Планирование оплаты труда на предприятии

     5. Надбавки до пенсій; одноразові допомога    ветеранам, що йде на пенсію, праці; компенсаційні виплати у зв'язку з підвищенням цін, вироблені понад розміри індексації доходів, передбачені чинним законодавством; компенсація подорожчання вартості харчування в їдалень, буфетах і профілакторіях або надання його за пільговими цінами або безкоштовно, крім спеціального харчування для окремих категорій працівників у випадках, передбачених законодавством.

     6. Оплата проїзду до місця роботи транспортом загального користування, спеціальними маршрутами, відомчим транспортом, за винятком сум, що підлягають віднесенню на собівартість продукції, робіт, послуг.

     7. Цінові різниці по продукції (роботам, послугам), надаваної працівникам підприємства або відпустка підсобних господарств для громадського харчування фірми.

     8. Оплата житла, путівок на лікування й відпочинок, екскурсій і подорожей, занять у секціях, кружках, клубах, відвідувань культурно-видовищних і фізкультурних (спортивних) заходів, передплати на періодичні видання й товарів для особистого споживання працівників і інші аналогічні виплати й витрати, вироблені за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

     9. Інші виплати, що носять характер соціальних пільг, додатково надаваних за рішенням трудового колективу понад пільги, передбачених законодавством.

     Не включається в собівартість також найважливіша складова засобів, що направляються на споживання, - дивіденди, відсотки по акціях членів трудового колективу й доходи по внесках членів трудового колективу в майно підприємства.

     При плануванні витрат на оплату праці необхідно враховувати їхній рівень у передплановому періоді. Однак необхідно мати на увазі, що фактична структура фонду заробітної плати може відрізнятися від вищерозглянутої. Ціль вищерозглянутої структури полягає в тому, щоб сформувати фактичну й планову собівартість (калькуляцію й кошторис витрат). Склад фонду заробітної плати для цілей оподатковування, вирахування платежів у фонди, а також статистичної звітності може бути іншим, що необхідно мати на увазі при його аналізі й плануванні.

     Для зручності планування фонд заробітної плати доцільно розбити на дві частини: фонд основної й додаткової заробітної плати. До основної заробітної плати ставиться оплата праці за виконану роботу. Сюди входить відрядна заробітна плата, тарифний фонд заробітної плати, премії за виробничі результати й т.д. До додаткової заробітної плати ставляться різні доплати, як правило, не пов'язані з обсягом виконаної роботи. Наприклад, доплата за роботу в нічний час, доплата за керівництво бригадою, доплата за скорочений робочий день і т.д.

     Недоцільно включати в плановий фонд заробітної плати доплати за відхилення від нормальних умов праці, шлюб, понаднормові роботи, простої. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. ПЛАНУВАННЯ ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ Й ЗАСОБІВ ФОНДУ СПОЖИВАННЯ 

     У процесі планування фонду оплати праці необхідно вирішити наступні завдання:

     - вибрати форми й системи заробітної плати, у найбільшій мері відповідним установкам стратегічного й тактичного плану;

     - вибрати методи визначення планового фонду оплати праці; - розрахувати величину планового фонду оплати праці. Розглянемо їх більш докладно.

     1. Вибір форм і систем оплати праці.

     Найбільше поширення в цей час у вітчизняній і закордонній практиці одержали наступні форми оплати праці.

     Відрядна, при якій виробляється оплата за кожну одиницю продукції, робіт, послуг.

     Умови застосування відрядної оплати праці:

     - існують показники виміру обсягу виконаної роботи кожним працівником;

     - є можливість точного обліку обсягів виконаних робіт;

     - обсяг виконаної роботи залежить від зусиль працівника;

     - планом передбачене збільшення вироблення продукції, робіт, послуг у тім підрозділі, де передбачається відрядна оплата праці;

     - є можливість технічного нормування праці. Відрядна оплата неефективна в тому випадку, якщо її застосування веде до:

     - погіршенню якості продукції;

     - порушенню технологічних режимів;

     - погіршенню обслуговування робочих місць;

     - порушенню техніки безпеки й промислової санітарії; .

     - перевитраті ресурсів.

     Відрядна оплата праці має наступні різновиди (системи) і особливості нарахування заробітку.

     При прямій індивідуальній відрядній системі заробітної плати заробіток робітника (ЗПСПИ ) визначається по формулах:

ЗП_СПИ = Р_СВ, (1) 

Р_с=ТС_чН_вр, (2) 

 (3)

     де Рс - відрядна розцінка, установлена на одиницю роботи, р.; В - кількість відповідних одиниць роботи в натуральному вираженні; ТСЧ - годинна тарифна ставка розряду виконуваної роботи, р.; Нвр - норма часу на виконання одиниці роботи, год; Нвыр - норма виробітку продукції (робіт, послуг) за відповідну одиницю часу в натуральному вираженні.

     При прямій колективній відрядній системі заробіток робітників визначається аналогічним образом з використанням колективної відрядної розцінки й загального обсягу зробленої продукції (виконаної роботи) бригади в цілому.

     При відрядно-преміальній системі робітникові - відрядникові або бригаді виплачується премія за виконання й перевиконання встановлених кількісних і якісних показників, передбачених положенням про преміювання. Заробіток робітника по відрядно-преміальній системі (ЗПСП) визначається по наступній формулі: 

       (4) 

     де П - розмір премії у відсотках до відрядного заробітку за виконання встановлених показників і умов преміювання; ДО - розмір премії за кожний відсоток перевиконання встановлених показників преміювання у відсотках; М - відсоток перевиконання встановлених показників преміювання.

     При непрямо-відрядній системі заробітної плати, застосовуваної насамперед  для оплати праці допоміжних робітників, безпосередньо зайнятих обслуговуванням основних робітників, визначаються непрямо-відрядні розцінки (Ркс): 

       (5) 

     де ТСВР- тарифна ставка допоміжного робітника, р.; Нвро - норма виробітку основних робітників, що обслуговуються даним допоміжним робітником.

     Заробітна плата робітника (ЗПКС) у цьому випадку визначається так:

ЗП_кс =Р_кс*В_ор, 

     де В_ор - обсяг продукції, робіт, послуг, зроблений основними робітниками.

     Акордна система заробітної плати - це така система, при якій заробіток робітника (групи робітників) визначається за весь обсяг зробленої їм роботи. Засоби, передбачені на оплату праці, виплачуються після завершення всього комплексу робіт незалежно від строків їхнього виконання. За виконання завдання в строк при якісному виконанні робіт робітником виплачується премія. Така система оплати праці застосовується звичайно при разових і договірних роботах, як правило, ремонтних, оздоблювальних.

     При відрядно-прогресивній системі праця робітника оплачується по прямих відрядних розцінках у межах виконання норм, а при виробленні понад норми - за підвищеними розцінками. При використанні відрядно-прогресивної оплати праці особлива увага варто приділити визначенню нормативної вихідної бази, розробці ефективних шкал підвищення розцінок, обліку вироблення продукції й фактично відпрацьованого часу.

     Відрядна форма оплати праці може застосовуватися індивідуально для кожного конкретного працівника, а може мати колективні форми. Підрядна форма оплати праці застосовується, коли полягає договір, по якому одна сторона зобов'язується виконати певну роботу, бере підряд, а інша сторона, тобто  замовник, зобов'язується оплатити цю роботу після її закінчення. Заробіток бригади робітників (Збр) визначається по формулі 

     Збр=Рбр*Вбр, (6) 

     де Рбр - бригадна відрядна розцінка за одиницю виробленої продукції, р.; Вбр - обсяг робіт, виконаний бригадою, натур, од.

     Погодинна форма оплати праці застосовується в наступних випадках:

     - відсутня можливість збільшення випуску продукції, продуктивність праці не пов'язана із зусиллями робітника або за умовами виробництва не треба збільшувати виконуваний обсяг;

     - виробничий процес строго регламентований;

     - функції робітника зводяться до спостереження за ходом технологічного процесу;

     - функціонування потокових і конвеєрних типів виробництва зі строго заданим ритмом;

     - збільшення випуску продукції може привести до шлюбу або погіршення її якості.

     При простій погодинній системі заробітна плата працівника (ЗППП) за певний відрізок часу визначається по формулі, 

     ЗППП=ТС*Ф, (7) 

     де ТС - годинна (денна) тарифна ставка робочого відповідного розряду, р.; Ф - фактично відпрацьоване на виробництві час, годин (днів).

     При почасово-преміальній системі заробітна плата працівника (ЗППВП ) визначається по наступній формулі: 

       (8) 

     По безтарифній системі оплати праці заробітна плата всіх працівників являє собою частку працівника у фонді оплати праці підприємства або підрозділи. Фактична величина заробітної плати кожного працівника залежить від ряду факторів:

     - кваліфікаційного рівня працівника;

     - коефіцієнта трудової участі (КТУ);

     - фактично відпрацьованого часу.

     Кваліфікаційний рівень працівника підприємства визначається як частка від розподілу фактичної заробітної плати працівника за минулий період на сформований на підприємстві мінімальний рівень заробітної плати за той же період.

Процес нарахування заробітної плати при даній системі визначається в такій послідовності:

1) Визначається фонд оплати праці (ФОТ) по підприємству в цілому за звітний період.

2) Визначається загальна сума балів, зароблена всіма працівниками підприємства (М): 

  (9) 

де Мі - кількість балів, зароблених кожним і-m працівником; n - кількість працівників підприємства; 

Мі=ДО*Ф*КТУ, (10) 

де ДО - кваліфікаційний рівень; Ф - кількість відпрацьованих людино-годин; КТУ - коефіцієнт трудової участі.

3) Розраховується частка фонду оплати праці, що доводиться на оплату одного бала (d, р.): 

  (11) 

4) Нараховується заробітна плата кожному працівникові (ЗПБЕС ): 

Зпбесі=Мі*d (12) 

Контрактна система - укладання договору (контракту) на певний строк між роботодавцем і виконавцем. У договорі вказуються умови праці, права та обов'язки сторін, режим роботи й рівень оплати праці, термін дії контракту.

Після вибору найбільш підходящої системи оплати праці необхідно вибрати метод визначення планового фонду оплати праці (заробітної плати).

2. Методи визначення планового фонду оплати праці.

Для визначення планового фонду оплати праці (фонду заробітної плати) застосовуються наступні методи:

- по досягнутому рівні базового фонду оплати праці;

- на основі середньої- заробітної плати;

- нормативний;

- заелементний (прямого рахунку).

Розглянемо методику планування ФОТ з використанням даних методів.