Передумови втручання держави в ругулювання монополій

ВСТУП

Актуальність  теми: Актуальність дослідження монополій та антимонопольного законодавства сьогодні є безперечним, оскільки про порушення його постійно проводяться справи, деякі з яких набувають неабиякого розмаху.

 Діяльність органів,  покликаних наглядати за дотриманням антимонопольного законодавства показує, що дані порушення надають шкоди суспільству у величезних розмірах.

 Необхідність постійного  вдосконалення даного законодавства  пояснюється тим, що фірми-порушники  постійно знаходять шляхи того, як зробити свої антиконкурентні дії, або зловживання монопольним становищем законними.

 В Україні процес  створення державного контролю  по недопущенню несумлінної конкуренції  фактично почався з нуля, так  як командно-адміністративна система  по своїй суті виключала наявність вільної конкуренції в господарській діяльності.

 Тому на даному  етапі величезне значення має  створення й удосконалення законодавчої  бази з приводу регулювання  монополістичних процесів і конкуренції,  розуміння населенням України  необхідності економічних реформ в цій сфері.

Об’єкт дослідження: функціонування конкурентного ринку.

Предмет дослідження: проблеми та рівень монополізації ринку та антимонопольна політика та органи держави.

Мета роботи: Визначити роль в ринковій економіці монополій. Аналізувати стан монополізації українських ринків, а також охарактеризувати антимонопольне законодавство України та діяльність АМКУ в регулюванні монополістичних проявів.

Завдання:

• дати визначення суті та формам монополії;
• розглянути основні теоретичні концепції монополій;
• проаналізувати сучасний стан монополій в економіці України;

• охарактеризувати проблеми , які виникають в монополістичному секторі ринку;

• визначити негативний вплив монополій та необхідність проведення антимонопольної політики;
• висвітлити деякі елементи іноземного законодавства, які Україна може використати для покращення діяльності у сфері недобросовісної конкуренції та зловживання монопольним становищем.

• дослідити діяльність Антимонопольного комітету України.

Структура дослідження: Робота складається із вступу,  3 розділів,  7 підрозділів та висновку.

Перший розділ розкриває  теоретичні відомості про монополії, визначає їх суть, форми, види, а також  розглядає основні теорії монополістичної  конкуренції.

У другому розділі  проводиться аналіз монополізації українських ринків, а також причини, які зумовлюють втручання держави та уповноважених нею органів у регулювання монополій.

Третій розділ присвячено механізму регулювання монополістичних  утворень в Україні, запозиченню  світового досвіду в антимонопольні боротьбі. Також і діяльності Антимонопольного комітету України (АМКУ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОНОПОЛІЙ

1.1   Суть , форми , види монополій

Наприкінці XIX сторіччя ринок  чи ледве не вперше за свою багатовікову історію розвитку зіткнувся зі складними проблемами.  Виникнула  реальна погроза для  функціонування  конкуренції  (цього  необхідного  атрибута ринку).  На  шляху  конкуренції  виникнули  істотні  перешкоди  у  виді монополістичних утворень в економіці. Історія  монополії  досягає  глибокої  старожитності.  Монополістичні тенденції в різних формах і в неоднаковому ступені виявляються на  всіх етапах розвитку ринкових процесів і супроводжують їх. Але їхня  новітня історія починається в останній третині XIX сторіччя, особливо  під  час економічної кризи 1873 р.

Монопольне  положення  є   бажаним   для   кожного   підприємця   або підприємства. Воно дозволяє їм уникнути цілий ряд  проблем  і  ризиків,  пов'язаних із конкуренцією, зайняти  привілейовану  позицію  на  ринку, концентруючи у своїх руках визначену господарську  владу,  вони  мають можливість  із  позицій сили  впливати  на  інших   учасників   ринку,  нав'язувати їм свої умови.  Можна вважати,  що  вони  нав'язують  свої   контрагентам, а іноді і товариству свої особисті інтереси.[23]

Отже, монополія - це виключне право на здійснення якого-небудь виду діяльності (виробництва, застосування, використання визначених об'єктів, продуктів), надане тільки визначеній особі, групі, державі. В ряді випадків монопольне право не надається, а виникає чи природно встановлюється економічними суб'єктами за допомогою заняття пануючого положення на ринку товарів і послуг.

Існують  різні  види  монополій,  що  можна  класифікувати  на  трьох основних: природна, адміністративна  й економічна.

 Природна  монополія   виникає  внаслідок  об'єктивних   причин.   Вона відбиває  ситуацію,  коли  попит  на  даний  товар  у  кращому  ступені задовольняється однієї або декількома фірмами. У її основі  особливості технологій виробництва й  обслуговування  споживачів.  Тут  конкуренція неможлива або небажана. Прикладом  можуть  служити  енергозабезпечення, телефонні послуги,  зв'язок  і т.д.  У цих галузях існує обмежена кількість, якщо не єдине національне підприємство,  і  тому,  природно, вони займають монопольне положення на ринку.

Адміністративна монополія  виникає внаслідок дій державних  органів.  З одного боку, це надання окремим фірмам виключного  права  на  виконання визначеного роду діяльності. З іншого боку, це організаційні  структури для державних підприємств, коли вони об'єднуються  і  підпорядковуються різним  головкомам,  міністерствам,  асоціаціям.   Тут,   як   правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як один господарський суб'єкт  і  між  ними  не  існує  конкуренції.  Економіка колишнього Радянського Союзу належала до найбільше  монополізованого  у світі. Домінуючої там була саме адміністративна  монополія,  насамперед монополія всесильних  міністерств і відомств.  Більш того,  існувала абсолютна монополія держави на організацію і керування  економікою,  що ґрунтувалася на пануючій державній власності на засоби виробництва.

Економічна монополія  є  найбільше  поширеною.  Її  поява обумовлена економічними причинами, вона  розвивається  на основі  закономірностей господарського розвитку. Мова йде про підприємців, що зуміли  завоювати монопольне положення на  ринку.  До  нього  ведуть  два  шляхи.  Перший полягає в успішному розвитку підприємства, постійному  збільшенні  його масштабів  шляхом  концентрації  капіталу.   Другий   (більш   швидкий) ґрунтується на процесах централізації капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів. Тим або  іншим  шляхом або за допомогою  обох,  підприємство  досягає  таких масштабів,  коли починає домінувати на ринку.[25]

Розрізняють п'ять основних форм монополістичних об'єднань.  Монополії монополізують  усі   сфери   суспільного   відтворення:   безпосередньо виробництво, обмін, розподіл  і  споживання.  На  основі  монополізації сфери обертання виникнули найпростіші форми монополістичних об'єднань :    картелі і синдикати.

Картель  -  це  об'єднання   декількох   підприємств   однієї   сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби  виробництва і  зроблений  продукт,  виробничу   і   комерційну   самостійність,   і домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.

Синдикат   -   це   об'єднання   ряду   підприємств   однієї   галузі промисловості, учасники якого зберігають засоби на засоби  виробництва, але утрачають власність на зроблений продукт,  а  виходить,  зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.  У  синдикатів  збут товару здійснюється загальною збутовою конторою.

Більш складні форми  монополістичних об'єднань  виникають  тоді,  коли процес   монополізації   поширюється   і   на   сферу   безпосереднього виробництва.  На  цій  основі  з'являється  така  більш  висока   форма монополістичних об'єднань як трест.

Трест - це об'єднання ряду підприємств однієї або  декількох  галузей промисловості, учасники якого утрачають власність на засоби виробництва і  зроблений  продукт,  виробничу  і  комерційну  самостійність,  тобто об'єднують виробництво, збут, фінанси, керування, а на суму  вкладеного капіталу власники окремих підприємств одержують акції тресту, що  дають їм право брати участь у керуванні і  привласнювати  відповідну  частину прибули тресту.

Багатогалузевий концерн - це  об'єднання десятків  і навіть  сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту,  торгівлі, учасники якого утрачають власність на засоби  виробництва  і  зроблений продукт, а головна фірма  здійснює  над  іншими  учасниками  об'єднання фінансовий контроль.

Основні риси чистої монополії. Ринок чистої монополії характеризується такими критеріями:

1)  на ринку функціонує  лише один виробник якоїсь  продукції (фірма - монополіст). Для  монопольного ринку поняття «пропозиція  окремої фірми» і «ринкова  пропозиція» є синонімами;

2) у товару, що виробляє  монополіст, немає близького замінника. Тобто в поводженні споживача можливі лише два варіанти: чи відмовитися від споживання цього товару, чи ж придбати його в монополіста.

3)чистий монополіст  сам установлює ціну на свій  товар. Якщо конкурентна фірма  погоджується з ринковою ціною, то монополіст диктує ціну. Оскільки для монополіста попит на його продукцію збігається з ринковим попитом, то ціну рівноваги він може установити через маневрування пропозицією: збільшення пропозиції зменшує ціну і навпаки;

4) вступ в галузь  інших виробників заблоковано. Кожен виробник бажає стати монополістом.

Блокування вступу в  галузь - обов'язкова умова існування  чистої монополії. Бар'єри для вступу в галузь мають відношення не тільки до чистої монополії, але і для  олігополії чи монопольної конкуренції.

Ці бар'єри можуть набувати різних форм:

-          масштаби виробництва. Як правило,  фірма-монополіст - велике підприємство, а для гідної конкуренції необхідно  вкладати великі кошти, що для  потенційних конкурентів може  бути не під силу та й  недоцільно;

-          легальні бар'єри. Це законодавчі  норми, що регламентують вид  діяльності. Найбільш поширеними  є: патенти (виключне право  на виробництво продукту, чи використання  технологій, ліцензії (право на заняття  даним видом діяльності);

-          власність на найважливіші види ресурсів. Спрацьовує в тому випадку, якщо обмеженість ресурсів абсолютна і в них немає близького замінника;

-          несумлінна конкуренція. Методи  боротьби з конкурентами не  відповідають не тільки кодексу  честі підприємця, але і заборонені законом (тиск на банки, постачальників сировини, переманювання персоналу, цінова війна).[7]

1.2    Теорія  монополізації ринків

Модель досконалої конкуренції, що її було покладено в основу всіх теоретичних узагальнень класичної  та неокласичної шкіл, була досить умовною. Це визнавали й самі класики. Зокрема, вже А. Сміт припускав, що продавці на ринку можуть домовитися про ціни на товари, Дж. С. Мілль розглядав ситуацію монопольного володіння товаром, її наслідки для економічної рівноваги, А. Курно побудував першу в історії науки модель максимізації прибутку монополістом.

 Але вплив такого  чинника, як монополія, на той  час був настільки несуттєвим  і швидкоминучим, що ринок та  конкуренція в економічній теорії, починаючи від Сміта, Рікардо,  Мальтуса, Мілля і закінчуючи Маршаллом, розглядаються як ідентичні категорії.

 Класична і, значною  мірою, неокласична теорії протягом  тривалого часу продовжують користуватися  поняттям досконалої конкуренції,  яке, хоча й зазнає певних  уточнень, у цілому сприймається як аксіома.

А. Маршалл досконалу  конкуренцію трактує як ситуацію на ринку, за якої існує велика кількість  продавців (покупців) і кожен продає (купує) визначену й обмежену, тобто  таку, що не забезпечує йому «вирішального  голосу», частину однорідного продукту. Ні продавець, ні покупець не можуть диктувати ціни на ринку, вони можуть тільки пристосовуватись до них. На ринку і між продавцями, і між покупцями встановлюються конкурентні відносини. Продавці змагаються між собою за покупців, а покупці — за кращого продавця товарів, за якісніший товар. Конкуренція є також характерною рисою взаємовідносин між продавцями й покупцями. Вони конкурують один з одним, намагаючись встановити взаємоприйнятні умови купівлі-продажу. Унаслідок цієї конкуренції ціни встановлює ринок залежно від того, скільки запропоновано товарів, який попит на них існує і які граничні витрати покладено в основу ціни.

 Досконала конкуренція  за класичною теорією виконує  кілька функцій, зокрема ціноутворюючу,  стимулює скорочення граничних витрат виробництва, сприяє безперебійному руху капіталів, їхньому переливанню із галузі в галузь, раціоналізує структуру виробництва, урівноважує й регулює розвиток суспільної економіки.

 Монополію автори  класичного та неокласичного  спрямування завжди розглядали як антипод конкуренції.