Потреби, їх суть та класифікація. Закон зростання потреб

   Фактори визначення  корисності. Щоб зробити висновок щодо факторів, якими визначається корисність благ, необхідно з’ясувати відношення між потребами і засобами їх задоволення. Правило, яке регулює це відношення, формулюється так: чим ширші та інтенсивніші потреби, тобто чим їх більше і чим вони важливіші, і чим менша, з іншого боку, кількість благ, яка призначена для їх задоволення, тим вищими будуть ті ступені потреб, на яких повинно закінчуватися їх задоволення, тим вищою буде гранична корисність. І навпаки, чим вужче коло потреб, які необхідно задовольнити, чим менша їх важливість і, з іншого боку, чим більший запас матеріальних благ, що є у розпорядженні людини, тим нижчим є той ступінь, до якого доходить задоволення потреб, тим нижчою має бути і гранична корисність таких благ.

   Отже, різні речі та послуги, що виробляються в суспільстві, об’єктивно мають неоднакову корисність для людини: одні — більшу, інші — меншу або зовсім незначну. При визначенні корисності речі взагалі не береться до уваги кількісна величина кожного окремого блага, тобто їх запас. Зрозуміло, наприклад, що корисність хліба в десятки разів вища корисності хокейної клюшки.[23]

   Проте в реальному  житті люди ще керуються і  таким явищем, як корисність додаткової  одиниці даного блага, і крім  того особливу увагу звертають на рідкість (величину запасу) даного блага.

   Гранична корисність  є дуже важливою і цікавою  категорією, вона рухає поведінку,  справи людей і управляє мірою  задоволення їхніх потреб узагалі  і кожного зокрема. Найбільш  проста турбота про власний  добробут змушує кожну розсудливу людину дотримуватися суворого порядку щодо задоволення своїх потреб. Тільки легковажна людина може всі запаси своїх грошей витратити на задоволення своїх маловажливих потреб, не залишивши нічого для задоволення найважливіших, соціально значимих, невідкладних потреб. Такими простими правилами керуються люди і тоді, коли наявний запас благ скорочується за рахунок одного чи декількох екземплярів. Корисність інших автоматично зростає, блага стають більш цінними, а разом з тим змінюються дії людини щодо використання наявних (зменшених) благ. Так, якщо фермер через засуху одержить менший ніж планувалося врожай зернових та інших культур, то він, щоб не приректи себе на голодну смерть, ту частину врожаю, яка призначалась для худоби та іншої живності, використає на особисте споживання, а частину худоби (або й усю) заб’є чи прирече на голодування.[19]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Економічні інтереси та їх класифікація.

Взаємозв’язок потреб, інтересів і виробництва

 

Економічні інтереси і потреби — рушійні сили соціально-економічного розвитку.

 Економічні інтереси  нетотожні потребам, їхньому задоволенню.  По-перше, економічні інтереси  знаходять своє вираження у  поставлених цілях та діях, спрямованих  на задоволення потреб. По-друге,  економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків (схимники тощо), бути інтересом суб'єкта зниження рівня задоволення потреб.

 Не всі люди мають  інтерес щодо задоволення власних  потреб. Об'єктивна потреба живого організму людини в повноцінному харчуванні може не збігатися із суб'єктивним інтересом людини щодо споживання алкоголю, наркотиків тощо. Отже, інтереси - це усвідомлені потреби (умови) існування суб'єктів господарювання. У сфері економічних відносин потреби виявляються як інтереси. Останні виступають як мотив до діяльності, спрямованої на задоволення потреб.

 Економічні інтереси  можна класифікувати за суб'єктами  їх реалізації як: державні, групові  та особисті; у структурі інтересів  виділяють виробничі (пов'язані з організацією виробництва) і невиробничі (пов'язані з задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспільства).

 Розрізняють також  інтереси власника, підприємця та  найманого працівника.

 У системі економічних  інтересів можна виділити основний інтерес суспільства, який повинен відповідати таким критеріям: а) віддзеркалювати сутність економічної системи, найхарактерніші риси її; б) бути рушійною силою економічного розвитку всієї системи.

 Відповідно до цих  критеріїв основним інтересом сучасної ринкової економіки є особистий інтерес, а саме - особистий інтерес споживача.

 Основним інтересом  планової економіки є суспільний  інтерес, або інтерес суспільства  як асоціації власників засобів  виробництва й асоціації робітників.

 В адміністративно-командній економіці існує жорстка ієрархія інтересів: інтереси держави мають перевагу над регіональними, регіональні — над колективними, колективні — над особистими. Засобом забезпечення субординації інтересів було централізоване директивне планування економіки.

 Другорядне значення  особистого інтересу в адміністративно-командній  економіці призвело до серйозних  збочень в економіці й утворило  гальма її розвитку:

1) позбавило людину  економічних стимулів до праці; 

2) породило психологію  утриманства та ін.

 У системі економічних  інтересів на кожному конкретному  історичному етапі економічного  розвитку, крім основного, можна  виділити головний інтерес. В  Україні головний інтерес суспільства  полягає в здійсненні ринкових  реформ, що є передумовою подальшого економічного і соціального прогресу суспільства.

 Розвиток суперечностей  — джерело прогресу. Регель називав  суперечність основою будь-якого  розвитку, саморуху. І справді, існувати  — означає перебувати в русі. З цього погляду рух — це  суперечність, єдність суперечностей.

 Суперечність (в тому  числі економічна) — це джерело  саморуху і процес взаємодії  протилежних сторін і тенденцій  у предметах, явищах і процесах, форма зв'язків між цими сторонами.

 Рушійними силами  економічного розвитку є, насамперед, суперечності економічної системи. З самого початку існування людства такою є суперечність між досягнутим рівнем виробництва і зростаючими потребами людей, їхнім прагненням покращити свій життєвий рівень.

 Згодом такими стають  суперечності між різними сферами суспільного відтворення (виробництвом і розподілом, обміном і споживанням та ін.), між різними підсистемами (продуктивними силами і відносинами власності, техніко-економічними і виробничими відносинами та ін.), між окремими елементами підсистем (наприклад, між основною продуктивною силою і рівнем розвитку техніки).[26]

 Найважливішою силою  економічного прогресу в межах  суспільного способу виробництва  є суперечність між продуктивними  силами та виробничими відносинами,  або відносинами економічної  власності. Найдинамічніші елементи продуктивних сил у сучасних умовах — це робоча сила, наука, засоби виробництва.

 Тому в процесі  свого розвитку вони першими  вступають у суперечність, конфлікт  з відносинами власності.

 У цілому економічні  суперечності виступають як суперечності між економічними інтересами: державними (суспільними) і колективними (груповими); державними (суспільними) й індивідуальними (особистими); колективними (груповими) й індивідуальними (особистими); між інтересами різних підприємств й організацій; між інтересами окремих осіб. Окремо виділяють суперечність інтересів власників капіталу (роботодавців) і власників робочої сили (людей найманої праці).

 У цілому інтереси  останніх не збігаються: якщо  інтерес власника (роботодавця) зводиться  до одержання прибутку, то інтерес людини найманої праці — до одержання заробітної плати. Перші часто задовольняють свої інтереси за рахунок інтересу других: зростаючі прибутки одержують за рахунок зниження заробітної плати.

 Економічний прогресу  цілому зумовлюється виникненням і розвитком системи економічних суперечностей, у тому числі між окремими її підсистемами і всередині цих підсистем, між окремими сферами суспільного відтворення (виробництвом і споживанням, виробництвом і розподілом та ін.). Розвиток суперечностей відбувається, як правило, завдяки дії більш активної революційної сторони (у межах суспільного способу виробництва такою стороною є продуктивні сили; при взаємодії речових і особистих чинників виробництва - особисті чинники тощо.

 Економічні інтереси  та їх структура. Люди, домогосподарства, підприємства та інші структури суспільства, вступаючи між собою у зв’язки, переслідують певні економічні інтереси. Варто мати на увазі, що інтерес, по-перше, є похідним від категорії “потреба” і, по-друге, виступає як форма прояву економічних відносин людей.

   Економічний інтерес  — це реальний, зумовлений економічними  відносинами та принципом економічної  вигоди мотив і стимул соціальних  дій людей щодо задоволення  потреб.

   Економічний інтерес  є перш за все породженням і соціальним проявом потреби, її усвідомленням. Але реалізуються інтереси через трудову, господарську діяльність людей, їхні економічні відносини.

   У навчальній  літературі можна зустріти дещо  інші трактування економічного  інтересу: “Економічний інтерес — це вигода, якої досягають у процесі реалізації економічних відносин” (Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Основи економічних знань. — К., 1999. — С. 63); “Економічні інтереси — це спонукальні мотиви господарської діяльності людей, зумовлені їх місцем у системі відносин власності і суспільного поділу праці, притаманними їм потребами” (Политическая экономия / В. А. Медведев, Л. И. Абалкин, О. И. Ожерельев и др. — М., 1990. — С. 87). Виходячи із сутності економічних інтересів стає зрозумілим, чому вони виступають могутнім двигуном економічного прогресу, створюють таку силу, яка приводить у дію всю економічну систему суспільства. Інтереси формуються і реалізуються через практичну діяльність людей. Зміст інтересів визначається матеріальними умовами життя, місцем, яке вони посідають в історико-конкретних виробничих відносинах, а також політичними, моральними та соціальними факторами.

   Сучасні суспільства  є класовими. У зв’язку з  цим в інтересах людей знаходить  своє відображення їх класова  належність. Так, клас капіталістів має інтереси, відмінні від інтересів робітничого класу чи селянства. Капіталісти є власниками промислових, торговельних підприємств, різних посередницьких структур, рекламних агентств, земельних ресурсів, транспортних систем тощо. Їх економічний інтерес полягає в розширенні масштабів власного виробництва, нагромадженні капіталу, зростанні особистого багатства і споживання. У робітника свій інтерес — знайти роботу, підвищити кваліфікацію, заробити на життя, мати можливість утримувати сім’ю, своєчасно заплатити за квартиру чи за лікування. Інтереси визначаються становищем відповідного класу чи соціальної групи в суспільстві, а в кінцевому результаті — пануючими формами власності.

   Розглядаючи значення  об’єктивних факторів, які впливають на суть економічних інтересів, варто наголосити і на тому, що вони залежать також від самого соціального суб’єкта, його свідомості, соціальної активності, місця в суспільстві тощо. Ці обставини ускладнюють структуру економічних інтересів, оскільки людина виступає не тільки як представник певного класу, а і як індивід, який має певний рівень свідомості, особисту позицію до явищ економічного життя та участі у трудовому процесі.

   Тому в системі  економічних інтересів слід виділяти  індивідуальні інтереси. Зростання добробуту кожного, його місце в суспільному виробництві значною мірою залежить від участі в трудовій діяльності, підприємництві, винахідництві, від порядності, кваліфікації, дисциплінованості. В особистому інтересі проявляються відносини між працівником і суспільством у цілому, а також між працівником і підприємством за формами участі у виробництві, розподілом доходів, вирішенням трудових суперечок, умовами праці та побуту та ін.

   Крім особистих  і класових інтересів існують  також інтереси трудових колективів та економічні інтереси держави. Інтереси трудових колективів фіксуються при укладанні трудових договорів і реалізуються у процесі спільної праці, участі у розподілі прибутку, підтриманні соціального партнерства тощо. Держава реалізує свої економічні інтереси, які за суттю можна вважати загальнонародними: засоби економічної політики, розподіл національного доходу, регулювання суспільного виробництва, проведення політики соціального захисту. Роль економічних інтересів держави як своєрідної форми загальнонародних інтересів поступово зростає. Держава, крім того, виконує функцію згладжування суперечностей між інтересами класів і соціальних груп.

   Варто усвідомлювати,  що існують різні способи впливу  на інтереси людей, за допомогою  яких забезпечується їх участь у виробництві. Ці способи — різноманітні. Проте головними з них є такі: 1) позаекономічний примус; 2) економічний вплив на інтереси людини; 3) моральне і матеріальне заохочення трудової активності. В останньому разі велике значення мають особиста свідомість, трудова активність і бажання будь-що піднести свій престиж на підприємстві і в суспільстві. На практиці всі ці способи впливу на інтереси людей співіснують і так чи інакше поєднуються. Проте найбільш активно використовується система економічного примусу на інтереси людей: продаж робочої сили робітниками під загрозою голоду, інтенсивна праця завдяки наявності безробіття, беззбиткова робота підприємства, щоб уникнути банкрутства і розорення тощо. Перехід України до ринкових відносин посилює вплив на інтереси людей важелів саме економічного примусу.

   Економічні суперечності, їх характер і типи. Реалізація  економічних інтересів пов’язана  з розв’язанням характерних для  них суперечностей. Фундаментальним  принципом пізнання економічних  інтересів та їх ролі в економічній життєдіяльності людей є пояснення їх через властиві їм внутрішні суперечності.[22]

   Там де відсутня  тотожність інтересів — існує  відмінність, отже, властиві їм  суперечність і конфлікт.