Підвищення ефективності підприємства

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в магістерській роботі мети. Перераховувати їх необхідно не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дає можливість пересвідчитись в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Метод – це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих розв’язанню конкретного завдання. Формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень.

У кожному науковому дослідженні можна виокремити два рівні: емпіричний, на якому відбувається процес накопичення фактів; теоретичний – досягнення синтезу знань (у формі наукової теорії).

Згідно з названими рівнями загальні методи пізнання можна поділити на три групи, грані між якими визначені приблизно:

1. Методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент тощо).

2. Методи, використовувані на емпіричному та теоретичному рівнях (абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція, моделювання тощо).

3. Методи теоретичного дослідження (ідеалізація, формалізація, гіпотеза та припущення, системний підхід, теорія тощо).

Наукова новизна одержаних результатів. Лаконічно викладаються нові наукові положення, запропоновані магістром особисто. Необхідно показати відмінність отриманих результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (уперше отримано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). Не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації та просто констатувати, що в магістерській роботі зроблено, а сутності й новизни положення із написаного виявити неможливо.

Усі наукові положення з урахуванням досягнутого ними рівня новизни є теоретичною основою (фундаментом) розв’язаної в роботі наукового завдання або наукової проблеми.

За місцем отриманих знань серед відомих наукових даних можна виділити три рівня новизни:

1. Перетворення відомих даних, докорінна їх зміна. Характеризується принципово новими в даній галузі знаннями, які не просто доповнюють відомі положення, а являють собою щось самостійне. Самоперевірку даного рівня можна здійснити, поставивши собі запитання: «А що, ніхто ніколи це завдання не розв’язував?»

2. Розширення, доповнення відомих даних. Науковий результат розширює відомі теоретичні або практичні положення, додає до них нові елементи, доповнює знання в даній галузі без зміни їх сутності.

3. Уточнення, конкретизація відомих даних, поширення відомих результатів на новий клас об’єктів, систем. Науковий результат уточнює відоме, конкретизує окремі положення, що стосуються поодиноких випадків. На цьому рівні відомий метод, спосіб можуть бути розвинені й поширені на новий клас об’єктів, систем, явищ.

При формулюванні наукової новизни можна, зокрема, вживати такі вирази: «формалізовано...», «розроблено метод..., який відрізняється від...», «доведена залежність між...», «досліджена поведінка... і показано...», «доопрацьовано (відомий) метод... в частині... і поширено на новий клас систем...», «створена концепція, що узагальнює... і розвиває...», «досліджено новий ефект...», «розроблено нову систему... з використанням відомого принципу...».

Практичне значення одержаних результатів. Вказується цінність одержаних результатів для практики, можливість їх застосування на підприємствах, готовність і масштаби використання, або рекомендації до застосування.

Наприклад, в темі «Оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства» практичне значення одержаних результатів може бути сформульовано таким чином: «Розроблено методичний підхід до оцінки фінансово-господарської діяльності дозволить підприємству розширити якість оцінювання його діяльності. Вона може буди адаптована для виробничої та невиробничої сфери та допоможе підприємству значно підвищити ефективність окремих напрямів аналізу фінансових результатів».

Апробація результатів магістерської роботи. Зазначається, на яких наукових конференціях, симпозіумах, нарадах висвітлено результати досліджень, викладених у магістерській роботі.

Публікації. Вказують, у скількох монографіях, статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах та тезах наукових конференцій опубліковані результати досліджень.

6.8. Основна частина

Основна частина магістерської роботи складається з трьох розділів:

1. Теоретико-методичний розділ.

2. Дослідницький розділ.

3. Рекомендаційний розділ.

Кожен розділ починається з нової сторінки.

Рекомендований обсяг основної частини магістерської роботи повинен складати до 100 сторінок. Допускається відхилення в межах  10 %.

Перший розділ (теоретико-методичний розділ). Наводиться огляд літератури за темою дослідження, вибір напрямів дослідження, визначається сутність предмету дослідження. В огляді літературних джерел щодо напряму наукового дослідження студент відзначає основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Для цього вивчається наукова, науково-методична література, аналізуються підходи різних авторів до розв’язання проблеми, характеризується їх подібність та відмінність, обґрунтовуються власні погляди на проблему. Слід звернути увагу на те, що цитуючи будь-яке джерело інформації, необхідно обов’язково робити посилання на нього, оскільки це є предметом інтелектуальної власності. Джерела, що розглядаються повинні бути наведені в розділі «Список використаних джерел».

Перший розділ також повинен містити обґрунтування вибору методики вирішення даної проблеми. При цьому рекомендується дати оцінку передбачуваних методів дослідження з погляду можливості і доцільності їх використання, переваг і можливих труднощів для вирішення поставленої проблеми стосовно певного предмету, галузі і завдань дослідження.

Матеріал цього розділу повинен мати елементи наукової новизни. Вони відображаються в поданні матеріалу не як констатації фактів, а як взаємопов’язані висловлювання, частини, в яких одне витікає з іншого. Тобто, щоб поданий матеріал був основою для подальшого розвитку подій, сучасних тенденцій; визначення предмета або явища являло собою аналіз різних підходів з визначенням недоліків, переваг або визначенням груп і різниці між ними; проводилась класифікація по виділеним ознакам.

Бажано проілюструвати текст графічними матеріалами – схемами, графіками, діаграмами тощо.

Обсяг першого розділу складає 25–30 % від загального обсягу основної частини магістерської роботи.

Другий розділ (дослідницький розділ). Частиною цього розділу є комплексний аналіз стану та економічного обґрунтування показників господарської діяльності підприємства.

У цьому розділі на прикладі конкретного підприємства має бути досліджена практична сторона питання, розкриті і проаналізовані дії механізмів в досліджуваній галузі. Розділ містить діагностику діяльності підприємства, ґрунтовний аналіз відповідної проблеми на основі фактичного матеріалу, аналіз методичного інструментарію, який використовується на підприємстві.

Для виконання другого розділу студент повинен в період проходження переддипломної практики зібрати фактичний матеріал на підприємстві. Це інформація про фактичні показники господарської діяльності, статистична та бухгалтерська звітність, накази, розпорядження керівництва, результати спостережень, опитувань.

Завданнями комплексного аналізу є:

–        виявлення недоліків у роботі підприємства, сильних та слабких сторін за кожним напрямом аналізу;

–        виявлення зовнішніх та внутрішніх, позитивних та негативних факторів, які впливають на результати діяльності підприємства та кількісна оцінка розміру впливу основних факторів;

–        виявлення та оцінка резервів підвищення ефективності роботи
підприємства за кожним напрямом аналізу.

Комплексний аналіз господарської діяльності підприємства необхідно проводити за такими напрямами:

–        аналіз зовнішніх умов господарської діяльності;

–        аналіз організаційно-технічного рівня підприємства;

–        аналізу стану руху та ефективності використання трудових ресурсів та фонду оплати праці;

–        аналіз витрат господарської діяльності;

–        аналіз обсягу, структури та асортименту випуску та реалізації продукції;

–        аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

–        аналіз ділової активності підприємства;

–        аналіз фінансового стану тощо.

Комплексний аналіз господарської діяльності підприємства проводиться в рамках окремої теми магістерської роботи.

Аналіз необхідно проводити із застосуванням як традиційних методів, методів факторного аналізу, так і економіко-математичних методів, наприклад, логарифмічного та інтегрального методів факторного аналізу, методів кореляційного аналізу тощо.

Поглиблений аналіз діяльності підприємства із застосуванням факторного аналізу та виявлення резервів діяльності необхідно проводити за останні 3 роки.

Всі аналітичні розрахунки, таблиці, графіки, діаграми цього розділу мають супроводжуватися висновками, які дозволяють визначити сутність і стан явищ і процесів, що досліджуються, розкрити їх особливості та тенденції розвитку, створити базу для виявлення невикористаних резервів удосконалення діяльності підприємства.

Враховуючи сучасну інформатизацію та комп’ютеризацію управління підприємствами, обов’язковим є використання у магістерській роботі сучасних інформаційних технологій, прикладного програмного забезпечення.

Обсяг другого розділу складає 30–35 % від загального обсягу основної частини магістерської роботи.

Третій розділ (рекомендаційний розділ). В цьому розділі на основі теоретичних знань, методичних підходів, методичного інструментарію, аналізу практичного матеріалу, тенденцій розвитку підприємства та ринку розробляють конкретні пропозиції щодо вирішення поставленої проблеми, а також оцінюють їх ефективність. Пропозиції до впровадження повинні мати обґрунтування щодо необхідності їх впровадження. Такі пропозиції повинні супроводжуватися конкретними розрахунками, обґрунтованим формулюванням тверджень і мати реалістичний характер.

Розділ передбачає розробку конкретних пропозицій, рекомендацій, економіко-математичних моделей, методичних підходів, методичного інструментарію, а також інформаційного забезпечення реалізації пропозицій.

Побудова економіко-математичних моделі дає змогу встановити кількісні і логічні залежності між різними елементами досліджуваних явищ.

Під моделлю в економічній науці розуміється аналог, макет деякого економічного процесу, системи або явища.

Процес моделювання можна умовно поділити на три етапи:

1. Аналіз властивих явищу або процесу, що вивчається, теоретичних закономірностей і емпіричних даних про його структуру і особливості.

2. Визначення методів, за допомогою яких можна вирішити завдання.

3. Аналіз отриманих результатів.

При економіко-математичному моделюванні часто виникає ситуація, коли економічна система, що вивчається, має дуже складну структуру, не розроблені математичні методи, схеми, які б охоплювали всі основні особливості і зв’язки цієї системи. Такою економічною системою, наприклад, є економіка підприємства в цілому. Виникає необхідність спрощення об’єкту, що вивчається, виключення з аналізу деяких його другорядних особливостей з тим, щоб підвести цю спрощену систему під клас вже відомих структур, що піддаються математичному опису і аналізу. При цьому ступінь спрощення має бути такою, щоб всі істотні для даного економічного об’єкту риси, відповідно до мети дослідження, були включені в модель.

На першому етапі моделювання важливим моментом є чітке формулювання кінцевої мети побудови моделі, а також визначення критерію, зв яким порівнюватимуться різні варіанти розв’язання. У економічному аналізі такими критеріями можуть бути: найбільший прибуток, найменші витрати виробництва, максимальне завантаження обладнання, продуктивність праці тощо. У завданнях математичного програмування такий критерій відображається цільовою функцією.

На другому етапі моделювання економічних процесів відбувається вибір найбільш раціонального математичного методу для вирішення завдання. Наприклад, для вирішення завдань лінійного програмування це симплексний метод, метод потенціалів тощо. Кращою моделлю є модель, яка дозволяє отримати раціональніше розв’язання і найбільш точні економічні оцінки, тому складність і схожість моделі на реальне явище або процес не є основним фактором вибору моделі. Треба пам’ятати, що зайва деталізація ускладнює побудову моделі, часто не дає будь-яких переваг в аналізі економічних взаємозв’язків і не збагачує висновки. Зайве укрупнення моделі призводить до втрати суттєвої економічної інформації і іноді навіть до неадекватного відображення реальних умов.

На третьому етапі моделювання проводять всебічний аналіз результату, отриманого при вивченні економічного явища або процесу. Остаточним критерієм достовірності і якості моделі є практика, відповідність отриманих результатів і висновків реальним умовам виробництва, економічна змістовність отриманих оцінок. Якщо отримані результати не відповідають реальним виробничим умовам, то необхідний економічний аналіз причин невідповідності. Такими причинами можуть бути недостатня достовірність інформації, а також невідповідність використовуваних математичних засобів і схем особливостям та суті економічного об'єкту, що вивчається. Після того, як причина визначена, в модель мають бути внесені відповідні корективи і рішення задачі повторюється.