Потреби, їх суть та класифікація. Закон зростання потреб

   Таким чином,  потреби суспільства, його економічні  інтереси та економічні суперечності  спонукають виробництво до розвитку, з тим щоб все повніше і краще задовольняти різноманітні особисті і виробничі потреби, підвищувати рівень народного споживання та якість життя людей.[18]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

 Кінцевою метою  виробництва є задоволення різноманітних  потреб людини як особистості, споживача і виробника.

 Отже, потреба —  категорія, що відбиває ставлення  людей, а звідси і поведінку,  до умов їх життєдіяльності.  Структура потреб велика.

 Економічні потреби  — це ставлення людей до  економічних умов їх життєдіяльності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того, щоб мати і володіти такими умовами.

 Розглядаючи структуру  економічних потреб, слід звернути  увагу на те, що за способом  їх задоволення вони поділяються  на дві великі групи: потреби в предметах споживання і потреби у засобах виробництва.

 Відповідно до закону  зростання потреб відбувається  стале і якісне зростання економічних  потреб.

 В основі походження  потреб лежать дві основні  причини: по-перше, фізіологічний характер людина, як жива істота, потребує певних умов і засобів існування; по-друге, потреба є результатом суспільних умов. Потреби характеризують лише можливість споживання, але щоб ця можливість перетворилася в дійсність, слід виробити життєві засоби. Величезна роль економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні проблеми, які становлять предмет інтересу. Економічну природу людини можна розглядати як сукупність її економічних потреб і захоплень. Усвідомлені економічні потреби виявляються як економічні інтереси. Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають ґрунтом для виникнення нових потреб. Зростання маси і різноманітності споживних вартостей у результаті зростання продуктивних сил призводить до зміни структури виробництва і витіснення старих потреб новими. Цей процес, як і сам процес суспільного виробництва, відбувається безперервно, що свідчить про дію в суспільстві закону зростання потреб.

 

 Структура економіки  України на сучасному етапі  значною мірою орієнтована на  низькі потреби. Суттєво впливає  на потреби глибока економічна  криза, що продовжується в Україні.  Низький рівень споживання більшості  населення в цих умовах не забезпечує відтворення потреб, що вже були сформовані раніше. Наприклад, вже сформувалась потреба в творчій самостійній праці, а існуючий рівень споживання низький. Тим самим деформується, не відтворюється на належному рівні й потреба в праці такого змісту.

 Особисті потреби  людини є безмежними, а виробничі  ресурси, які необхідні для  задоволення цих потреб, — обмеженими. Потреби людей не є постійними  величинами. Вони — продукт розвитку  суспільства. Їх характер, структура  і способи задоволення залежить від досягнутого рівня продуктивних сил, ступеня розвитку культури і науки, соціально-економічного ладу. У кожному суспільстві діє закон зростання потреб.

 Потреби неможливо  повністю задовольнити, вони зростають  швидше, ніж умови для їх задоволення.

В будь-який момент часу економіка за повної зайнятості і  повного обсягу виробництва мусить жертвувати частиною одного продукту, щоб отримати більше іншого продукту. Обмеженість ресурсів не дає змоги  одночасно збільшувати виробництво  обох продуктів.

Ефективність економікихарактеризує  зв'язок між кількістю ресурсів, витрачених у процесі виробництва, і кількістю товарів і послуг, отриманих у результаті використан­ня  цих ресурсів.

 Вивчення потреб  набуває великого значення в  сучасній маркетинговій діяльності, адже концепція маркетингу передбачає визначення потреб як передумови виробничого процесу. Згідно з нею виробляти слід лише такі товари, які необхідні споживачам, тоді не треба докладати великих зусиль для реалізації їх.

 Варто усвідомлювати,  що існують різні способи впливу на інтереси людей, за допомогою яких забезпечується їх участь у виробництві. Ці способи - різноманітні. Проте головними з них є такі: 1) позаекономічний примус; 2) економічний вплив на інтереси людини; 3) моральне і матеріальне заохочення трудової активності. В останньому разі велике значення мають особиста свідомість, трудова активність і бажання будь-що піднести свій престиж на підприємстві і в суспільстві. На практиці всі ці способи впливу на інтереси людей співіснують і так чи інакше поєднуються. I проте найбільш активно використовується система економічного примусу на інтереси людей: продаж робочої сили робітниками під загрозою голоду, інтенсивна праця завдяки наявності безробіття, збиткова робота підприємства, щоб уникнути банкрутства і розорення тощо. Перехід України до ринкових відносин посилює вплив на інтереси людей важелів саме економічного примусу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Башнянін Г.І., Лазур  П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія: Ч.1. Загальна економічна теорія; Ч.2, Спеціальна економічна теорія: Підручник. – К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000.

2. Бернгольц П. Основи  політичної економії / Пер. з нім.  К., 1997.

3. Бернгольц П., Браер  ф. Основи політичної економії. Теорія економічних систем. –  Том 1. – К.: Київський університет ім. Т.Г. Шевченка. 1997.

4. Борисов Е.Ф. Экономическая  теория. – М.: Общество «Знание», 1996.

5. Бузгайн А.В. Переходная  экономика: Курс по политической  экономии. – М.: Таурус, 1994.

6. Валовой Д.В. и  др. Политэкономия (история экономических  учений, экономическая теория, мировая экономика)6 Учебное пособие для вузов. – М., 2000.

7. Видяпин В.И. Экономическая  теория. Политическая экономия: Учебник.  – М., 1997.

8. Гальчинський А.С., Єщенко  П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної  теорії. – К.: Вища школа, 1995.

9. Дзюбик С., Ривак О.  Основи економічної теорії. –  К.: Основи, 2001.

10. Економічна енциклопедія: У 3-х т. / Відп. ред. С.В. Мочерний. – Т.2. – К.: ВЦ “Академія”, 2001. – 848 с.

11. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За  ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес,2001. – 581 с.

12. Євременко В.Г. Основи  соціальної економіки: Популярний  курс. – К.: МАУП, 1997.

13. Зайдель Х., Теммен  Р. Основы учения об экономике:  Пер. с нем. – М.: Дело ЛТД. 1994.

14. Історія економічних  учень / За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Титаренко – К.: КНЕУ, 1999.

15. Макконнелл К.Р., Брю  С.Л. Єкономикс: принципы, проблемы, политика: В 2 т.: Пер. с англ. –  М.:Республика, 1992.

16. Мамедов О.Ю. Политэкономия.  – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1999.

17. Мочерний С.В. Економічна  теорія: Посібник. – К.: ВЦ “Академія”, 1999.

18. Мочерний С.В. Політекономія:  Підручник. – К.: Вікар, 2003.

19. Основи економічної  теорії: Підручник / За ред. проф. С.В. Мочерного. – Тернопіль:  АТ Тарпекс,1993.

20. Основи економічної  теорії: Підручник: У 2 кн./ За ред.Ю.В. Ніколенка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998.

21. Основи економічної  теорії: Політекономічний аспект: Підручник/  Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те  вид., перероб. і доп. – К.: Знання-прес, 2002. – 615 с.

22. Політична економія. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. –672 с. (Альма-матер)

23. Політична економія: Навч. посіб. / За ред. проф. К.Т.  Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001.

24. Сакс Дж. Д., Ларрен  Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход: Пер. с англ. – М.: Дело, 1996.

25. Семюельсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка: Пер. з англ. – К.: Основи, 1995.

26. Старостенко Г.Г.  Політична економія: Навч. посібник  – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 344 с.

27. Фішер С., Дорнбуш  Р., Шмалензи Д. Экономика. –  М.: Дело, 1993.