Промисловість в Україні та перспективи ії розвитку

Світовий досвід переконує, що залежно від ситуації, яка складається  у реальному секторі, держава  може вдаватися до тактики "пристосування" або тактики "активного формування", здійснювати галузевий або горизонтальний підходи до реалізації цілей промислової  політики.

Тактика "пристосування" — поступове скорочення виробництва  у певній галузі з метою попередження занадто великих соціальних потрясінь.

Тактика "активного формування" — активне стимулювання державою ринкових процесів, впровадження нових  технологій, підпорядкування розвитку певних галузей суспільним цілям.

Галузевий підхід — захист та стимулювання розвитку окремих галузей, протекціонізм у міжнародній  торгівлі.

Горизонтальний підхід —  створення загальних сприятливих  умов для забезпечення конкурентоспроможності підприємств на світовому ринку.

Варіанти проведення промислової  політики для України

Орієнтація на експорт  — підтримка галузей, продукція  яких користується попитом на світовому  ринку, насамперед сировинних галузей.

Орієнтація на імпортозаміщення — підтримка галузей, що випускають продукцію, здатну замінити імпортні товари та витіснити іноземних конкурентів. Ставка робиться на прямі іноземні інвестиції.

Орієнтація на відновлення  відтворювального процесу в промисловості  — сприяння галузям, які реально  виготовляють промислову продукцію, що користується попитом.

Орієнтація на розвиток внутрішнього ринку — стимулювання галузей  промисловості, що задовольняють внутрішні  потреби.

Суб'єкти державного регулювання  промисловості в Україні:

• Міністерство економіки;
• Міністерство палива й енергетики;
• Державний комітет промислової політики;
• Державний комітет з енергозбереження;
• Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації;
• Національна комісія регулювання електроенергетики та ін.

Стратегічна мета промислової  політики Української держави —  формування перспективних і конкурентоспроможних національних комплексів та виробництв.

Основні завдання державного регулювання промисловості:

• формування конкурентного національного ринку промислової продукції; стабілізація основних показників промислового виробництва;
• структурна перебудова промисловості;
• технічне і технологічне оновлення галузей промисловості;
• підвищення конкурентноздатності вітчизняних товарів промислового виробництва;
• розвиток імпортозамінного та експортного виробництва;
• забезпечення екологічності промислового виробництва;
• зменшення бартеризації промисловості;
• виведення з експлуатації зайвих основних фондів.

Основні методи та засоби державного регулювання промисловості

Важелями державного впливу на розвиток промисловості є:

• інвестиційно-інноваційна політика держави, бюджетне фінансування;
• державне регулювання цін на продукцію промислового виробництва;
• політика прискореної амортизації;
• пряме державне управління галузями, що перебувають у державній власності;
• розпорядження і використання об'єктів державної власності;
• державний контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій;
• державна підтримка міжгалузевої кооперації;
• залучення іноземних інвестицій;
• державна експертиза якості товарів, їх відповідність міжнародним стандартам.

Найважливішою сферою економіки  з використанням матеріального  виробництва є промисловість, до якої відносять промислово-виробничу  діяльність підприємств і господарських  організацій. Розвиток промисловості  в значній мірі визначає вектор економічного розвитку держави й, відповідно, розвитку соціально-культурної сфери і рівня  життя громадян. Рівень розвитку промисловості  держави – одна з найважливіших  ознак її технічного прогресу та цивілізованості. Потреба у високорозвинених промислових  галузях особливо актуалізується при  інтеграції у європейську та світову  економіку. Промисловість є базисом  для ефективного входження України  у світове співтовариство і заняття  в ньому місця, що відповідає рівню  розвинутої держави.

Система органів управління промисловістю складається з  “промислових” міністерств, державних  комітетів, які мають свої промислові об'єкти, управлінь промисловості  місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування й місцевих рад та їх виконавчих комітетів (з питань, делегованих  їм державою), адміністрацій промислових  об'єднань та промислових підприємств.

Визначення та закріплення  концептуальних засад управління промисловістю  в Україні належить до компетенції  Верховної Ради України, яка визначає державну політику, здійснює законодавче  регулювання відносин, що виникають  у цій галузі.

Метою держаної промислової  політики є реалізація стратегії  випереджаючого розвитку та євроінтеграції, створення сучасного, інтегрованого  у світове виробництво і здатного до саморозвитку промислового комплексу.

Основними принципами державної  промислової політики є: забезпечення національних інтересів; соціальна, екологічна спрямованість реформування промисловості; реалізація інноваційного типу розвитку промисловості; поєднання державного регулювання з ринковими механізмами  саморегуляції; програмно-цільовий підхід до вирішення завдань промислової  політики; євро інтеграція.

Загальне управління промисловістю  в Україні, здійснення визначеної Верховною  Радою України державної політики в цьому напрямку покладені на Кабінет Міністрів України, який керує об'єктами державної власності, спрямовує і координує роботу окремих міністерств та інших  органів виконавчої влади.

Центральне місце серед  органів управління промисловістю  належить Міністерству промислової політики України. Згідно з Положенням про Міністерство промислової політики України, затвердженого Указом Президента України від 21.09.2001 N 849/2001 Міністерство промислової політики України (Мінпромполітики України) є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної промислової політики України.

Основними завданнями Мінпромполітики  України є:

1) підготовка пропозицій щодо формування державної промислової політики України, а також розроблення механізмів її реалізації;

2) розроблення пропозицій  щодо вдосконалення механізму  державного регулювання функціонування  промислового сектора економіки  України; 

3) реалізація державних  програм розвитку промисловості  України; 

4) визначення напрямів  розвитку науково-технічного потенціалу  промислового сектора економіки  України;

5) розроблення прогнозів  виробничо-технічного та фінансово-економічного  розвитку промислового виробництва; 

6) створення сприятливих  умов для розбудови високорозвинутого  промислового сектора економіки  України; 

7) участь у розробленні  та реалізації державної регіональної промислової політики;

8) забезпечення реалізації  державної інноваційної політики  у сфері промисловості.

 Рішення Мінпромполітики  України, прийняті в межах його  повноважень, є обов'язковими  для виконання центральними та  місцевими органами виконавчої  влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами,  установами  і   організаціями всіх форм власності  та громадянами.