Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Мая 2012 в 15:32, методичка
Заключним етапом дидактичного циклу навчання, що реалізує кінцеві цілі підготовки фахівців вищої кваліфікації, є написання та захист випускної (дипломної, магістерської) роботи. Основний зміст цього етапу – поглиблення загальнонаукової і спеціальної підготовки студентів, який полягає в самостійному творчому використанні отриманих знань з метою вирішення конкретних науково-виробничих завдань та дозволяє оцінити рівень фахової підготовки студента-випускника.
Випускна робота є найважливішим підсумком підготовки фахівця, у зв’язку з чим зміст роботи і рівень її захисту враховуються як один з основних критеріїв при оцінці якості реалізації відповідної освітньо-професійної програми.
Вступ ………………………………………………………………………….4
1. Основні етапи і організація виконання випускної роботи ……………..6
2. Вибір теми дослідження ………………………………………………….9
3. Вибір підприємства ……………………………………………………….10
4. Керівництво випускними роботами ……………………………………..11
5. Вимоги до структури та змісту дипломної роботи ……………………..13
6. Вимоги до структури та змісту магістерської роботи ………………….20
7. Написання та оформлення реферату …………………………………….30
8. Комп’ютерна частина …………………………………………………….31
9. Підготовка та захист випускної роботи …………………………………37
10. Критерії оцінювання випускної роботи ………………………………..41
11.Вимоги до оформлення випускної роботи ……………………………...45
Додатки ……………………………………………………………………….54
Таким чином, економіко-математичне моделювання роботи підприємства має базуватися на аналізі його діяльності і, у свою чергу, збагачувати цей аналіз результатами і висновками, отриманими після вирішення відповідних завдань.
Методики можуть бути засновані на системах показників, або окремих показників, які розробив студент, запропонованих моделях, сучасних методах вирішення проблем та інше.
В цьому розділі стисло характеризується програмне забезпечення, що використовується для обробки інформації. Якщо у роботі використовується стандартне програмне забезпечення, то його характеристика не є необхідною.
При розробці авторського програмного забезпечення в підрозділі третього розділу відображається загальна концепція, інформаційне та методичне забезпечення, інструкція щодо користування, завдання, яке буде вирішуватися за допомогою розробленої програми, потрібна база даних, формули розрахунків, блок-схема алгоритму розв’язання завдання, результат у формі таблиць, графіків, діаграм тощо, аналітичний опис результату.
Обсяг третього розділу складає 30–35 % від загального обсягу основної частини магістерської роботи.
Окремим підрозділом третього розділу можуть бути заходи з охорони праці на підприємстві.
6.9. Висновки
Висновки є стислим підсумком проведеного дослідження. Вони пов’язані з метою дослідження, завданнями, науковим результатом, його новизною та практичним значенням.
Висновки повинні мати такі слова: визначено, встановлено, запропоновано, розроблено, науковий результат, вперше, удосконалено, отримало подальший розвиток тощо.
Висновки необхідно формулювати за кожним розділом та роботою в цілому.
Висновки за розділами формулюються як підсумкові твердження, що виражають у стислій формі найбільш важливі результати роботи (теоретичні та практичні), які були проведені у конкретному розділі.
У висновках за роботою стисло наводяться найбільш важливі теоретичні положення, які містять формулювання розв’язаної проблеми, в тому числі елементи наукової новизни; узагальнюються результати аналізу та діагностики підприємства за визначеним напрямом дослідження; подаються пропозиції щодо удосконалення напрямів діяльності підприємства, які досліджувалися у роботі. У висновках необхідно узагальнити основні результати дослідження за окремими розділами роботи.
Висновки поділяються на абзаци. Кожен абзац висновків повинен бути сформульований за кожним підрозділом магістерської роботи.
Рекомендований обсяг висновків повинен складати 5–6 сторінок.
6.10. Список використаних джерел
До списку використаних джерел слід включати джерела, на які у тексті є посилання. Список складається із законодавчих актів, нормативно-довідкових матеріалів, вітчизняної та зарубіжної наукової, навчально-методичної та спеціальної літератури, фахових видань, ресурсів Інтернет. Приклад оформлення списку використаних джерел подано у додатку П.
Рекомендована кількість використаної літератури – до 70 джерел.
6.11. Додатки
У додатках наводяться допоміжні матеріали у вигляді: копій документів, витягів із законодавчо-нормативних документів, звітів, окремих інструкцій (положень, правил), результатів соціологічних опитувань, громіздких таблиць, схем тощо.
6.12. Ілюстративні матеріали
Ілюстративні матеріали що показують проведене дослідження складаються із роздрукованих слайдів, розроблених за допомогою програми Microsoft Office PowerPoint. Приклад оформлення титульної сторінки ілюстративних матеріалів подано у додатку Р.
7. Написання та оформлення реферату
Реферат містить загальну характеристику випускної роботи (інформацію щодо структури роботи, обсяг випускної роботи у сторінках, кількості додатків, таблиць, ілюстрацій, кількості джерел за списком літератури) та стислий виклад основного змісту (за розділами), висновків та анотації.
В анотації, обсяг якої складає до 800 знаків, зазначається прізвище та ініціали студента, назва випускної роботи, основний зміст та результати дослідження, ключові слова (слова специфічної термінології за темою, які найчастіше зустрічаються у випускній роботі) наводяться у називному відмінку. Кількість ключових слів (словосполучень) – від 5 до 10.
Анотація наводиться українською, російською та однією з іноземних мов.
Обсяг реферату – до 3 сторінок з одиничним інтервалом та нумерацією сторінок окремо від нумерації сторінок випускної роботи. Першою сторінкою реферату є його титульний аркуш, який не нумерується. Реферат випускної роботи не потрібно підшивати разом з випускною роботою у тверду палітурку.
Приклад оформлення титульної сторінки реферату подано у додатку С. Приклад оформлення реферату подано у додатку Т.
8. КОМП’ЮТЕРНА ЧАСТИНА
Будь-які наукові дослідження, а такими по праву можна вважати роботи проведені студентами в ході написання випускної роботи, вимагають використання різноманітних статистичних, аналітично-розрахункових та прогнозно-розрахункових задач, що використовують в основному економіко-статистичні (кореляційно-регресійні залежності, виробничі функції), оптимізаційні (лінійне програмування) та балансові (міжгалузевий баланс, збалансована система показників) методи.
Застосування економіко-математичних методів та комп’ютерної техніки на підприємствах виробничої та невиробничої сфери є досить перспективним і ефективним. Дослідження ведуться за такими основними напрямками: загальна економіка підприємства, раціональне використання ресурсів підприємств, планування та управління на підприємствах.
Економіко-математичні методи на виробничих та невиробничих підприємствах використовують за двома основними напрямками: регулювання технологічних процесів та оптимізація управління. Досвід показує, що на цьому рівні найрізноманітніші економічні і організаційні питання можна звести до розв`язання оптимізаційних задач, що дозволить з багатьох ймовірних варіантів відібрати оптимальний. Розв`язання таких задач допомагає якнайвигідніше використати наявні ресурси; знайти найефективніші засоби організації виробництва, використання робочої сили, засобів виробництва тощо.
Комп`ютерну частину рекомендується наводити в другому-третьому розділі випускної роботи, за необхідності підтвердження аналітичних даних, що дозволить на основі попереднього матеріалу більш широко використовувати програми аналізу, прогнозування тощо.
Комп’ютерна частина повинна включати:
– загальну постановку економічної задачі (кількох задач), при розв`язанні якої передбачається використання комп’ютерної техніки (на основі наведених у попередньому розділі даних щодо стану господарської діяльності об`єкта дослідження проводиться опис вихідних даних та наводиться загальне формулювання задачі);
– загальний опис методики, що вибрана для проведення розрахунків (обґрунтування вибору задачі певного виду, стисле викладення основних теоретичних положень, алгоритм розв`язання задачі, математичне формулювання задачі);
– розв`язання задачі із використанням комп’ютерної техніки (обґрунтування вибору певного програмного забезпечення та його стисла характеристика: призначення, принцип дії, основні методи обробки даних тощо; опис роботи програми: особливості введення даних, проведення розрахунків, отримання результату; обов`язкове роздрукування результатів розрахунків);
– економічна інтерпретація отриманого результату (на основі роздрукованого результату роботи програми дати повну відповідь з точки зору економічного змісту задачі);
– висновки (наведення основних висновків за результатами проведених розрахунків та надання конкретних рекомендацій підприємству).
Характеристика завдань, що вирішуються за допомогою прикладного програмного забезпечення при написанні випускних робіт подана у табл. 2.
Таблиця 2
Характеристика завдань, що вирішуються за допомогою прикладного програмного забезпечення при написанні випускних робіт
Завдання | Коротка характеристика |
|---|---|
1. Статистичний аналіз даних | 1. Варіаційні ряди Систематизація статистичних даних у вигляді рядів розподілу за ознаками, що мають кількісний вираз, називаються варіаційними рядами. Розміри ознак, які характеризують кількісні зміни тих чи інших явищ, зазнають коливань. У певних межах варіюють будь-які економічні показники і ці коливання зумовлені певними факторами, що діють у певних напрямках. Від розмаху і розподілу відхилень залежить надійність середніх величин, що дають узагальнюючу характеристику статистичної сукупності (якщо значення ознаки більше відхиляється від середньої, то досліджувана сукупність вважається менш однорідною, а середня менш надійною). Для кількісного виміру варіації досліджуваної ознаки розраховують ряд показників, основними з яких є: розмах варіації, середнє лінійне відхилення, середній квадрат відхилень (дисперсія), середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації. 2. Ряди динаміки Ряди динаміки (динамічні ряди) характеризують зміну величини суспільного явища в часі. Це ряд послідовно розташованих у хронологічному порядку значень показника, який у своїх змінах відображує хід розвитку досліджуваного явища. Ряди динаміки дають матеріал для аналізу розвитку соціально-економічних явищ і процесів і їх значення зростає якщо вони ведуться постійно протягом тривалого часу. Їх дослідження дає змогу вивчати процес розвитку явищ, виявляти основні його тенденції та закономірності. Для аналізу рядів динаміки, виявлення головної закономірності розвитку явища в часі використовують ряд показників: абсолютні прирости, темпи росту, темпи приросту, абсолютне значення 1 % приросту, коефіцієнт вирівнюваності та багато інших. |
Завдання | Коротка характеристика |
|---|---|
| 3. Кореляційно-регресійний аналіз Задачі прогнозно-розрахункового напрямку використовуючи кореляційно-регресійний метод аналізу дають можливість досліджувати закономірності взаємозв’язку факторних та результативних ознак. За допомогою цього методу зв’язок між явищами фіксують аналітично у вигляді математичних виразів (функцій). Кореляційно-регресійний метод досить широко використовується в економічному аналізі виробництва тощо. Усі перелічені вище методи досить широко використовуються для аналізу економічних процесів торговельного підприємництва, а саме: – для аналізу розвитку підприємства доцільно провести розрахунки аналітичних характеристик рядів динаміки показників, згідно тематики дослідження (аналіз рекомендується проводити не менше ніж за 3 роки); – за останній календарний рік доцільно провести порівняльний аналіз основних показників, досягнутих на підприємстві, з відповідними показниками інших підприємств регіону; – для опису взаємозалежностей між економічними, соціально-економічними або виробничими показниками рекомендується виконати підбір відповідної виробничої функції. Побудова моделі прямолінійної чи криволінійної одно факторної або багатофакторної регресії надає можливість визначити такі залежності: собівартості одиниці продукції від об`ємів виробництва; зростання виробничих засобів господарства, джерелом збільшення яких є прибуток, від функціонування засобів у попередньому році; ефективності праці від розмірів виробництва, залежності обсягу випущеної продукції від працезатрат та основних засобів галузі (виробнича регресія Кобба-Дугласа) тощо. Крім того доцільним є проведення аналізу індивідуального ринку (регресія попиту), аналіз попиту та пропозиції (аналіз незалежних регресій) тощо. |
2. Оптимізаційні задачі | 1. Задачі оптимального виробництва (задачі про використання ресурсів) Складається план виробництва продукції кількох найменувань, враховуючи обсяги наявних ресурсів та обмеження на виробничі можливості, щоб отримати максимальний зиск від реалізації продукції (або мінімізувати собівартість чи тощо). При цьому приймаються гіпотези, що вартість одиниці продукції є сталою величиною, обсяги продукції всіх найменувань будуть повністю реалізовані, витрати на зберігання ресурсів і продукції та транспортування при цьому не враховуються і тощо. Не зважаючи на такі припущення подібні задачі виникають дуже часто при короткостроковому плануванні. 2. Задачі про використання виробничих потужностей (задача про завантаження обладнання) Складається такий план завантаження обладнання (тобто розподіляється випуск продукції між обладнанням таким чином), щоб витрати на виробництво всієї продукції були мінімальними (або прибуток від реалізації продукції максимальним тощо). Методи розв’язання названих оптимізаційних задач об’єднані в розділ математики, який називається математичним програмуванням. За допомогою цих методів можна знайти оптимальні господарські рішення, змоделювати різноманітні ситуації. Модель завжди має конкретний економічний зміст і «прив’язана» до певної проблеми виробничого і невиробничого підприємництва. |
3.Процеси розподілу | Обумовлені завжди наявною певною обмеженістю ресурсів і засобів, необхідних для функціонування певної системи. Зміст задачі – пошук такого плану розподілу ресурсів, який би забезпечував результат, оптимальний за певним критерієм якості. Ці задачі розв’язуються засобами математичного програмування та методами планування мереж. До цього ж класу належать задачі пошуку оптимального шляху за певними критеріями: найменших витрат часу та коштів на переміщення, найкоротшого шляху тощо при наявності певних обмежень. |
4. Процеси управління запасами | Під терміном «запаси» розуміють не лише матеріальні цінності, але й виробничі потужності, трудові ресурси тощо. Досліджується співвідношення вартості витрат на постачання та зберігання запасів (ресурсів) зі збитками, викликаними їх відсутністю. Наслідком розв’язання відповідної задачі є рекомендації щодо обсягів і періодів поставок, обсягів страхових запасів тощо. Для розв’язання задачі в залежності від її специфіки використовують математичний апарат лінійного, нелінійного, динамічного та стохастичного програмування.
|
5. Задачі ремонту, експлуатації та заміни обладнання | Зміст таких задач визначається розробкою рекомендацій стосовно термінів ремонту та зміни обладнання з урахуванням витрат на виконання відповідних операцій. Математично подібними до названих є задачі заміни кадрів і робочої сили, а розв’язання таких задач вимагає широких соціологічних досліджень, обумовлених психолого-демографічними факторами. |
6. Моделювання конфліктних і конкурентних процесів | Принципово значимою властивістю таких задач є моделювання поняття оптимальності, яке в багатьох випадках визначає і використовуваний математичний апарат і практичне втілення розв’язку. При розв’язанні таких задач широко й ефективно використовується апарат теорії ігор у поєднанні зі статистичними методами з метою пошуку такого режиму поведінки конфліктуючих сторін, який би забезпечував максимальний виграш або мінімальний програш. Конфлікт виникає через розмаїття або різноплановість інтересів, через розбіжність цілей сторін тощо. Наприклад, планування економічної політики на певний період вимагає узгодження протилежних і несполучних вимог: зростання обсягів виробництва, збільшення прибутків, покращання екології тощо. Характерною особливістю відповідних моделей є розробка математичного апарата з прийняття рішень в умовах так званої природної невизначеності. |
7.Системи масового обслуговування | Розбудовуються для аналізу основ проектування відповідних систем, дослідження ефективності їх функціонування та спроможності забезпечувати цільове призначення, наприклад, визначення терміну виконання замовлень необхідної кількості каналів обслуговування, появи черги, пропускної спроможності системи тощо. |