Планирование оплаты труда на предприятии

     Оптимальним уважається наступне співвідношення спеціальних фондів, створюваних із чистого прибутку: фонд нагромадження й резервний фонд - 60%, фонд споживання - 40% чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. З огляду на, що із засобів фонду споживання створюється дивідендний фонд, що нараховується не всім працівникам підприємства, а тільки акціонерам і по своїй суті не є заробітною платою, а також те, що частина фонду споживання йде на утворення паїв членів трудового колективу, на оплату праці витрачається в середньому біля 8- 80% чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

     Важливою проблемою, що виникає при плануванні засобів на оплату праці, є розподіл фонду споживання між структурними підрозділами фірми. Вітчизняна практика свідчить про те, що засобу фонду споживання, як правило, акумулюються на рівні вищого керівництва й виплачуються централізовано. Такий підхід не можна визнати обґрунтованим, оскільки він створює "зрівнялівку" і недостатню матеріальну зацікавленість у результатах діяльності підрозділів фірми. Тому більше кращим представляється підхід, при якому частина фонду споживання розподіляється між підрозділами фірми й включається ними в плановий фонд заробітної плати. Такий підхід характерний для західних компаній, у яких кожний структурний підрозділ має свій бюджет, що включає в тому числі й відрахування від чистого прибутку.

     Розподіл частини фонду споживання між структурними підрозділами при плануванні фонду заробітної плати може здійснюватися за наступною методикою. Для структурних підрозділів, що працюють на принципах повного комерційного розрахунку, доводить система техніко-економічних показників, які підрозділяються на планові й оцінні. У числі цих показників планується прибуток, а внутрівиробничі ціни на продукцію підрозділу розраховуються на основі калькуляції планової собівартості з додаванням прибутку, з якої формується фонд споживання, що йде на оплату праці. У цьому випадку величина фонду споживання, що направляється на оплату праці, цілком залежить від нормативу формування прибутку й результативності діяльності підрозділу, закладеної в план. За такою схемою працюють підрозділу фірми, що випускають кінцеву продукцію, що є товарною продукцією фірми. Тут внутрівиробничі ціни відрізняються від відпускних цін підприємства на величину прибутку, що залишається в розпоряджень підприємства.

     Якщо ж структурні підрозділи не переведені на комерційний розрахунок, то розподіл частини фонду споживання, що направляється на оплату праці, може вироблятися пропорційно чисельності працівників або плановому фонду оплати праці структурних підрозділів.

     Важливим питанням при плануванні фонду споживання є наступний: які виплати робити з фонду споживання підприємства, а які з фонду структурного підрозділу? Від його рішення залежить співвідношення між централізованою частиною фонду й сформованої в підрозділах.

     Аналіз вітчизняного й закордонного досвіду показує, що із централізованої частини фонду споживання доцільно робити наступні виплати:

     - винагороди за підсумками роботи за рік;

     - оплату додаткових відпусток, надаваних понад передбачений законодавством за колективним договором;

     - надбавки до пенсій, одноразові допомога    ветеранам, що йде на пенсію, праці;

     - виплати у зв'язку з підвищенням цін, вироблені понад розміри індексації доходів;

     - компенсацію подорожчання вартості харчування в підприємствах громадського харчування, що з фірмі;

     - цінові різниці по продуктах (роботам, послугам), надаваним працівникам фірми або відпускаємим підсобних господарств для громадського харчування.

     З фонду споживання структурного підрозділу доцільно робити наступні виплати:

     - премії за виробничі результати понад розміри, які відносяться на собівартість;

     - матеріальну допомогу;

     - оплату житла, путівок на лікування й відпочинок, відвідування культурних і спортивних заходів і т.д. 

     3. ПЛАНУВАННЯ ФОНДУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ 

     Плановий річний фонд заробітної плати структурного підрозділу (ФЗПП ), фірми в цілому (ФЗПП) визначаються по формулах: 

ФЗП_П =ФОТ_п + ВФП_Пi,(52) 

 (53) 

 (54) 

     де ФОТП - фонд оплати праці й - го підрозділу на плановий період, р.; ВФПП - виплати з фонду споживання відповідного періоду, р., по і- му підрозділі; ВФП'П -- -і централізована на рівні фірми частина фонду споживання планованого періоду, р.; ВФП" - плановані виплати з фонду споживання по підприємству (у випадку, якщо фонд споживання до структурних підрозділів не доводить, а розподіляється між працівниками на рівні фірми), р; п - кількість підрозділів.

     Розподіл річного фонду заробітної плати підприємства й структурних підрозділів по планових періодах (кварталам, місяцям) виробляється по формулі 

     ФЗПП j =ФЗПП *(Усд6 * Уоп j +У пв6 * Уфj +В0ДО6 *В ок j) (55) 

     де ФЗПП - плановий фонд заробітної плати j- го кварталу, р.; У сд - питома вага у фонді заробітної плати базисного року оплати за відрядними розцінками, у частках одиниці; В опj - питома вага обсягу виробництва j- го кварталу в плановому обсязі виробництва на рік; Упвб - питома вага погодинної оплати праці в річному фонді заробітної плати базисного року; Уфj- питома вага фонду робочого часу j- го кварталу в плановому річному фонді робочого часу; Уокj - питома вага оплати праці по окладах у базисному річному фонді заробітної плати; Уокj - питома вага оплати праці по окладах у плановому фонді заробітної плати на рік.

     З метою спрощення розрахунків плановий фонд заробітної плати по кварталах (місяцям) можна розподілити пропорційно кількості робочих днів або планованого фонду робочого часу в годинниках.

     При плануванні фонду заробітної плати необхідно розрахувати середню заробітну плату по різних категоріях працюючих. Розрахунок ведеться на основі планових годинних, денних і місячного (річного) фондів заробітної плати. Їхнє співвідношення наведене на малюнку 3.

     Среднечасовая заробітна плата робітників (ЗПСЧР) визначається по формулі 

       (56) 

     де Фчр - плановий фонд робочого часу робітників, чіл.-ч.

     Середньоденна заробітна плата робітників (ЗПСДР) визначається по формулі 

       (57) 

     де Фдр - плановий фонд робочого часу робітників, чіл.-дн.

     Середньомісячна (середньорічна) заробітна плата робітників (ЗПСМ(Г)) розраховується по формулі 

        (58) 

     де Чсср - плановане среднесписочное кількість робітників, чіл.

     Середньомісячна (середньорічна) заробітна плата інших категорій працюючих визначається розподілом планового місячного (річного) фонду заробітної плати цих працівників на їх среднесписочную чисельність. Фонд заробітної плати учнів при вирахуванні планової середньої заробітної плати не враховується.

     Середня планова грошова заробітна плата однієї працюючої фірми визначається розподілом загального фонду заробітної плати (ФЗП) на середньосписочну чисельність працюючі фірми (Чсс) у даному періоді.

       

     Рис 3. Структура фонду заробітної плати 

     Не включаються до фонду заробітної плати й у середню заробітну плату одержувані робітниками та службовцями посібника із засобів

     соціального страхування.

     Планові показники по заробітній платі заносяться у форму плану "Заробітна плата" табл. 1. (см. додаток )

     Закінчується планування оплати праці перевірочним розрахунком на співвідношення темпів росту заробітної плати й продуктивності праці, що розраховується по формулі

 (59) 

де Іпт - індекс росту продуктивності праці; І ЗП - індекс росту заробітної плати в плановому періоді стосовно   базисного.

Це співвідношення повинне бути менше одиниці й досягається максимальним використанням всіх резервів росту продуктивності праці.

У процесі планування оплати праці необхідно контролювати це співвідношення. У практиці планування прийняті наступні рекомендації. Ріст заробітної плати на один відсоток приросту продуктивності праці по групі технічних заходів повинен перебувати в межах 0, 1-0,4%, а по групі організаційно-економічних факторів - 0,6~0,9%.При цьому повинен підвищуватися загальний рівень заробітної плати.

Порівняння планового коефіцієнта з фактичним дозволяє судити про ступінь дотримання планованого співвідношення темпів росту продуктивності праці й темпів росту заробітної плати в даному періоді.

Економія (перевитрата) заробітної плати (ЛЗП) за рахунок розриву в темпах росту продуктивності праці й заробітної плати (у відсотках) визначається по формулі 

  (60) 

де Тзп, Тпт - темп росту відповідно заробітної плати й продуктивності праці планового періоду в порівнянні з базисним.

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК 

       Вивчення співвідношення між рівнями оплати праці дозволяють одержати подання про організацію праці й ступеня використання робочого часу. Наприклад, більше високі темпи росту среднечасовой заробітної плати в порівнянні з темпом росту середньоденний можуть свідчити про ефективність використання робочого дня, про те, що ріст заробітної плати відбувається за рахунок виплат, які безпосередньо пов'язані з випуском продукції.

       Розрізняють середній дохід і середню заробітну плату працівників. Середній дохід працівників у цілому по підприємству нараховується виходячи із суми засобів, що направляються на споживання (витрат на оплату праці, грошових виплат і заохочень, доходів - дивіденди, відсотки). Середня заробітна плата працівників у цілому по підприємству нараховується виходячи з фонду оплати праці працівників, облікового складу (включаючи оплату праці сумісників), винагород за підсумками роботи за рік і одноразові заохочення працівників.