученням і за рахунок  коштів іншої кредитної установи на підставі кореспондентської угоди. Наприклад, банк А на підставі угоди  з банком Б бере на себе зобов'язання отримати грошові кошти від клієнтів, що належать банку Б, сплачувати за його рахунок перекази тощо. У свою чергу банк Б приймає на себе зобов'язання виконувати такі самі операції для  банку А. При цьому банки відкривають  один в одного кореспондентські рахунки, на яких тимчасово накопичуються  грошові кошти, які надходять  для банку-кореспондента.

Існує два типи кореспондентських  рахунків: кореспондентський рахунок  нашого банку, відкритий в іншому банку, називається рахунок «ностро», а рахунок іншого банку, відкритий  в нашому банку, іменується рахунок  «лоро». За своїм характером рахунок  «ностро» — активний, а рахунок  «лоро» — пасивний. Ці рахунки можуть відкриватись як на взаємній основі, так  і в односторонньому порядку. Рахунок «ностро», відкритий на балансі  одного банку, виступає як рахунок «лоро» на балансі банку-кореспондента.

Операції за кореспондентським  рахунком виконуються банком-кореспондентом у межах кредитового залишку, перевищення якого допускається у випадку надання кредиту  овердрафт, якщо такий кредит передбачений угодою.

Розмір залишку коштів на рахунку в банку-кореспонденті  залежить від характеру та обсягу послуг, які надаються кореспондентом.

Сплата за використання кореспондентського рахунку частково стягується як комісійна винагорода; банк-кореспондент вимагає підтримання  на рахунку компенсаційного залишку, тобто мінімальної суми грошових коштів. Наприклад, Deutsche-Bank, Bank of New-York висувають  перед українським банком умову  — підтримувати сталий залишок на рахунку в розмірі 200 000—300 000 тис. доларів США. На суму залишку закордонні банки нараховують відсотки, але  за ставкою, нижчою від ставки Libor (меншою 3 % у доларах США). Конкретний розмір мінімального залишку обумовлюється  угодою і залежить від кількості  платежів за рахунком, стабільності банку  і якості двосторонніх відносин. Окремі іноземні банки стягують з кореспондентів невелику річну платню.

Облік міжбанківських розрахунків, які здійснюються за прямими кореспондентськими угодами

Під прямими кореспондентськими угодами розуміють договірні  відносини між комерційними банками, метою яких с прискорення платежів і розрахунків. Платежі й розрахунки здійснюються одним банком за дорученням іншого.

За своїм економічним  змістом операції, що проводяться  за прямими кореспондентськими рахунками  між установами банків у межах  України та між установами банків, які розташовані на території  України та зарубіжними банками, мають однаковий характер. Однак  існує різний порядок їх регулювання  з боку Національного банку України  та органів державного управління.

Виходячи з мультивалютного  принципу роботи бухгалтерських рахунків, однакові за змістом операції, незалежно  від того, чи виконуються вони в  іноземній валюті, чи в гривнях, відображаються за однією групою рахунків. Коррахунки «лоро» і «ностро» можуть відкриватися як в іноземній, так і в національній валюті.

Схема бухгалтерських рахунків для відображення операцій за прямими  кореспондентськими угодами

Прямі коррахунки між банками  в межах України можуть бути відкриті лише з дозволу Національного  банку. Ці рахунки використовуються для проведення банківських операцій, що мають постійний характер. Наприклад:

— при здійсненні операцій, пов'язаних з купівлею та продажем валютних коштів на Міжбанківській валютній біржі (МВБ);

— при розрахунках між  клієнтами банків за операції, що мають  постійний характер.

Для відкриття рахунку  банк-кореспондент подає такі документи:

1) дозвіл регіонального  управління НБУ на запровадження  прямих кореспондентських відносин;

2) заяву на відкриття  рахунку;

3) нотаріально завірені  копії Статуту та банківської  ліцензії;

4) картку зі зразками  підписів та відбитком печатки;

5) баланс і довідку  про дотримання економічних нормативів  на 1 число звітного місяця.

Банки-кореспонденти зобов'язані  здійснювати перевірки правильності відображення операцій за коррахунками щомісяця. Завдання перевірки-звіряння залишку кореспондентського рахунку, яке повинно оформлюватися відповідним  актом не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця.

При наявності ліцензії НБУ  на підставі перелічених вище документів банку-кореспонденту резиденту також  може бути відкритий коррахунок в  іноземній валюті.

Для запровадження комерційним  банком кореспондентських відносин із зарубіжними банками потрібна ліцензія Національного банку України  на виконання валютних операцій, зокрема, на відкриття кореспондентських  рахунків.

Відкриття коррахунку і здійснення операцій потребує від банку витрат. Тому до початку роботи із запровадження  кореспондентських відносин необхідно  з'ясувати, який банк і в якій країні найбільше підходить для цього.

Схема відкритих коррахунків  має бути ефективною, дозволяти якісно обслуговувати клієнтів банку. Крім того, треба враховувати, що виконанню  операцій за коррахунками притаманні три види ризику:

— ризик країни;

— ризик фінансової надійності банку;

— ризик виду операції.

До запровадження кореспондентських  відносин комерційний банк повинен  виконати такі операції:

— визначити рейтинг банку  за інформацією, що публікується незалежними  міжнародними агенціями;