Податок як інструмент бюджетного регулюванн

     Для українців питання, які стосуються федералізму, дуже болючі і подібні  ідеї сприймаються з великою обачністю.

     Як  показує світова практика, найбільший ефект досягається при комплексному використанні різних бюджетних механізмів.

     В Україні, де фактично кожен регіон може розглядатися як депресивний або  відсталий, особливо важливо знайти оптимальне сполучення загальнонаціональних та регіональних інтересів.

     Створюючи систему бюджетної допомоги територіям на сучасному етапі розвитку країни, мабуть, слід виходити із пріоритетів  стабілізації та прискорення загальноекономічного зростання щодо вирівнювання міжрегіональних  розходжень. Це припускає більшу орієнтацію на бюджетну самостійність регіонів у розв’язанні їх внутрішніх соціально-економічних проблем.

     Формуючи  нові бюджетні механізми, важливо додержуватися  принципів відкритості, “прозорості” відносин між центром й окремими територіями, обмежуючи використання індивідуально-договірних форм. У зв’язку із цим особливе значення має вдосконалювання нормативно-розрахункових бюджетних методів.

     Отже, сучасний стан економічного розвитку держави вимагає прозорості та зрозумілості бюджету для громадськості, підвищення якості надання державних послуг та ефективності використання коштів бюджету для досягнення цих цілей в Україні.

     Таким чином, поєднання теоретичних і  практичних розробок стосовно організації, функціонування та вдосконалення бюджетного механізму сприятиме його подальшому удосконаленню, що позитивно відобразиться на темпах соціально-економічного розвитку суспільства. 
 
 
 
 
 

    3.2. Недоліки функціонування податкової  системи на сучасному етапі  розвитку та  проблеми бюджетного  регулювання економіки регіонів України

    В даний час проблема побудови ефективної податкової системи – одна із найбільш актуальних у процесі розвитку в  Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки в світовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватись  шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого в світі досвіду в сфері оподаткування.

    Діюча сьогодні в Україні податкова система сформувалась ще на старті трансформаційного процесу. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак перехід української економіки на ринкові відносини потребує вдосконалення податкової системи для оптимального виконання нею своїх завдань і функцій.

    Основними  недоліками діючої податкової системи є:

• нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження;
• перетворення податкової системи у чинник пригнічення  економічного зростання  та інвестиційної активності, стимулювання ухилення від сплати податків та відтік капіталів за кордон;
• неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків;
• неврегульованість правових гарантій для учасників податкових відносин, відсутність прозорих і ефективних механізмів захисту прав платників податків;
• проблема подвійного оподаткування;

    Також до негативних рис податкової системи  варто віднести її надмірну фіскальну  спрямованість і не врахування інших  завдань, таких як стимулювання  виробництва, інновацій, інвестування, розвиток підприємницької діяльності [10; ст. 24] .

    На  сьогоднішній день головним завданням  функціонування податкової політики повинна  стати переорієнтація із суто фіскальних цілей  на стимулювання економічного зростання. Адже з точки зору державного регулювання економіки, найважливіше значення має регулююча функція податків і системи оподаткування в цілому. Саме за допомогою цієї функції системи оподаткування держава гармонізує свої інтереси з інтересами платників. Разом з тим лише регулююча функція податків не в змозі гарантувати відповідність дій платників вимогам загальнодержавних інтересів. Тому регулююча і фіскальна функції податків і системи оподаткування в цілому повинні бути збалансованими.

    Нині  розв’язання накопичених в податковій сфері протиріч більшою мірою пов’язують з необхідністю створення єдиного правового поля у сфері податкових відносин. У першу чергу прийнятий новий Податковий кодекс, повинен стати основою, передумовою здійснення податкової реформи. Цей документ не просто об’єднає діючі закони та нормативні акти, але й ліквідує проблеми, що заважають рухатись вперед. А таке поєднання  дозволить поступово забезпечити новий, якісний рівень вітчизняному оподаткуванню та реально наблизити його до світових стандартів.

    Основними завданнями податкової реформи як однієї з найважливіших умов функціонування ефективної податкової системи є  значне зниження і вирівнювання податкового  тягаря; спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства, зниження ставок податків. Система оподаткування повинна бути гранично спрощена, що дозволить розширити базу оподаткування, суттєво скоротити витрати на документообіг і утримання податкової служби і таким чином збільшити обсяг надходжень до бюджету без підвищення ставок податків.

    Також на сьогоднішній день для формування раціональної податкової системи необхідно  використовувати регулюючу функцію  податкової системи у вигляді  надання пільгового оподаткування, але пільги повинні запроваджуватись у виняткових випадках і мати загальнодержавне поширення. Але необхідно уніфікувати ці пільги, різко скоротити їх кількість, зробити більш прозорими та підвищити їх стимулюючі й регулюючі властивості.

    Формуючи  напрями реформування податкової системи  необхідно враховувати і негативний ефект, який дана реформа може мати на теперішній стан економіки. Так, різке  зниження рівня оподаткування в  загальному випадку сприяє пожвавленню  всіх економічних процесів і зниженню рівня тіньової економіки, однак в перші роки супроводжується, як правило, зменшенням податкових надходжень до бюджету.  Тому податкова реформа повинна містити обов’язково стимулюючі складові, які б сприяли підвищенню економічного зростання суб’єктів господарювання та компенсації втрат податкових надходжень за рахунок зростання податкової бази.

    Провідна роль у створенні умов для сталого розвитку регіонів належить фінансовому механізму, важливою складовою якого є бюджетне регулювання. Бюджетне регулювання відображає процеси політичного та національного значення, що вирішують загальнодержавні завдання стосовно забезпечення економічного зростання, розвитку продуктивних сил, піднесення рівня добробуту населення, усунення розбіжностей у рівнях розвитку певних територій, фінансового самоврядування, вирішення національних проблем тощо. 
На сьогодні в регіонах України загострилася проблема фінансового забезпечення, набуваючи загальнодержавної ваги. Із посиленням процесів фінансової децентралізації надзвичайно гостро постало питання проведення такої бюджетної політики, яка б забезпечила послідовне й ефективне розв’язання питань економічного розвитку територій, фінансового забезпечення їх доходної бази, від якої залежать реальні можливості місцевих органів самоврядування.  
         Система бюджетного регулювання містить наступні структурні елементи: податкове регулювання, дохідна та видаткова  частина бюджету, дефіцит (профіцит) бюджету, державний борг, регулювання міжбюджетних відносин, економіко-політична ситуація в країні. Ключовими завданнями здійснення бюджетного регулювання є формування та реалізація збалансованої політики у сфері державних фінансів, яка б враховувала специфіку організації і структури бюджетної і податкової системи країни, створення умов зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів на своїх території, забезпечення самостійності у використанні додатково одержаних коштів в процесі виконання місцевих бюджетів, тощо.  
          Аналізуючи дохідну частину державно бюджету України за період 2000-2010 років, слід відзначити, що найбільшим джерелом доходів були податкові надходження. Питома вага податкових надходжень у загальному обсязі доходів державного бюджету коливалась від 56,0% у 2000 році до 73,1% у 2005 році. Проте, економічна криза, яка розпочалась в Україні з ІІІ кварталу 2008 року дещо змінила структуру надходжень до державного бюджету, а в 2009-2010 роках доходи Зведеного бюджету України головним чином, сформувалися за рахунок податкових та неподаткових надходжень на 72,1 % та 25,7%.          Варто зазначити, що в Україні зменшення податків під час економічної кризи відбувалось доволі опосередковано. Причинами цього є значне падіння обсягів промислової продукції та  ВВП країни, відсутність реальних джерел фінансування дефіциту бюджету, відсутність стабілізаційного фонду. Тому країна не змогла в повній мірі використати податкове регулювання як ефективних засіб антикризової політики. 
          Оскільки система бюджетного регулювання передбачає досягнення стану збалансованості державних фінансів, то ми цілком згідні із запропонованими рекомендації, що дозволять забезпечити збалансування бюджету на циклічній основі, а саме [26;ст.34]: 
– розробити та запровадити концепцію стратегії середньострокових видатків бюджету; 
– концепція стратегії середньострокових видатків бюджету має бути запроваджена паралельно із веденням планування бюджету на трьохрічній основі, що підвищить ефективність використання бюджетних коштів; 
– необхідно спрямувати  кошти, за рахунок яких покривається бюджетний дефіцит, на інвестиційно-інноваційні проекти та програми, стимулювання ділової активності та підтримку реального сектору економіки; 
– країна має проводити виважену бюджетну та боргову політику, адже із зростанням рівня державного боргу збільшуються виплати  із бюджету по обслуговуванню цього боргу та в подальшому залишається дефіцит бюджету. 
          Таким чином, треба наголосити, що головною проблемою подальшого становлення системи бюджетного регулювання в Україні є її нерозвиненість і невідповідність швидким змінам, що відбуваються в економічній системі. Підвищення ефективності системи бюджетного регулювання управління та використання бюджетних коштів повинно здійснюватись у напрямах удосконалення якості прогнозування дохідної спроможності територій та формування і оцінки стимулі місцевих бюджетів щодо мобілізації доходів та економії видатків. Представлені пропозиції дозволять підвищити ефективність управління бюджетними ресурсами та покращити якість прогнозування їх доходного потенціалу.  Щодо побудови ефективної і раціональної податкової системи необхідна податкова реформа. Вона має усунути основні недоліки діючої податкової системи і закласти основи, для формування податкової системи, стимулюючої вітчизняне виробництво, інноваційно-інвестиційну діяльність і сприяти запровадженню нової якісної системи податкових відносин.    
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ 

     На  сьогодні актуальними питаннями  для України є побудова сучасної конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки, інтегрованої в ЄС, забезпечення сталого економічного зростання на інноваційно-інвестиційній основі, реалізація збалансованої бюджетної та соціальної політики держави. Досягнення зазначеної мети можливе лише за умови реалізації виваженої державної податкової політики, що враховуватиме міжнародну податкову конкуренцію і європейську податкову гармонізацію.

     Однією  з складових податкової системи  України є прямі податки, які  пройшли довгий і складний шлях формування і розвитку.

     Слід  зазначити те, що прямі податки  як і будь-які інші мають як свої переваги так і недоліки. Основними перевагами прямих податків є те, що вони сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, як вищі доходи, тоді, як непрямі податки однакові для всіх і тому означають підвищену долю втрат доходу для тих, у кого він менший.

     Також прямі податки зручніші, їх простіше вирахувати, за їх допомогою можна  регулювати підприємницьку активність. З точки зору проблем бюджетного дефіциту – прямі податки являються  одним з найбільш стабільніших і надійних видів бюджетних доходів, тому підвищення їх питомої ваги стабілізує дохідну частину бюджету.

     Основним  недоліком прямих податків є їх високі ставки, що негативно впливають на будь-яке підприємство.

     Високі  ставки податків прямо перешкоджають зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності, після сплати податків у підприємства не залишається коштів на оновлення та модернізацію основних засобів. А це все призводить до банкрутства платників податків, або значно більшою мірою, їх відхід до тіньової економіки.

     Якщо  ж розглядати структуру прямих податків в Україні, то можна побачити, що на сьогоднішній день вона характеризує переважання податку на прибуток , тоді як у розвинутих країнах світу  це навпаки.

     Це  явище можна розглядати з двох сторін. Якщо більш висока питома вага податку на прибуток підприємств  у порівнянні з особистим прибуткових  податком, то ступінь переважання  податку на прибуток над прибуткових  податком з громадян є неприроднім, зумовленим надмірним податковим тягарем, який покладений на підприємства країни.

     Виходячи  з цього можна сказати, що діюча  на сьогоднішній день податкова система  – підриває національну економіку  і фінансовий стан більшості господарюючих  суб’єктів.

     Зазначені вище проблеми вказують на недосконалість та неефективність чинної податкової системи. Звідси виникає необхідність проведення податкової реформи та створення єдиного систематизованого законодавчого акту прямої дії, який охоплює всі без виключення питання податкового права та відповідає адекватним засадам податкової політики держави.

     Одним з основних спрямувань реформування податкової системи України також  є реформування непрямого оподаткування  України.

     Податок на додану вартість повинен стати  основним гарантованим джерелом надходжень до державного бюджету. З метою приведення зазначеного податку у відповідність з міжнародними вимогами необхідно забезпечити:

- охоплення базою оподаткування всіх кінцевих споживчих витрат;

- справляння податку на додану вартість та скорочення пільг (преференцій) щодо його сплати;

- запобігання диференціації основної ставки зазначеного податку;

- дотримання “правила першої події.

     Пріоритетним  є розв’язання проблеми своєчасного  відшкодування податку на додану вартість шляхом удосконалення механізму його стягнення і системи адміністрування, порядку реєстрації платників податків та методів здійснення податкового контролю, а також визначення підстав і строків проведення камеральних та планових (позапланових) перевірок.

     Наступним важливим кроком під час реформування непрямого оподаткування є реформування акцизного податку, система справляння якого на сьогодні має ряд системних недоліків, які можливо усунути шляхом:

- поступового збільшення частки акцизу в ціні реалізованих підакцизних товарів у результаті підвищення ставок акцизного збору на алкогольні напої, тютюнові вироби та збільшення мінімального податкового зобов’язання із сплати акцизного збору в твердих сумах з метою обмеження споживання таких товарів;

- спрощення податкової системи шляхом заміни збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію і збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності на акцизний збір на електроенергію та природний газ;