Основи інвестиційної діяльності підприємства

Головний критерій оцінки доцільності здійснення інвестиційної діяльності — рівень окупності, тобто швидкість повернення інвестору вкладених коштів через грошові потоки, що їх генерує це вкладення. За фінансування виробничих проектів грошові потоки — це доходи, які надходять інвестору протягом періоду експлуатації проекту у формі чистих прибутків від реалізації продукції, амортизаційних відрахувань.

Наступним етапом є визначення оцінки ефективності інвестиційного проекту. Для цього використовуємо методи, які були описані в пункті 1.3.

1.      Коефіцієнт економічної ефективності:

К=

              Отриманий показник більше одиниці, це означає високу економічну ефективність проекту.

2.                  Метод IRR (внутрішня норма рентабельності ВНР) – це метод класифікації інвестиційних пропозицій із використанням граничного рівня дохідності інвестицій в активи, що дорівнює ставці дисконту, за якою теперішня вартість надходжень від проекту дорівнює теперішній вартості витрат на нього.

Внутрішня норма рентабельності (ВНР) розраховується:

ВНР=IRR=

3.                  Метод окупності – один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, заснований на використанні критерію періоду часу (кількість років), необхідного для повернення інвестицій, вкладених у проект (розмірів щорічного внеску, що розраховуються як різниця між річними доходами і витратами).

Період окупності – це час, необхідний для відшкодування вихідних капітальних вкладень за рахунок прибутку від проекту. Під прибутком мається на увазі чистий прибуток, що залишається після відрахування податків плюс амортизація (а іноді і доходи по процентних ставках). Числення строку окупності звичайно починається з періоду будівництва, протягом якого будуть зроблені первісні капітальні вкладення (з обліком і без обліку вартості землі й оборотного капіталу).

              Термін окупності проекту (ТО) в роках розраховується:

ТО=

              Проект, який роздивляється ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» окупиться за 1 рік і 3 місяці.

4.      Метод дисконтованної вартості:

NPV= (73652,42 – 11670)*(1+0,17)-2+4122,42*(1+0,17)-2 –19073,14=29183,4

З розрахунків бачимо, що NPV>0, тобто проект вигідний.

5.      Коефіцієнт концентрації залученого капіталу:

Кконц=

              Показник концентрації залученого капіталу більше одиниці, і він показує частку позичених коштів у загальній сумі коштів підприємства.

6.      Метод внутрішньої ставки доходності (NPV=0):

NPV для процентної ставки 17% вже розраховано, розрахуємо NPV для іншої процентної ставки, наприклад, візьмемо i=30%:

NPV=(73652,42 – 11670)*(1+0,3)-2+4122,42*(1+0,3)-2 – 19073,14=19935,79

IRR=r=0,17-29183,4*=57%

Так як IRR>imin, тобто 57%>17%, це означає, що інвестиція є ефективною.

Економічний ефект від реалізації проекту відсутність збитків

У ході оцінки даного інвестиційного проекту була перевірено його відповідність різним критеріям  прийнятності, а також проведено аналіз його основних параметрів і варіантів. У результаті можна зробити наступні висновки:

1.              Проект є прийнятним за критерієм NPV і за критерієм внутрішньої норми прибутку і рентабельності.

2.              План повернення кредиту може бути виконаний через 1,3 роки.

Реалізація цього інвестиційного проекту забезпечить беззбиткову та стабільну роботу підприємства у 2010-2015 р. Економічний ефект від технічного переоснащення підприємства  29183,4 тис. грн.

Метод розрахунку крапки беззбитковості відноситься до класу показників, що характеризують ризик інвестиційного проекту. Зміст цього методу, як випливає з назви, полягає у визначенні мінімально припустимого (критичного) рівня виробництва і продажів, при якому проект залишається беззбитковим, тобто, не приносить ні прибутку, ні збитків. Відповідно, чим нижче буде цей рівень, тим більше імовірно, що даний проект буде життєздатний в умовах непередбаченого скорочення ринків збуту. Таким чином, крапка беззбитковості може використовуватися як  оцінку маркетингового ризику інвестиційного проекту. Умова для розрахунку крапки беззбитковості може бути сформульована в такий спосіб: який повинний бути обсяг виробництва (за умови реалізації всього обсягу виробленої продукції), при якому одержуваний маржинальний прибуток (різниця між виручкою від реалізації і перемінними виробничими витратами) покриває постійні витрати проекту. На рисунку 2.1 показані визначення точки беззбитковості.

Рис.1 Визначення точки беззбитковості

Як бачимо з графіку рівень беззбитковості досягається уже на шостому місяці здійснення проекту.

Причини, що обумовлюють необхідність інвестицій, можуть бути різні, однак у цілому їх можна підрозділити на три види: відновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробничої діяльності, освоєння нових видів діяльності. Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різна.

Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли є ряд альтернативних чи взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхідно зробити вибір одного чи декількох проектів, ґрунтуючись на якихось критеріях. Очевидно, що таких критеріїв може бути декілька, а імовірність того, що якийсь один проект буде переважати інших за всіма критеріями, як правило, значно менше одиниці.

ВИСНОВКИ

Інвестування - процес поповнення або додавання капітальних фондів. Це приплив нового капіталу в даному році. Капітальні фонди «зношуються» у виробництві. Запаси матеріалів і напівфабрикатів зменшуються й використовуються під час виробничого процесу, а машини старіють фізично або морально й повинні замінятися.

Підприємства  провадять інвестиції, оскільки новий капітал дозволяє їм збільшувати свої прибутки. При інвестуванні фірма повинна вирішити, чи буде за певний обраний час збільшення прибутків, принесене інвестиціями, більше вартості витрат. Альтернативною вартістю інвестування деякої кількості доларів буде ринковий відсоток з капіталу, узятий по сумі коштів, необхідних для придбання нового капіталу.

Більшість інвестицій, вироблених підприємствами - довгострокові. Типове збільшення капіталу фірми буде тривати довгі роки. Корисний термін служби капітальних активів - це число років, протягом яких вони будуть приносити підприємству доходи або скорочувати витрати.

Плановані, реалізовані й здійснені інвестиції приймають форму капітальних (інвестиційних) проектів.

Причини, що обумовлюють необхідність інвестицій, можуть бути різні, однак у цілому їх можна підрозділити на три види: відновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробничої діяльності, освоєння нових видів діяльності. Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різна. Так, якщо мова йде про заміщення наявних виробничих потужностей, рішення може бути прийняте досить безболісно, оскільки керівництво підприємства ясно уявляє собі, у якому обсязі і з якими характеристиками необхідні нові основні засоби. Задача ускладнюється, якщо мова йде про інвестиції, зв'язані з розширенням основної діяльності, оскільки в цьому випадку необхідно врахувати цілий ряд нових факторів: можливість зміни положення фірми на ринку товарів, доступність додаткових обсягів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, можливість освоєння нових ринків і ін.

Інвестиційна діяльність у тім чи іншому ступені притаманна будь-якому підприємству. Ухвалення інвестиційного рішення неможливо без врахування наступних факторів: вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, кількість доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування, ризик, зв'язаний із прийняттям того чи іншого рішення й ін.

Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли є ряд альтернативних чи взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхідно зробити вибір одного чи декількох проектів, ґрунтуючись на якихось критеріях. Очевидно, що таких критеріїв може бути декілька, а імовірність того, що якийсь один проект буде переважати інших за всіма критеріями, як правило, значно менше одиниці.

Економічна діяльність окремих суб’єктів господарювання значною мірою характеризується обсягом і формами здійснення інвестицій. Від уміння інвестувати залежать розквіт чи криза (занепад) власного виробництва, можливості вирішення соціальних та економічних проблем. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими б професійно володіли спеціалісти відповідного профілю, марно сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес.

В даній роботі, на прикладі реального інвестування (капітального інвестування), проілюстрований процес прийняття рішення щодо вкладання коштів у оновлення старого і придбання нового обладнання.

Після проведених розрахунків можна зробити висновки, що майновий стан підприємства не дуже гарний, але і не низький і за звітний період значно зріс. Отже можна прогнозувати значне покращення майнового становища у наступний період. Спостерігається різке зростання персоналу. За останній рік позичений капітал став більше ніж власний. Рентабельність і власного і сукупного капіталів зросли і стали достатньо високими.

Методами оцінки ефективності інвестиційного проекту було виявлено, що реалізація інвестиційного проекту з приводу переоснащення очисного вибою забезпечить беззбиткову та стабільну роботу підприємства у 2010-2015 р.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.        Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. №1560// Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 47. – Ст. 646.

2.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів». Положення Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. - № 0391.

3.        Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. 3-тє вид., перероб. — Дніпропетровськ: Баланс-Клуб, 2000. — 368 с.

4.        Щукін Б.М. Інвестування: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2004. – 216 с.: іл. – бібліогр.: с. 214

5.        Хобта В. М. Управління інвестиціями: навчальний посібник. Видання 2-е, перероблене та доповнене. – Донецьк: ДВНЗ «ДонНТУ», 2009.-448 с.

6.        Жаворонкова Г. В., Сівашенко Т. В., Скібіцька Л. І., Туз О. І.Управління інвестиціями та інноваціями: Навчальний посібник. – К.: «Кондор», 2010. – 184 с.

7.        Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.]. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472с.

8.        http://ru.osvita.ua/vnz/reports/gov_reg/18564

9.        http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=489241

10.   http://studentbooks.com.ua/content/view/169/39/1/3/

11.   http://udau.edu.ua/library.php?pid=1211

12.   http://www.bestreferat.ru/referat-192182.html

13.   Економіка підприємства: Під редакцією С.Ф. Покропивного. Підручник. У 2-х т., т.1. - К.: 2006.

14.   Господарський кодекс України. - Х.: ТОВ "Одіссей", 2008. - 256 с.