Податок як інструмент бюджетного регулюванн

       Протягом останніх десяти років в загальних обсягах доходів державного бюджету України більш ніж сімдесят відсотків належить саме податковим надходженням  до бюджету. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. З кожним роком їх питома вага в загальній сумі бюджетних надходжень зростає, що свідчить про значну залежність нашої країни від суми податків, яка  мобілізується  як на загальнонаціональному рівні, так і на рівні місцевого самоврядування. Питома вага надходжень до загального фонду державного бюджету п’яти найбільших податків і зборів (ПДВ, податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб, акцизного збору), які в середньому з 2008 – 2010 рр. становлять 71,8% всіх надходжень бюджету держави, але у 2010 р знизилась до 74,9% проти 76,5% у 2008 р., що свідчить про диверсифікацію джерел доходів.

     Оскільки  частка податкових надходжень становила 74,9%, це означає, що основними його наповнювачами  є населення, як платники податків, які є кінцевими споживачами  товарів і послуг. Така ситуація притаманна країнам, що розвиваються, у яких малорозвинений малий і середній бізнес [34;ст. 54-64].

      Отже, в українській бюджетно-податковій системі переважно використовуються непрямі податки (податок на додану вартість, акцизи), що підтверджує той факт, що Україна є країною, яка тільки розвивається.  В Україні йде поступове реформування бюджетних взаємовідносин, а в їх частці і взаємовідносин, які стосуються формування доходної частини бюджету.

     1.2. Необхідність та особливості становлення бюджетної системи та механізму бюджетного регулювання

     Виходячи  із сутності державного бюджету як об’єктивної економічної категорії, під бюджетним механізмом вважаємо сукупність видів бюджетних відносин, гармонізацію їх послідовності і  взаємозв’язку у процесі формування та використання централізованого фонду грошових коштів держави. Таким чином, бюджетний механізм як об’єктивне економічне явище – це теоретична модель державного бюджету.

     За  економічною сутністю бюджетний  механізм відображає комплексну взаємодію  організаційних і методологічних заходів у формі бюджетних методів, бюджетних інструментів і бюджетних важелів, що діють на правовій основі і забезпечують функціонування бюджетної системи в економіці держави, їх практичне застосування для виконання цілей і завдань, окреслених бюджетною політикою. Бюджетний механізм – це складна економічна форма цілеспрямованої взаємодії його елементів для забезпечення мобілізації фінансових ресурсів держави та їх використання відповідно до бюджетної політики держави [26; ст. 53].

     Функціонування  бюджетного механізму визначається кількісними і якісними характеристиками. Кількісна характеристика бюджетного механізму визначається обсягом фінансових ресурсів, що мобілізуються і використовуються бюджетною системою для виконання цілей та завдань, окреслених бюджетною політикою. А якісна характеристика показує технологію формування і використання фінансових ресурсів із застосуванням бюджетних інструментів (ставки, норми, строків, санкції, стимулів тощо) з метою забезпечення виконання кількісних характеристик. Організаційна будова бюджетного механізму має трирівневу структуру. На першому (визначальному) рівні діють методи бюджетного механізму. Функціонування бюджетної системи на другому рівні забезпечують бюджетні інструменти, а на третьому рівні діють важелі бюджетного механізму.

     Бюджетний механізм включає комплексну взаємодію  бюджетних методів, бюджетних інструментів і бюджетних важелів, за допомогою  яких визначаються оптимальні параметри  формування фінансових ресурсів бюджетів різних рівнів та максимальна ефективність їх розміщення й використання для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. Функціонування лише одного бюджетного механізму не може забезпечити оптимального обсягу формування ресурсів бюджетів різних рівнів та їх раціонального використання, ефективність функціонування бюджетного механізму може бути досягнута за узгодженої взаємодії усіх складових господарського механізму. Тому надзвичайно важливим є забезпечення узгодження заходів щодо удосконалення усіх складових господарського механізму, спрямованих на підвищення ефективності суспільного виробництва.

     Слід  зазначити, що бюджетна система України  постійно розвивалася та вдосконалювалася і на сьогодні має в основному  сформований механізм для здійснення бюджетного регулювання, спрямованого на підвищення рівня соціально-економічного розвитку України. Разом з тим зазначені позитивні результати ще не дають підстав для висновку про радикальні зрушення у фінансово-бюджетній сфері, в якій залишається ряд невирішених проблем. Бюджетна політика у сфері видатків не досить ефективно впливає на соціальний розвиток та економічне зростання як передумову підвищення життєвого рівня та добробуту населення. Має місце недостатній рівень поєднання фіскальної і стимулюючої функцій податкової політики, потребують подальшого вдосконалення міжбюджетні взаємовідносини, які ще не повністю враховують економічний потенціал регіонів.

     Податкові надходження відіграють значну роль у системі бюджетно-податкового  регулювання у країнах з розвиненою та перехідною економікою. Від ступеня прогнозованості податкових надходжень, керованості процесу їх формування залежить насамперед, фінансово-бюджетна збалансованість, ефективність бюджетної політики та її вагомість у системі інструментів державного регулювання економіки.

     На  сучасному етапі економічних перетворень в Україні посилюється роль системи оподаткування та податкової політики в системі бюджетно-податкового регулювання економіки. Виконуючи фіскальні функції, податки одночасно забезпечують раціональний перерозподіл ВВП, служать вагомим важелем державного регулювання економіки.

     Формування  податкових надходжень бюджету повинно  розглядатися не тільки як невід’ємна складова бюджетного процесу, а, передусім  як інструмент регулювання фінансово-економічних  відносин. Потребує перегляду та подальшого вдосконалення система прогнозування та планування податкових надходжень бюджету України. Вирішення цих проблем визначає актуальність дослідження, спрямованого на удосконалення теоретико-методологічних та організаційних засад бюджетно-податкового регулювання в Україні.

     На  даному етапі розвитку державних  фінансів у недостатній мірі вирішені питання формування доходів бюджету  шляхом впровадження відповідної податкової політики з врахуванням циклічності  темпів економічного зростання. Проблемним як з теоретичного, так і практичного погляду залишається питання прогнозування обсягів податкових надходжень на наступний бюджетний період та середньострокову перспективу [15; ст. 132].

     Своєчасне наповнення дохідної частини Державного бюджету України є базою розбудови економіки держави та гарантією соціального забезпечення

населення. Важливу роль у цьому процесі  відведено податковим надходженням як вагомому джерелу поповнення бюджету. Податки є регулятором перерозподілу  валового внутрішнього продукту (ВВП), вони відчутно впливають на економічні процеси в державі.

     Вплив системи оподаткування на розвиток економіки та розмір бюджетних надходжень залежить від фінансово-господарської  діяльності підприємств.

       З одного боку, податковий тиск  повинен бути помірним, а з  іншого — податкові надходження мають бути стабільними i давати змогу державі виконувати свої функції. Аналізуючи стан економіки в останні роки, відзначимо, що мобілізація доходів до бюджету відбувалась в умовах нестабільної економіки, про що свідчить деякий спад обсягів виробництва промислової продукції та уповільнення темпів зростання ВВП.

     Отже, на сучасному етапі Україна перебуває  на шляху побудови ефективної соціально  орієнтованої ронкової економіки, водночас відбувається розбудова і податкової системи, в основу якої покладено класичну схему податків, характерну для країн із розвиненою ринковою економікою. Вплив податкової політики на розвиток економіки проявляється насамперд у підвищенні життєвого рівня населення, що не супроводжується збільшенням рівня податкового навантаження, у відновленні прискореного економічного зростання на базі запровадження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку. Крім того, податки є основною умовою створення сприятливого інвестиційного клімату в державі та одним із головних важелів наповнення державного бюджету.

     Ефективність  бюджетного регулювання залежить від  результативності застосування принципів  формування доходів бюджетів усіх рівнів із метою підтримки макроекономічної та соціальної рівноваги використання податків державою в рамках реалізації ефективної економічної політики. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ ЗА РАХУНОК ПРЯМОГО ТА НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ 
 

     2.1.  Роль прибуткового оподаткування  у формуванні дохідної частини  державного і місцевого бюджетів

     Однією  з складових податкової системи  України є прямі податки, які  відіграють важливу роль у формуванні дохідної частини бюджету.

     Прямі податки встановлюються безпосередньо  щодо платників і їх розмір залежить від масштабів оподаткування, такий принцип оподаткування більшістю економістів вважається найсправедливішим.

     Застосування  податків, а зокрема прямих є одним  з економічних методів керування  і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних  інтересів із інтересами підприємств, підприємців і працівників. За допомогою прямих податків здійснюється найбільший вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств, визначаються взаємовідносини юридичних і фізичних осіб з державними і місцевими бюджетами, із банками, а також із вищестоящими організаціями. За допомогою податків держава одержує у своє розпорядження ресурси, необхідні для виконання своїх суспільних функцій. За рахунок податків фінансуються також витрати по соціальному забезпеченню, що змінюють розподіл доходів.

     Прямі податки поділяють на дві групи: особисті та реальні. Різниця між ними – у співвідношенні платника та об’єкта оподаткування. При особистому оподаткуванні первинним є платник, і податки встановлюються персонально для нього, а вторинним – об’єкт обкладання. При реальному оподаткуванні передбачається оподаткування майна за зовнішніми ознаками, тобто первинним виступає об’єкт обкладання, а вторинним – платник [16;ст. 231].

     Отже, особисті податки – це податки, які  встановлюються особисто для конкретного  платника залежно від його доходів. У сучасній практиці оподаткування видами особистих податків є податок з доходів фізичних осіб, майновий, на спадщину і дарування.

     Реальні податки – це податки, що передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками; їх платниками є власники майна, незалежно від доходів.

     В Україні прибуткове оподаткування  громадян в нинішній його формі вперше з’явилося в період 1920-х років. У період незалежності України справляння та адміністрування ПДФО регламентувалося Законом Української РСР «Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства» (з 1991 року), Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян» та  ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (з 1 січня 2004 року), прийняття якого у значній мірі змінило раніше діючий механізм оподаткування доходів громадян. До того ж, згідно ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» при визначенні бази оподаткування була введена така категорія як податкова соціальна пільга. Починаючи з 2011 року, оподаткування ПДФО регулюється Податковим Кодексом України [17; ст. 235].

     На  сьогоднішній день надходження від  податку на доходи фізичних осіб до Зведеного бюджету України посідають  щільне місце в сукупному обсязі податкових надходжень (програючи лише надходженням від ПДВ). 

     Таблиця 2.1.

     Обсяг податку з доходів фізичних осіб протягом 2006-2010 років*

     *Складено  на основі даних Міністерства  фінансів України

     Як  можна побачити з даних табл. 2.1, частка податку з доходів фізичних осіб складає в середньому 15% доходної частини Зведеного бюджету України з тенденцією до її підвищення. Натомість темп росту надходжень від ПДФО до бюджету характеризується нерівномірністю, що головним чином пов’язано зі зниженням рівня  доходів фізичних осіб у кризові 2008-2009 роки, коли обсяги надходжень поступово зменшувалися. Натомість, у 2010 році динаміка надходжень від податку вже була позитивною.

     Нині  податок на доходи фізичних осіб за обсягом надходжень займає провідне місце у системі прямих податків в Україні (рис. 2.1.):

Рис. 2.1. Порівняння обсягів надходження прямих податків до Зведеного бюджету України протягом 2006-2010 р.р.*

*Складено  на основі даних Міністерства фінансів України 

     Як  видно з наведених даних, протягом 2006-2010 років надходження від податку на прибуток підприємств переважали надходження від ПДФО (хоча у 2007 році вони були практично рівнозначними). Натомість, починаючи з 2009 року, ПДФО за обсягом надходжень значно перевищував податок на прибуток. Це пояснюється тим фактом, що доходи фізичних осіб є «більш стійкими» по відношенню до дії фінансової кризи, аніж прибуток підприємств.